Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №182/2671/26 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Суд: Покровський міський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 07 жовтня 2026 р.

Справа: №182/2671/26

Суддя: Томаш В. І.

Справа № 182/2671/26

Номер провадження 2/184/1371/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Михайлової Т.В.,

розглянувши в м. Покров в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «про розірвання шлюбу та стягнення аліментів»,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, представник надала заяву, в якій просить суд розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив, відзив не надав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Дружина та чоловік за змістом ст.55 СК України зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Згідно ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Як встановлено судом, 08 січня 2021 року між позивачкою та відповідачем Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис №03 (а.с.12).

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с.13).

Спільне життя у позивача з відповідачем не склалося через відсутність порозуміння, різні характери та погляди на вирішення сімейних проблем, психологічну несумісність, ігнорування налагодження сімейних відносин, що призвело до втрати почуття поваги та любові, без чого не може повноцінно існувати жоден шлюб і очевидним є стійкий розлад подружніх стосунків. Позивач і відповідач не підтримують сімейно-шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету і не живуть однією сім`єю; протягом тривалого часу не проживають разом. Позивач вважає, що подальше сімейне життя є неможливим, оскільки шлюб існує лише формально. Втрачено повагу до індивідуальності, звичок та уподобань; неможливе спільне забезпечення фізичного та духовного розвитку, прояву своїх здібностей та на створення умов для праці та відпочинку. Просить строк для примирення не надавати. З цих підстав просить шлюб розірвати.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Обов`язок батьків щодо утримання своєї дитини, передбачений ч.2 ст.51 Конституції України є одним з головних конституційних обов`язків. Такий обов`язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.

Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Положеннями статті 27 Конвенції «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою ВР №789-ХІІ від 27.02.91р., передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до положень ч.1 ч.2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

На цей час ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України з урахуванням усіх змін передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до вимог статей 181, 182, 183, 184 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Враховуючи, що відповідач є здоровим, має працездатний вік, не має на утриманні непрацездатних та неповнолітніх осіб, працює, суд вважає, що він в змозі сплачувати аліменти, а тому виходячи з принципу справедливості та розумності, вважає за необхідне стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно.

При визначенні розміру стягуваних аліментів, суд виходить із встановлених під час судового засідання розміру потреб дитини та відсутність об`єктивних даних про неможливість відповідача з поважних причин забезпечити такі потреби. Вирішуючи спір, суд керується пріоритетом інтересів дитини та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу).

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги представника позивача підлягають до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, ч. 1 ст. 430 ЦПК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову, а рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Тому суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на її користь, сплаченої нею по квитанції №4QKQ-8E17-D9LE від 20.04.2026р. – вимога про розірвання шлюбу, та судовий збір у розмірі 1331,20 грн. з відповідача на користь держави – вимога про стягнення аліментів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 42, 200, 247, 260, 263-265, 280-289, 430 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «про розірвання шлюбу та стягнення аліментів» - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 08 січня 2021 року Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №03, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 22.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.10.2026р.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш

Оригінал: reyestr.court.gov.ua