Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №944/2179/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/2179/24 Головуючий у 1 інстанції: Матвіїв І.М.

Провадження № 22-ц/811/1253/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника відповідача Константинової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Константинової Оксани Миколаївни на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 березня 2026 року в складі судді Матвіїв І.М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У квітні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №478045-КС-001 від 17.10.2023 в розмірі 108581 грн 82 коп, з яких 25000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 79831,82 грн - сума прострочених платежів по процентах, 3750,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 жовтня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №478045-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 25 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконав, надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Однак, відповідач свої зобов`язання за Договором №478045-КС-001 від 17.10.2023 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором, у зв`язку з чим станом на 10.04.2024 утворилась заборгованість у розмірі 108581 грн 82 коп, з яких: 25 000, 00 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту, 79831,82 грн сума прострочених платежів по процентах, 3750,00 грн - сума прострочених платежів за комісією. Враховуючи вищенаведене, позивач просив позов задоволити.

Оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 05 березня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за кредитним договором №478045-КС-001 від 17.10.2023 у розмірі 108581,82 (сто вісім тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 82 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подала адвокат Константинова О.М., вважає незаконним, ухваленим на припущеннях, з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування правових позицій Верховного Суду.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що «Візуальна форма послідовності дій» є внутрішнім документом фінансової установи, створеним в односторонньому порядку, а тому не є незалежним підтвердженням волевиявлення відповідача.

У матеріалах справи відсутні докази (довідка/витяг) від оператора мобільного зв`язку, які б підтверджували факт доставки СМС-повідомлення з одноразовим ідентифікатором на номер ОСОБА_1 .

Позивач не надав підписаного договору кредиту в електронному вигляді з накладеним КЕП, а також технічних даних (IP-адреса, лог-файли, час перебування на сторінці, лог натискання кнопки «Акцептувати»). Без підтвердження від провайдера зв`язку факт отримання та введення коду саме Відповідачем не доведений.

Щодо недоведеності факту перерахування коштів саме Позивачем, то зазначає, що виписка АТ КБ «Приватбанк» від 29 грудня 2024 року не містить зазначення контрагента-відправника, його номера рахунку та призначення платежу із зазначенням договору № 478045-КС-001 від 17 жовтня 2023 року, а тому є анонімним платежем. Призначення платежу «зарахування переказу на картку» не дозволяє ідентифікувати ТОВ «Бізнес Позика» як платника.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитний договір вважається укладеним з моменту передачі грошей, однак факт передачі коштів саме від позивача не доведений.

Вказує, що суд першої інстанції не розглянув клопотання представника відповідача про визнання виписки банку недостовірною та договору кредиту недопустимим доказом, не зазначив мотивів їх відхилення, чим порушив ст. 263-265 ЦПК України. Суд не надав відповіді на кожен специфічний, доречний та важливий аргумент сторони, чим порушив практику ЄСПЛ (справа «Проніна проти України»).

Суд визнав, що договір укладено на підставі Правил надання споживчих кредитів, але одночасно відмовився застосовувати норми ст. 8 ч. 5 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відмова суду застосувати норми Закону № 1734 та ст. 18 Закону № 1023 призвела до незаконного стягнення процентів, що втричі перевищують суму кредиту. Посилання суду на ст. 627 ЦК України та ст. 18 Закону № 1023, як на підставу для стягнення 300% річних є правовим нонсенсом.

Щодо ігнорування висновку судово-психіатричної експертизи, то зазначає, що Висновок СПЕ № 1380 від 21 грудня 2023 року складений атестованим експертом і є письмовим доказом. Експертиза встановила стан неосудності на 16 жовтня 2023 року (за день до подій, зазначених Позивачем). Психічний стан (маніакальний епізод з психотичними симптомами) не є короткочасною подією, що минає за одну ніч, це тривалий хворобливий стан. Суд, не маючи медичної освіти, самостійно вирішив, що особа «могла усвідомлювати свої дії», чим порушив межі своєї компетенції.

Зауважує, що витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 59/26/710/В ОСОБА_2 встановлена друга (II) група інвалідності. Відповідно до п. 9) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільняється від сплати судового збору.

З урахуванням наведеного, просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» відмовити.

ТОВ «Бізнес Позика» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на таке. ОСОБА_1 через веб-сайт кредитодавця шляхом введення логіну та паролю особистого кабінету ввійшов до особистого кабінету та подав заявку на отримання кредиту, де вказав номер свого поточного (карткового) рахунку № НОМЕР_1 . Відповідно до п.п. 3.1.1 Правил про надання грошових коштів у кредит, після отримання Заявником повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта.

17 жовтня 2023 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 478045-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора UA-9235. Саме цей одноразовий ідентифікатор міститься в примірнику договору в місці підписання.

АТ КБ «ПриватБанк» надав суду відповідь, згідно якої банківська картка № НОМЕР_1 дійсно випускалася на ім`я Боржника, а також на його рахунок 17 жовтня 2023 року (в день укладання кредитного договору) надійшли кредитні кошти в розмірі 25 000,00 грн, тобто саме та сума, яка обумовлена сторонами в кредитному договорі.

Наданий Ппзивачем разом з позовною заявою документ (інформаційна довідка від ТОВ «Платежі онлайн» щодо здійснення переказу грошових коштів) є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів.

В сукупності з інформацією, отриманою судом першої інстанції від АТ КБ «ПриватБанк», ці докази отримані незалежно один від одного і логічно й послідовно доповнюють один одного.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача Константинової О.М. на підтримку доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 17 жовтня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання кредиту № 478045-КС-001, відповідно до якого позичальнику надано грошові кошти в розмірі 25000,00 грн строком на 24 тижні, зі сплатою фіксованої процентної ставки 1,1512369% за кожен день користування кредитом.

Суд першої інстанції встановив, що договір укладено через Особистий кабінет Позичальника на сайті кредитодавця, що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, анкетою клієнта, паспортом споживчого кредиту, а також тим, що 17 жовтня 2023 року на банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту на ім`я ОСОБА_1 , було зараховано переказ у розмірі 25 000,00 грн.

Місцевий суд відхилив заперечення відповідача про те, що договір є споживчим і проценти не можуть перевищувати тіло кредиту, зазначивши, що ці доводи не відповідають вимогам п. 6 ст. 3, ч. 2 ст. 13, ч. 3 ст. 509, ст. 627 ЦК України та ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, суд першої інстанції критично оцінив висновок судово-психіатричної експертизи № 1380 від 21 грудня 2023 року, зазначивши, що він не може бути належним доказом для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки відповідачем не заявлялося клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи у цій справі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено договір №478045-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 25000,00 грн; строком на 24 тижні; стандартна процентна ставка в день 2,000% фіксована, знижена процентна ставка - 1,15123690 фіксована; комісія за надання кредиту 3750,00 грн; строк дії Договору до 02.04.2024; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 65040,00 грн.

Прийняття відповідачем пропозиції із запропонованими умовами підтверджує паперова копія Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору №478045-КС-001 від 17.10.2023 про надання кредиту з аналогічними умовами, що містить відомості про підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9235.

Кредит надається шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, що наведений у розділі 8 Договору №478045-КС-001 від 17.10.2023.

Відповідно до п.3.1. цього правочину, кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 Договору.

Пункт 3.2 Договору передбачає, що нарахування позичальну процентів здійснюється за ставкою, вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та Додатку №1 до Договору.

Паспорт споживчого кредиту відповідає умовам кредитного договору і також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3500.

Анкета клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи), окрім найменування позичальника, адреси реєстрації, РНОКПП, дати та місця народження, паспортних даних, містить номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів, а саме № НОМЕР_1 .

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ТОВ «Бізнес Позика» виконав своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти в кредит у розмірі 25000,00 грн.

Даний факт підтверджується отриманими на виконання ухвали суду про витребування доказів від 07.11.2024, відомостями, які надані АТ КБ «Приватбанк» про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_1 .

Відповідно до виписки по картковому рахунку з 17.10.2023 по 17.10.2023 вбачається, що на вказану картку 17.10.2023 зарахований переказ в розмірі 25000,00 грн.

Отже, приймаючи умови договорів, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Договору про надання кредиту, повністю розуміє усі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно їх дотримуватися, які розміщені в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та опубліковані на його офіційних сайтах.

Після укладення кредитного договору №478045-КС001 від 17.10.2026, такий разом з додатком №1 та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» був відправлений відповідачу на його електронну пошту volodimirmuka@gmail.com та розміщений в особистому кабінеті клієнта для перегляду та скачування в цілодобовому режимі без обмежень, що підтверджено візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору.

Зокрема, згідно візуальної форми послідовності дій клієнта при укладенні кредитного договору №478045-КС-001 від 17.10.2023, в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства вбачається алгоритм дій сторін під час укладення договору: вхід в особистий кабінет; отримання інформації про статус клієнта; передача інформації обраних клієнтом умов кредиту; надання паспорту споживчого кредиту; запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорта споживчого кредиту та Інформаційного повідомлення; підписання паспорта споживчого кредиту та Інформаційного повідомлення; формування шаблону оферти; запит на відправку шаблону акцепту; запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання договору; підписання договору клієнтом; підписання договору Товариством; формування інформаційного повідомлення про успішне підписання договору; відправка документів на електронну пошту; відображення документів у особистому кабінеті.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, ч.1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Колегія суддів зазначає, що із змісту вищенаведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 через веб-сайт кредитодавця шляхом введення логіну та паролю особистого кабінету ввійшов до особистого кабінету та подав заявку на отримання кредиту, де вказав номер свого поточного (карткового) рахунку № НОМЕР_1 . Після отримання Заявником повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщено Оферту, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надіслано Одноразовий ідентифікатор. 17 жовтня 2023 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 478045-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора UA-9235. Саме цей одноразовий ідентифікатор міститься в примірнику договору в місці підписання, який долучений до матеріалів справи Позивачем.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено факт укладання між сторонами правочину.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів від оператора мобільного зв`язку щодо доставки СМС-повідомлення та відсутність технічних даних (IP-адреса, лог-файли) колегія суддів відхиляє, оскільки суди повинні дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування цілісності та достовірності наданих Позивачем електронних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується, що АТ КБ «ПриватБанк» надав суду відповідь, згідно якої банківська картка № НОМЕР_1 дійсно випускалася на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також на його рахунок 17 жовтня 2023 року (в день укладання кредитного договору) надійшли кредитні кошти в розмірі 25 000,00 грн, тобто саме та сума, яка обумовлена сторонами в кредитному договорі.

Крім того, наданий позивачем разом з позовною заявою документ (інформаційна довідка від ТОВ «Платежі онлайн» щодо здійснення переказу грошових коштів) є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів.

В сукупності з інформацією, отриманою судом першої інстанції від АТ КБ «ПриватБанк», ці докази отримані незалежно один від одного і логічно й послідовно доповнюють один одного, що свідчить про належне виконання кредитором свого обов`язку та надання позичальнику коштів в користування.

Доводи апеляційної скарги про те, що виписка банку не містить зазначення контрагента-відправника, його номера рахунку та призначення платежу, колегія суддів відхиляє, оскільки сукупність наданих доказів (інформаційна довідка від ТОВ «Платежі онлайн» та відповідь АТ КБ «ПриватБанк») дає змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме факту перерахування кредитних коштів саме ТОВ «Бізнес Позика» на рахунок ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив надані докази в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту видачі кредитних коштів.

Доводи скарги про відмову суду застосувати положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», зважаючи на те, що суд дійшов висновку, що кредит є споживчим, правильності висновків суду в частині нарахування відсотків не спростовують з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023) для договорів про споживчий кредит, укладених після набрання чинності цим Законом, максимальна денна процентна ставка за кредитом не може перевищувати 1 відсоток.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX, ці обмеження застосовуються поетапно: протягом перших 120 днів з дня набрання чинності - максимальна денна ставка 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%; з 20 серпня 2024 року - 1%.

Колегія суддів зазначає, що кредитний договір № 478045-КС-001 укладено 17 жовтня 2023 року, тобто до набрання чинності Законом № 3498-IX (24.12.2023). Разом з тим, строк дії договору погоджено до 02 квітня 2024 року, тобто договір продовжував виконуватися після набрання чинності Законом.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX, обмеження, встановлені цим Законом, застосовуються до договорів, укладених до набрання ним чинності, у частині, що стосується продовження строку їх дії.

Враховуючи, що договір діяв до 02 квітня 2024 року, до нього застосовуються обмеження, встановлені для першого етапу (120 днів з 24.12.2023 по 22.04.2024) - максимальна денна ставка 2,5%.

При цьому, за умовами договору, знижена процентна ставка становить 1,1512369% за кожен день користування кредитом, та стандартна процентна ставка становить 2,00000% за кожен день користування кредитом, що не перевищує встановлену законом межу 2,5% для відповідного періоду.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що проценти за користування кредитом не можуть перевищувати суму кредиту (тіло кредиту), та про необхідність застосування граничної денної ставки у 1%, колегія суддів відхиляє, оскільки: по-перше, станом на час укладення та дії договору (до 02.04.2024) максимальна денна ставка становила 2,5%, а не 1%; по-друге, договірна ставка 1,1512369% не перевищує цю межу; по-третє, законодавство, чинне на момент укладення договору, не встановлювало обмеження щодо співвідношення суми процентів та суми кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 10.04.2024 відповідач має борг в розмірі 108581 грн 82 коп, з яких 25000, 00 грн. за тілом кредиту, 79831,82 грн - за процентами, 2750,00 грн - за комісією. При цьому з розрахунку заборгованості слідує, що в період з 17.10.2023 по 07.11.2023 нарахування відсотків здійснювалосю за зниженою процентною ставкою (1,1512369% в день), а в період з 08.11.2023 по 02.04.2024 - за стандартною процентною ставкою (2,000000% в день)

Оскільки позивач зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, порушуючи встановлений графік обов`язкових платежів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів не може погодитись доводами апелянта про те, що заявлений до стягнення борг за відсотками суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, є несправедливим в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, у пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Тобто, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів, однак таким правом не скористався.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.

Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

При цьому проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.

Доводи апелянта про те, що суд не надав жодної оцінки висновку експерта, чим порушив норми процесуального права, колегією суддів відхиляються як безпідставні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Суд першої інстанції критично оцінив висновок експерта № 1380 від 21 грудня 2023 року та не визнав належним доказом, який може слугувати підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, виходячи з того, що відповідачем не заявлялося клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи у цій справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки висновок СПЕ № 1380 від 21.12.2023 складено у межах справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ; висновок стосується психічного стану ОСОБА_1 на 16 жовтня 2023 року (за день до укладення договору), а не на 17 жовтня 2023 року.

При цьому, під час розгляду спраи сторона відповідача із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного довгору не зверталася, натомість, відповідно до ст. 225 ЦПК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду, на відміну від нікчемного правочину, недійність якого визначена самим законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

При подачі апеляційної скарги представником відповідача долучено копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №59/26/710/В від 26.02.2026, згідно якого ОСОБА_2 встановлена друга (II) група інвалідності.

Отже, на час вирішення судом справи по суті спору, ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору, а тому стягнувши з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, суд порушив вимоги п. 9) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи приписи п. 6 ст. 141 ЦПК України, а саме звільнення відповідача від сплати судового збору, ТОВ «Бізнес позика» необхідно компенсувати судовий збір в розмірі 2422,40 грн. за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового зборунеобхідно скасувати.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Константинової Оксани Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2422 грн 40 коп судового збору - скасувати.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» сплачену при подачі позову суму судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 07 жовтня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк