Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №202/8347/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/8347/26

Провадження № 2-а/202/75/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Індустріального районного суду міста Дніпра Маринін О.В., за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 -1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

11.08.2026 ОСОБА_1 від імені якого діє представник – адвокат Лукінова К.С., звернувся до суду з позовом, в якому просить: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000,00 грн; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення; стягнути з відповідача судові витрати. У обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку, своєчасно уточнив облікові дані, а згідно з довідкою ВЛК від 15.05.2026 № 2026-0515-1126-1367-0 є тимчасово непридатним до військової служби до 13.07.2026 і проходив стаціонарне лікування. Позивач стверджує, що повісток не отримував, поштових повідомлень не одержував і про виклик обізнаний не був; жодної заяви про визнання правопорушення не підписував і до відповідача не подавав. Крім того, вказує, що постанова не містить часу й місця вчинення правопорушення, посади, звання, імені та прізвища особи, яка її винесла, та підпису; про час і місце розгляду справи його не повідомляли, чим порушено право на захист; а також що на момент винесення постанови минули строки накладення стягнення, визначені ст. 38 КУпАП.

У відзиві від 31.08.2026 відповідач позов не визнав. Зазначив, що 15.06.2026 на адресу позивача засобами поштового зв`язку направлено повістку № 7794614 з викликом для уточнення даних; позивач у визначені строк і місце до ТЦК та СП не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Відповідач посилається на п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, щодо підтвердження оповіщення особи про виклик. Також вказує, що 10.08.2026 о 14:41 через застосунок «Резерв+» від позивача надійшло повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку, підписане кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується заявою, згенерованою системою «Оберіг». На підставі цієї заяви 11.08.2026 в. о. начальника ТЦК та СП винесено оскаржувану постанову. До відзиву додано копію повістки з доказом її направлення.

Дослідивши надані у справі докази, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , має статус «військовозобов`язаний».

За довідкою ВЛК від 15.05.2026 визнаний тимчасово непридатним до військової служби до 13.07.2026.

15.06.2026 відповідач направив на адресу позивача ( АДРЕСА_2 ) повістку № 7794614 про виклик до ТЦК та СП для уточнення даних.

У визначений день позивач до ТЦК та СП не з`явився; про поважні причини неприбуття відповідача не повідомив.

10.08.2026 о 14:41 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (застосунок «Резерв+») від імені позивача надійшла заява – повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку, засвідчена кваліфікованим електронним підписом.

11.08.2026 в. о. начальника ТЦК та СП Понізовцевим М.О. винесено постанову № R688345 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17 000,00 грн за неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 і він триває, а отже вчинене порушення кваліфікується за ч. 3 цієї статті.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначені строк і місце.

Позивач заперечує отримання повістки, разом із тим п. 41 Порядку № 560 визначає, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик у разі надсилання повістки поштою є, зокрема, день отримання відправлення, підтверджений інформацією поштового оператора, день проставлення відмітки про відмову від отримання або про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою нею ТЦК та СП, а за відсутності такої адреси – за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Повістку направлено на адресу місця проживання позивача і адресою, зазначеною ним у військово-обліковому документі та позовній заяві.

Дана повістка була повернута у зв?язку із відсутністю адресата, що підтверджується трекінгом відправлення з сайту Укрпошти.

Таким чином, суд вважає, що позивача було належним чином оповіщено про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а твердження про необізнаність спростовуються матеріалами справи.

Позивач був зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції за своєю адресою, ризик її неотримання з власних причин покладається на нього.

Суд наголошує, що чинне законодавство зобов`язувало позивача з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для уточнення своїх персональних даних.

Доводи про те, що позивачу не було що уточнювати, є суб`єктивною оцінкою позивача, а не підставою для невиконання законної вимоги уповноваженого органу.

Посилання позивача про перебування на стаціонарному лікуванні у наведені позивачем періоди госпіталізації (13.03.2026–19.03.2026, 16.02.2026–25.02.2026, 17.04.2026–30.04.2026, 09.07.2026–22.07.2026) не охоплюють дату, на яку призначено явку за повісткою та стосуються інших періодів.

Зокрема, позивачем не надано доказів перебування на лікарняному 18.06.2026 року – в дату, на яку повісткою ІНФОРМАЦІЯ_1 було зобов`язано позивача у справі з`явитись з метою уточнення даних.

Доказів того, що в день, на який призначено явку, позивач перебував у закладі охорони здоров`я чи з інших поважних причин не міг прибути, а також доказів повідомлення відповідача про такі причини суду не надано.

Щодо заяви від 10.08.2026 та порядку розгляду справи, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 2101 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Матеріали справи містять згенеровану системою «Оберіг» заяву з відміткою про накладення кваліфікованого електронного підпису 10.08.2026 о 14:41.

Відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис прирівнюється до власноручного.

Доводи позивача про те, що він такої заяви не подавав, жодними доказами не підтверджені: позивач не стверджує й не доводить, що його ключ або доступ до електронного кабінету були викрадені чи використані іншою особою, до правоохоронних органів, надавача електронних довірчих послуг чи відповідача з таким повідомленням не звертався.

З урахуванням цього суд вважає, що заяву подано позивачем, а отже у відповідача були підстави винести постанову без складення протоколу й без виклику позивача на розгляд справи, у зв`язку із чим доводи позивача про порушення ст. 278, 279 КУпАП та права на захист є необґрунтованими, оскільки позивач сам подав заяву про згоду на притягнення до відповідальності за його відсутності, тобто добровільно відмовився від участі в розгляді, що відповідає вимогам КУпАП.

При цьому, постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП: містить відомості про орган, який її виніс, посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, відомості про особу, щодо якої її винесено, опис правопорушення (неприбуття за викликом у строк і місце, зазначені в повістці, із посиланням на ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), норму КУпАП, яка передбачає відповідальність, а також вид і розмір стягнення.

Постанова сформована в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та засвідчена в порядку, визначеному законодавством.

Відсутність власноручного підпису не є підставою для скасування постанови, оскільки такий документ формується в електронній формі.

Не зазначення в тексті постанови дати та часу неприбуття не позбавило позивача можливості зрозуміти, у чому його обвинувачують, і не є істотним порушенням, яке призвело до неправильного вирішення питання про відповідальність .

Щодо строків накладення стягнення.

Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за порушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП, вчинені в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення.

Постанову винесено 11.08.2026, тобто в межах строків, установлених ч. 9 ст. 38 КУпАП. Річний строк з дня вчинення також не сплинув.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваної постанови, яку винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а позовні вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при відмові в позові судові витрати, понесені позивачем, за рахунок відповідача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 5, 9, 72–77, 139, 241–246, 250, 262, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про скасування постанови № R688345 від 11.08.2026 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення суду першої інстанції у справах цієї категорії може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення до до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Дата складання повного тексту судового рішення 08 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін