Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №686/14316/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/14316/26

Провадження № 2/686/8514/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі

головуючого – судді Колієва С.А.,

за участю секретаря судового засідання Стасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшин» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

встановив:

У травні 2026 року ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1930336 за умовами якого останньому був виданий кредит у розмірі 3900,00 гривень на строк 29 днів та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,9 % на день.

01.12.2023 у між ТОВ «ФК «Верона» і ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» був укладений договір факторингу №1-01/12/2023 відповідно до якого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1930336 від 14.07.2021.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 20.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1930336 від 14.07.2021 становила 13 965,90 гривень і складалася з: 3900,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту та 10 065,90 грн – прострочена заборгованість за процентами.

На підставі викладеного ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1930336 від 14.07.2021 у розмірі 13 965,90 гривень, а також понесенні судові витрати.

У поданому відзиві відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, як факт укладення (підписання) ним відповідного кредитного договору, так і факт отримання ним відповідних кредитних коштів. Крім того, позивачем не долучено належних доказів виконання ним договору факторингу №1-01/12/2023 від 01.12.2023 року, а отже набуття ним права вимоги за кредитним договором №1930336 від 14.07.2021. Також просив врахувати, що розмір заборгованості за процентами, який просить стягнути на свою користь позивач, визначений позивачем із порушенням вимог діючого законодавства, оскільки розрахований за період, який перевищує визначений кредитним договором строк кредитування.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Подав на адресу суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності. Позов підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Підодвірний Т.І. в судове засідання не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказах.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини встановлені судом.

14 липня 2021 року ТОВ «ФК «Верона» і ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів у позику №1930336 за яким вказане товариство на умовах строковості, поворотності та платності зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а останній – повернути суму кредиту та сплатити проценти за його користування у розмірі та порядку, визначених Договором.

Умовами вказаного договору визначено, що сума позики становить 3900,00 гривень (п.1.2. договору), строк кредиту – 29 днів (дата повернення позики 11.08.2021) (п.1.3 договору); процентна ставка за користування кредитом – 1,9% на день (п.1.4 договору).

Пунктом 9.4.3 визначено, що сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом – подовженим на наступних умовах: строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно (п. 9.4.3.1.); в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації (п. 9.4.3.2).

Вказаний кредитний договір був укладений сторонами дистанційно та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора G6838.

Згідно представленої довідки ТОВ «Санрайз Фінанс» від 19.03.2026 вих. №1903/2026-3 підтверджено успішність платіжної операції від 14.07.2021 року з перерахування ТОВ «ФК «Верона» на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 3900,00 грн (маска картки НОМЕР_1 , Order операції 1930336) (а.с. 31).

01.12.2023 року між ТОВ «ФК «Верона» і ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» був укладений договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023 згідно якого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № №1930336 від 14.07.2021.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №1930336 від 14.07.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 рік становить 13 965,90 гривень і складалася з: 3900,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту та 10 065,90 грн – прострочена заборгованість за процентами.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 14.07.2021 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Верона» в електронній формі відповідний кредитний договір за умовами якого фінансова компанія перераховувала на картковий рахунок останнього кредитні кошти, а той зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 виданий кредит не повернув та не сплатив обумовлені договором відсотки за його користування.

У подальшому ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин», на підставі договору відступлення прав вимог, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не виконав обов`язки за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» слід стягнути заборгованість за відповідними кредитним договором.

Посилання відповідача на те, що кредитний договір №1930336 від 14.07.2021 із ТОВ «ФК «Верона» він не укладав і не підписував, кредитні кошти від вказаного товариства не отримував, а долучені до матеріалів справи такі факти не підтверджують суд вважає неспроможними. Так, представлені докази підтверджують факт укладення між ТОВ «ФК «Верона» і ОСОБА_1 в електронній формі кредитного договору №1930336 від 14.07.2021. Такий договір був підписаний відповідачем електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Факт перерахування ТОВ «ФК «Верона» 14.07.2021 року ОСОБА_1 на картковий рахунок коштів у сумі 3 900,00 гривень підтверджений довідкою ТОВ «Санрайз Фінанс» про успішність такої фінансової операції, як надавача платіжних послуг. Натомість заперечуючи факт отримання суми кредиту ОСОБА_1 жодних доказів тому, що рахунок, на який був здійснений переказ не належить йому, чи що такі кошти не були зараховані суду не представив.

Також є неспроможними і доводи відповідача на відсутність доказів набуття права вимог ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» за спірним кредитним договором, оскільки такі доводи повністю спростовуються матеріалами справи. Так, факт відступлення ТОВ «ФК «Верона» права вимог до ОСОБА_1 за кредитним договором №1930336 від 14.07.2021 ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» підтверджено укладеним 01.12.2023 року між вказаними товариствами договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023, а також складеним на його підставі Реєстром боржників (а.с.22).

Щодо заборгованості, яка підлягає до стягнення.

Згідно з представленої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором №1930336 від 14.07.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 рік становить 13 965,90 гривень і складалася з: 3900,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту та 10 065,90 грн – прострочена заборгованість за процентами.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідає умовам укладеного кредитного договору, доказів на його спростування матеріали справи не містять і відповідачем суду не надані.

Посилання відповідача на те, що заборгованість за процентами нарахована поза межами визначеного договором строку кредитування суд вважає безпідставними. Так, згідно представленого розрахунку встановлено, що заборгованість за процентами визначена за період погодженого між сторонами у кредитному договорі строку кредитування в тому числі з урахуванням положень договору щодо автоматичної пролонгації строку кредитування.

З огляду на викладене поданий ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» підлягає до задоволення у повному обсязі та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №1930336 від 14.07.2021 року у розмірі 13 965,90 гривень.

Щодо розподілу судових витрат.

Приписами частин 1 та 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.ст. 15, 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно доч.8ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ч.ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що правнича допомога у справі згідно з договором про надання правової допомоги від 09.07.2025 року ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» надавалася адвокатом Пархомчуком С.В. Згідно акту про отримання правової допомоги від 04.09.2026 року загальна вартість наданих послуг адвокатського бюро за правову допомогу у суді першої інстанції склала 13 000,00 грн.; факт оплати позивачем таких послуг у сумі 13 000,00 гривень підтверджується платіжною інструкцією №2952 від 04.09.2026 року.

У поданому відзиві відповідач послався на те, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не співмірним із ціною позову, складності справи та обсягу і часом виконаних адвокатом робіт.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Згідно представленого позивачем доказів (актом про отримання правової допомоги адвокатом, квитанції про сплату коштів) позивачу були надані адвокатом правничі послуги на загальну суму 13 000,00 гривень.

Разом з цим суд зазначає, що вказаний розмір, враховуючи ціну позову (13 965,90 грн) та складність даної справи (вказана справа є нескладною, не потребувала зібрання та подання значного обсягу доказів) вочевидь не відповідає критерію пропорційності розміру витрат відповідно до предмета спору.

З огляду на викладене суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та визначити їх у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» звернулося із позовом з ціною 13 965,90 гривень, який судом задоволено у повному обсязі.

Відтак слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн., а всього 4 662,40 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшин» заборгованість за договором кредиту №1930336 від 14.07.2021 року у розмірі 13 965,90, а також понесені судові витрати у сумі 4 662,40 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшин», ЄДРПОУ 44002941, місце знаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 09.10.2026 року.

Суддя: