Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №688/4261/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/4261/26

№ 2/688/2705/26

Рішення

Іменем України

09 жовтня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

31.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (далі – ТОВ «ФК «Смарт Пей») в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 27.01.2022 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2002080555301, за яким відповідач отримав кредит в сумі 10000 грн на умовах строковості, поворотності та оплатності зі сплатою

Кредитний договір було укладено шляхом підписання позичальником заяви про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб, де визначено основні умови кредитування, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовну загальну вартістю кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. З відповідними умовами відповідач ОСОБА_1 погодився, про що свідчить наявність його власноручного підпису на відповідній заяві.

Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 26.06.2026 в розмірі 17562,52 грн, з яких 9990,10 грн заборгованість за тілом кредиту, 7572,42 грн заборгованість за процентами.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу №1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників АТ «ПУМБ», вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача на суму заборгованості 17562,52 грн, з яких 9990,10 грн сума заборгованості за основним боргом та 7572,42 грн сума заборгованості за процентами. А тому, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2002080555301 від 27.01.2022 в розмірі 17562,52 грн, а також понесені судові витрати.

Представник позивача ТОВ «ФК «Смарт Пей» у судове засідання не з`явився. Представник позивача – адвокат Рудзей Ю.В. подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи провести у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги визнав частково, зазначив, що не має можливості сплачувати заборгованість за кредитом, оскільки є особою з інвалідністю 2 групи, отримує лише пенсію в сумі 1703 грн, не працює, інших доходів не має.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.09.2026 відкрито провадження в справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін о 10 год 30 хв 09.10.2026.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 27.01.2022 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 на підставі заяви №2002080555301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування, укладено договір №2002080555301, за умовами якого останньому відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, видано кредитну карту миттєвого випуску № НОМЕР_2 , із встановленням на неї кредитного ліміту у сумі 10000 грн, стандартна процентна ставка складає 47,88%, строк дії кредитного ліміту 12 місяців з дня його надання. Заява підписана шляхом власноручного підпису ОСОБА_1 .

Факт встановлення АТ «ПУМБ» ОСОБА_1 кредитного ліміту 27.01.2022 у сумі 10000 грн із подальшим його зменшенням 27.02.2022 до 9993 грн грн, зменшенням 16.03.2022 до 9992,33 грн по рахунку № НОМЕР_3 підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту по договору №2002080555301 від 27.01.2022.

Також, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів від АТ «ПУМБ» за договором №2002080555301 від 27.01.2022, користування ними підтверджується випискою з особового рахунку НОМЕР_1 за період з 27.01.2022 по 25.06.2026.

В той же час, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором №2002080555301 від 27.01.2022 належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 25.06.2026 у останнього виникла заборгованість в розмірі 17562,52 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту в розмірі 9990,10 грн, заборгованості за процентами в розмірі 7572,42 грн.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Смарт Пей» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №2002080555301 від 27.01.2022.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №2 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1 від 26.06.2026 ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2002080555301 від 27.01.2022 в сумі 17562,52 грн.

Застосовані норми права

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Мотиви та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

27.01.2022 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2002080555301, підписанням якого відповідач приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за сайті банку pumb.ua) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи банку. Окрім цього, відповідач був вільним у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.

На виконання умов вказаного договору АТ «ПУМБ» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконало повністю. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом. Проте, відповідач ОСОБА_1 виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Разом із тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Слід зауважити, що договір факторингу № 1 від 26.06.2026 у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, тобто в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, враховуючи усі наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу на законних підставах.

Відповідачем ОСОБА_1 доказів на спростування розміру заборгованості за кредитним договором №2002080555301 від 27.01.2022, підтвердження виконання його умов та сплати заборгованості в повному обсязі надано не було.

Згідно виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 27.01.2022 по 25.06.2026 ОСОБА_1 отримував грошові кошти за договором №2002080555301 від 27.01.2022, користувався ними, однак вчасно їх не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 17562,52 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який відповідачем не оспорювався. Не надано відповідачем і власного розрахунку заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц (провадження № 61-998св24) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що ОСОБА_1 порушив умови укладеного кредитного договору, у встановленому порядку та строки не погасив заборгованість, а скрутне матеріальне становище відповідача, на яке він посилається у поданій до суду заяві, не є підставою для звільнення його від виконання взятих на себе зобов`язань за укладеним договором, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №2002080555301 від 27.01.2022 у розмірі 17562,52 грн, з яких: 9990,10 грн - заборгованість за кредитом; 7572,42 грн - заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №CF-2002080555301 від 28.08.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства 2 групи довічно, що підтверджується даними довідки серії ХМ №118232 від 28.02.2008, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 від 15.03.2013.

Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» визначає пільги щодо сплати судового збору та вказує, хто звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Частина 6 статті 141 ЦПК України визначає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, тому витрати, які були понесені позивачем в суді по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн мають бути компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судовий збір у розмірі 2662,40 грн грн підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджується копією: договору про надання правничої допомоги від 26.03.2026 укладеного між ТОВ «ФК «Смарт Пей» та адвокатом Рудзей Ю.В.; актом наданих послуг правничої допомоги від 30.06.2026 за договором про надання правничої допомоги від 26.03.2026, суд виходить з того, що вартість наданих послуг в розмірі 10000 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.

На підставі ст.ст. 204, 207, 512, 514, 525, 526, 625, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за договором №2002080555301 від 27 січня 2022 року в сумі 17562 (сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві) гривні 52 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Компенсувати за рахунок Держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», адреса місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303, код ЄДРПОУ 43696954, рахунок НОМЕР_5 , МФО 300528, відкритий у АТ «ОТП БАНК».

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя: Світлана КОЗАЧУК