Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №732/106/25 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/106/25

Провадження 2/732/16/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

05 жовтня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

за участю:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) – ОСОБА_1 ,

адвоката позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) – ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) – ОСОБА_3 ,

адвоката відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) – ОСОБА_3 – ОСОБА_4 (приймав участь в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення режиму спілкування з дитиною,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

УСТАНОВИВ:

Адвокат Кінебас Олексій Михайлович, діючи на підставі ордера на надання правничої допомоги серії СВ № 1113833 від 20.01.2025 в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просив визначити місце проживання малолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із його матір`ю – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки за первісним позовом зазначив, що рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01.06.2022 шлюб між сторонами був розірваний. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки під час розірвання шлюбу не було вирішене питання щодо визначення місця проживання дитини, а тому позивачка звертається до суду із вказаним позовом. Позивачка вважає, що визначення місця проживання сина разом з нею відповідатиме найкращим інтересам дитини. Малолітній ОСОБА_5 із самого народження проживає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка проживає у просторій двокімнатній квартирі, яка повністю належить на їй на праві власності. У квартирі наявні всі необхідні умови для проживання дитини, зокрема є окрема дитяча кімната, облаштована меблями, іграшками та необхідними речами. У квартирі є сучасні комунікації, стабільне опалення та водопостачання. Позивачка має стабільний дохід понад 80000 грн. Крім цього, позивачка має у власності автомобіль, який забезпечує комфортне та безпечне перевезення дитини.

З моменту народження сина його основним вихователем є позивачка, саме мати забезпечуєповсякденний догляд за дитиною, її гармонійний розвиток. Дитина відвідує дитячий садок, позивачка регулярно спілкується з вихователями, бере участь у шкільних заходах, дбає про якісне харчування, організацію дозвілля та розвиток здібностей дитини. Позивачка самостійно звертається до лікарів для контролю здоров`я сина, забезпечує його регулярні огляди та вакцинацію. Всі питання, пов`язані із забезпеченням медичних потреб дитини вирішує позивачка, а не відповідач. Крім цього, дитина висловила бажання проживати саме з матір`ю, що також, на думку позивачки, слід враховувати відповідно до принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

З огляду на зазначене, визначення місця проживання дитини разом із матір`ю також відповідає її психологічним потребам та її найкращим інтересам.

Посилаючись на положення Сімейного законодавства України, практику Верховного Суду, представник позивачки просить визначити місце проживання дитини разом із позивачкою.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 19 лютого 2025 року прийнятий позов до розгляду, відкрите провадження у зазначеній справі за правилами загального позовного провадження.

10 березня 2025 року відповідач за первісним позовом подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про встановлення режиму спілкування з дитиною.

Ухвалою судді від 24 березня 2025 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення режиму спілкування з дитиною, прийнято до розгляду та об`єднано його в одне провадження для спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року закрите підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті.

Судовий розгляд неодноразово відкладався, в тому числі, за клопотанням сторін для надання часу для мирного урегулювання спору або для укладення мирової угоди, проте позитивного результату такі перемовини не дали.

До початку чергового судового засідання 02.10.2026 відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 подав до суду письмове клопотання про залишення позову без розгляду, в якому просив залишити зустрічний позов без розгляду, а первісний позов ОСОБА_1 до нього про визначення місця проживання дитини – продовжувати в загальному порядку. Також у поданому клопотанні ОСОБА_3 зазначив, що наслідки залишення позову без розгляду, передбачені ст. 257 ЦПК йому роз`яснені та зрозумілі (а. с. 78 том 3).

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 – адвокат Щербак О. В. повідомив, що подане клопотання є узгодженою позицією сторони.

Щодо клопотання відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 адвокат Кінебас О. М. зазначив, що подання такого клопотання є диспозитивним правом сторони.

Позивачка за первісним позовом (відповідачка за зустрічним позовом) ОСОБА_1 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, вказуючи також про неконтрольоване забирання дитини батьком без погодження з нею, що суперечить інтересам дитини, оскільки навіть сама дитина не знає, хто її сьогодні забере із садочка. Це негативно впливає не психоемоційний стан і розвиток сина, всі заняття в гуртках внаслідок цього зриваються. Вказала, що з відповідачем вона не проживає разом із 2021 року, близько трьох років між ними почалися непорозуміння щодо визначення часу і взагалі порядку перебування його з дитиною. Вважає, що оскільки не визначено місце проживання дитини, то вона не може вчиняти будь-яких процесуальних дій. Підтвердила, що син проживає разом з нею, і зареєстрований за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Повідомила, що відповідач надав одноразову допомогу у розмірі 10000,00 грн, коли на початку повномаштабного вторгнення, вона разом з сином виїжджала до м. Вінниця, із січня 2026 року від відповідача також надходили грошові кошти. Щодо заяви ОСОБА_3 про залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 не заперечувала.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (представник відповідача за зустрічним позовом) адвокат Кінебас О. М., крім вимог та обґрунтувань викладених у первісній позовній заяві, наполягав на задоволенні позовних вимог за первісним позовом повністю.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 у судовому засідання підтримав своє письмове клопотання про залишення зустрічного позову без розгляду.

З приводу позовних вимог за первісним позовом, то ОСОБА_3 заперечив проти їх задоволення в повному обсязі та просив відмовити у позові, вказуючи, що позивачкою не подано жодних доказів щодо наявності спору про визначення місця проживання дитини. Підтвердив той факт, що дитина проживає разом з матір`ю, будь-яких перешкод або дій щодо зміни місця проживання сина він не вчиняв. Гроші на утримання дитини він давав, за можливості забезпечує дитину усім необхідним, що підтверджується наданими в судовому засіданні показами свідків зі сторони відповідача. Вказує, що про відсутність спору у цій справі зазначає і Служба у справах дітей, надавши суду відповідний висновок. Позивачка завжди знає, де і з ким перебуває дитина.

У судовому засіданні представник відповідача за зустрічним позовом (представник позивача за зустрічним позовом) адвокат Щербак О. В. просив задовольнити клопотання його довірителя про залишення зустрічного позову без розгляду. Щодо вимог первісного позову, то адвокат Щербак О. В. вказав, що вимоги безпідставні, оскільки відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 не заперечує щодо місця проживання сина разом із матір`ю, а тому між сторонами відсутній спір з цього питання. Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Щербак О.В. підтримав позицію свого довірителя, наполягав на відсутності спору у цій справі, вказавши, що доводи щодо сплати аліментів, забезпечення та утримання дитини не можуть бути предметом розгляду у цій справі. Обидві сторони та свідки підтвердили, що дитина проживає і зареєстрована разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , і відповідач не заперечує та не оспорює зазначений факт. Крім цього, адвокат вказав, що місце проживання малолітнього сина сторін після його народження було зареєстровано в добровільному порядку у присутності обох батьків – і позивачки, і відповідача, і батько не оспорював факт проживання дитини разом з матір`ю і по сьогоднішній день.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання третя особа повідомлена належним чином.

03.10.2025, 02.02.2026, 31.03.2026, 11.05.2026,15.07.2026, 28.07.2026 від представника третьої особи через систему «Електронний суд» надходили заяви про розгляд справи без участі представника, рішення просив ухвалити з урахуванням інтересів дитини (том 2, а. с. 213, 237, том 3, а. с. 1-2, 17-18, 62-63, 72-73).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заяви про розгляд справи без участі представника третьої особи судом задоволені.

07.02.2025 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 на первісний позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. Зі змісту відзиву убачається, що відповідач ОСОБА_3 позов не визнає, вважає позовну заяву надуманою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що після розірвання шлюбу між ним та позивачкою спільний син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишився проживати із позивачкою, це рішення було прийнято спільно за домовленістю між ними. За спільною згодою сторони зареєстрували сина за адресою місця проживання позивачки у м. Чернігові, позивачка влаштувала сина до закладу дошкільної освіти №3 «Дитяча академія», який дитина відвідує до цього часу. Відповідач зазначав, що ніколи без згоди позивачки не забирав із вказаного закладу, хоча як батько має на це право.

Бажаючи спілкуватися із сином, відповідач прагнув зустрічатися з ним, брати активну участь у вихованні дитини. Таке право гарантоване йому законом. Водночас зустрічі із сином відповідач завжди узгоджував з позивачкою. При цьому не завжди отримував згоду від позивачки на побачення із сином, однак сприймав це з порозумінням. Відповідач звертає увагу, що він ніколи не оспорював права сина проживати з матір`ю, ніколи не заперечував на право позивачки проживати разом із сином. Відповідач зазначає, що ніколи не претендував на те, щоб син проживав разом з ним. Користуючись правом на спілкування із сином, під час проведення спільного часу із дитиною, відповідач завжди вчасно повертав дитину до його постійного місця проживання: АДРЕСА_1 . Вказав, що навіть у серпні 2023 року, коли син випав із вікна квартири позивачки, незважаючи на те, що це сталося внаслідок недбалості позивачки, він не став ініціювати питання щодо відібрання дитини від матері або зміни місця проживання дитини. Водночас, позивачка не завжди виконує домовленості із відповідачем щодо його зустрічей із сином, незважаючи на те, що він має право на безперешкодне спілкування з дитиною, гарантоване державою. Бувають випадки, коли відповідач попередньою повідомляв про намір зустрітися із сином, але остання не впускала його до квартири, не відповідала на телефонні дзвінки та повідомлення, що спонукало відповідача вживати заходів для встановлення місця знаходження сина, у тому числі шляхом звернення до правоохоронних органів.

Відповідач стверджує, що, як батько ОСОБА_5 , не заперечує факту постійного проживання сина разом з його матір`ю. Вказує, що спору з приводу місця проживання сина саме з позивачкою між сторонами не виникало і не існувало.

Також відповідач звертає увагу суду, що оскільки на момент пред`явлення позовної заяви, так і на цей момент, дитина за взаємною згодою сторін проживала та проживає разом із позивачкою, і відповідач не порушував і не порушує домовленості, ніколи не оспорював і зараз не оспорює права позивачки проживати разом із сином у подальшому, а тому предмет спору відсутній.

Жоден з наданих позивачкою доказів не свідчить про те, що відповідач оспорює або не визнає право сина проживати разом з його матір`ю.

Відповідач наполягає, що ніколи не забирав сина для спілкування без згоди позивачки. Інколи, він не отримує дозвіл позивачки на спілкування із дитиною, однак непорозуміння в питанні участі його, як батька, у вихованні дитини ніяк не стосується питання визначення місця проживання спільного сина сторін, яке є узгодженим і яке не є спірним.

Відповідач наполягає, що його спільний із позивачко син проживає разом із матір`ю, і він не заперечує проти цього та підтверджує, що під час розірвання шлюбу сторони у 2022 році домовилися щодо місця проживання сина саме із позивачкою, оскільки це відповідає інтересам дитини, а тому позов є надуманим та задоволенню не підлягає (том 1, а. с. 41-47).

09.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 на зустрічний позов ОСОБА_3 про встановлення режиму спілкування з дитиною. У відзиві вказано, що сторона відповідачки не погоджується із викладеними у позові обставинами та вважає доводи позивача такими, що не відповідають дійсності (том 1, а. с. 123-124).

15.05.2025 від представника позивачки за первісним позовом (представника відповідачки за зустрічним позовом) – адвоката Кінебаса О. М. надійшли додаткові пояснення у справі. Зі змісту додаткових пояснень убачається, що ОСОБА_1 заперечує щодо підстав, викладених у зустрічній позовній заяві (том 1, а. с. 186-193).

21.05.2025 відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 подав до суду клопотання із пропозицією про укладення договору щодо визначення місця проживання дитини, в якому просив долучити до матеріалів справи копію пропозиції ОСОБА_1 про укладення договору щодо визначення місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА_5 , яка була висловлена у позасудовому порядку. Також просив врахувати, що він не ухиляється від врегулювання спору мирним шляхом (том 1, а. с. 200-201).

Зі змісту пропозиції від 16.05.2025 убачається, що ОСОБА_1 пропонує ОСОБА_3 з`явитися 23.05.2025 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюги Ю. О. для підписання Договору про визначення місця проживання дитини (том 1, а. с. 202, 212).

ОСОБА_3 19.05.2025 надав ОСОБА_1 відповідь на пропозицію щодо укладення договору про визначення місця проживання дитини, в якій зазначив, що на даному етапі він не вбачає можливим свою участь у нотаріальному оформленні відповідного договору з огляду на відсутність попереднього узгодження змісту договору, а також відсутність письмового проекту чи чітко сформульованих умов, які мали б бути предметом попереднього обговорення. Укладення подібного договору можливе лише після: ознайомлення з письмовим проектом договору; проведення конструктивного діалогу щодо йо мого умов; досягнення згоди, яка відповідає найкращим інтересам сина.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_3 вважає, що з`явлення до нотаріуса у запропоновану дату та час є передчасним та недоцільним (том 1, а. с. 203).

13.06.2025 від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 надійшли заперечення на додаткові пояснення представника позивачки за первісним позовом (представника відповідачки за зустрічним позовом) – адвоката Кінебаса О. М. від 13.05.2025 щодо зустрічного позову (том 1, а. с. 220-224).

18.08.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 надійшли заперечення щодо врахування вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2014 при розгляді справи (том 2, а. с. 1-7).

22.09.2025 на виконання ухвали суду від 05.08.2025 від Управління (Служби) у справах дітей Чернігівської міської ради надійшов висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та висновок щодо визначення способу участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_5 (том 2, а. с. 120-125).

14.10.2025 від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом ) ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, який з посиланням на судову практику Верховного Суду, просить взяти до уваги відсутність предмета спору щодо місця проживання його сина разом із матір`ю, оскільки він не заперечує проти того, щоб дитина проживає разом із матір`ю. Наголошує, що ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, які б підтверджували про існування спору стосовно визначення місця проживання спільного сина сторін. У своєму позові ОСОБА_1 фактично лише просить підтвердити вже існуючий факт, що суперечить диспозитивності та змагальності цивільного процесу. Якщо між сторонами відсутній спір, то і відсутній предмет судового розгляду. Посилаючись на позицію Верховного Суду, ОСОБА_3 звертає увагу, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований позивачкою за первісним позовом, з якою дитина і так фактично проживає і продовжує проживати.

З огляду на викладене та посилаючись на численні постанови Верховного Суду, ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини.

Крім цього, ОСОБА_3 зазначив, що 2022 року почала діяти нова судова практика із спорів про визначення місця проживання дитини, як альтернативна, а саме: Верховний Суд визнав можливість визначення місця проживання дитини з обома батьками на умовах почергового проживання, що є важливим прецедентом у практиці сімейного права. На підтвердження вказаного ОСОБА_3 послався на постанови Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №750/9620/20, від 14.12.2022 у справі № 742/2571/21 та від 16.02.2024 у справі №465/6496/19. На підставі аналізу норм матеріального і процесуального права, а також судової практики Верховного Суду, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 вважає, що позов про визначення місця проживання спільного сина сторін був передчасним і безпредметним, оскільки фактично дитина забезпечена умовами для розвитку та проживає разом з матір`ю за згодою обох батьків, а отже провадження по справі за первісним позовом підлягає закриттю або ж у задоволенні цього позову має бути відмовлено за відсутністю предмету спору. Щодо режиму спілкування дитини з батьком ОСОБА_3 просить встановити відповідно до принципу найкращих інтересів дитини, з урахуванням поданих ним пропозицій (том 2, а. с. 135-141).

Протягом часу розгляду справи сторонами та їх представниками заявлялися клопотання про витребування ряду доказів, виклик свідків та долучення доказів.

У судовому засіданні 02.10.2026 було вирішено клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 про залишення зустрічного позову без розгляду.

Суд, з врахуванням позицій учасників судового засідання, вирішуючи питання щодо задоволення вказаного клопотання дійшов наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача – це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія – це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Такий правовий висновок, щодо застосування положень п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, викладений у постанові Верховного Суду від 20.05.2024 у справі № 202/16597/23 (провадження № 61-2159св24), що застосовується судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом) подав клопотання про залишення його позову до ОСОБА_1 про встановлення режиму спілкування з дитиною без розгляду, що є процесуальним правом сторони, а тому суд вважає за можливе заяву задовольнити, а позовні вимоги зустрічного позову залишити без розгляду.

Суд, заслухавши сторони, їх представників, допитавши свідків, дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулися сторони, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у процесуальних заявах по суті справи, вирішуючи первісний позов, дійшов такого висновку

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас, відповідно до положень ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 травня 2020 року по 01 червня 2022 року, який був розірваний рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 червня 2022 року (том 1, а. с. 11-11 зворот).

Від шлюбу сторони мають спільну дитину – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (том 1, а. с. 12).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи №18198, виданої 09.11.2021 Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 13).

Дослідженням договору дарування від 01.06.2021, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком Володимиром Васильовичем, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №259402592 від 01.06.2021 установлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира загальною площею 62,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 15, 16).

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу – легкового автомобіля марки HYUNDAI, модель TUCSON, 2013 року випуску, що підтверджується копією договору купівлі-продажу транспортного засобу від 20.12.2022 (том 1, а. с. 21).

Згідно довідок ПрАТ «УКРОПТБАКАЛІЯ» №03/070125, №04/070125 від 07.01.2025 та №01/010425 від 01.04.2025 ОСОБА_1 працює у ПрАТ «УКРОПТБАКАЛІЯ» з 05.02.2019, та на момент видачі довідок займає посаду головного бухгалтера. Сукупний дохід ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по грудень 2024 року склав 1265151,60 грн, з липня 2024 року по грудень 2024 року – 675193,28 грн, з 01.03.2024 по 28.02.2025 – 1406350,28 грн (том 1, а. с. 19, 20, 175).

З довідки ПрАТ «УКРОПТБАКАЛІЯ» №02/010425 від 01.04.2025 убачається, що ОСОБА_1 працює у ПрАТ «УКРОПТБАКАЛІЯ» на посаді головного бухгалтера, якій встановлено робочий графік з 08:45 год по 17:45 год (том 1, а.с.163).

У характеристиці голови правління ПрАТ «УКРОПТБАКАЛІЯ» ОСОБА_7 вказано, що ОСОБА_1 працює у ПрАТ «УКРОПТБАКАЛІЯ» на посаді головного бухгалтера. За час роботи ОСОБА_1 зарекомендувала себе як відповідальний, дисциплінований працівник, який може проявити ініціативу та прийняти правильне рішення в питаннях, що стосуються її професійної діяльності та в межах її компетенції. У колективі ОСОБА_1 має гарну репутацію та доброзичливі стосунки з колегами. З боку керівництва нарікань та зауважень не мала, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась (том 1, а.с.164).

З довідок КЗ «Заклад дошкільної освіти №3 «Дитяча Академія» Чернігівської міської ради №01-17/01 від 08.01.2025 установлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує вказаний дошкільний навчальний заклад з 10 липня 2023 року (наказ №14-р від 05.07.2023) і станом на момент видачі довідки. У 2023-2024 роках батько дитини – ОСОБА_3 до закладу не приходив, з вихователями не спілкувався, батьківських зборів не відвідував. Матір дитини – ОСОБА_1 регулярно спілкувалася з вихователями, відвідувала різні заходи, піклувалася про виховання сина у закладі, забезпечувала його всім необхідним для навчально-виховного процесу та робила все залежне від неї для створення необхідних умов проживання та всебічного розвитку дитини (том 1,а.с.22).

З довідок КЗ «Заклад дошкільної освіти №3 «Дитяча Академія» Чернігівської міської ради №01-17/04 та №01-17/05 від 03.04.2025 установлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є вихованцем вказаного дошкільного навчального закладу та відвідує гуртки «Хореографія» (вівторок, четвер 15:25-15:45), «Англійська мова» (вівторок, четвер 15:45-16:05) (том 1, а. с. 173, 174).

З довідки, виданої керівником студії дитячого розвитку « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ФОП ОСОБА_8 , убачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , користується послугами студії дитячого розвитку «Вподобайка», а саме «Загально розвиваючі заняття», розклад яких – понеділок, середа о 18:15 (том 1, а. с. 165).

З довідки, виданої 09.04.2025 керівником «СТУДІЇ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТ» ФОП ОСОБА_9 , убачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує заняття з курсу «Малювання» на базі «СТУДІЇ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТ». ОСОБА_6 сумлінно відвідує заняття щосуботи о 17:00, а мати – ОСОБА_10 цікавиться успішністю та сплачує за навчання (том 1, а.с.166).

Згідно довідки, виданої 03.04.2025 директором Центру дитячого розвитку «Дочки-Синочки» - ФОП ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідував заняття з раннього розвитку у Центрі з 05.10.2022 по 24.03.2023 включно. Оплату абонемента за вказаний період здійснювала його мама, ОСОБА_1 (том 1, а.с.168).

Також зі скріншотів переписки між сторонами у застосунку «Viber», які надавалися як позивачкою, так і відповідачем,убачаються діалоги сторін про життям та здоров`я їх спільного сина ОСОБА_5 (а.с.69-71,126-135).

Згідно із витягом з реєстру територіальної громади від 11.02.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований з 11.02.2025 за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 83). Вказаний житловий будинок належить на праві приватної власності батькам ОСОБА_3 (том 1, а. с. 77-81, 82).

ОСОБА_3 вказує, що у його користуванні перебуває транспортний засіб – легковий автомобіль марки TOYOTA, моделі HIGHLANDER, 2011 року випуску, власником якого є матір останнього – ОСОБА_12 . Право власності ОСОБА_12 на вказаний автомобіль підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (том 1, а. с. 76).

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №101984592917 від 31.08.2022 ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований як фізична особа-підприємець з 31.08.2022 та має офіційний статус суб`єкта господарювання (том 1, а. с. 84).

Згідно із Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» МВС України відомості щодо притягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до кримінальної відповідальності, а також відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості та відомості про розшук останнього,станом на 28.08.2025, відсутні (том 2, а. с. 170).

З письмових пояснень ОСОБА_3 від 06.08.2023 останній звертався до Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області із заявою про злісне невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків по відношенню до їх спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а. с. 75).

Щодо наданих відповідачем за зустрічним позовом медичних документів на підтвердження факту отримання 05.08.2023 ОСОБА_5 травм, а також відомостей щодо кримінального провадження №12023270340002880 від 06.08.2023 за ст. 166 КК України (злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки), суд зазначає таке.

Відповідно до статей 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом розгляду у даній справі є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оцінюючи надані медичні документи та копії документів в межах кримінального провадження, суд не бере їх до уваги та відхиляє як неналежні докази, оскільки зазначені документи не стосуються безпосереднього предмета доказування у спорі про визначення місця проживання дитини, не спростовують та не підтверджують обставин, які мають значення для вирішення даного цивільного спору по суті заявлених позовних вимог. Між тим, обома сторонами підтверджено трагічний випадок, який стався 05.08.2023 з їх спільним сином ОСОБА_5 , ця подія ніким не оспорювалася та під час надання показань свідками додатково підтвердилася.

Із матеріалів справи убачається, що у зв`язку із відсутністю взаємної згоди між сторонами щодо визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 16.05.2025 зверталася до ОСОБА_3 із письмовою пропозицією для підписання нотаріально завіреного договору про визначення місця проживання їх спільної дитини (том 1,а.с.202). Вказана пропозиція була відхилена ОСОБА_3 як передчасна, з огляду на відсутність попередньо узгодженого змісту договору, а також його письмового проєкту та чітко сформульованих умов. Водночас, ОСОБА_3 запевнив, що у разі досягнення взаєморозуміння та справедливих домовленостей, останній не виключає підписання такого договору в майбутньому (том 1, а.с.203).

З листа завідувача КЗ «Заклад дошкільної освіти №3 «Дитяча Академія» Чернігівської міської ради Тетяни Бочок від 13.06.2025 установлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно відвідує КЗ ЗДО №3 «Дитяча Академія» групу №5 з 10.07.2023. В період з 10.07.2023 по 28.02.2025 вихователі та завідувач ЗДО спілкувалися виключно з матір`ю дитини – ОСОБА_1 , оскільки саме вона подавала документи дитини до садочка, приводила та забирала дитину, а також відвідувала заходи в ЗДО. Коли ОСОБА_3 вперше з`явився до ЗДО (28.02.2025) вихователь телефонувала матері дитини для уточнення чи не позбавлений батько дитини батьківських прав відносно ОСОБА_6 та чи є ОСОБА_3 законним представником дитини, такі дії є обов`язковими для убезпечення дитини від впливу на неї сторонніх осіб. ОСОБА_3 при спілкуванні з педагогами та завідувачем ЗДО був стриманий, спокійний, цікавився поведінкою, здоров`ям та успішністю дитини. Жодних непорозумінь чи конфліктів під час спілкування ОСОБА_3 з педагогами та адміністрацією закладу не виникало (том 2, а.с.165).

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.09.2025 №498 затверджений висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 2, а.с.120).

Згідно із висновком щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , орган опіки та піклування встановив наступне. Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2022 шлюб між батьками дитини розірвано. Дитина разом із матір`ю зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У квартирі створені всі належні умови для проживання, розвитку та відпочинку дитини, про що складений відповідний акт. ОСОБА_1 має самостійний дохід. Відповідно до довідки КЗ «Заклад дошкільної освіти №3 «Дитяча академія» Чернігівської міської ради, в якому виховується ОСОБА_5 , матір дитини цікавиться його успіхами, виконує рекомендації педагогів,відвідує батьківські збори, тренінги, свята. ОСОБА_3 у поясненнях до Управління (служби) у справах дітей ЧМР від 01.09.2025 зазначив, що ніколи не заперечував та не заперечує проти проживання дитини з матір`ю, вказане питання вирішено між ними на підставі спільних домовленостей. Питання щодо надання висновку про визначення місця проживання дитини було розглянуте на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 18.09.2025 у присутності батька дитини. Після з`ясування всіх обставин справи комісія з питань захисту прав дитини вважає, що спір між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини відсутній. На підставі викладеного вище та враховуючи пропозиції комісії з питань захисту прав дитини, керуючись ст. 160 Сімейного кодексу України, пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, орган опіки та піклування вважає, що місце проживання дитини визначено обома батьками за їхньою згодою (том 2, а. с. 121-122).

Крім того, рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.09.2025 №498 затверджений висновок щодо визначення способу участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 2, а.с.123). Згідно з висновком, враховуючи бажання батька спілкуватися з сином, пропозиції комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити громадянину ОСОБА_3 способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме наступний порядок спілкування: кожної першої та третьої п`ятниці місяця з 19:00 год до 19:00 год суботи, та щочетверга з 17:30 год до 19:30 год за умови: задовільного стану здоров`я дитини, повідомлення матері про місце перебування дитини, обов`язкового повернення дитини матері в обумовлений час; дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки установлених для дітей такого віку (том 2, а. с. 124-125).

З наданих КНП «Городнянська міська лікарня» Городнянської міської ради документів, які витребовувались судом за клопотанням відповідача, судом установлено, що ОСОБА_13 , яка є матір`ю позивачки ОСОБА_1 , та відповідно рідною бабою малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною ОСОБА_5 до досягнення ним трирічного віку у період з 17.06.2021 по 27.09.2023, з 06.12.2021 по 27.09.2023, а також у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною ОСОБА_5 до досягнення ним 6-и років по медичним показникам з 27.09.2023 по 27.09.2024 (том 2, а. с. 189-210).

На виконання ухвали суду від 14.10.2025 з Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області надійшов лист зі змісту якого убачається, що слідчим відділом Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023270340002880 від 06.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України, за фактом надходження повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_3 випала дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що мало місце 05.08.2023. Заява ОСОБА_3 від 06.08.2023 щодо проведення перевірки по факту неналежного виконання батьківських обов`язків його колишньою дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно їх спільної дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , долучена до матеріалів кримінального провадження. На даний час досудове розслідування триває, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_1 не повідомлялось. Крім того, 05.01.2025 ОСОБА_3 звертався до поліції з приводу того, що його колишня дружина ОСОБА_1 не дає заявнику можливості побачитися з дитиною ОСОБА_5 , 2020 року народження, та привітати дитину зі святами. Згідно електронного рапорту УПП в Чернігівській області поліцейського Опанасенка М.В., прибувши на місце події 05.01.2025 о 22:00 год, заявник ОСОБА_3 повідомив, що його колишня дружина ОСОБА_1 не пускає його до дитини. Піднявшись та постукавши в двері квартири ОСОБА_1 , остання відчинила двері та повідомила, що вже пізно та вони з дитиною відпочивали. Учасникам події роз`яснено норми чинного законодавства, котрі в свою чергу повідомили, що допомоги поліції не потребують. Також, 06.01.2025 о 08:42 ОСОБА_3 звертався на лінію 102 із проханням з`ясувати, де знаходиться його колишня дружина із сином, оскільки остання не дає змоги побачитися із дитиною, між заявником та ОСОБА_1 була усна домовленість щодо побачення ОСОБА_3 з його малолітнім сином в цей день, однак домовленість ОСОБА_1 не виконала, в телефонному режимі повідомила, що дитину не дасть і не повідомила, де вони з сином знаходяться. Згідно електронного рапорту ЧРУП ГУНП в Чернігівській області чергового інспектора чергової частини Балашова С.В. від 06.01.2025 заявнику надано допомогу інформаційно-консультативного характеру, останній допомоги не потребує. Вказані вище звернення були списані за спрощеною процедурою у зв`язку з тим, що заяв та пояснень від ОСОБА_3 не надходило (том 2, а. с. 220-221).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 показав, що позивачка є його рідною донькою, відповідач – колишнім зятем, а дитина ОСОБА_15 , щодо якої вирішується спір щодо визначення місця його проживання, є його рідним онуком. Свідок повідомив, що найкраще виховання дитини відбувається у сім`ї разом з матір`ю та з батьком. Повідомив, що батьки можуть жити окремо і також повноцінно виховувати, утримувати дитину за спільною домовленістю, і підтвердив, що ніхто не забороняв батькові бачитися із сином. Після розлучення батьків, між ними почалися розбіжності щодо виховання дитини, стосунки почали руйнуватися. Свідок вказав, що реєстрація і фактичне місце проживання його онука за адресою: АДРЕСА_1 , де створені усі умови для життя дитини, є поряд садок, гуртки, а також робота позивачки, яка завжди може бути поруч з дитиною у разі потреби. Свідок повідомив, що після тривалого перебування з батьком, його онук не хотів ні з ким говорити, був замкнутий, засмучений, боязливий. Підтвердив факт випадіння дитини з балкона у 2023 році, але після того трагічного випадку все наладилося, дитина почувається добре, і для уникнення негативного психологічного наслідку психолог рекомендував членам родини не згадувати про це, але батько повідомив, що все рівно буде розповідати синові про той випадок. Свідок вказав, що були випадки, коли батько забирав дитинну до себе, і вчасно додому до матері не повертав, а також були випадки, коли батько без погодження із матір`ю забирав дитину. Позивачка ніколи не створювала перешкод у спілкуванні відповідача із дитиною. Свідок заявив усне клопотання про факт побиття батьком матір`ю. Свідок показав, що висновки щодо відносин батька з його онуком зробив з власних спостережень, спілкування з донькою та онуком, особисто він не заперечує проти спілкування батька з дитиною і вважає за можливе визначити режим спілкування з дитиною.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 повідомила, що вона працює на посаді генерального директора КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради, їй знайомі і позивачка ОСОБА_1 , і відповідач ОСОБА_3 , вона спілкувалася з обома батьками під трагічного випадку, який стався 05.08.2023, коли їх малолітній син випав з балкону та отримав тілесні ушкодження, у зв`язку з чим був ушпиталений до лікарні. Показала, що тоді у обох батьків була гостра реакція на стресову ситуацію, надалі під час перебування дитини у лікарні, його матір постійно перебувала поруч з сином, виконувала усі рекомендації лікарів, проходила курс реабілітації, амбулаторно продовжувалося лікування дитини. ОСОБА_17 , батько дитини, був у лікарні лише кілька разів, у перші години після події звинувачував ОСОБА_18 у тому, що сталося, кричав на неї, особисто свідок не бачила, чи була бійка і чи наносив він удари ОСОБА_18 . Надалі, ОСОБА_17 цікавився станом здоров`я дитини, які ліки та препарати потрібні для швидшого одужання, але не бачила спілкування батька з дитиною. Додатково вказала, що до медичного закладу завжди викликають працівників поліції під час травматизацій дітей. На думку свідка, гармонійними є відносини матері з сином.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 повідомила, що позивачка ОСОБА_10 є сестрою чоловіка свідка. Повідомила, що, коли стався трагічний інцидент (дитина випала з балкону), то їй подзвонила мама ОСОБА_20 , повідомила, що проте це, і свідок поїхала до лікарні. Вона особисто бачила як ОСОБА_17 вдарив ОСОБА_18 , коли ті перебували у лікарні. ОСОБА_18 впала та знепритомніла. Показала, що коли, у 2022 році почалися повномасштабні воєнні дії, то свідок разом зі своїм чоловіком забирали позивачку та її сина ОСОБА_6 у безпечне місце, а ОСОБА_17 телефонував чоловіку свідка та погрожував йому. Показала, що особисто була свідком ситуації, коли ОСОБА_17 приїжджав до сина без будь-якого попередження про це ОСОБА_18 .

Допитаний в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_21 повідомив, що він є адвокатом та керуючим АО «СЕРГІЯ СЛЄПЧЕНКО», знає обох сторін, особисто не перебуває у родинних відносинах, позивачка є двоюрідною сестрою його дружини. Показав, що влітку в той день, коли свідок із своєю родиною відпочивали на річці, йому подзвонила ОСОБА_18 і повідомила, що її син ОСОБА_6 випав з вікна, після чого свідок зібрався і поїхав до Чернігівської обласної дитячої лікарні, куди відвезли дитину позивачки. Коли свідок приїхав до лікарні, то там вже були представники поліції, яким він представився і повідомив, що можливо представлятиме інтереси ОСОБА_18 як адвокат. В цей час ОСОБА_18 сиділа на сходах, дитина перебувала в реанімації. Згодом приїхав ОСОБА_22 , який піднявшись на третій поверх лікарні, і зі словами: «Ти вбила мого сина» підбіг до ОСОБА_18 та вдарив її, після чого вона правовою сторони голови вдарилася об перила нижніх східців, а потім втратила свідомість. Лікар-хірург ОСОБА_23 також був свідком цього, потім свідок і лікар стали приводити ОСОБА_18 до тями. На ОСОБА_24 ОСОБА_17 працівники поліції наділи кайданки і та попросили його заспокоїтися, в подальшому, ОСОБА_22 заспокоївся, а свідок пішов з приміщення лікарні. Показав, що ОСОБА_18 добросовісно і чесно виховує сина, забезпечує його усім необхідним, дитина доглянута, одягнена, і будь-яких питань до виховання немає.

Допитана в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_25 повідомила, що вона працює на посаді вихователя у ДЗО № 3 в м. Чернігові, і ОСОБА_6 був її вихованцем один навчальний рік – з 01.09.2023 по 01.09.2024. Знає матір ОСОБА_6 – ОСОБА_26 , батька ні разу не бачила, іноді із садочка забирала дитину бабуся. Показала, що всі платіжки за харчування у дитячому садочку у застосунок Viber надсилала матір. Дитина приходила до садочку в гарному настрої.

Допитана в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_27 повідомила, що вона працює на посаді вихователя у ЗДО № 3 в м. Чернігові, і ОСОБА_6 був її вихованцем, знає і бачила батьків ОСОБА_6 – матір ОСОБА_18 та батька ОСОБА_17 . Показала, що до садочку дитину постійно приводить мама, іноді бабуся чи дідусь, не змогла повідомити, чи чинилася перешкоди батькові ОСОБА_6 у спілкуванні з сином. Дитина ходила на гуртки – хореографію, англійську мову та підготовку до школи. Повідомила, що за харчування платить мама, оскільки всі квитанції надходить від її імені. Свідкові дитина нічого негативного не повідомляла, посттравматичного синдрому не було, ОСОБА_6 розумний, кмітливий і розвинутий хлопчик. Зазначила, що від мами дитини було особисте прохання повідомляти їй про те, коли сина забирає тато, також матір просила про це і завідуючу садочка.

Допитана в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_13 показала, що працює на посаді лаборанта у КНП «Городнянська міська лікарня», позивачка є її рідною донькою, відповідач – колишнім зятем, а дитина ОСОБА_15 , щодо якої вирішується спір щодо визначення місця його проживання, є її рідним онуком. Показала, що повністю вихованням дитини, її утриманням займається матір, за отриману заробітну плату оплачує гуртки, логопеда, садок дитини, дитина фактично проживає разом з матір`ю за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1 . Батько лише один раз надав матеріальну допомогу у розмірі 10000,00 гривень та одноразово на заняття логопеда. Підтвердила факт трагічного випадку випадання дитини з вікна, вказавши, що батько дитини цим спекулює, нагадує про це ОСОБА_6 , і той потім стає сумним. ОСОБА_17 у той день, коли трапилася подія вдарив ОСОБА_18 , хоча позивачка і так була в подавленому стані, на лікування він коштів не давав. Зазначила, що батько забирав дитину із садочка без дозволу матері, після повернення ОСОБА_6 додому, той виражався лайливими словами, міг довго ні з ким не спілкуватися. Також підтвердила, що дійсно перебувала у декретній відпустці по догляду за онуком спочатку до 3-х років, потім до 4-х років, вийшла на роботу 01.10.2024. Разом з тим повідомила, що не була особисто свідком, коли батько забирав дитину, вказала, що ОСОБА_17 не позбавлений батьківських прав і ніхто його не обмежує у спілкуванні з дитиною.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_28 показала, що вона є сусідкою ОСОБА_3 , і знає його давно. Показала, що ОСОБА_17 є гарним батьком, турбується про свого сина ОСОБА_6 , купує іграшки, вчить кататися на велосипеді, проводить вільний час разом з ним, оскільки неодноразово бачила їх у дворі на ігровому майданчику. Вказала, що коли ОСОБА_6 потрібно було відвозити до матері, то він їхати не хотів та просив залишитися з батьком.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_29 показала, що вона знає обох сторін у справі, позивачка була її однокласницею, а відповідача знає через спільних знайомих. Показала, що відповідач домовляється із позивачкою про час, коли він зможе забрати дитину до себе, не пам`ятає випадків, коли відповідач забирав дитину без дозволу позивачки, син свідка і син відповідача дружать, разом гуляють на дитячому майданчику. Була свідком, коли ОСОБА_6 просив залишитися з батьком. Дитина дуже сильно прив`язана до тата. Відповідач є відповідальним батьком, цікавиться життям та розвитком дитини.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_30 показала, що знає обох сторін, позивачка – це знайома, а відповідач – її близький друг. Повідомила, що знає родину ОСОБА_24 давно, коли їх сину виповнилося 6 місяців, і спочатку відносини у батьків щодо виховання і піклування за дитиною були спокійні, договірні, відповідач їздив до м. Чернігова, провідував дитину за місцем проживання сина, тобто там, де дитина проживала разом з матір`ю, і питання щодо зміни місця проживання не поставало, і відповідач не оспорював цей факт. Конфліктні ситуації та непорозуміння почалися після трагічного випадку, коли дитина випала з балкону. Відповідач завжди повідомляв, коли збирався приїжджати до дитини, і були випадки, коли дитина, після проведеного часу з батьком, не хотіла назад повертатися до матері, плакала. Зазначає, що позивачка налаштовувала дитину проти відповідача, тобто проти батька, шантажувала. Показала, що цього року свідок разом з відповідачем возили дитину на море, де не було конфліктів, дитина відпочила. На думку свідка, відповідач є відповідальним батьком, який підтримує фінансово, дарує іграшки, забезпечує дитину усім необхідним, хвилюється за дитинну, коли вона хворіє, забирає постійно до себе додому у м. Городня. На початку повномасштабного вторгнення відвозив кошти позивачці, коли вони із сином виїхали до Вінниці.

Отже, судом встановлено, що спір між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 стосується охоронно-регулятивних сімейних відносин, пов`язаних із встановленням (визначенням) місця проживання їх спільного малолітнього сина ОСОБА_5 .

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

У частині першій статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження№ 14-327цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України», а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом із тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, з огляду на те, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права і практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 18 СК України передбачено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачка ОСОБА_1 зазначала про неможливість вирішення з відповідачем у досудовому порядку питання про місце проживання дитини.

Матеріали справи свідчать про те, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу між батьками за домовленістю сторін проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, із червня 2022 року дитина фактично проживає з матір`ю, батько дитини не заперечує проти цього.

Наданими в судовому засіданні показаннями свідків у справі, які викликалися як зі сторони ОСОБА_1 , так і зі сторони ОСОБА_3 , підтверджується проживання дитини разом з матір`ю у АДРЕСА_1 . Жоден зі свідків не зазначав про розбіжності або спір між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

Встановивши, що спір щодо місця проживання дитини був ініційований матір`ю, з якою дитина і так фактично проживала і продовжує проживати, а батько дитини не заперечує проти цього, не звертався до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з ним, більш того, зазначає, що не має бажання змінювати усталене місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Досліджені судом обставини справи та поведінка сторін свідчить про те, що фактично між сторонами існував спір щодо участі батька у вихованні спільного сина сторін.

На думку суду, за вказаних обставин інтереси дитини не потребують втручання держави у сімейні відносини, що врегульовані за згодою (домовленістю) їх учасників.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведено, що на час звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом із нею, порушені її права та необхідності захисту її прав та інтересів чи інтересів малолітньої дитини, як на час пред`явлення позову, так і на час розгляду справи.

Подібна правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23, від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23, від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23, від 25 лютого 2025 року у справі № 562/3371/23.

Суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі, виходячи з того, що недоведеність порушених прав позивачки, які б підлягали захисту в судовому порядку, а також відсутність підстав вважати, що інтереси дитини потребують судового захисту, є підставою для відмови у позові, а не підставою для закриття провадження у справі. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23,10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23.

Зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що заявлений позивачкою позов до відповідача про визначення місця проживання дитини задоволенню не підлягає, оскільки встановлено відсутність між сторонами наявного спору щодо місця проживання малолітнього сина сторін, який фактично проживає разом із матір`ю, відповідач не заперечує проти такого проживання та не заявляє вимог про зміну місця проживання дитини, у зв`язку з чим підстави для судового втручання у зазначені правовідносини відсутні.

Суд зауважує, що відмова у позові, не позбавляє позивачку права звернення до суду з вимогами про визначення місця проживання дитини у разі, якщо в подальшому виникне спір про визначення місця проживання їхнього малолітнього сина, а із досягненням чотирнадцятирічного віку ОСОБА_5 вправі самостійно визначати місце його проживання з одним із батьків.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні первісного позову в повному обсязі, а тому й відсутні підстави для стягнення на користь позивачки в порядку ст. 141 ЦПК України сплачених судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 5, 12-13, 76-81, 89, 133, 141, 259-268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, статтями 7, 19, 141, 150, 160-161 Сімейного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_1 .

Клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду, задовольнити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення режиму спілкування з дитиною, залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_3 право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений і підписаний 09.10.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 19, код ЄДРПОУ 43649710).

Суддя А. О. Бойко