Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №742/4137/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2819/26

Єдиний унікальний № 742/4137/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлов В.Г.,

секретаря судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання іпотеки припиненою та скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна,

за участі:

представника позивачів ОСОБА_3

представника відповідача та третьої особи Кібець Р.Р.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

23.07.2026 р. позивачі, в особі представника – адвоката Вихора І.І. звернулися до суду з позовом, у якому просять: визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 21.12.2012, посвідченим приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Могиленко Л.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 3142, укладеним з ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПуАТ «ФІДОБАНК»; скасувати запис про заборону відчуження трикімнатної квартири загальною площею 87,2 кв.м, житловою площею 63,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 13416929, номер запису про обтяження 44148391).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.12.2012 ОСОБА_1 уклав із ПАТ «Ерсте Банк» генеральну кредитну угоду № 010/ZB6MK7/10/001 та кредитний договір № 011/ZB6MK7/10/001, за якими отримав кредит у сумі 200 000 грн. На забезпечення виконання зобов`язань позивачі як подружжя передали банку в іпотеку зазначену квартиру.

Позичальник кредитну заборгованість погасив у повному обсязі, однак запис про обтяження не скасовано, оскільки іпотекодержатель не подав повідомлення про припинення іпотеки в порядку статті 74 Закону України «Про нотаріат». Приватний нотаріус відмовила у знятті заборони відчуження та роз`яснила необхідність звернення до суду.

У відзиві від 11 серпня 2026 року ПАТ «ФІДОБАНК», ліквідація якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо, зазначило, що є правонаступником ПАТ «СЕБ Банк», ПАТ «Фідокомбанк», ВАТ «Ерсте Банк» та інших юридичних осіб.

Відповідач навів хронологію виведення банку з ринку, зокрема віднесення його до категорії неплатоспроможних рішенням Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8, запровадження тимчасової адміністрації з 20 травня 2016 року, відкликання банківської ліцензії та початок процедури ліквідації на підставі рішення Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш. Зазначено, що з 16 листопада 2022 року повноваження ліквідатора здійснює безпосередньо Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

За твердженням відповідача, станом на 20 травня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, зазначеним у відзиві від №010/ZB6MK7/10/001 від 21 грудня 2012 року, в обліку банку не значилася. Первинні документи банку по 2022 рік включно передано до архіву Національного банку України на підставі статті 52-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Заперечень по суті позову та доказів наявності заборгованості відповідач не навів.

У письмових поясненнях від 11 серпня 2026 року третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - виклала аналогічну позицію щодо процедури виведення банку з ринку та відсутності облікованої заборгованості. Додатково Фонд зазначив, що відповідно до статей 3, 4, 36, 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснює повноваження органів управління банку на час процедури ліквідації, але не є правонаступником банку за його зобов`язаннями.

Заперечень по суті позову та доказів невиконання позичальником кредитних зобов`язань третя особа не навела.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, просив не стягувати з відповідача понесені судові витрати.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні у вирішенні спору поклався на розсуд суду.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.07.2026 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.09.2026 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21.12.2012 між ПАТ «Ерсте Банк» як іпотекодержателем та ОСОБА_1 (який є також позичальником) і ОСОБА_2 як іпотекодавцями укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Могиленко Л.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3142.

Згідно з пунктом 1.1 договору іпотекою забезпечено вимоги банку, що випливають з генеральної кредитної угоди №010/ZB6MK7/10/001 від 21.12.2012 та всіх кредитних договорів, укладених у її рамках, у тому числі кредитного договору № 011/ZB6MK7/10/001 від 21.12.2012 /а.с.7-9/.

Предметом іпотеки є трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Могиленко Л.М. (реєстр № 412). Право власності зареєстровано, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заставну вартість предмета іпотеки сторони визначили у розмірі 344 592 грн (пункт 1.3 договору) /а.с.10-11/.

Пунктом 6.2 іпотечного договору передбачено, що право іпотеки та сам договір припиняють чинність, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою. Пунктом 9.10 договору сторони погодилися на накладення заборони відчуження предмета іпотеки, на підставі чого до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження (реєстраційний номер обтяження 13416929, номер запису 44148391) /а.с.10-11 зв./.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань ПАТ «Ерсте Банк» змінило найменування на ПАТ «Фідокомбанк», яке 05.08.2014 р. реорганізовано шляхом приєднання до ПАТ «ФІДОБАНК». З 20.07.2016 р. щодо ПуАТ «ФІДОБАНК» здійснюється процедура ліквідації, повноваження ліквідатора якого з 16.11.2022 р. здійснює безпосередньо Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як це зазначено у відзиві відповідача та письмових поясненнях третьої особи. Доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення ПуАТ «ФІДОБАНК» як юридичної особи суду не надано /а.с.14-15 зв./.

Листом від 23.02.2026 № 49-036-1678/26, наданим на заяву ОСОБА_1 від 30.01.2026, Фонд повідомив про відсутність станом на 20.05.2016 заборгованості позичальника за договором № 010/ZB6MK7/10/001 від 21.12.2012, який в іпотечному договорі названо генеральною кредитною угодою, в рамках якої укладено кредитний договір № 011/ZB6MK7/10/001. Відсутність обліку такої заборгованості Фонд та банк підтвердили у відзиві і поясненнях від 11.08.2026 /а.с.16/.

Приватний нотаріус Могиленко Л.М. своїм листом від 12.03.2026 р. №73/01-16 відмовила ОСОБА_1 у знятті заборони відчуження квартири, роз`яснивши необхідність звернення до суду /а.с.17/.

V. Оцінка суду.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктами 1 і 7 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права та припинення правовідношення.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано непорушність права власності.

Відповідно до статей 316, 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. За статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні цього права.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. За кредитним договором банк зобов`язується надати позичальникові кредит, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання та є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку» та пунктом 1 частини першої статті 593 ЦК України іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання.

Отже, для вирішення цього спору необхідно встановити, чи припинилося основне зобов`язання, виконання якого забезпечувалося іпотекою, та чи існують правові підстави для подальшого збереження відповідного зареєстрованого обтяження квартири.

У постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 року у справі № 6-118цс16 викладено правовий висновок про те, що належне виконання забезпеченого іпотекою основного зобов`язання спричиняє припинення такого зобов`язання та похідного від нього зобов`язання за іпотечним договором.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц та від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц розглядалися питання правових наслідків збереження записів про обтяження нерухомого майна після припинення забезпеченого зобов`язання та впливу таких записів на реалізацію власником права розпорядження майном.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору реєстру заяву про припинення обтяження та вилучення відповідного запису.

Згідно зі статтею 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна після одержання повідомлення про погашення позики (кредиту) чи про припинення іпотечного договору.

Відповідні підстави зняття заборони визначено також пунктом 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Досліджуючи обставини виконання основного зобов`язання, суд ураховує, що листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 лютого 2026 року № 49-036-1678/26, наданим на заяву ОСОБА_1 від 30 січня 2026 року, повідомлено про відсутність станом на 20 травня 2016 року заборгованості позичальника за генеральною кредитною угодою № 010/ZB6MK7/10/001 від 21 грудня 2012 року, у межах якої укладено кредитний договір № 011/ZB6MK7/10/001 від тієї ж дати.

Відомості про відсутність облікованої заборгованості за зазначеною угодою відповідач та третя особа також навели у відзиві та письмових поясненнях від 11 серпня 2026 року.

Оцінюючи наведені докази, суд бере до уваги, що відповідач, який є правонаступником первісного іпотекодержателя та перебуває у процедурі ліквідації, не заявив про наявність непогашеної заборгованості за зобов`язаннями, забезпеченими іпотекою, та не надав доказів її існування. Третя особа також не навела відомостей про наявність такої заборгованості. Натомість обидва учасники підтвердили відсутність відповідної заборгованості в обліку банку станом на дату запровадження тимчасової адміністрації.

Суд водночас ураховує, що сама по собі відсутність відомостей про заборгованість в обліку банку станом на певну дату не є безумовним підтвердженням факту повного виконання позичальником усіх зобов`язань за кредитним договором. Тому відповідні відомості підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі, змістом іпотечного договору та позицією відповідача і третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

У цій справі суд бере до уваги зміст листа Фонду, позицію відповідача та третьої особи, умови іпотечного договору, а також відсутність з їхнього боку заперечень щодо існування невиконаних зобов`язань.

Відповідач та третя особа не надали доказів існування непогашеного боргу або переходу права вимоги до інших осіб. Згідно з поясненнями відповідача первинні документи банку передано до архіву Національного банку України.

За результатами оцінки наявних у справі доказів суд доходить висновку, що забезпечене іпотекою основне зобов`язання припинене належним виконанням. Відсутність облікованої заборгованості, підтверджена відповідачем і третьою особою, у сукупності з іншими обставинами справи та відсутністю доказів невиконаних зобов`язань дає підстави для такого висновку.

Отже, відповідно до статті 599 ЦК України основне зобов`язання припинилося виконанням, а тому на підставі пункту 6.2 іпотечного договору, статті 593 ЦК України та статті 17 Закону України «Про іпотеку» припинилася й іпотека.

Позасудовий порядок зняття обтяження виявився неможливим. Іпотекодержатель не подав заяву про припинення обтяження, а приватний нотаріус листом від 12 березня 2026 року № 73/01-16 відмовила у знятті заборони відчуження квартири та роз`яснила необхідність звернення до суду.

За таких обставин збереження зареєстрованого обтяження після припинення іпотеки створює перешкоди позивачам у здійсненні правомочності розпорядження належним їм майном.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту, суд ураховує положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Правовий наслідок для зареєстрованого обтяження має бути визначений відповідно до виду запису, відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та заявлених позовних вимог.

Щодо належного відповідача суд ураховує, що ПАТ «ФІДОБАНК» є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк» унаслідок реорганізації шляхом приєднання ПАТ «Фідокомбанк» до ПАТ «ФІДОБАНК». Відомостей про припинення ПАТ «ФІДОБАНК» як юридичної особи суду не надано, тому процедура ліквідації сама по собі не свідчить про припинення юридичної особи.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює повноваження ліквідатора банку у визначеному законом порядку, однак не є правонаступником банку за його зобов`язаннями лише в силу здійснення таких повноважень. Фонд не є стороною іпотечного договору та іпотекодержателем, а позовних вимог до нього позивачі не заявляли.

З огляду на викладене, за встановлених у справі обставин суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання іпотеки припиненою.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, оскільки представник позивачів у судовому засіданні просив не стягувати з відповідача понесені позивачами судові витрати, суд вважає за можливе судовий збір залишити за позивачами та з відповідача не стягувати.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 223, 258, 259, 263–265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання іпотеки припиненою та скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна - задовольнити.

Визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 21 грудня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Могиленко Л.М., зареєстрованим в реєстрі за № 3142, укладеним між публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК», та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Скасувати запис про заборону відчуження трикімнатної квартири загальною площею 87,2 кв.м, житловою площею 63,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 13416929, номер запису про обтяження 44148391.

Рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення іпотеки та про скасування запису про заборону відчуження.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення строку апеляційного оскарження, а строк рахується з дня вручення йому повного судового рішення.

Позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ПАТ «ФІДОБАНК», код ЄДРПОУ 14351016, адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17.

Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016, адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17.

Суддя В.Г. Павлов