Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №465/9896/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/9896/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/887/26 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,

з участю: прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

за апеляційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 15 липня 2026 року стосовно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 309 КК України,-

встановила:

цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71; п.п.«б» п.1 ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.04.2024 у справі №464/957/22, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 01.06.2026, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

В строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, зараховано строк частково відбутого покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.04.2024 у справі №464/957/22, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 01.06.2026.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно вироку, ОСОБА_6 07.08.2024, близько 14 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 14, поблизу парку «Горіховий Гай», знайшов прозорий зіп-пакет, із вмістом кристалічної речовини білого кольору, обмотаного ізоляційною стрічкою чорного кольору та, діючи всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», яким заборонено незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин, не маючи на це спеціального дозволу, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини для власного вживання без мети збуту, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив її незаконно придбати, шляхом привласнення знахідки і в подальшому зберігати для власного вживання без мети збуту, заховавши згорток із психотропною речовиною, обіг якої заборонено – PVP у загальній масі 0,7161 грами у праву зовнішню кишеню штанів.

У подальшому попрямував в сторону вулиці Янева, 10 у місті Львові, до стадіону «Динамо», де був виявлений працівниками поліції, яким добровільно видав прозорий зіп-пакет, із вмістом кристалічної речовини білого кольору, обмотаний ізоляційною стрічкою чорного кольору із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено – PVP у загальній масі 0,7161 грами.

Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України.

На цей вирок перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, просить вирок Франківського районного суду м. Львова від 15.07.2026 стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309 КК України скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині зарахування покарання, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71, п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.04.2024 у справі № 464/957/22, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 01.06.2026, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий вид, та призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць з конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 15.07.2026.

Виключити зарахування ОСОБА_6 до строку покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, строку частково відбутого покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.04.2024 у справі №464/957/22, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 01.06.2026.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднується саме невідбута частина покарання за попереднім вироком. Наголошує, що при застосуванні положень ст. 71 КК України береться до уваги покарання, яке залишилося невідбутим засудженим на час постановлення нового вироку, тоді як зарахування покарання, вже повністю або частково відбутого за попереднім вироком, цією нормою не передбачено.

Вказує, що суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_6 на підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією майна, одночасно зарахував у строк цього покарання строк частково відбутого покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року у справі № 464/957/22, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 01 червня 2026 року, хоча такого зарахування положення ст. 71 КК України не передбачають.

Звертає увагу, що за попереднім вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року ОСОБА_6 було визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна та зараховано у строк покарання період його перебування в місцях попереднього ув`язнення з 18 серпня 2021 року по 25 листопада 2021 року. Крім того, під час апеляційного перегляду зазначеного вироку ОСОБА_6 17 березня 2026 року було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 червня 2026 року вирок залишено без змін та зараховано у строк покарання період перебування в місцях попереднього ув`язнення з 17 березня 2026 року по 01 червня 2026 року.

На переконання прокурора, періоди з 18 серпня 2021 року по 25 листопада 2021 року та з 17 березня 2026 року по 15 липня 2026 року підлягають врахуванню як відбута частина покарання за попереднім вироком, яка повинна братися до уваги при обчисленні невідбутої частини покарання, що підлягає приєднанню до покарання за новим вироком на підставі ст. 71 КК України. На підтвердження такої позиції прокурор посилається на постанову Верховного Суду у справі № 943/574/23.

Також прокурор вважає неправильним визначення судом початку строку відбування ОСОБА_6 покарання за вироком від 15 липня 2026 року з моменту звернення вироку до виконання, оскільки при застосуванні ст. 71 КК України врахуванню підлягає покарання, яке залишалося невідбутим засудженим саме на час постановлення нового вироку. Стверджує, що безпідставне зарахування судом у строк остаточного покарання за сукупністю вироків частково відбутого покарання за попереднім вироком призвело до фактичного скорочення строку покарання ОСОБА_6 та свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційної скарги прокурора не заперечував, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, правильності кваліфікації його дій та призначеного йому за цією нормою покарання в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.

Предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_6 остаточного покарання за сукупністю вироків та зарахуванні до строку такого покарання частково відбутого покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати невідбуту засудженим частину будь - якого основного покарання.

Таким чином, при застосуванні положень ст. 71 КК України береться до уваги покарання, яке залишилось невідбутим засудженим на час постановлення нового вироку. Вказаною нормою не передбачено зарахування покарання, відбутого повністю або частково за попереднім вироком. Таке зарахування можливе лише у разі застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом ОСОБА_6 на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.04.2024 у справі №464/957/22, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 01.06.2026, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією майна. При цьому, судом зараховано ОСОБА_6 в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, строк частково відбутого покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.04.2024 у справі № 464/957/22, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 01.06.2026, що положеннями ст. 71 КК України не передбачено.

Попереднім вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.04.2024 у справі № 464/957/22 ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. Цим вироком початок строку відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з часу фактичного звернення вироку до виконання, при цьому зараховано йому в строк покарання термін його перебування в місцях попереднього ув`язнення з 18.08.2021 по 25.11.2021 з розрахунку один день перебування в місцях попереднього ув`язнення до одного дня позбавлення волі. Львівським апеляційним судом під час апеляційного перегляду вироку від 29.04.2024, ОСОБА_6 17.03.2026 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а ухвалою від 01.06.2026 вирок від 29.04.2024 залишено без змін, при цьому зараховано ОСОБА_6 в строк покарання термін його перебування в місцях попереднього ув`язнення з 17.03.2026 по 01.06.2026, з розрахунку один день перебування в місцях попереднього ув`язнення до одного дня позбавлення волі.

Відтак періоди з 18.08.2021 по 25.11.2021, з 17.03.2026 по 15.07.2026 (до дня ухвалення вироку у цій кримінальній справі № 465/9896/24) підлягають врахуванню як відбута частина покарання за попереднім вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.04.2024 у справі №464/957/22, яка має братись до уваги при обчисленні невідбутої частини покарання, яку слід приєднати до покарання за новим вироком на підставі ст. 71 КК України (постанова Верховного Суду, справа №943/574/23).

З огляду на те, що при застосуванні ст. 71 КК України береться до уваги покарання, яке залишилось невідбутим засудженим на час постановлення нового вироку, неправильним є визначення судом початку строку відбування ОСОБА_6 покарання за вироком від 15.07.2026 з моменту звернення вироку до виконання.

Безпідставне зарахування судом у строк остаточно призначеного покарання за сукупністю вироків частково відбутого покарання за попереднім вироком вплинуло на правильність визначення строку покарання, яке слід відбувати ОСОБА_6 , у такий спосіб суд безпідставно скоротив обвинуваченому строк покарання за сукупністю вироків, чим допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

З цих же підстав колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про неправильне визначення судом першої інстанції початку строку відбування ОСОБА_6 покарання з моменту звернення вироку до виконання. З урахуванням застосування правил ст. 71 КК України та того, що на момент ухвалення нового вироку ОСОБА_6 фактично відбував покарання за попереднім вироком, початок строку відбування остаточно призначеного покарання слід рахувати з 15 липня 2026 року.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.407, п.п. 3, 4 ч.1 ст.409 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий вирок, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

З положень ст. ст. 418, 408, 420 КПК України вбачається, що апеляційний суд постановляє вирок тільки щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується, а щодо решти виносить ухвалу. У даній апеляційній скарзі ставиться питання про безпідставне зарахування у строк остаточно призначеного покарання частково відбутого обвинуваченим покарання за попереднім вироком, а відтак про виключення такого строку із вироку, що є погіршенням становища обвинуваченого.

Таким чином, встановлене неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування вироку Франківського районного суду м. Львова від 15 липня 2026 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання та ухвалення в цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст. 615, 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 задоволити.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 15.07.2026 стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309 КК України скасувати в частині зарахування покарання.

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71, п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.04.2024 у справі № 464/957/22, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 01.06.2026, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий вид, та призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць з конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 15.07.2026.

Виключити зарахування ОСОБА_6 до строку покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, строку частково відбутого покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.04.2024 у справі №464/957/22, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 01.06.2026.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до суду касаційної інстанції в трьохмісячний термін, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії вироку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4