Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №461/6743/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/6743/25 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/1666/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів – Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Білої Богдани Богданівни на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2026 року в складі судді Мироненко Л.Д. у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

встановив:

У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебувала цивільна справа №461/6743/25 за позовом АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.10.2025 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №Е09.00205.009086956 від 03.12.2021 у розмірі 114 952,47 грн та 3 028,00 грн судового збору.

На виконання судового рішення 12.02.2026 Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист. 12 березня 2026 відкрито виконавче провадження АСВП:80481036 з примусового виконання рішення суду.

27 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, у якій просила відстрочити виконання судового рішення Галицького районного суду м. Львова від 20.10.2025 року, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи № 461/6743/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, строком на один рік.

Заява обґрунтована тим, що 12.02.2026 Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист для примусового виконання рішення. Проте, на даний час ОСОБА_1 не має достатньо коштів для повного виконання зобов`язань. Вона офіційно працевлаштована у ТОВ СПГ «Тетра», проте її заробітна плата за останні пів року сукупно склала 72 000,00 грн (без урахування податків та зборів). Додатково зазначала, що в період воєнного стану витрати на життя суттєво зросли. Отриманого доходу ледь вистачає на задоволення базових потреб, що унеможливлює швидке та повне виконання судового рішення у зв`язку з важким матеріальним становищем. Просила заяву задовольнити.

Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення Галицького районного суду м. Львова від 20.10.2026 року, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи №461/6743/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, залишено без задоволення.

Ухвалу оскаржила ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої подала адвокат Біла Б.Б., вважає незаконною та необґрунтованою, прийнятою без всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не врахував скрутне матеріальне становище заявниці, а також ту обставину, що на кредитора покладено обов`язок перевірки платоспроможності клієнта та надання повної інформації про умови кредитного договору.

Стверджує, що під час укладення даного кредитного договору ОСОБА_1 не працювала і мала невиконані зобов`язання за іншими кредитними договорами.

На думку скаржниці, суд врахував негативні наслідки відстрочення лише для стягувача, не дослідивши належним чином баланс інтересів сторін.

Додає, що ОСОБА_1 є жінкою передпенсійного віку, на даний час проживає з матір`ю похилого віку, працює, отримує заробітну плату, однак після оплати комунальних послуг, на прожиття їй залишається менше ніж встановлений державою прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки для виконання рішення судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на те, що підписавши кредитний договір, сторони узгодили всі істотні умови, а заявниця взяла на себе добровільні зобов`язання, які мають виконуватися належним чином.

Банк зазначає, що ОСОБА_1 не зверталася до кредитора щодо реструктуризації заборгованості, а відстрочення виконання рішення строком на один рік свідчить про намагання ухилитися від виконання кредитних зобов`язань.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 06 жовтня 2026 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду заяви по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані заявником докази не є обставинами, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду. Скрутне матеріальне становище, наявність інших кредитних зобов`язань та низький рівень доходу є суб`єктивними обставинами, які притаманні значній частині населення в умовах воєнного стану, не мають ознак винятковості та не є непереборними в розумінні процесуального закону.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що 20.10.2025 Галицьким районним судом м. Львова ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування № Е09.00205.009086956 від 03.12.2021 року в розмірі 114952 (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 47 коп. та 3028, 00 грн. судового збору.

12 березня 2026 року, за даними АСВП, відкрито віконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду.

Звертаючись до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду на один рік заявник вказувала, на даний час вона не має достатньо коштів для повного виконання зобов`язань. Хоча вона й офіційно працює, однак отриманого доходу ледь вистачає на задоволення базових потреб, що унеможливлює швидке та повне виконання судового рішення у зв`язку з важким матеріальним становищем.

На підтвердження важкого матеріального стану, заявником надані наступні докази: довідка про заробітну плату від 23.03.2026 №7, згідно якої ОСОБА_1 в період з вересня 2025 року по лютий 2026 року сукупно отримала 72 000 грн; рахунки за спожитий газ, згідно яких обов`язкові витрати ОСОБА_1 у січні на газозабезпечення житла склали 5 820, 78 грн; у лютому 2026 року - 3 587,90 грн; рахунки за постачання електричної енергії, згідно яких витрати ОСОБА_1 за січень склали 1589, 76 грн, а за лютий 1252, 80 грн.

У статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочення рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

За правилами ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Тлумачення положень ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №796/43/2018, від 19.06.2019 у справі №2-55/10).

Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у справі №295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №9901/598/19.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 у справі № 914/1663/23 зазначив, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду (судова дискреція), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження скрутного матеріального становища заявниця надала довідку про заробітну плату від 23.03.2026 № 7, згідно із якою за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року вона сукупно отримала 72 000,00 грн (без урахування податків та зборів). Також надано рахунки за спожитий газ та електроенергію, згідно з якими витрати на комунальні послуги у січні – лютому 2026 року становили: за газ – 5 820,78 грн (січень) та 3 587,90 грн (лютий), за електроенергію – 1 589,76 грн (січень) та 1 252,80 грн (лютий). Інші докази, які б давали підстави стверджувати про матеріальних стан заявника, останньою не надано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про відстроченні виконання судового рішення, оскільки надані заявником докази не є обставинами, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував скрутне матеріальне становище заявниці та наявність інших кредитних зобов`язань, не заслуговують на увагу, оскільки матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що ускладнює виконання рішень суду (п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 № 8 «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах»).

Посилання скаржниці на непроведення банком належної перевірки її платоспроможності та ненадання повної інформації про умови кредитного договору не можуть бути підставою для відстрочення виконання судового рішення в межах розгляду заяви за ст. 435 ЦПК України, оскільки ці обставини стосуються суті спірних правовідносин і не були предметом розгляду суду першої інстанції при вирішенні питання про відстрочення. Крім того, рішення суду від 20.10.2025, яким стягнуто заборгованість, набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд врахував негативні наслідки відстрочення лише для стягувача, не знайшли свого підтвердження, оскільки суд першої інстанції дослідив як доводи заявниці, так і заперечення стягувача, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність виняткових обставин, які б ускладнювали або робили неможливим виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню боржником рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим, та вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Галицького районного суду м. львова від 15 квітня 2026 року без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником – адвокатом Білою Богданою Богданівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк