Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №150/886/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 150/886/25

Провадження № 22-ц/801/2396/2026

Категорія: 56

Головуючий у суді 1-ї інстанції Суперсон С. П.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа № 150/886/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Козюми Д.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) справу № 150/886/25 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ТОП Агро» про стягнення грошових коштів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 16.07.2026, ухвалене у складі судді Суперсон С.П. в приміщенні суду в с. Мазурівка, -

в с т а н о в и в :

24.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «ТОП Агро» (далі – ФГ «ТОП Агро») про стягнення грошових коштів, в якому, посилаючись на положення статей 1212, 1213 ЦК України, просив стягнути з ФГ «ТОП Агро» на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 545000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у березні 2020 року ФГ «ТОП Агро» звернулося до ОСОБА_1 з прохання надати безпроцентну поворотну фінансову допомогу. Позивач погодився та підготував відповідачу проект договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги, але до його підпису, довіряючи відповідачу позивач почав надавати обумовлені суми грошових коштів. У період з 24.12.2020 року по 26.07.2022 року позивач перерахував на рахунок відповідача різну суму коштів, тринадцятьма платежами на загальну суму 545 000 грн., із зазначенням в призначенні платежів, що вказані кошти є безпроцентною фінансовою допомогою та перераховуються на підставі договору від 23.12.2020 безпроцентної фінансової допомоги.

Однак, ФГ «ТОП Агро» проект договору так і не підписало. На неодноразові звернення позивача щодо повернення грошових коштів відповідач вказував, що так як договір він не підписував, підстав до повернення коштів немає.

24.10.2025 позивачем скеровано відповідачу листа-вимогу щодо повернення грошових коштів, яку відповідач отримав 28.10.2025. Однак, вказана вимога відповідачем проігнорована.

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 16.07.2026 в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представником ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 10826/26-вх від 17.08.2026), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що (1) судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що враховуючи характер правовідносин, які склалися між сторонами, неможливо встановити, що передання великої за розміром грошової суми 545000 грн відповідала будь-якій правомірній та справедливій меті й відповідач вправі був розраховувати на те, що такі грошові кошти він правомірно набув у власність; (2) посилання суду першої інстанції на висновки ВС від 4.08.2021 у справі № 185/446/18, від 11.01.2023 у справі № 548/741/21, від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22 є помилковими, оскільки фактичні обставини справи, які встановлені у зазначених справах, є відмінними від цієї справи; (3) судом першої інстанції порушено вимоги статей 240, 244 ЦПК України; замість відкладення ухвалення та проголошення судового рішення суд оголосив перерву та не повідомив позивача про дату та час оголошення рішення; (4) суд першої інстанції не застосував статті 1212, 1213 ЦК України та висновки, викладені в постанові ВС від 20.11.2024 по справі № 760/2625/22, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 по справі № 320/5877/17, від 19.01.2022 по справі № 202/2965/21. Залежно від того, в якій формі виражається недолік правової підстави, що породжує обов`язок повернути майно, можна виокремити, зокрема такий вид безпідставного збагачення як збагачення, правова підстава якого була відсутньою з самого початку (ab initio sine causa). До таких можна віднести, наприклад, передачу майна за правочинами, що не відбулися (зокрема за договорами, що не були укладені). У такому випадку відбувається збагачення, хоча й з волі потерпілого, проте, яке не засноване на правомірному юридичному фактові. Таке збагачення виникає внаслідок передачі майна як виконання за договором, який не було укладено; (5) у разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України). У даному випадку майном є грошові кошти в загальній сумі 545000 грн, які були отримані відповідачем у зв`язку з їх перерахуванням позивачем на поточний рахунок відповідача без укладення договорів, тобто отримані відповідачем без достатніх правових підстав; (6) х фінансового звіту ФГ «ТОП Агро» станом на 31.12.2020 вбачається, що сума в розмірі 545000 грн, яку ФГ «ТОП Агро» отримало від позивача, не була відображена як дохід в рядках 2120 та 2240, а податки з неї не були нараховані та сплачені у рядках 2180 та 2270. Отримання ФГ «ТОП Агро» коштів як безповоротна фінансова допомога є її доходом, а відповідно до пп.2 п. 292.1 ПК України для юридичної особи будь-який дохід в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі є оподатковуваним доходом. Отже, отримана безповоротна фінансова допомога мала оподатковуватись єдиним податком за ставкою 3% чи 5 %.

У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник ФГ «ТОП Агро» у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Без укладення договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 23.12.2020, позивачем було здійснено переказ на рахунок відповідача грошових коштів на загальну суму 545000,00 грн. з призначенням платежів "безпроцентна фінансова допомога згідно договору від 23.12.2020 без ПДВ", з яких 24.12.2020 перераховано 50000,00 грн, 19.02.2021 перераховано 40000,00 грн, 22.03.2021 було перераховано 200000,00 грн, 08.04.2021 перераховано 50000,00 грн, 28.05.2021 перераховано 50000,00 грн, 24.06.2021 перераховано 13000,00 грн, 15.09.2021 перераховано 20000,00 грн, 28.03.2022 перераховано 17000,00 грн, 08.04.2022 перераховано 50000,00 грн, 11.04.2022 перераховано 22 000,00 грн, 18.05.2022 перераховано 3000,00 грн, 20.05.2022 перераховано 10000,00 грн, 26.07.2022 перераховано 20000,00 грн.

Отримання вказаних сум грошових коштів не заперечується ФГ «ТОП Агро».

Переказ позивачем на рахунок відповідача означених вище сум грошових коштів із призначенням платежу "безпроцентна фінансова допомога згідно договору від 23.12.2020 без ПДВ" підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 11.03.2020 по 28.05.2024 /а. с. 10-26/.

24.10.2025 позивачем скеровано ФГ «ТОП Агро» листа-вимогу щодо повернення грошових коштів, яку ФГ «ТОП Агро» отримало 28.10.2025 /а. с. 27-28/. Однак, вказана вимога ФГ «ТОП Агро» проігнорована.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 добровільно здійснював переказ грошових коштів на рахунок відповідача, знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, а тому його поведінка є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, різними сумами, всього було здійснено 9 платежів. У призначеннях платежу позивач зазначав, що призначенням платежу є безпроцентна фінансова допомога згідно договору від 23.12.2020 без ПДВ. Позивач не був зобов`язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем щодо створення спільного бізнесу, а також будь-яких інших зобов`язань, проте він здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, і норми застосованого права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (див. постанову Верховного Суду від 20.11.2024 по справі № 760/2625/22).

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта статті 653 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 по справі № 320/5877/17 виснувала, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, гроші.

Загальне правило частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах: отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності отримання такого виконання.

Під правовою підставою збагачення повинна розумітися певна економічна мета надання майна, легітимізована відповідним юридичним фактом, або така, що ґрунтується безпосередньо на законові. Одночасна наявність цих двох елементів: відповідність збагачення економічній меті надання майна, юридичного факту (норми закону), що легітимізує цю мету, є необхідною для того, щоб збагачення однієї особи за рахунок іншої вважалося підставним та правомірним.

Залежно від того, в якій формі виражається недолік правової підстави, що породжує обов`язок повернути майно, можна виокремити, зокрема, такий вид безпідставного збагачення як збагачення, правова підстава якого була відсутньою з самого початку (ab initio sine causa). До таких можна віднести, наприклад, передачу майна за правочинами, що не відбулися (зокрема за договорами, що не були укладені).

У такому випадку відбувається збагачення, хоча й з волі потерпілого, проте, яке не засноване на правомірному юридичному фактові. Таке збагачення виникає внаслідок передачі майна як виконання за договором, який не було укладено.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 20.11.2024 по справі № 760/2625/22, від 19.01.2022 по справі№ 202/2965/21.

Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду від 6.03.2019 по справі № 910/1531/18).

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 1.04.2019 по справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 по справі № 918/47/18, від 23.01.2020 по справі № 910/3395/19).

У разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України).

Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2024 по справі № 761/34307/21).

У статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 129/1033/13-ц).

За висновками Верховного Суду в постановах від 29.08.2018 по справі № 910/23428/17, від 27.08.2024 по справі № 758/4213/21 під час оцінки достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд під час вирішення справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення з ФГ «ТОП Агро» 545000 грн, як безпідставно набутого майна на підставі статті 1212 ЦК України.

Позивач зазначав про те, що між сторонами існувала усна домовленість про укладення в майбутньому договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги і довіряючи відповідачеві, позивач ще до підписання даного договору почав надавати обумовлені суми грошових коштів.

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надав суду докази переказу ФГ «ТОП Агро» коштів в розмірі 545000 грн із призначенням платежу «безпроцентна фінансова допомога згідно договору від 23.12.2020 без ПДВ», факт одержання яких ФГ «ТОП Агро» не заперечує.

24.10.2025 позивачем скеровано ФГ «ТОП Агро» листа-вимогу щодо повернення грошових коштів, яку ФГ «ТОП Агро» отримало 28.10.2025 /а. с. 27-28/. Однак, вказана вимога ФГ «ТОП Агро» проігнорована.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування правової підстави для отримання та подальшого утримання спірних грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що у цій справі ні позивачем, ні відповідачем не доведено існування між сторонами договірних відносин. У справі сторонами не заперечується ані факт відсутності укладеного між ними договору, ані факт перерахування позивачем грошових коштів та їх отримання відповідачем.

Заперечуючи позовні вимоги у суді першої інстанції та стверджуючи, що дані кошти сплачувались позивачем, як безповоротна фінансова допомога, відповідачем у доведення власних доводів не надано належних та допустимих доказів на підтвердження даного факту ( установчого документу, бухгалтерських/податкових документів, договору, тощо).

За загальним правилом, набуття права власності на отримане майно від іншої особи, ґрунтується на відповідному волевиявленні відчужувача, воля якого сформована вільно. Таке волевиявлення має бути однозначним за своїм змістом та свідчити про бажання колишнього власника такого майна, спрямованого на передачу його саме у власність такого набувача.

Загальною засадою цивільного законодавства є добросовісність, розумність, справедливість. Цей принцип повною мірою підлягає як врахуванню учасниками цивільних відносин під час обрання варіанта належної поведінки з іншими учасниками, а так само має бути застосований під час оцінки судом поведінки усіх учасників цивільних відносин між собою.

Кожна особа, діючи правомірно, повинна усвідомлювати, чи існує будь-яка справедлива підстава отримання нею тих або інших грошових коштів (матеріальних благ), чи відповідає існуючий характер взаємних стосунків сторін природі та вартості певного роду отримання, чи не створює така передача блага обов`язок з повернення неналежно отриманого.

Підстава отримання будь-якого майна безвідплатно від іншої особи має бути недвозначною та явно вираженою з боку особи, яка здійснює таке передання. Отже, діючи розумно та добросовісно, кожен учасник цивільних відносин має оцінювати, чи не створює отримання якогось майна від іншої особи для самого отримувача певні цивільні зобов`язання, зокрема й щодо повернення отриманого без справедливої підстави.

Цивільне право слугує меті забезпечення стабільності цивільного обороту, критерієм забезпечення чого є, за загальним правилом, отримання усіма учасниками цивільних відносин лише належного, тобто того, на отримання чого особа вправі справедливо та розумно розраховувати.

Отже, саме такої розумної та справедливої підстави набуття грошових коштів, що є предметом спору, у відповідача не існувало ані на час їх отримання, ані в подальшому такі підстави не виникли.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 по справі № 759/1206/17, від 19.01.2022 по справі № 202/2965/21, від 20.11.2024 по справі № 760/2625/22, від 27.04.2026 по справі № 344/14054/24.

Вінницький апеляційний суд зазначає, що у даній справі відсутні обставини, які б свідчили, що відповідач як особа, яка отримала кошти, має право на їх отримання за рахунок позивача в силу договору чи іншого юридичного акта, судового рішення або норм права. За таких обставин кошти у розмірі 545 000 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави, тому помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з аргументами апеляційної скарги про те, що спірні грошові кошти в розмірі 545000 грн набуті ФГ «ТОП Агро» без правової підстави на те, а тому вони підлягають поверненню.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування правової підстави для отримання та подальшого утримання спірних грошових коштів.

Слушними колегія суддів вважає також аргументи апеляційної скарги про те, що посилання суду першої інстанції на висновки ВС, викладені в постановах від 4.08.2021 у справі № 185/446/18, від 11.01.2023 у справі № 548/741/21, від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22 є помилковими, оскільки фактичні обставини справи, які встановлені у зазначених справах, є відмінними від цієї справи.

Підставами для зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, відтак з ФГ «ТОП Агро» слід стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5450 гривень /а. с. 31/ та за подання апеляційної скарги в розмірі 8175 гривень, всього 13625 гривень.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 16.07.2026 скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ТОП Агро» про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства «ТОП Агро» на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 545000 (п`ятсот сорок п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Фермерського господарства «ТОП Агро» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5450 гривень та за подання апеляційної скарги в розмірі 8175 гривень, всього 13625 (тринадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 9.10.2026.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук