Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №146/840/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 146/840/26

Провадження № 22-ц/801/2494/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа № 146/840/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Осьмінін Сергій Дмитрович, на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Скаковської І. В. за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в селищі Томашпіль Вінницької області,

у цивільній справі № 146/840/26 за позовом «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Короткий зміст вимог

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 58976-10/2024 від 30 жовтня 2024 року та № 57409-10/2024 від 29 жовтня 2024 року у загальному розмірі 39 792,00 грн та судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 30 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі - ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП») був укладений кредитний договір № 58976-10/2024, згідно з умовами якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 6 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Крім цього, 29 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» був укладений кредитний договір № 57409-10/2024, згідно з умовами якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитними договорами виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

24 лютого 2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали Договір відступлення прав вимоги. Згідно з умовами вказаного договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитними договорами.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитними договорами, сума заборгованості відповідача становить 39 792 грн, з яких з яких по договору №58976-10/2024 від 30 жовтня 2024 року: заборгованість за сумою кредиту становить – 6 900,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить – 8 142,00 грн, заборгованість за комісією – 6 210, 00 грн; по договору №57976-10/2024 від 29 жовтня 2024 року: заборгованість за сумою кредиту становить – 6 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками –7 140,00 грн, заборгованість за комісією – 5 400,00 грн.

Враховуючи, що заборгованість відповідачем за кредитними договорами у встановлений строк не була погашена ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке є правонаступником ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», просить стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість в загальному розмірі 39 792 грн та судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2 662,40 грн, та витрат на професійну правничу допомогу, що становить 16 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року позов задоволено

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 58976-10/2024 від 30.10.2024 року та кредитним договором № 57409-10/2024 від 29.10.2024 в загальному розмірі 39 792 грн

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кредитні договори укладено відповідачем в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором; факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджений платіжним документом; доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять; усі істотні умови договорів, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, були визначені у кожному кредитному договорі та погоджені позичальником під час їх підписання. Вирішуючи питання про витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, виходячи з критеріїв реальності та розумності, складності справи й обсягу виконаних адвокатом робіт, визнав заявлені до стягнення 16 000 грн завищеними та зменшив суму відшкодування таких витрат до 5 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Осьмінін С. Д., 01.09.2026 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за нарахованою комісією за кредитними договорами у розмірі 11 610,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення зазначеного розміру заборгованості.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 01 вересня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Стадник І. М.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 вересня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Щодо заявленої до стягнення заборгованості за комісією за кредитними договорами в загальному розмірі 11 610 грн апелянт вказує, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», посилаючись, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, а також Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19.

Зауважує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач звертався до нього більш ніж один раз на місяць для отримання інформації про стан заборгованості за кредитним договором та отримання виписки, тому нарахування комісії у розмірі 11 610,00 грн є безпідставним.

Крім того звертає увагу, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже вважає, що нарахування відповідачу комісії у розмірі 11 610,00 грн є неправомірним.

Також заперечує проти заявлених позивачем 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на предмет спору у цій справі, існування чисельної усталеної судової практики з вказаної категорії справ, яка не є складною, що відповідно не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, враховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність цієї справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, тому вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, а тим паче 16 000,00 грн не можуть бути задоволені, адже такий розмір витрат на професійну (правничу) допомогу не є розумним і співмірним зі складністю справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі доставлена до електронного кабінету ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в системі «Електронний суд» 05 вересня 2026 року.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 30 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» був укладений кредитний договір № 58976-10/2024, згідно з умовами якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 6 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Крім цього, 29 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» був укладений кредитний договір № 57409-10/2024, згідно з умовами якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитними договорами виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Так, згідно з п. 7.1. кредитного договору цей Договір, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів, на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

24 лютого 2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали Договір відступлення прав вимоги. Згідно з умовами вказаного договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитними договорами.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитними договорами, сума заборгованості відповідача становить 39 792 грн, з яких з яких по договору №58976-10/2024 від 30 жовтня 2024 року: заборгованість за сумою кредиту становить – 6 900,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить – 8 142,00 грн, заборгованість за комісією – 6 210, 00 грн; по договору №57976-10/2024 від 29 жовтня 2024 року: заборгованість за сумою кредиту становить – 6 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками – 7 140,00 грн, заборгованість за комісією – 5 400, 00 грн.

Також судом оглянуто витребувану інформацію з АТ «Приват Банк», а саме що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 .

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як роз`яснено в п. 15 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за нарахованою комісією у розмірі 11 610,00 грн та витрат на правову допомогу, в частині ж стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 12 900,00 грн та відсотків в розмірі 15 282 грн жодною зі сторін не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскарженій частині.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним критеріям судове рішення в оскарженій частині в повній мірі не відповідає.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Розглядаючи обґрунтованість рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про стягнення комісії, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком та виходить із такого.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом статей 624, частини першої статті 1054 ЦК України, проценти за користування кредитом і неустойки є похідними від кредиту

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина перша статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» приписує, що у договорі про споживчий кредит зазначається, зокрема, таке: тип кредиту (п. 2), відсоткова ставка, її тип та порядок обчислення, у тому числі порядок зміни та сплати процентів (п. 8), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору; усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту (п. 9), загальний розмір наданого кредиту (п. 3), строк, на який надається кредит (п. 5).

Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Закон України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року, пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» викладено в такій редакції, відповідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами, починаючи з 19 жовтня 2019 року, визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що зміст правочину - це сукупність умов, викладених у ньому. Зміст правочину має відповідати вимогам приватно-правових норм, які встановлюють імперативні правила, і не суперечити вимогам цивільного законодавства чи інших нормативно-правових актів. Такі висновки Верховний Суд виклав у постанові від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією в загальному розмірі 11 610,00 грн, належним чином не з`ясувавши правову природу заявленої до стягнення комісії, дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для її стягнення, при цьому не навів належного мотивування такого висновку з посиланням на конкретні умови кредитних договорів та докази, якими підтверджується розмір заборгованості.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що пунктом 3.1. кредитних договорів № 58976-10/2024 від 30 жовтня 2024 року та № 57409-10/2024 від 29 жовтня 2024 року сторони погодили, що за користування кредитом Товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цих Договорів. Порядок нарахування платежів за прострочення Клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за цими Договорами передбачено в п. 5.3. цих Договорів.

Згідно з пунктом 3.2. кредитних договорів № 58976-10/2024 від 30 жовтня 2024 року та № 57409-10/2024 від 29 жовтня 2024 року сума кредиту, проценти за користування кредитом, нарахована неустойка (у разі наявності) складають заборгованість за Договорами. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі заборгованості на поточний рахунок Товариства у строки, встановлені Договорами.

Відповідно до пункту 5.3. кредитних договорів № 58976-10/2024 від 30 жовтня 2024 року та № 57409-10/2024 від 29 жовтня 2024 року у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості – на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості за кредитними договорами № 58976-10/2024 від 30 жовтня 2024 року та № 57409-10/2024 від 29 жовтня 2024 року відсутні відомості про нарахування простроченої комісії, натомість вказано про нарахування ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» неустойки у вигляді штрафу в розмірі 6 210 грн та 5 400 грн, що в загальному розмірі становить 11 610 грн (а.с.27-29, 45(зворот)-47).

У справі встановлено, що 24 лютого 2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали Договір відступлення прав вимоги № 24022025. Згідно з умовами вказаного договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за кредитними договорами, включно і до ОСОБА_1 .

Згідно з витягами з реєстру боржників до Договору факторингу № 24022025 від 24 лютого 2025 року сума заборгованості ОСОБА_1 по пеням/штрафам за кредитними договорами № 58976-10/2024 від 30 жовтня 2024 року та № 57409-10/2024 від 29 жовтня 2024 року становить 6 210 грн та 5 400 грн, а всього 11 610 грн (а.с.53(зворот)-54).

Водночас згідно з положеннями статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов`язаний передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. При цьому штраф визначається як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, тоді як пеня є неустойкою, яка нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував спеціальні норми матеріального права, встановлені пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими передбачено, що у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану, а також протягом тридцяти днів після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), укладеним з банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від цивільно-правової відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Указаною нормою також встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання чи часткове виконання) зобов`язань за відповідними договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Судом також не взято до уваги, що на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення дія воєнного стану в Україні продовжена, що підтверджується Законом України, яким затверджено відповідний Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а отже зазначені вище положення Цивільного кодексу України є чинними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період дії воєнного стану в Україні було нараховано відповідачу неустойку у вигляді штрафу в загальному розмірі 11 610 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитними договорами. Водночас, з огляду на імперативні приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач як позичальник звільняється від обов`язку сплати такої неустойки, а нараховані суми підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, суд першої інстанції не навів у рішенні вичерпних мотивів стягнення комісії за надання кредиту, висновок про задоволення позовних вимог у цій частині є неправильним та таким, що не відповідає умовам кредитних договорів та не підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування в цій частині.

Водночас колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту укладення кредитних договорів № 58976-10/2024 від 30 жовтня 2024 року та № 57409-10/2024 від 29 жовтня 2024 року, договору факторингу № 24022025 від 24 лютого 2025 року, отримання відповідачем кредитних коштів та стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 900 грн та відсотків в розмірі 15 282 грн не оскаржується жодною зі сторін. Доводів щодо незаконності чи необґрунтованості зазначених висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, з урахуванням положень частини першої статті 367 ЦПК України, відповідно до яких апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність судового рішення в частині розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію ордера адвоката Усенко М. І., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, Акт наданих послуг №341, № 342 від 11 травня 2026 року, детальний опис наданих послуг до акту за договором про надання правової допомоги №01007 від 01 липня 2025 року, де визначено суму надання правової допомоги на загальну суму 16 000 грн.

Від Ковальського О. В. жодних заяв на спростування доводів заявленого клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу до суду першої інстанції не надходило.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу суд ураховує позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).

За таких обставин, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом в суді першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на надану оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за комісією за кредитними договорами є таким, що постановлене з помилковим застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

З огляду на викладене, рішення підлягає скасуванню в частині стягнення комісії за кредитними договорами з ухваленням нового про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Так, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню частково, а саме: на 70,82 % (розрахунок 28 182 грн (задоволена частинна вимог): 39 792 грн (ціна позову)) х 100 = 70,82 %.

Позивачем сплачено за подання позовної заяви 2 622,40 грн судового збору, а за подання апеляційної скарги відповідачем підлягав до сплати судовий збір в розмірі 1 165,33 грн.

Ухвалою апеляційного суду від 04 вересня 2026 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі.

З огляду на принцип пропорційності (частина перша, друга статті 141 ЦПК України), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 857,18 грн (2 622,40 х 70,82%) судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 165,33 грн. за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Осьмінін Сергій Дмитрович, задовольнити частково.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року в частині стягнення заборгованості за комісією і розподілу судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією нарахованою за кредитним договором № 58976-10/2024 від 30 жовтня 2024 року та кредитним договором № 57409-10/2024 від 29 жовтня 2024 року в загальному розмірі 11 610 грн – відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін, виклавши його в такій редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором № 58976-10/2024 від 30 жовтня 2024 року та кредитним договором № 57409-10/2024 від 29 жовтня 2024 року в загальному розмірі 28 182 (двадцять вісім тисяч сто вісімдесят дві) грн 00 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 12 900 грн 00 коп., та заборгованості за відсотками – 15 282 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 1 857 грн 18 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь держави витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 165 грн 33 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник