Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №751/4012/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/4012/26

Провадження №2/751/2034/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Діденко А. О.

при секретарі Рак Я. М.

учасники справи:

позивач – Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»

відповідач – ОСОБА_1

представник позивача – Алексєєв В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

Встановив:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 липня 2023 року з вини відповідачки, яка керувала автомобілем Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої було пошкоджено автомобіль RENAULT LODGY, державний номерний знак НОМЕР_2 . Постановою суду, яка набрала законної сили, відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 КУпАП, зокрема у вчиненні ДТП та залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Toyota Camry була застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-214465680. У зв`язку з пошкодженням автомобіля RENAULT LODGY позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 16 816,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними документами. Посилаючись на те, що відповідачка після вчинення ДТП залишила місце пригоди, позивач вважає, що відповідно до вимог законодавства має право на відшкодування в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування. 20 вересня 2024 року позивач направив відповідачці досудову вимогу про відшкодування зазначених коштів, однак поштове відправлення повернулося відправнику, а вимога залишилася невиконаною. Крім того, позивач заявив вимоги про стягнення інфляційних втрат, пені та трьох процентів річних за період з 26 вересня 2024 року до 14 квітня 2026 року в розмірах 2 936,20 грн, 7 750,13 грн та 781,92 грн відповідно.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 18 травня 2026 року, відповідачка заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. На обґрунтування заперечень відповідачка зазначила, що ДТП, яка сталася 18 липня 2023 року, була першою в її житті, а внаслідок сильного емоційного потрясіння вона не повною мірою усвідомлювала свої дії та порядок оформлення ДТП. За її твердженням, після пригоди вона тимчасово залишила місце події, однак не мала наміру уникнути відповідальності чи приховати факт ДТП. Відповідачка також зазначила, що наступного дня самостійно звернулася до поліції, повідомила про обставини ДТП та понесла адміністративну відповідальність, сплативши штраф за залишення місця пригоди. На її думку, такі обставини свідчать про відсутність наміру ухилитися від відповідальності. Крім того, відповідачка стверджувала, що підтримувала зв`язок із потерпілою стороною та не відмовлялася від відшкодування завданої шкоди. За її словами, потерпілій стороні було передано грошові кошти в рахунок часткового відшкодування шкоди, що підтверджується розпискою, копію якої вона просила долучити до матеріалів справи. Також відповідачка пояснила, що після ДТП зверталася до страхової компанії та отримала роз`яснення щодо необхідності виклику поліції, оформлення матеріалів ДТП, проведення оцінки пошкоджень і подальшого здійснення страхового відшкодування. З огляду на отриману інформацію вона вважала, що питання відшкодування шкоди буде врегульовано страховиком відповідно до умов договору страхування. На підтвердження своїх доводів відповідачка послалася на звернення до ТДВ «СГ «Оберіг» від 31 липня 2023 року щодо обставин страхової події та порядку її врегулювання. За твердженням відповідачки, відповіді на це звернення вона не отримала, що, на її думку, перешкодило їй своєчасно отримати повну інформацію про порядок врегулювання страхового випадку, свої права та обов`язки, а також можливі правові наслідки. Відповідачка також вважала, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження правильності розрахунку та обґрунтованості заявленої до стягнення суми страхового відшкодування, у зв`язку з чим просила суд перевірити розмір позовних вимог на предмет їх відповідності фактичним обставинам справи та розміру завданої шкоди. Крім того, відповідачка просила врахувати її матеріальне становище, поведінку після ДТП, вжиті нею заходи для врегулювання спору та часткове відшкодування шкоди потерпілій стороні. З огляду на викладене у відзиві відповідачка просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та долучити до матеріалів справи копію розписки про передання грошових коштів потерпілій стороні й інші наявні докази.

17.09.2026 від відповідача надійшов відзив та клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні просила відмовити у задоволені позову, а в разі його задоволення - розстрочити виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 244 ЦПК України 05.10.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення 09.10.2026 року.

Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Судом установлено, що 18.07.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_3 та RENAULT LODGY, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.08.2023 у справі №750/10972/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КУпАП України.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП та в залишенні місця пригоди є встановленою і її вина не підлягає доказуванню.

Встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_3 була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-214465680.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю чи майну третьої особи.

Власник автомобіля марки RENAULT LODGY, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_4 , ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування від 14.09.2023, вказану заяву було розглянуто та визнано страховим випадком дану ДТП, згідно з страховим актом №44281/1 від 01.12.2023.

Відповідно до ремонтної калькуляції №44281 та страхового акту №44281/1 від 01.12.2023 визначено суму страхового відшкодування в розмірі 16 816,08 грн.

Зазначена сума, відповідно до платіжного доручення №7437 від 01.12.2026, виплачена власнику автомобіля марки RENAULT LODGY, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із п.п.«в» п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування є обґрунтованими і доведеними позивачем, оскільки страховиком здійснено страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу за договором страхування, а тому такий, в силу положень п.п.«в» п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має право на компенсацію виплаченого страхового відшкодування від відповідача, який спричинив ДТП та самовільно залишив місце пригоди.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відтак, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а правовідношення щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у цій справі, також є грошовим зобов`язанням.

Отже, зважаючи на юридичну природу таких правовідносин сторін, як грошові зобов`язання, на них поширюється дія положень ч.2 ст.625 ЦК.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Таким чином, у межах позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 781,92 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 936,20 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 7 750,13 грн. слід зазначити таке.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу.

В полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-214465680 не зазначено розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема статтею 36.5. цього Закону, передбачено розмір пені, яка нараховується за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування.

Отже, Цивільним кодексом України, Законами України «Про страхування» та «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до особи, відповідальної за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП. Не зазначені правові підстави для нарахування пені і в позовній заяві.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що для позадоговірних (регресних) зобов`язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов`язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, відтак в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 7 750,13 грн. слід відмовити.

Враховуючи наведене вище, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «Оберіг» грошових коштів у розмірі 20 534,12 грн., з яких: 16 816,00 грн - розмір сплаченого страхового відшкодування, 2 936,20 грн - інфляційні втрати, 781,92 грн - 3% річних.

Щодо клопотання відповідач про розстрочення.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення платежу на 12 місяців.

Згідно ч. ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» заява сторони про відстрочку (розстрочку) виконання рішення підлягає до задоволення у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Враховуючи, що ОСОБА_1 має складні життєві обставини та скрутне матеріальне становище, а тому суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду задовольнити частково, розстрочити виконання рішення про стягнення заборгованості на 6 місяців, встановивши сплату щомісячно рівними частинами у сумі 3 422 грн 35 коп.

Вирішуючи питання судових витрат, слід зазначити таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання професійної правничої допомоги від 09.02.2026, акт прийому -передачі послуг № 44281/1, попередні (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та наявність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вказаний розмір послуг адвоката в сумі 8 022,50 грн. є необґрунтованим і таким, що не відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

З врахуванням рівня складності вказаної справи, розгляду її в порядку спрощеного позовного провадження, з врахуванням обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову, суддя приходить до висновку про можливість стягнення витрат на правничу допомогу лише в сумі 2000 грн.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню на 72,60%, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір, сплачений при поданні позову в сумі 1 932,90 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» грошові кошти в розмірі 20 534 (двадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн 12 коп., з яких: 16 816,00 грн - розмір сплаченого страхового відшкодування, 2 936,20 грн. - інфляційні втрати, 781,92 грн - 3% річних.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1 932,90 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн, а всього 3 932,90 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Розстрочити виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1 на 6 (шість) місяців, встановивши сплату щомісячно рівними частинами в сумі 3 422 гривень 35 копійок кожного місяця, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, м.Київ, вул. Васильківська, буд.14.

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя А.О. Діденко