Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №333/8708/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 09.10.2026 Справа № 333/8708/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/8708/26 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-сс/807/1002/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

9 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. 398 КПК України, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 від 9 жовтня 2026 року на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2026 року,

якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, щодо нерозгляду клопотання від 03 липня 2026 року в порядку ст. 220 КПК України,-

В С Т А Н О В И В:

На вищевказане судове рішення ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 КПК України і наявність або відсутність перешкод для прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження.

Перевіривши матеріали провадження на предмет можливості відкриття апеляційного провадження, суддя-доповідач апеляційного суду доходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Порядок оскарження рішень суду першої інстанції чітко визначено та регламентовано КПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 309 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 11-1) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев`ятої статті 284 КПК України.

Згідно з ч. 2 цієї статті, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року у справі №3-180/2018(1644/18), надано право на оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.

Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Так, як встановлено зі змісту оскаржуваної ухвали, ОСОБА_3 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, щодо нерозгляду клопотання від 03 липня 2026 року в порядку ст. 220 КПК України

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2026 року в задоволенні вищевказаної скарги ОСОБА_3 – відмовлено.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 , у даному випадку оскаржується ухвала слідчого судді, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, щодо нерозгляду клопотання від 03 липня 2026 року в порядку ст. 220 КПК України.

Разом з цим, із аналізу положень КПК України випливає, що можливість апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді, не передбачена.

Таким чином, оскаржувана ухвала не відноситься до переліку ухвал, які відповідно до КПК України підлягають самостійному апеляційному оскарженню.

Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Керуючись ст. 399 КПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 від 9 жовтня 2026 року на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2026 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, щодо нерозгляду клопотання від 03 липня 2026 року в порядку ст. 220 КПК України.

Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу – ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання її копії.

Суддя Запорізького

апеляційного суду ОСОБА_2