Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №750/6190/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6190/26

Провадження № 2-о/750/176/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Кузнєцової О.О.,

секретар судового засідання Тарасовець К.В.,

за участю представника заявника - адвоката Лук`яненко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лук`яненко Раїси Василівни про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю з спадкодавцем на час відкриття спадщини понад п`ять років,

заінтересована особа - Територіальна громада в особі Комарівської сільської ради,

в с т а н о в и в:

у червні 2026 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася до Деснянського районного суду міста Чернігова із заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю з спадкодавцем на час відкриття спадщини понад п`ять років.

В обґрунтування поданої заяви Заявник зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який мав рідну сестру ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на день смерті ОСОБА_3 . Заявник проживала разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 і по день її смерті, що підтверджується довідкою заінтересованої особи.

Однак листом від 04.05.2026 року нотаріус повідомив Заявника, що їй необхідно в судовому порядку визначити додатковий строк для прийняття спадщини або ж встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, факт проживання однією сім`єю спадкодавця ОСОБА_3 та спадкоємця ОСОБА_1 можна встановити лише в судовому порядку, при цьому Заявниця не має інших можливостей підтвердити даний факт. Встановлення факту проживання однією сім`єю пов`язано з правом спадкування.

Ухвалою суду від 11.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження.

Представник заінтересованої особи подала заяву про розгляд справи без їх участі, вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі.

У судовому засіданні 08.10.2026 представник заявника вимоги підтримала, зазначила, що спору щодо спадщини нема. ОСОБА_1 продовжує проживати у спадковому будинку.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 06.11.1971, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про шлюб (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06.03.2023 Комарівською сільською радою (а.с.9).

За життя ОСОБА_3 набула права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок в АДРЕСА_1 , а тому Заявник звернулася до нотаріуса з питання прийняття спадщини.

Станом на 29.05.2026 спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

Листом від 04.05.2026 року нотаріус повідомив Заявника, що їй необхідно в судовому порядку визначити додатковий строк для прийняття спадщини або ж встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до довідки Комарівської сільської ради від 22.10.2025 №287 ОСОБА_3 з січня 2013 року по день смерті проживала разом з невісткою ОСОБА_1 - дружиною рідного брата ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Нормами ст.ст.1216-1218 ЦК України, встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в п. 6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї", окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб`єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов`язковою умовою визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб`єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Згідно з положеннями ст. ст. 1268-1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 4.4 факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є зокрема, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За правилами ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положення ч. 1 та ч. 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що знає ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Вони сусіди через будинок. З 2013 року ОСОБА_1 проживала разом зі своїм чоловіком в будинку ОСОБА_3 , яка дуже хворіла, потребувала догляду, в останні роки пересувалась за допомогою інвалідного візка. Проживали вони однією сім`єю, вели спільне господарство. ОСОБА_1 здійснювала постійний догляд за ОСОБА_5 , оскільки остання хворіла на цукровий діабет, була інсулінозалежною особою, потребувала дієтичного харчування. Жили дружно, харчувалися разом, приймали гостей. Поховання ОСОБА_3 здійснила ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що заявниця проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, вони вели спільне господарство та мали спільний побут, доглядали один одного, тобто здійснювали взаємні права та обов`язки, що виникли із факту спільного проживання, а досліджені судом докази на підтвердження такого висновку є належними, допустимими та з точки зору закону, достовірними та достатніми.

З огляду на вищевикладене, заява підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Сторона заявника вимоги щодо стягнення судових витрат не заявляла, а тому, керуючись принципом диспозитивності, рішення про розподіл судових рішень суд не ухвалює.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 15, 76, 80, 81, 259, 263, 264, 265, 293, 315, 318 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 1258 - 1270 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю з спадкодавцем на час відкриття спадщини понад п`ять років задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю на час відкриття спадщини понад п`ять років.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Ольга КУЗНЄЦОВА