Окрема думка від 22 вересня 2026 р. у справі №380/19678/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа №380/19678/25

адміністративне провадження №К/990/29665/26

судді Верховного Суду Білоуса О.В. у справі №380/19678/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ЮЕЙ» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

ТОВ «ВЕСТ ЮЕЙ» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС у Львівській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2025 року № 36738/13-01-07-05, яким донараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1 144 000,00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 360 000,00 грн.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 28 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив повністю. Суд першої інстанції виходив із того, що господарські операції з реалізації товарів на адресу ТОВ «ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС» не мали реального характеру та були спрямовані на штучне формування податкових показників. Суд встановив, що позивач не надав належних доказів фактичного відвантаження та логістичного переміщення товару, а контрагент не мав необхідних матеріально-технічних ресурсів (складів, персоналу) для здійснення такої діяльності.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 червня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «ВЕСТ ЮЕЙ» залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постановою Верховного Суду 23 вересня 2026 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки Товариства відповідач склав акт від 23 грудня 2024 року № 52734/13-01-07-05/44466487, у якому дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, у тому числі за 2022 рік на 2 731 582 грн. На підставі акта перевірки-1 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 30 та 31 січня 2025 року.

Рішенням ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2025 року № 3739/13-01-07-05 та № 3744/13-01-07-05 скасовано в частині висновків щодо реалізації товарів ТОВ «ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС» та відповідних штрафних санкцій, в іншій частині скаргу позивача залишено без задоволення.

У зв`язку з цим призначено проведення нової перевірки, за результатами якої з огляду на обставини, викладені в пункті 3.1 акта перевірки-2, прийнято спірне у справі податкове повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду встановила, що позивач не оспорював процедурних підстав призначення перевірки, а стверджував, що висновки, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, по суті повторюють висновки, які ДПС України за результатами адміністративного оскарження вже визнала незаконними.

Проте, на думку колегії суддів Верховного Суду, суди формально зацитували такі доводи позивача та не надали оцінки рішенню ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06 як доказу у справі, хоча саме цим рішенням податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта перевірки-1, були скасовані в частині висновків щодо операцій позивача з ТОВ «ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС». Суди не з`ясували, з яких підстав ДПС України скасувала ці податкові повідомлення-рішення: через недоведеність висновків про нереальність господарських операцій, через відсутність заниження доходу у зв`язку з відображенням отриманих від контрагента коштів у фінансовій та податковій звітності позивача за 2022 рік, як про це стверджував позивач, чи з інших підстав.

Крім того, суди не зіставили висновки акта перевірки-1 і акта перевірки-2 у взаємозв`язку з відповідним рішенням ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06.

Внаслідок цього, на думку колегії суддів Верховного Суду, суди не встановили, які саме обставини та на підставі яких доказів контролюючий орган встановив в акті перевірки-1, у якому розмірі визначив заниження податку на прибуток за 2022 рік у частині операцій з цим контрагентом, яку кваліфікацію надав отриманим від нього коштам, а також чим висновки акта перевірки-2 відрізняються від висновків, щодо яких ДПС України прийняла рішення про скасування податкових повідомлень-рішень, та чи існували нові обставини, які могли б обґрунтувати протилежний висновок щодо тих самих операцій за той самий звітний період.

Не погоджуюсь із наведеними висновками колегії суддів Верховного Суду у цій справі.

Так, як вбачається з позовної заяви, Товариство в позовній заяві просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2025 року №36738/13-01-07-05, яке прийнято на підставі акта перевірки від 4 липня 2025 року № 3055/13-01-07-05/44466487.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Вважаю, що ні акт від 23 грудня 2024 року № 52734/13-01-07-05/44466487, ні рішенням ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06 про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2025 року № 3739/13-01-07-05 та № 3744/13-01-07-05, не є предметом цього позову.

Частиною другою статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на заявлені позовні вимоги, предметом доказування у цій справі є реальність господарських операцій з реалізації позивачем товарів на адресу ТОВ «ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС», а не рішення ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06, яке не має приюдиційного значення для цієї справи

За приписами статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вважаю, що акт від 23 грудня 2024 року № 52734/13-01-07-05/44466487 та рішення ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06 не можуть містити в собі доказів на підтвердження реальності/нереальності господарських операцій з реалізації позивачем товарів на адресу ТОВ «ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС», оскільки такими доказами є виключно первинні документу, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Рішення суб`єкта владних повноважень (рішення ДПС України від 23 квітня 2025 року), яке вже вичерпало свою дію не є первинним документом і не може підтвердити або спростувати реальності/нереальності господарських операцій Товариства з його контрагентом.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовивши у задоволенні позову встановили, що:

списання товарів ТОВ «ВЕСТ ЮЕЙ», відображене в бухгалтерському обліку як реалізація на ТОВ «ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС», не має реального характеру, а спрямоване на надання неправомірної вигоди суб`єктам реального сектору та конвертацію безготівкових коштів у готівку";

відсутність ідентифікації підписів матеріально відповідальних осіб, які отримували товар, а також відсутність довіреностей та транспортних документів (ТТН) унеможливлює встановлення того, яким саме транспортом перевозилися товари та кому фактично вони були передані;

отримані ТОВ «ВЕСТ ЮЕЙ» кошти в сумі 8 000 002,32 грн, перерахування яких не пов`язане з постачанням товарів, кваліфікуються як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не було враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток;

дані інформаційних систем (ЄРПН та ІС "Податковий блок") підтверджують невідповідність номенклатури придбаного та в подальшому реалізованого контрагентом товару (так званий "розрив ланцюга"), що свідчить про штучне накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності місць для їх зберігання.

Крім того, суд врахував матеріали кримінальних проваджень, якими встановлено, що контрагент позивача за місцем реєстрації не знаходиться, а заявлені складські приміщення фактично не використовує, що робить задекларовані операції фізично та економічно неможливими. Також суд звернув увагу на виявлені під час обшуку в позивача неоприбутковані готівкові кошти (16 600 доларів США та 170 500 гривень), походження яких не було підтверджено документально.

На підставі сукупності цих обставин та досліджених доказів суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, постановив, що отримані від покупця кошти в сумі 8 000 002,32 грн, оскільки вони не пов`язані з реальним постачанням товарів, мають кваліфікуватися як актив (інший дохід) відповідного звітного періоду. Оскільки ці доходи не були враховані позивачем при визначенні об`єкта оподаткування, суд визнав висновки податкового органу про заниження податку на прибуток обґрунтованими та законними.

Вважаю, наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції обґрунтованими, а рішення судів такими, що ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, підтверджених належними та допустимими доказами, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

А тому, з урахуванням вище викладеного, вважаю, що в задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року - залишити без змін.

Суддя О.В. Білоус