Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №449/1313/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 449/1313/25 Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я.

Провадження № 22-ц/811/752/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів – Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 лютого 2026 року в складі судді Гуняк О.Я. у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У вересні 2025 року позивач Акціонерне Товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 180 343 грн 31 коп, з яких: 113 086,04 грн – прострочене тіло кредиту, 67257,27 грн – відсотки за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.05.2017 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №615247003. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Банк стверджував, що належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту проте позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 04.07.2025 утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 180 343,31 грн.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Просив позов задовольнити

Оскаржуваним рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 лютого 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», заборгованість за кредитним договором № 615247003 від 30.05.2017 у розмірі 180 343 (сто вісімдесят тисяч триста сорок три) грн. 31 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» сплачений судовий збір в розмірі – 2422,40 гривень.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , вважає незаконним та необґрунтованим, так як суд не дослідив докази та не встановив обставин, які мають значення для справи.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що долучена анкета заява про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк» не містить суми кредиту, відсоткової ставки, терміну повернення кредиту та інших істотних ознак кредитного договору, розділ «КРЕДИТНІ ПРОДУКТИ» не заповнений.

Долучений примірник акцепту від 26.04.2017 є нечитабельної якості, з якої неможливо чітко встановити, які умови оферти банк погодив, які істотні умови кредитного договору передбачено. З наданого примірнику вбачається, що ймовірно ПАТ «Альфа-Банк» в особі представника Павлишин М.С. приймає оферту від особи, проте на вказаному примірнику відсутній підпис представника ОСОБА_2 , а натомість підписано документ іншим представником з ініціалами О.А. Відповідно наданий позивачем “акцепт банку” не може вважатися належним доказом укладення кредитного договору, оскільки в його преамбулі зазначено, що від імені банку діє одна особа, тоді як документ підписаний іншою особою, повноваження якої не підтверджені. Така невідповідність унеможливлює встановлення дійсної волі банку на укладення договору та свідчить про порушення вимог статей 203, 207, 237–241 ЦК України. Банк не довів належним чином укладення правочину в письмовій формі, оскільки підпис не відповідає зазначеному представнику, що не дає змоги ідентифікувати підписанта як сторону правочину.

З наведеного слідує, що представник Павлишин М.С. не підписувала документ та не вчиняла вказаний правочин. Такий документ не може бути належним доказом та складовою кредитного договору.

Щодо долученої довідки про умови кредитування з використання картки «Максимум», така не містить дати видачі, дати підписання, номера та дати кредитного договору, номера рахунку, номера банківської карти, чи інших індивідуальних ознак, які б свідчили про приналежність саме до кредитного договору № 615247003 від 30.05.2017, на порушення умов якого позивач посилається на обґрунтування позовних вимог. Відповідно вказана довідка не може бути складовою кредитного договору.

Щодо розрахунку заборгованості, то зазначає, що згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, який долучений до позову, наявні списання в розділі «Комісія РКО» на загальну суму 37 548,96 грн.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково – касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В наявних матеріалах позову не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 1 розділу «Умови споживчого кредиту» Угоди про надання кредиту від 23.01.2020 №501228503 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі викладеного, вважає, що позивачем неправомірно нараховано та включено в суму заборгованості комісію за розрахунково-касове обслуговування на загальну суму 37548,96 грн., що судом першої інстанції було залишено поза увагою.

З аналізу розрахунку заборгованості, який долучено до позову, встановлено, що загальною сумою отриманих коштів від банку (колонка «Знято коштів з рахунку») є 351 463, 91 грн., загальною сумою повернутих коштів банку (колонка «Внесено коштів на рахунок») є 364456,97 грн., а отже відповідач повернув суму знятих ним з рахунку коштів (без урахування оплати процентів, комісійних, штрафів, які не були визначені у договорі у письмовій формі у встановленому ЦК України, Законом №1734-VIII порядку).

Просить скасувати рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 06 жовтня 2026 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду заяви по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову АТ «Сенс Банк» суд першої інстанції виходив з того, що 26 квітня 2017 року ОСОБА_1 підписав Оферту на укладення Угоди про обслуговування платіжних карток та Кредитної картки, в якій зазначено ліміт відновлювальної кредитної лінії — 53 700 грн, максимальний ліміт — 200 000 грн, процентна ставка — 36% річних.

Згідно із Випискою АТ «СЕНС БАНК» по рахунку ОСОБА_1 – НОМЕР_1 за період з 30.05.2017 р. по 04.07.2025 р., кінцевий залишок: -113086, 04 грн, кінцева заборгованість зі сплати комісійних, відсотків: - 67257,27 грн, внесок до відновлення мінімального балансу: 180343, 31 грн.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству «СЕНС БАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

У зв`язку з наведеним, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №615247003 у розмірі 180 343,31 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія виходить з такого.

Судом встановлено, що 30 травня 2017 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти (заяви) запропонував АТ «Альфа-Банк» (далі Банк) укласти Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі Угода), яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» укладеного між нею та Банком.

Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис.

Таким чином, 30.05.2017 між Банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту Кредитування рахунку; найменування продукту «Максимум Грейс»; мета кредиту споживчі потреби; ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) 200 000,00 грн; сума встановленої кредитної лінії на дату укладення договору 53700,00 грн; процентна ставка 36,00% річних; тип процентної ставки фіксована; тип картки World Debit Master Card; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Дату сплати обов`язкового мінімального платежу за кредитом пропонував встановити до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня, наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду і закінчується на 25 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду.

В обліковій системі Банку для ідентифікації Угоді присвоєно № 615247003.

Власним підписом Позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором.

Сторони також узгодили, що всі відносини між Позичальником та Банком, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувалася, що підтверджується випискою по рахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 180343,31 грн, з яких: 113086,04 грн прострочене тіло кредиту, 67257,27 грн відсотки за користування кредитом.

З наданої позивачем виписки вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, здійснював періодичні часткові погашення заборгованості.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів виходить з такого.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст. 203, 204 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Також, згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Встановивши, що 30.05.2017 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 615247003, на підтвердження чого позивач надав Оферту від 26.04.2017, Анкету-заяву про акцепт, Акцепт пропозиції від 26.04.2017, Виписку по рахунку за період з 30.05.2017 по 04.07.2025, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про отримання та використання позичальником коштів, які в добровільному порядку Акціонерному товариству «Сенс Банк» не повернуті.

Разом з тим, факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Сама по собі наявність дефектів у копіях документів не спростовує факту укладення договору та отримання коштів, якщо це підтверджується іншими доказами у їх сукупності.

З наданої позивачем виписки з карткового рахунку слідує, що банк виконав свої зобов`язання, відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок, видав кредитну картку та надав кредитні кошти.

Разом з тим, відповідач допустив неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, банк посилався на те, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 04.07.2025 наявна заборгованість у розмірі 180343,31 грн, з яких 113086,04 – прострочене тіло кредиту, 67257,27 грн – відсотки за користування кредитом.

В свою чергу, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору про сплату комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними, відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У розрахунку заборгованості наявні списання в розділі «Комісія РКО» на загальну суму 37548,96 грн. Отже, нарахування цієї комісії є безпідставним, а відповідна умова договору — нікчемною.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не надав правової оцінки доводам відповідача про нікчемність умови договору щодо комісії, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, з суми заборгованості, визначеної судом першої інстанції до стягнення (180 343,31 грн), підлягає виключенню сума неправомірно нарахованої комісії за РКО у розмірі 37 548,96 грн.

Отже, стягненню з ОСОБА_1 підлягає заборгованість у сумі 142794,35 грн. (180343,31-37548,96=142794, 35).

Разом з тим, доводи скаржника про те, що він повернув суму знятих коштів, оскільки загальна сума внесених коштів (364 456,97 грн) перевищує суму знятих (351 463,91 грн), колегія суддів відхиляє, оскільки ці суми включають не лише тіло кредиту, а й сплачені відсотки та комісії. Перевищення загальної суми внесків над сумою зняття не свідчить про повне погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, оскільки значна частина внесених коштів була спрямована на погашення процентів та комісій.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення комісії за РКО у розмірі 37 548,96 грн з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З позовної заяви вбачається, що АТ «Сенс Банк» просив стягнути з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 180343,31 грн. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 142794,35 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 79,18%.

При зверненні до суду з позовом банком сплачено 2 422,40 грн судового збору. У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1918,04 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 3 633,60 грн. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 756 грн 95 коп судового збору за апеляційний розгляд справи.

Враховуючи вимоги п. 10 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1161 грн 09 коп (1918,04-756,95=1161,09) за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 37 548,96 грн скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог, зменшивши загальний розмір заборгованості, яку стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» за кредитним договором № 615247003 від 30.05.2017 з 180 343 грн. 31 коп. до 142794 (сто сорок дві тисячі сімсот дев`яносто чотири) гривень 35 копійок.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 1161 (одна тисяча сто шістдесят одна) гривень 09 копійок судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, пропорційно до задоволених позовних вимог.

В іншій частині рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 06 жовтня 2026 року

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк