Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №450/562/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/562/25 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/1081/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника позивач Мицак І.Р., представника відповідачки Галінкіна В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Галінкіна Валерія Феліксовича на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року у складі судді Кукси Д.А. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

встановив:

У лютому 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Вимоги обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» здійснює постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. За цією адресою зареєстрований побутовий споживач ОСОБА_1 та відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що власником житлового будинку за вищевказаною адресою є відповідачка ОСОБА_1 , яка є споживачем житлово-комунальних послуг.

Звертає увагу, що споживач зобов`язаний оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги за цінами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати житлово-комунальних послуг, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідачка не виконувала свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за спожиту електроенергію, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за період з 01 лютого 2021 року по 01 січня 2025 року у розмірі 139 252.86 грн, яку просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут».

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 139 252,86 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Галінкін Валерій Феліксович, вважає, що рішення підлягає скасуванню, оскільки суд не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права.

На переконання відповідачки, розрахунки, надані позивачем не відповідають дійсності. Так, зокрема, сума заборгованості, нарахована за період з 01.02.2021 по 01.03.2021, на переконання позивача, становить 66263,94 грн., а нараховано за вказаний період взагалі було 109 356,24 грн. При цьому, в позовній заяві не наводиться будь-яких пояснень стосовно того, чому розмір нарахувань за вказаний період значно перевищує розміри нарахувань, зроблені за наступні періоди.

Вважає, що відсутність у розпорядженні позивача та ПрАТ «Львівобленерго» актів щодо заміни приладів обліку є істотною обставиною, що додатково свідчить про необґрунтованість позовних вимог, особливо з урахуванням того, що відповідачка заперечує факт підписання даних актів та заперечувала факт їх підписання зі свого боку ще під час розгляду справи №450/3976/21.

Більше того, пунктом 8.6.9 Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачено, що у разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця, обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

Стверджує, що проведені розрахунки заборгованості відповідачки не відповідають дійсності, а обсяги споживання, про які зазначається стороною позивача розраховані невідомо яким чином без урахуванням порядку проведення відповідних розрахунків, який передбачений Кодексом комерційного обліку електричної енергії, що було повністю проігноровано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Вказані обставини були залишені без належної уваги судом першої інстанції, у зв`язку із чим, на переконання сторони відповідача, було ухвалено судове рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи.

Сторона відповідача також не погоджується із рядом ухвал, які були постановлені під час розгляду справи судом першої інстанції, так, на думку апелянта судом безпідставно відмовлено у задоволенні її клопотань про витребування доказів та залучення третьої особи.

З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію відмовити.

22.05.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» Мицак І.Р. на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на відповідні обставини спірних правовідносин, просить оскаржуване рішення залишити без змін, як таке, що є законним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглядаючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов висновку, що відповідачка, будучи зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем послуг з розподілу електроенергії, зобов`язана оплачувати такі, однак вказаного обов`язку не виконує.

При цьому суд зауважив, що всупереч вимогам статті 81 ЦПК України відповідачкою не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості, як і доказів належного виконання нею умов даного типового договору.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 357226932 від 06.12.2023.

Для оплати за надані послуги за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Оскільки відповідачка не зверталася до позивача із заявою про відмову від приєднання до договору, а здійснювала споживання наданих позивачем послуг, таким чином, остання здійснила приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції №1, яка є додатком 2 до цього договору що розміщені на офіційному веб - сайті позивача - www.lez.com.ua.

Згідно даних оператора системи розподілу (ПрАТ «Львівобленерго»), переданих у відповідності до чинного законодавства ТОВ «Львівенергозбут», та відображених у програмному забезпеченні позивача, за період з 01.02.2021 по 01.01.2025 по особовому рахунку № НОМЕР_1 спожито 111930.00 кВт/год.

Відтак, за особовим рахунком НОМЕР_2 у споживача ОСОБА_1 утворилась заборгованість за спожиту електроенергію за період 01.02.2021 по 01.01.2025 на загальну суму 139252,86 грн, що підтверджується розрахунком основної суми боргу за електроенергію.

Як вбачається з відповіді ПрАТ «Львівобленерго» на адвокатський запит №112-07-3689 від 28.05.2025, в такій наведено таблицю обсягів споживання спожитої електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Розрахунковий показник станом на 01.02.2021 - 89702 кВт/год. 10.02.2021 проведено заміну засобу обліку СА4-198, знято з показником – 54795 кВт/ год та встановлено засіб обліку Меридіан ЛТЕ-1.03 з показником 5719 кВт/год. Отже, при заміні засобу обліку було зафіксовано, що попередні покази лічильника (89702) значно більші за поточні покази (54795), а це свідчило про те, що останні перейшли через коло і почали відлік спочатку від показника 00000 і аж до показника 54795, з яким цей прилад обліку був знятий 10.02.2021. Так, до завершення кола лічильником було обліковано ще 10298 кВт/год з розрахунку: 100 000 – 89702 = 10298. На другому колі лічильником обліковано 54795 кВт/год, що разом становить 65093 з розрахунку: 10298 + 54795 = 65093 кВт/год, які в подальшому були доведені ТОВ «Львівенергозбут» для проведення нарахування в лютому 2021 року.

16.03.2021 проведено заміну засобу обліку Меридіан ЛТЕ-1.03, знято з показником 14443 та встановлено інтелектуальний засіб обліку MTX 3R30.DG.4L3-YD4 з показником 1, який уведений в автоматизовану систему комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ). Обсяг спожитої електроенергії з 01.03.2021 по 01.04.2021 склав 8724 кВт/год (14443-5719) та був доведений ТОВ «Львівенергозбут» для проведення нарахування в березні 2021 року.

Зазначена інформація надана із врахуванням обставин, встановлених рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07.02.2024 у справі № 450/3976/21, що набрало законної сили. Вказаним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Львівобленерго» та ТОВ «Львівенергозбут» про зобов`язання здійснити перерахунок обсягу спожитої електричної енергії з 01.01.2021.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання. Побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії (ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року №429 ТОВ «Львівенергозбут» було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.

Законом «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст.. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим не побутовим споживачам.

Відповідно до ст.ст. 11, 13, 14 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із копії договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг вбачається, що відповідно до п. 2.1 цього договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Пункт 6.2 договору визначає зобов`язання Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Згідно із п. 3.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Абзацом 5 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

За змістом статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів враховує й те, що на підставі договору про постачання електричної енергії, до якого приєдналася ОСОБА_1 , який нею не оспорювався в судовому порядку і недійсним не визнавався, а відтак є чинним, відповідачка користувалася послугами з постачання електричної енергії, постачальником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», відтак у неї виник обов`язок щодо оплати вартості наданих послуг, у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів, і оскільки надані послуги не оплачувалися, то у відповідачки утворилася заборгованість по оплаті послуг з постачання електричної енергії в розмірі 139252.86 грн. за період з 01.02.2021 року по 01.01.2025 року, яка підлягає стягненню з відповідачки в судовому порядку, що свідчить про підставність позовних вимог та їх задоволення.

Доводи апеляційної скраги про те, що позивачем належним чином не підтверджуються надані ТОВ «Львівенергозбут» розрахунки та, що в позовній заяві не наводиться будь яких пояснень стосовно того, чому розмір нарахувань за період з 01.02.2021 року по 01.03.2021 року значно перевищує розмір нарахувань за наступні періоди спростовуються наступним.

Відповідно до п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ), про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Відповідно до п. 5.1.2 ПРРЕЕ оператор системи (в даному випадку – ПрАТ «Львівобленерго») зобов`язаний приймати від споживачів та електропостачальників дані про покази розрахункових лічильників електричної енергії та враховувати їх під час визначення обсягів споживання (розподілу/передачі) електричної енергії.

Відтак, сертифіковані дані щодо обсягів спожитої електроенергії споживачами, зокрема ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 , Товариство отримує в порядку визначеному Кодексом комерційного обліку (п.п. 9.14.1.-9.14.3) і не може використовувати жодних інших даних. Дані про обсяги спожитої електричної енергії по об`єкту відповідачки за вказаним особовим рахунком визначає ПрАТ «Львівобленерго», яке в свою чергу передає дані Постачальнику – ТОВ «Львівенергозбут» для проведення розрахунків із споживачами.

Пункт 3.5 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (публічний договір приєднання, що укладається між оператором системи та споживачем) зазначає, що визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається Адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між Споживачем та його постачальником. За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних Оператора системи розподілу.

Матеріалами справи також підтверджується та не заперечується сторонами, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07.02.2024, у справі №450/3976/21, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11.07.2024 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Львівенергозбут» та ПрАТ «Львівобленерго» про зобов`язання здійснити перерахунок обсягу спожитої електроенергії та перерахунок нарахованої суми заборгованості. Судами не встановлено підстав для здійснення перерахунку обсягів та вартості спожитої електроенергії за період з 01.02.2021 року по 01.05.2021 року в розмірі 65093/8724/6752 кВт/год.

Суд першої інстанції, правильно з`ясувавши предмет позову, фактичні обставини справи, а також у повній мірі вивчивши надані докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів у повній мірі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування, передбачені положеннями ст. 376 ЦПК України, відсутні.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України, апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Галінкіна Валерія Феліксовича – залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 07 жовтня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк