Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №990/365/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ф

РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/365/26

адміністративне провадження № П/990/365/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

судді -доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Васильєвої І.А ., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О.,

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження як суд першої інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісія суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

1. Суть спору

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України №105-зп/26 "Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (четвертий етап кваліфікаційного іспиту) кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду"" від 5 серпня 2026 року, відображене у зведеній відомості оцінювання практичного завдання в межах добору на посаду судді місцевого суду (загальна спеціалізація, добір 2025 року), в частині виставлення кандидату ОСОБА_1 (індивідуальний код роботи - 0043027) 92.00 балів.

- скасувати результати оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 (індивідуальний код роботи - 0043027) у кількості 92.00 бали.

- зобов`язати ВККС України повторно провести перевірку практичного завдання ОСОБА_1 (індивідуальний код роботи - 0043027) із обов`язковим переданням роботи на розгляд Комісії у пленарному складі відповідно до пункту 210-1 Регламенту ВККС України, та зі складанням обґрунтованого тексту рішення, що містить вичерпні мотиви виставлення балів за кожен окремий критерій.

2. Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 1 вересня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Блажівська Н.Є. - головуюча суддя, судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л., Васильєва І.А., Шишов О.О.

Верховний Суд ухвалою від 2 вересня 2026 року:

1. відкрив провадження у справі;

2. вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів й призначив до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами в строк, встановлений статтею 258 КАС України.

3. витребував у ВККС:

- належним чином засвідчену копію рішення Комісії від 5 серпня 2026 року №105/зп-26 "Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду";

- оригінал/завірену копію екзаменаційного зошита виконаного практичного завдання ОСОБА_1 (індивідуальний код роботи - 0043027);

- оригінали індивідуальних оціночних карток/листів (за наявності), відомостей, письмових зауважень, коментарів, рецензій, протоколів оцінювання і робочих документів членів екзаменаційної комісії ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, складених під час перевірки роботи з кодом 0043027;

- офіційно затверджене модельне рішення ("ключ відповіді") до Варіанту № 12 практичного завдання з кримінальної спеціалізації добору 2025 року, за яким здійснювалася перевірка роботи Позивача.

9 вересня 2026 року ВККС надіслала відзив на касаційну скаргу.

14 вересня 2026 року Позивач надіслав відповідь на відзив.

3. Аргументи сторін

3.1.Позиція Позивача, наведена у позовній заяві

Обґрунтовуючи невідповідність оскаржуваного рішення вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) Позивач посилався на частину першу статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів, за якою Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя, та на частину п`яту статті 101, згідно з якою рішення Комісії, ухвалене у складі колегії, є обґрунтованим і вмотивованим. Ці норми, на думку Позивача, є імперативними, мають вищу юридичну силу щодо внутрішніх актів Комісії та не передбачають винятків, які дозволяли б оформлювати результати іспиту у вигляді відомостей, що не містять жодних мотивів. Посилання Відповідача на непередбаченість фіксації мотивів Позивач вважав необґрунтованим, оскільки підзаконний акт не може звужувати дію вимог закону.

Позивач наголошував, що не оскаржує право екзаменаторів на власну правову оцінку виконаного завдання, а вказує на порушення форми фіксації результатів іспиту. Виставлення балів без фіксації помилок за повного ігнорування наведених у роботі доводів свідчить, що Відповідач діяв необґрунтовано, непропорційно та без урахування всіх обставин, що мають значення, чим порушив пункти 1, 3, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України.

За доводами Позивача, між екзаменатором ОСОБА_2 та екзаменаторами ОСОБА_4. і ОСОБА_3 виникла розбіжність в оцінках за ключовими критеріями: за елементом 1.2 вона становить 20 відсотків від максимуму за цей елемент, за елементом 2.1 - 10 відсотків. Хоча пункт 6.3.1 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді, затвердженим рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами, далі також - Положення) визначає математичний поріг повторної перевірки від загального бала за роботу, його зміст, як указував Позивач, полягає в забезпеченні об`єктивності за наявності радикальних розбіжностей у поглядах екзаменаторів, а сам цей пункт вимагає керуватися не математичними, а змістовими міркуваннями. Наявність концептуального розриву в оцінках вимагала від Комісії не виведення середнього арифметичного, а повторної перевірки роботи іншим складом екзаменаційної комісії.

Позивач також зазначає, що Відповідач безпідставно послався на режим обмеженого доступу до матеріалів іспиту: хоча пункт 2.19 Положення відносить сформовані завдання до інформації з обмеженим доступом, пункт 2.13 цього ж Положення передбачає існування режиму публічно відкритої інформації про основи, ключі та практичні завдання. Приховування офіційного модельного рішення за відсутності текстових мотивів оцінювання позбавляє Позивача можливості знати, у чому полягає його помилка, та нівелює принцип об`єктивності й прозорості конкурсу, закріплений пунктом 1.6 Положення.

Позивач вказує, що фінальний бал згенеровано на підставі цифрових показників трьох членів екзаменаційної колегії, тоді як відповідно до пункту 210-1 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі також - Регламент), Комісія у пленарному складі наділена повноваженням переглядати рішення палати чи колегії щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання. Наявність внутрішнього конфлікту в оцінках членів колегії вимагала передання роботи на розгляд Комісії у пленарному складі, а затвердження результатів без цього є самостійною підставою для скасування виведеного бала.

Підсумовуючи, Позивач наголосив, що його вимоги не зводяться до незгоди з виставленими балами чи спонукання суду до переоцінки правових знань, що належить до дискреції Комісії, а стосуються нераціональності та внутрішньої суперечливості оскаржуваної зведеної відомості, яка за відсутності текстового обґрунтування та за офіційної відмови Відповідача зафіксувати мотиви перевірки позбавлена ознак правової визначеності.

З огляду на викладене Позивач просив визнати протиправним і скасувати рішення Відповідача від 5 серпня 2026 року № 105/зп-26 у частині виставлення йому 92,00 бала за виконання практичного завдання (індивідуальний код роботи 0043027), скасувати результати такого оцінювання та зобов`язати Відповідача повторно провести перевірку практичного завдання з обов`язковим переданням роботи на розгляд Комісії у пленарному складі в порядку пункту 210-1 Регламенту і зі складанням обґрунтованого рішення, що містить вичерпні мотиви виставлення балів за кожним критерієм.

3.2. Позиція Відповідача, наведена у відзиві на позовну заяву

Заперечуючи проти позову, Відповідач у відзиві зазначив, що доводи Позивача є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на помилковому розумінні норм, які регламентують порядок складання й оцінювання кваліфікаційного іспиту.

Відповідач указав, що порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання врегульовано пунктом 5.5 розділу 5 Положення. Згідно з абзацом першим підпункту 5.5.6 цього пункту члени екзаменаційної комісії виставляють оцінки за кожен передбачений елемент у межах кількості балів, визначених Методичними вказівками. Відповідно до підпункту 5.5.8 після оцінювання роботи всіма членами комісії інформаційна система визначає середні арифметичні оцінки за кожним елементом, а бал учасника формується на підставі суми таких оцінок шляхом округлення до сотих. На виконання наведених приписів Комісія рішенням від 30 квітня 2025 року № 96/зп-25 (зі змінами) затвердила Методичні вказівки, якими визначено елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, кількість балів за кожен елемент та показники оцінювання.

За доводами Відповідача, оцінювання здійснюється шляхом поелементної перевірки кожної складової судового рішення, і такий підхід забезпечує всебічну, об`єктивну та неупереджену оцінку якості роботи, виключаючи довільність під час визначення результатів іспиту. Відповідно до екзаменаційної відомості кожен член екзаменаційної комісії виставив Позивачу бали за кожен окремий елемент у межах, визначених Методичними вказівками, на підставі чого сформовано сумарну кількість балів. Отже, оцінювання здійснено з дотриманням вимог законодавства, регламентованої процедури та принципу рівності умов для всіх учасників добору.

Щодо доводів про розбіжності в оцінках членів екзаменаційної комісії Відповідач пояснив, що перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаної роботи показникам Методичних вказівок за внутрішнім переконанням екзаменаторів у межах їхніх дискреційних повноважень, а шкали балів є орієнтиром для виставлення оцінок у відповідному діапазоні. Саме механізм формування остаточного бала на підставі суми середніх арифметичних оцінок нівелює суб`єктивний фактор і вирівнює різницю у внутрішньому переконанні кожного з членів комісії, чим забезпечується об`єктивність підсумкового результату.

Доводи про відсутність в екзаменаційній відомості пояснень, поміток чи коментарів членів екзаменаційної комісії Відповідач вважає безпідставними, оскільки ані Законом, ані Положенням, ані Методичними вказівками не передбачено обов`язку екзаменаторів складати письмове мотивування щодо кожного виставленого бала за кожним елементом практичного завдання.

Відповідач наголосив, що наведені Позивачем доводи фактично зводяться до незгоди з професійною оцінкою виконаної роботи та спроби переоцінки її змісту, тоді як така незгода сама по собі не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення. Оцінювання практичного завдання передбачає здійснення членами екзаменаційної комісії професійного судження щодо рівня практичних навичок, здатності до правозастосування та мотивування правової позиції, що належить до дискреційних повноважень Комісії.

На переконання Відповідача, оскаржуване рішення відповідає вимогам законодавства, містить усі необхідні елементи та належну мотивацію, зокрема опис процедури, посилання на нормативно-правове регулювання й фактичні обставини, які стали підставою для його ухвалення, а його зміст є достатнім для розуміння правових підстав і наслідків. Водночас позовна заява не містить посилань на жодну з підстав, прямо передбачених Законом, які могли б слугувати підставою для скасування такого рішення.

Обґрунтовуючи законність своїх дій, Відповідач послався на сталу практику Великої Палати Верховного Суду щодо оцінювання рішень Комісії на предмет відповідності пункту 4 частини третьої статті 88 Закону (постанови від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24, від 20 березня 2025 року у справі № 990/134/24, від 5 червня 2025 року у справі № 990/117/24, від 4 вересня 2025 року у справі № 990/123/24), згідно з якою повноваження Комісії щодо оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та належать до її виключної компетенції, а жоден суб`єкт, у тому числі суд, не вправі втручатися у здійснення цих повноважень. Водночас Відповідач визнав, що, за висновками Великої Палати Верховного Суду, оцінка судом мотивів та обґрунтованості рішення Комісії втручанням у дискрецію не є, а несприятливе для особи рішення має бути вмотивованим.

Відповідач також звернув увагу, що нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, не гарантують права бути призначеним на посаду судді, а лише надають право взяти участь у відповідній процедурі. Непроходження одного з етапів добору не створює негативних наслідків для кар`єри особи: вона не позбавляється займаної посади та не має перешкод для участі в доборі в майбутньому.

З огляду на викладене Відповідач вважає, що рішення Комісії від 5 серпня 2026 року № 105/зп-26 у частині, що стосується Позивача, є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону щодо вмотивованості, не є свавільним, ухвалене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією й законами України, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

3.3. Позиція Позивача, наведена у відповіді на відзив

У відповіді на відзив, поданій у порядку статті 163 КАС України, Позивач заперечив проти доводів Відповідача, наводячи такі аргументи.

Щодо оцінювання роботи за незатвердженими матеріалами Позивач звернув увагу, що у відзиві Відповідач визнав, що чинним законодавством не передбачено затвердження Комісією методичних матеріалів (ключів), наданих Національною школою суддів України, для їх застосування членами екзаменаційної комісії, і таких рішень Комісією не ухвалювалося. Отже, перевірка виконаного Позивачем практичного завдання здійснювалася на підставі внутрішнього робочого документа, який Комісія нормативно не затверджувала й не ввела у правове поле конкурсу, що, на переконання Позивача, порушує принцип правової визначеності та руйнує легітимні очікування кандидата на перевірку його роботи за офіційним, заздалегідь визначеним алгоритмом. Позивач також указав, що ухвалою Суду від 2 вересня 2026 року Відповідача було зобов`язано надати всі первинні матеріали перевірки, натомість Комісія повідомила про можливість надання ключа "у разі необхідності", чим ухилилася від виконання судового акта. З огляду на це Позивач, посилаючись на частину десяту статті 80 КАС України, просив визнати доведеною обставину відповідності тексту виконаної ним роботи еталонним критеріям, що містяться в неподаному Відповідачем ключі.

Позивач наполягав, що виставлені бали є взаємовиключними. За похідним елементом 1.4 "Призначення покарання" всі три екзаменатори одностайно виставили 10 балів із 15 (67 відсотків від максимуму), чим, на думку Позивача, офіційно визнали релевантність розрахованого ним покарання у виді штрафу за частиною першою статті 126 КК України. Водночас за базовим елементом 1.2 "Кваліфікація діяння та застосування кримінального закону" виставлено 2,33 бала з 5 (47 відсотків), за елементом 1.1 "Формулювання обвинувачення" - 4,83 бала з 15 (32 відсотки), а за елементом 2.1 "Резолютивна частина вироку" - 2,16 бала з 10 (21,6 відсотка). Оскільки призначення покарання є похідним від кваліфікації діяння, визнання правильності розрахунку штрафу за статтею 126 КК України за одночасного твердження про помилковість обрання цієї статті є логічно несумісним: у разі дійсної помилки в кваліфікації бал за елемент 1.4 мав дорівнювати нулю.

Позивач також указав на розрив між елементами 1.3 і 1.2: за оцінку джерел доказів у порядку статті 94 КПК України екзаменатори виставили 8,66 бала з 15, тобто визнали процесуальний аналіз обґрунтованим, однак знизили бали за матеріально-правовий висновок, який безпосередньо випливає з цього аналізу.

Крім того, Позивач убачав у відомості подвійне зниження балів за один і той самий крок: спочатку в мотивувальній частині - за відхід від непублічного ключа, а потім у резолютивній частині, яка за статтею 374 КПК України є лише технічним підсумком мотивувальної, не містить самостійного правового аналізу й виконана без помилок. Оскільки в мотивувальній частині діяння кваліфіковано за статтею 126 КК України, Позивач був процесуально зобов`язаний відобразити цю саму статтю і в резолютивній частині, а протилежне становило б порушення кримінального процесуального закону.

Заперечуючи проти тези відзиву про те, що шкали балів є "своєрідним орієнтиром", а екзаменатори оцінюють роботу за внутрішнім переконанням у межах дискреції, Позивач послався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду (постанови від 8 квітня 2026 року у справах № 990/153/25 і № 990/166/25, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25), за якими Методичні вказівки є керівною настановою організаційно-методичного характеру, обов`язковою до виконання екзаменаційною комісією, і передбачають поелементну перевірку за чітко визначеною структурою та шкалою балів. Спробу Відповідача понизити статус власного акта до необов`язкового орієнтира Позивач розцінив як порушення нормативної інфраструктури іспиту.

Позивач зазначив, що не заперечує дискреційного характеру повноважень Комісії, однак наполягав, що жодна дискреція не може бути юридично безмежною, а здійснення повноважень у спосіб, що призводить до невмотивованих, нерозумних або деспотичних рішень, є порушенням правовладдя (постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2025 року у справі № 990/123/24, від 8 квітня 2026 року у справі № 990/153/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25). Він також послався на Доповідь Венеційської комісії "Про правовладдя" (CDL-AD(2011)003rev), згідно з якою дискреція не має допускати свавільних або необґрунтованих рішень, а логічна послідовність і взаємоузгодженість висновків є критерієм юридичної визначеності. Оцінка судом мотивів та обґрунтованості рішення Комісії, на думку Позивача, втручанням у дискрецію не є.

Позивач указав, що Відповідач у відзиві визнав надання екзаменаційної відомості без письмових зауважень чи мотивувань членів екзаменаційної комісії № 4, і вважав, що відсутність у Положенні технічних вказівок щодо складання рецензій не звільняє орган від обов`язку мотивувати індивідуальні акти. На підтвердження він послався на практику ЄСПЛ (рішення у справах "Салов проти України", "Краска проти Швейцарії", "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України") щодо обов`язку органу влади здійснювати належний розгляд аргументів особи та наводити раціональні мотиви несприятливого рішення, а також на висновки, за якими відсутність у матеріалах оцінювання інформації про те, як оцінено відповідний аспект роботи, позбавляє суд можливості перевірити, чи є результат наслідком застосування критеріїв. Саме така неперевірюваність, а не незгода з кількістю балів, на переконання Позивача, і є предметом спору. З урахуванням частини другої статті 77 КАС України тягар доказування обґрунтованості виставлених балів покладено на Комісію, яка його не виконала.

Позивач зазначив, що не оспорює правову позицію, за якою девіація балів для автоматичного призначення повторної перевірки обчислюється за роботу в цілому, а не за окремими її елементами. Водночас розбіжність в оцінках за елементом 1.2 ( ОСОБА_2 - 3 бали, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 - по 2 бали), що становить 20 відсотків від максимуму за цим критерієм, він розцінює не як технічну підставу для повторної перевірки, а як документальний доказ неусунутого сумніву всередині колегії щодо тлумачення тексту вироку. Оскільки несприятливе рішення не може ґрунтуватися на припущеннях чи неусунутих сумнівах, наявність такого розколу вимагала не механічного виведення середнього арифметичного інформаційною системою, а передання роботи на розгляд Комісії у пленарному складі в порядку пункту 210-1 Регламенту.

Заперечуючи проти доводів відзиву про те, що оскаржуване рішення не змінює правового статусу Позивача, оскільки він не позбавляється займаної посади й може взяти участь у доборі в майбутньому, Позивач наголосив, що звертається до суду не як представник поточної професії, а як учасник добору. Виставлення 92 балів мало безпосереднім наслідком припинення його участі в доборі та виключення з рейтингових списків, тобто негативно змінило його статус конкурсанта й позбавило можливості реалізувати право на рівний доступ до державної служби, гарантоване статтями 38 і 127 Конституції України. Посилання на можливість участі в майбутніх доборах, на думку Позивача, заперечує принципи правової визначеності та належного врядування.

Позивач наголосив, що не просить суд перебирати на себе повноваження екзаменаторів, здійснювати переоцінку роботи чи визнавати його таким, що склав іспит. Його вимога полягає у скасуванні неперевірюваного підсумкового показника та зобов`язанні Комісії повторно розглянути питання про результати кваліфікаційного іспиту на засіданні у пленарному складі відповідно до пункту 210-1 Регламенту. При цьому робота залишається закодованою (код 0043027), що виключає ризики розкриття авторства й забезпечує додержання засад анонімності іспиту, визначених статтею 74 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Підсумовуючи, Позивач наполягав на наявності чотирьох самостійних дефектів оскаржуваного рішення: процесуально-нормативного (оцінювання за незатвердженим ключем і ненадання його суду), процедурно-регламентного (незастосування пленарного перегляду за наявності розбіжності в оцінках), матеріально-правового (взаємовиключні бальні показники відомості) та конституційно-правового (обмеження права на доступ до професії на підставі неперевірюваного акта), з огляду на що просив позов задовольнити.

4. Установлені Судом фактичні обставини справи

Рішенням від 11 грудня 2024 року № 366/зп-24 Комісія оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 1800 прогнозованих вакантних посад суддів у місцевих судах та затверджено текст відповідного оголошення (далі - Добір, рішення у відкритому доступі, опубліковане на вебсайті Комісії за посиланням: https://www.vkksu.gov.ua/doc/pro-ogoloshennya-doboru-naposadu-suddi-miscevogo-sudu).

ОСОБА_1 виявив бажання взяти участь у оголошеному Доборі та відповідно був допущений до складання кваліфікаційного іспиту.

Рішенням від 30 квітня 2025 року № 96/зп-25 (зі змінами, внесеними рішенням від 1 жовтня 2025 року № 183/зп-25) Комісія затвердила методичні вказівки з оцінювання практичних завдань, зокрема з кримінальної та цивільної спеціалізацій, які є під час кваліфікаційного випробування кандидатів на посади суддів місцевих судів і суддів, які мають. намір бути переведеними до іншого місцевого суду.

Рішенням від 25 липня 2025 року № 142/зп-25 Комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування знань з історії української державності й допустила до другого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціальностей відповідного суду - 7239 кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого. місцевого суду, що успішно склали це тестування й набрали прохідний бал, у тому числі Позивача.

Рішенням від 27 серпня 2025 року № 161/зп-25 Комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації місцевого загального суду й допустила до третього етапу кваліфікаційного випробування - тестування пізнавальних здібностей - 4489 кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та суддів, які виділили намір бути. переведеними до іншого місцевого загального суду, що успішно склали попереднє тестування й набрали прохідний бал, зокрема Позивача.

Рішенням від 19 вересня 2025 року № 173/зп-25 Комісія, серед іншого:

затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складених у межах кваліфікаційного випробування;

допустила до четвертого етапу кваліфікаційного випробування - виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду - 2851 кандидат на посаду судді місцевого загального суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого загального суду, що успішно склали тестування когнітивних здібностей і набрали прохідний бал, зокрема Позивача;

призначила четвертий етап кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посаду суддів місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду;

визначила й оприлюднила на своєму офіційному веб-сайті графіки виконання практичного завдання, зокрема зі спеціалізації місцевого загального суду, а також особливості виконання цього завдання;

визначила, що в межах однієї спеціалізації учасники отримали одне завдання типу 2;

визначила максимально можливий бал на етапі виконання практичного завдання - 150;

встановила, що для розрахунку бала для виконання практичного завдання коефіцієнт 2;

встановила прохідний бал четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - 75 відсотків від максимально можливого бала, або 112,5 бала.

Рішенням від 1 жовтня 2025 року № 184/зп-25 (зі змінами, внесеними рішенням від 24 листопада 2025 року № 205/зп-25) Комісія затвердила склади екзаменаційних комісій для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних під час кваліфікаційного іспиту.

Рішенням від 13 липня 2026 року № 95/зп-26 Комісія затвердила кодовані результати виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (четвертий етап кваліфікаційного випробування) учасниками першої та другої груп 20, 21, 22, 23 і 24 жовтня 2025 року.

Згідно з додатком до цього рішення учасник із кодом 0043027 за виконання практичного завдання набрав 92,00 бала, результат етапу кваліфікаційного іспиту - не складено.

Надалі рішенням Комісії від 5 серпня 2026 року № 105/зп-26 (далі також - оскаржуване рішення) затверджено декодовані результати виконання 14- 17, 20- 24, 28- 31 жовтня та 17 листопада 2025 року практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (четвертий етап кваліфікаційного іспиту) кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду.

Згідно з додатком до цього рішення ОСОБА_1 за виконання практичного завдання (код учасника 0043027) набрав 92,00 бали, результат етапу кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання) - не складено.

Відповідно до екзаменаційної відомості щодо оцінювання практичного завдання членами екзаменаційної комісії здійснено оцінювання за такими елементами:

1.1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним/недоведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення / підстав для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає…

Максимальна кількість балів за цей елемент - 15. ОСОБА_4 виставлено 10 балів, ОСОБА_3 - 10 балів, ОСОБА_2 - 9 балів. Середній бал - 9,66667.

1.2. Кваліфікація діяння та застосування кримінального закону.

Максимальна кількість балів - 5. ОСОБА_4 виставлено 2 бали, ОСОБА_3 - 2 бали, ОСОБА_2 - 3 бали. Середній бал - 2,33333.

1.3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів із урахуванням доводів сторін кримінального провадження (за наявності таких доводів).

Максимальна кількість балів - 15. ОСОБА_4 виставлено 10 балів, ОСОБА_3 - 9 балів, ОСОБА_2 - 10 балів. Середній бал - 9,66667.

1.4. Призначення покарання, оцінка обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Максимальна кількість балів - 15. Кожним із членів екзаменаційної комісії - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - виставлено по 10 балів. Середній бал - 10,00000.

1.5. Інші питання, які вирішуються при ухваленні вироку.

Максимальна кількість балів - 5. Кожним із членів екзаменаційної комісії виставлено по 3 бали. Середній бал - 3,00000.

2.1. Висновки суду по суті пред`явленого обвинувачення.

Максимальна кількість балів - 10. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виставлено по 4 бали, ОСОБА_2 - 5 балів. Середній бал - 4,33333.

2.2. Висновки щодо інших питань при ухваленні вироку.

Максимальна кількість балів - 5. Кожним із членів екзаменаційної комісії виставлено по 3 бали. Середній бал - 3,00000.

3.1. Логічність, структурованість, грамотність та послідовність викладення тексту модельного судового рішення.

Максимальна кількість балів - 3. Кожним із членів екзаменаційної комісії виставлено по 2 бали. Середній бал - 2,00000.

4.1. Дотримання правил орфографії та пунктуації.

Максимальна кількість балів - 2. Кожним із членів екзаменаційної комісії виставлено по 2 бали. Середній бал - 2,00000.

За результатами оцінювання остаточний бал учасника іспиту за практичне завдання становить 46 балів.

5. Джерела права та оцінка Суду

Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Частиною першою статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон) визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

За приписами частини першої статті 93 Закону Комісія проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит, а також затверджує порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів.

Частиною першою статті 70 Закону передбачено, що добір на посаду судді місцевого суду (далі - добір на посаду судді) здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі етапи: 1) оголошення добору на посаду судді; 2) подання особами, які виявили намір стати суддею, заяви та документів для участі у доборі на посаду судді; 3) допуск до участі у доборі на посаду судді; 4) складання кваліфікаційного іспиту; 5) проведення спеціальної перевірки, передбаченої цим Законом; 6) проведення перевірки особистих морально-психологічних якостей кандидатів на посаду судді (у разі визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України такої необхідності); 7) затвердження рейтингу кандидатів на посаду судді; 8) зарахування кандидатів на посаду судді до резерву на зайняття вакантних посад суддів.

Кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Підставою для допуску до складання кваліфікаційного іспиту є рішення Комісії. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань. Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду. Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються Комісією (частини перша - третя статті 74 Закону).

Згідно з частинами п`ятою, шостою, восьмою та одинадцятою статті 74 Закону кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він: 1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду; 2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду; 3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності.

Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності, встановленого Комісією.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює прохідний бал кваліфікаційного іспиту, який не може бути нижчим за 75 відсотків максимально можливого бала за відповідне тестування (крім тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності) та виконання практичного завдання кваліфікаційного іспиту. Під час добору на посаду судді прохідний бал для кандидатів встановлюється з урахуванням кількості посад, щодо яких оголошено добір.

Інформація про результати кваліфікаційного іспиту є загальнодоступною та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії.

Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

Отже, Законом передбачено проведення Комісією добору на посаду судді місцевого суду. Одним із етапів добору є складання кваліфікаційного іспиту, що проводиться шляхом складання анонімних тестувань та виконання практичного завдання. Особа вважається такою, що склала кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо вона, серед іншого, набрала не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду.

Відповідно до частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону 1402-VIII рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 затверджено Положення, у преамбулі якого вказано, що воно розроблено відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду (далі - добір), кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

Пунктом 1.2 розділу 1 Положення передбачено, що метою іспиту є виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності учасника здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації.

Відповідно до пункту 1.6 розділу 1 Положення основними принципами іспиту є об`єктивність, неупередженість, запобігання конфлікту інтересів, прозорість, рівність умов для його учасників та дотримання встановлених законодавством правил поведінки щодо конфлікту інтересів.

Згідно з пунктом 1.10 розділу 1 Положення етапи складання іспиту кандидатами на посаду судді місцевого суду, які не є суддями:

- тестування когнітивних здібностей;

- тестування знань з історії української державності;

- тестування загальних знань у сфері права;

- тестування знань зі спеціалізації місцевого адміністративного суду;

- тестування знань зі спеціалізації місцевого господарського суду;

- тестування знань зі спеціалізації місцевого загального суду;

- виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду;

- виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду;

- виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду.

Пунктом 1.15 розділу 1 Положення передбачено, що за результатами успішного проходження певного етапу (певних етапів) іспиту Комісія може ухвалити рішення про допуск учасника (учасників) до наступного етапу.

Відповідно до пункту 2.7 розділу 2 Положення форма практичного завдання - відкрите завдання, що передбачає необхідність надання учасником самостійної відповіді щодо передбачених ним умов.

Пунктом 2.8 розділу 2 Положення визначено типи практичних завдань, а саме:

Тип 1 - модельна судова справа з сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи.

Тип 2 - модельне судове рішення, що складається зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних якого учасник повинен продовжити його викладення. Кількість модельних судових рішень визначається рішенням Комісії.

Відповідно до пункту 2.9 розділу 2 Положення практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

Згідно з пунктом 4.8 розділу 4 Положення кількість практичних завдань, що виконуються учасниками в межах однієї спеціалізації, - одне завдання типу 1 або типу 2, якщо інше не визначено рішенням Комісії.

Під час виконання практичного завдання учаснику необхідно сформулювати правильне, на його думку, модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів завдання (пункт 4.13 розділу 4 Положення).

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 розділу 5 Положення, практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії.

Згідно з підпунктом 5.5.4 пункту 5.5 розділу 5 Положення, методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюється на її офіційному вебсайті.

Відповідно до підпункту 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення, перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

На виконання наведених вище приписів Положення Комісія рішенням від 30 квітня 2025 року №96/зп-25 в додатку 2 затвердила Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з кримінальної спеціалізації, виконаного під час кваліфікаційного іспиту кандидатами на посади суддів місцевих судів та суддями, які мають намір бути переведеними до іншого місцевого суду (далі - Методичні вказівки).

Відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання, модельне судове рішення (матеріальне право), виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

У Методичних вказівках з оцінювання практичного завдання визначено елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та кількість балів за кожен елемент оцінювання, зокрема:

1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 55 балів, з яких: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним/недоведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення / підстав для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, а за наявності підстав - мотиви зміни обвинувачення та підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення (0-15); кваліфікація діяння та застосування кримінального закону (0-5); докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів із урахуванням доводів сторін кримінального провадження (за наявності таких доводів) (0-15); призначення покарання, оцінка обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання (0-15); інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку (0-5);

2) резолютивна частина - від 0 до 15 балів, з яких висновки суду по суті пред`явленого обвинувачення (0-10); висновки щодо інших питань при ухваленні вироку (0-5);

3) дотримання стилістики судового рішення оцінюється від 0 до 3 балів: логічність, структурованість, грамотність та послідовність викладення тексту модельного судового рішення. (0-3);

4) Дотримання правил орфографії та пунктуації оцінюються від 0 до 2 балів.

Згідно з приміткою до Методичних вказівок, залежно від обставин модельного судового рішення Вища кваліфікаційна комісія суддів України може відступити від наведеної у методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10%. У такому разі Вища кваліфікаційна комісія суддів України не може виходити за межі загальної кількості балів (75).

Підпунктом 5.5.6 пункту 5.5 розділу 5 Положення визначено, що під час оцінювання практичного завдання члени екзаменаційної комісії виставляють оцінки за кожен передбачений елемент у кількості балів, визначених методичними вказівками.

Оцінка члена екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання формується на підставі суми його оцінок за кожен елемент, передбачений методичними вказівками.

Відповідно до підпункту 5.5.8 пункту 5.5 розділу 5 Положення після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії інформаційною системою визначаються середні арифметичні оцінки за кожним елементом, передбаченим методичними вказівками, на підставі оцінок членів екзаменаційної комісії за ці елементи.

Бал учасника за практичне завдання формується інформаційною системою на підставі суми середніх арифметичних оцінок за кожен елемент, передбачений методичними вказівками, шляхом округлення бала до сотих (другої цифри після коми).

Підпунктом 5.7.5 пункту 5.7 розділу 5 Положення визначено, що максимально можливий бал виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

Згідно з пунктом 5.8 розділу 5 Положення кількість балів за модельне (модельні) судове (судові) рішення у разі виконання практичного завдання типу 2 та/або модельну судову справу у разі виконання практичного завдання типу 1 визначається на підставі методичних вказівок з оцінювання практичного завдання та/або рішенням Комісії.

Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 розділу 6 Положення затвердження кодованих результатів кожного етапу кваліфікаційного іспиту є однією зі стадій встановлення результатів іспиту.

Згідно з абзацами другим та третім підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення член Комісії - доповідач при підготовці до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних практичних завдань досліджує оцінки членів екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання на предмет суттєвих розбіжностей в оцінках однієї роботи.

При встановленні розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні. Екзаменаційна комісія при повторному оцінюванні роботи керується не "математичними", а змістовими міркуваннями щодо відповідної роботи.

Відповідно до пункту 6.2 розділу 6 Положення результати виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду декодуються після перевірки та оцінювання усіх робіт.

Згідно з підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 розділу 6 Положення у рішенні про затвердження кодованих результатів етапу іспиту зазначається: код учасника, бал учасника, результат етапу іспиту ("успішно складено" або "не складено"). У разі виконання учасником практичного завдання типу 2 у рішенні про затвердження кодованих результатів може не зазначатися результат ("успішно складено" або "не складено").

У підпункті 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення зазначено, що у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначається: прізвище, ім`я, по батькові учасника, код учасника, бал учасника, результат етапу іспиту ("успішно складено" або "не складено").

Згідно з абзацом першого підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала.

Відповідно до підпункту 6.3.4 пункту 6.3 розділу 6 Положення учасник визнається таким, що не склав етап іспиту, у разі: набрання менше 75 відсотків від максимально можливого бала за тестування загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду, а також за виконання практичного завдання з відповідної спеціалізації суду; набрання менше середнього допустимого бала за результатами тестування когнітивних здібностей та історії української державності; відмови від складання іспиту (етапу іспиту); порушення порядку складання іспиту (етапу іспиту), що рішенням Комісії визнано істотним; неявки на іспит (етап іспиту).

Загальні результати іспиту визначаються на підставі декодованих результатів кожного його етапу (підпункт 6.5.1 пункту 6.5 розділу 6 Положення).

Згідно з підпунктами 6.5.4 та 6.5.5 пункту 6.5 розділу 6 Положення учасник визнається таким, що успішно склав іспит, у разі успішного складання усіх його етапів.

Учасник іспиту визнається таким, що не склав іспит, у разі нескладання одного або більше його етапів.

Результати іспиту затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (пункт 6.6 розділу 6 Положення).

Підпунктом 6.8.1 пункту 6.8 розділу 6 Положення передбачено, що прохідний бал, зокрема, за виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 75 відсотків від максимально можливого бала.

Як зазначено вище, оцінюючи роботу Позивача як кандидата за критерієм, визначеним у розділі 1.2 "Кваліфікація діяння та застосування кримінального закону", максимальна кількість балів за яким становить 5, ОСОБА_4 виставив 2 бали, ОСОБА_3 - 2 бали, ОСОБА_2 - 3 бали. Середній бал становить 2,33333.

У екзаменаційній відомості оцінювання практичного завдання, виконаного Позивачем, кожним членом екзаменаційної комісії під час оцінювання його практичного завдання виставлено бали за кожен окремий елемент оцінювання у межах, визначених Методичними вказівками, на підставі чого сформовано загальну (сумарну) кількість балів. Відомість містить розділи за елементами оцінювання, значення максимальної кількості балів та виставлені кожним окремо членом Комісії бали, дату і час внесення балів до відомості, середній бал за кожним критерієм та остаточний бал учасника.

Відповідно до Положення після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії інформаційною системою визначаються середні арифметичні оцінки за кожним елементом, передбаченим Методичними вказівками, на підставі оцінок членів екзаменаційної комісії за ці елементи. Бал учасника за практичне завдання формується інформаційною системою на підставі суми середніх арифметичних оцінок за кожен елемент, передбачений Методичними вказівками, шляхом округлення бала до сотих (другої цифри після коми).

Отже, результат оцінювання кожного з елементів фіксується у виді середнього арифметичного бала, обчисленого за встановленим порядком, що забезпечує об`єктивність підсумкового бала за кожним елементом після їх оцінювання окремо кожним членом екзаменаційної комісії за внутрішнім переконанням.

Виставлення балів за практичне завдання у межах, визначеного Методичними вказівками діапазону балів є відображенням рівня професійних знань кандидата, його аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми закону, а для нівелювання суб`єктивного фактору і об`єктивності оцінювання кандидата і передбачено механізм формування остаточного балу кандидата на підставі суми середніх арифметичних оцінок членів екзаменаційної комісії за кожен елемент.

Виходячи з наведеного, оцінювання виконаного Позивачем практичного завдання здійснено з дотриманням вимог законодавства, регламентованої процедури та принципу рівності умов для всіх учасників добору, а форма та зміст відомості про оцінювання дозволяють надати оцінку дотриманню Комісією вимог Методичних вказівок, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності.

Так, Позивачем не наведено доказів та Судом не встановлено факту розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане ним практичне завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала, що було б підставою для повторної перевірки такої роботи іншою екзаменаційною комісією.

Так, Суд звертає увагу на те, що відповідно до екзаменаційної відомості підсумкова оцінка, виставлена членом екзаменаційної комісії ОСОБА_4 за виконане Позивачем практичне завдання, становить 46 балів, ОСОБА_3 - 45 балів, ОСОБА_2 - 47 балів. Отже, розбіжність між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії становить 2 бали, тобто 2,67 відсотка від максимально можливого бала (75), що не досягає визначеного абзацом третім підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення порогу у 20 відсотків і не є підставою для повторної перевірки роботи іншою екзаменаційною комісією.

Розбіжність в оцінках за окремим елементом оцінювання, зокрема за критерієм 1.2 "Кваліфікація діяння та застосування кримінального закону" (2, 2 та 3 бали), не має самостійного значення для застосування зазначеного механізму, оскільки Положення пов`язує повторну перевірку з розбіжністю саме підсумкових оцінок членів екзаменаційної комісії за виконане практичне завдання в цілому.

Аналогічні підходи до застосування норм права Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду вже сформовані та підтверджуються висновками, викладеними у рішеннях у справах № 990/168/26, № 990/170/26, № 990/176/26 та № 990/28/26.

Суд зауважує, що у відповіді на відзив Позивач фактично погодився з неправильністю свого підходу до обчислення розбіжності у 20 відсотків за окремим елементом оцінювання. Водночас він наголосив, що розбіжність в оцінках за критерієм 1.2 "Кваліфікація діяння та застосування кримінального закону" ( ОСОБА_2 - 3 бали, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 - по 2 бали), яка становить 20 відсотків від максимального бала за цим критерієм, свідчить не про технічну підставу для повторної перевірки, а є документальним доказом неусунутого сумніву всередині екзаменаційної комісії щодо тлумачення тексту вироку.

Суд не погоджується з такими доводами. Вони ґрунтуються лише на суб`єктивній оцінці Позивачем власної роботи і не враховують ані логіки, ані змісту запроваджених Комісією вимог до оцінювання практичного завдання.

За підходом Позивача за елементами оцінювання з невеликою максимальною кількістю балів навіть мінімально можлива розбіжність в оцінках членів екзаменаційної комісії в 1 бал свідчила б про значну розбіжність та неусунутий сумнів. Зокрема, за критерієм 1.2 "Кваліфікація діяння та застосування кримінального закону" та 2.2. "Висновки щодо інших питань при ухваленні вироку" (максимум 5 балів) розбіжність в оцінки членів екзаменаційної комісії в 1 бал становить 20 відсотків, за критерієм 3.1 (максимум 3 бали) - понад 33 відсотки, а за критерієм 4.1 (максимум 2 бали) - 50 відсотків. Отже, за логікою Позивача, будь-яка, навіть мінімальна в 1 бал, відмінність в оцінках членів екзаменаційної комісії за такими елементами мала б розцінюватися як неусунутий сумнів, а результат оцінювання - як такий, що підлягає перегляду. Такий підхід фактично вимагав би одностайності членів екзаменаційної комісії за кожним елементом оцінювання. Наслідком цього була б необхідність повторно перевіряти більшість робіт учасників іспиту, а процедура повторної перевірки втратила б характер виняткового механізму усунення суттєвих розбіжностей в оцінюванні.

Проте Положення не вимагає одностайності членів екзаменаційної комісії. Кожен із них оцінює роботу самостійно, за внутрішнім переконанням, тому відмінності між їхніми оцінками є природним наслідком незалежного оцінювання. Для їх нівелювання Положення передбачає спеціальний механізм: бал учасника формується на підставі суми середніх арифметичних оцінок членів екзаменаційної комісії за кожен елемент (підпункт 5.5.8 пункту 5.5 розділу 5 Положення).

Положення також визначає, яка розбіжність в оцінках є суттєвою і потребує окремого реагування. Це розбіжність між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання в цілому у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала (абзац третій підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення). У справі Позивача така розбіжність, як зазначено вище, становить 2 бали.

Тлумачення Позивача суперечить як буквальному змісту абзацу третього підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення, так і наведеному вище правовому регулюванню порядку оцінювання практичного завдання, яке передбачає формування бала учасника на підставі суми середніх арифметичних оцінок членів екзаменаційної комісії саме для нівелювання суб`єктивного фактору в оцінюванні.

Позивач також стверджує, що оцінки за елементами 1.4 та 2.1 суперечать оцінці за елементом 1.2. На його думку, призначення покарання є похідним від кваліфікації діяння. Тому, якщо кваліфікацію оцінено у 2 бали з 5, екзаменатори "математично не мали права" оцінювати призначення покарання у 10 балів з 15, а така оцінка означає визнання правильності обраної ним кваліфікації. Зниження оцінки за елементом 2.1 Позивач вважає додатковим покаранням за ту саму кваліфікацію. Відсутність письмових коментарів екзаменаторів, на його думку, свідчить про довільність оцінювання і порушує частину п`яту статті 101 Закону.

Надаючи оцінку наведеним доводам, для з`ясування їх обґрунтованості та розуміння змісту виконаної Позивачем роботи, Суд вважає за необхідне коротко викласти її зміст.

Відповідно до наявного в матеріалах справи зошита, у якому виконувалося практичне завдання, Позивач як кандидат виклав коротку суть справи, зазначивши, зокрема, таке:

" 1.Справа про те, як обвинувачений ледь не заволодів проти волі потерпілого її золотим ланцюжком.

2. За твердженням сторони обвинувачення, приблизно о 11 год. 22 липня 2024 року ОСОБА_5 (далі-обвинувачений), перебуваючи на вулиці поблизу житлового будинку №15 по вулиці Небесної Сотні (місто Бердичів, Бердичівська міська громада, Бердичівський район, Житомирська область), намагався зірвати із шиї ОСОБА_6 (далі-потерпіла) належний їй на праві власності золотий ланцюжок вартістю ЗО тис. грн.

Однак ланцюжок не розірвався, після чого обвинувачений покинув місце події.

Дії ОСОБА_5 прокурор кваліфікував як закінчений замах на вчинення грабежу в умовах воєнного стану, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15-ч.4 ст.186 Кримінального Кодексу України (далі-КК України).

Обвинувачений визнає факт і кваліфікацію події за умов, як стверджує сторона обвинувачення, однак посилається на ч. 1 ст.17 КК України і вказує, що після невдалої спроби зірвати ланцюжок із шиї потерпілого припинив свої дії, а тому трапилась добровільна відмова від доведення ним кримінального правопорушення до кінця і просить його суворо не карати".

Для розуміння позиції Позивача суд вважає за необхідне навести окремі положення виконаного ним практичного завдання.

Зокрема, Позивач у практичній роботі зазначав таке:

- Оскільки ланцюжок перебував на її шиї потерпілого, та закричала після невдалої спроби обвинуваченого вкрасти цей ланцюжок, а тому це викрадення було відкритим (показання обвинуваченого і потерпілого та протокол);

- подія відбулась в умовах правового режиму воєнного стану.

- Оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази про неосудність обвинуваченого (зокрема, судово-психіатрична експертиза) у рамках презумпції його психічного здоров`я суд вважає, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачав можливість їхнього настання.

- обвинувачений скоїв ривок золотого ланцюжка із шиї потерпілої і показання обвинуваченого і потерпілої та протокол). Ці дії прямо свідчать про наявність у діях обвинуваченого бажання на заволодіння майном потерпілого, а, отже, бажання як складника прямого умислу;

- Обвинувачений не зумів викрасти майно потерпілої шляхом ривка, як планував, тобто у розумінні ч.1-2 ст.15 КК України у діях обвинуваченого є закінчений замах (показання обвинуваченого і потерпілої та протокол).

- Суд на основі аналізу, проведеного у пунктах 12-26, встановив наявність у діях обвинуваченого закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.

- на основі аналізу, проведеного у пунктах 27-31, суд встановив, що обвинувачений відмовився від доведення грабежу до кінця без жодного примусу і за своєю волею, тобто добровільно.

- кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст.126 КК України покращить кримінально-правове становище обвинуваченого та забезпечить справедливість і права потерпілої на здоровя, тому суд переходить до аналізу цієї статті.

- суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому мінімально можливе покарання у розмірі штрафу, а саме 30 неоподатковуваних мінімумів 510 грн.).

У резолютивній частині своєї практичної роботи Позивач вказав:

"Визнати ОСОБА_5 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.15-ч.4 ст.186 КК України через відсутність у його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення невинуватим.

Визнати ОСОБА_5 винуватим у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн).

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 у порядку ч.2 ст.124 КПК України судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №76 від 12 серпня 2024 року у розмірі 1 (однієї тисячі) 273 (двісті сімдесят три) гривень.

Речовий доказ у справі (золотий ланцюжок) у порядку п.5 ч.9 ст.100 КПК України залишити потерпілій ОСОБА_6 як власниці".

Фактично доводи Позивача щодо зв`язку між кваліфікацією діяння, призначенням покарання та висновками суду по суті пред`явленого обвинувачення ґрунтуються на його власній оцінці якості виконаної роботи та на власному баченні того, як мали співвідноситися оцінки за різними елементами. Позивач не зазначає, яку норму Положення чи Методичних вказівок порушено при виставленні оцінок членами комісії.

Разом з тим, саме Методичні вказівки визначають елементи оцінювання як самостійні складові. Кожен елемент має власну максимальну кількість балів і власні показники. Жодна норма не встановлює залежності оцінки за одним елементом від оцінки за інший.

Так, відповідно до Методичних вказівок за елементом 1.2 "Кваліфікація діяння та застосування кримінального закону" оцінюються такі вміння кандидата: уміння встановити сукупність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею або статтями КК України; уміння проаналізувати та встановити склад кримінального правопорушення за дослідженими суб`єктивними та об`єктивними ознаками; уміння правильно визначати статтю та частину статті закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; уміння враховувати релевантні правові висновки Верховного Суду або, оцінивши їх структуру, логіку та ключові ідеї, сформулювати мотиви незастосування таких висновків.

За елементом 1.4 "Призначення покарання, оцінка обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання" оцінюються розуміння та вміння кандидата застосовувати норми матеріального та процесуального права, що є релевантними при призначенні покарання, звільненні від відбування покарання; застосовувати примусові заходи медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого; застосовувати примусове лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України; визначати мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому.

За елементом 2.1 "Висновки суду по суті пред`явленого обвинувачення" оцінюються уміння застосовувати норми процесуального закону, які визначають зміст і структуру резолютивної частини модельного судового рішення; уміння чітко формулювати рішення про визнання обвинуваченого винуватим/невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею або статтями КК України, або виправданим; уміння формулювати рішення про призначене основне та додаткове покарання; уміння визначати початок строку відбування покарання; уміння правильно визначити строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження, порядок отримання копій вироку.

Зі змісту цих показників не вбачається взаємозалежності оцінок за відповідними елементами. Методичні вказівки не передбачають, що оцінка за одним із них визначається оцінкою за іншим або має бути їй пропорційною.

Позивач, наводячи співвідношення балів за окремими елементами, по суті просить Суд встановити, яка кваліфікація діяння була правильною за умовами практичного завдання, і виходячи з цього визначити, який бал мав бути виставлений за кожен елемент. Такі дії, на переконання Суду, становили б переоцінку змісту роботи та підміну судом екзаменаційної комісії, що виходить за межі судового контролю, визначені частиною другою статті 2 КАС України.

Отже, колегія суддів вважає, що фактично, навіть попри відповідні застереження зроблені Позивачем у його позовний заяві щодо невтручанню дискрецію щодо виставлених балів, Позивач не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання за окремими елементами, та наполягає, що складений ним проєкт вироку за формою та змістом відповідає вимогам процесуального закону. Нерозуміння Позивачем критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів за окремими елементами загалом є його суб`єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично є висловленням його особистих сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії. Самі сумніви не є достатніми для висновку про порушення його прав та інтересів, а відповідно й не є підставами для задоволення позову. Будь-який подібний конкурс є професійним змаганням кандидатів, де переможцями є ті, чиї результати виявляться кращими за інших, інакше можна тлумачити будь-який конкурс як такий, що апріорі порушуватиме права тих, хто у ньому набрав менше балів, порівняно з іншими учасниками, які пройшли у наступний етап конкурсу.

На таке ж застосування норм права звернула і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 вересня 2026 року у справі №990/154/25.

Позивач стверджує, що члени екзаменаційної комісії не навели письмового обґрунтування виставлених балів, а це свідчить про немотивованість і свавільність оцінювання та порушує частину п`яту статті 101 Закону.

Надаючи оцінку цим доводам, Суд звертає увагу на таке.

Стаття 101 Закону визначає порядок ухвалення та оформлення рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, її палат і колегій.

Так, згідно з частинами першою - четвертою цієї статті рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії. Рішення палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюється більшістю від складу палати з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання. Рішення колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюється більшістю голосів. Палати та колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюють свої рішення від імені Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу. Вища кваліфікаційна комісія суддів України може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо допуску до конкурсу або добору.

Згідно з частиною п`ятою статті 101 Закону, на яку посилається Позивач, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

Отже, ця норма стосується рішень Комісії, її палат та колегій. Вона не встановлює конкретних вимог ні до оцінок, які члени екзаменаційної комісії виставляють за результатами перевірки робіт кандидатів, ні до обсягу їх мотивування.

Порядок перевірки практичного завдання та фіксації її результатів, як вкотре зазначає колегія суддів, визначають Положення № 185/зп-24 та Методичні вказівки. Згідно з ними кожен член екзаменаційної комісії самостійно оцінює роботу за наперед визначеними елементами і в межах установленої для кожного з них кількості балів. Результати оцінювання фіксуються в екзаменаційній відомості окремо щодо кожного члена екзаменаційної комісії та кожного елемента практичного завдання.

Ані Положення № 185/зп-24, ані Методичні вказівки не передбачають обов`язку члена екзаменаційної комісії складати письмову рецензію на роботу, формулювати зауваження до неї чи наводити текстове обґрунтування кількості балів за кожен елемент. Тому відсутність документів, складення яких установленою процедурою не передбачено, не може свідчити про її недотримання.

При цьому відсутність окремого текстового пояснення кожного бала не означає відсутності об`єктивованої основи індивідуальної оцінки. Екзаменаційна відомість щодо роботи Позивача, як продемонстровано вище, дає змогу встановити кількість балів, виставлених кожним із членів екзаменаційної комісії за кожен із елементів практичного завдання, тоді як Методичні вказівки визначають зміст відповідного елемента, показники його оцінювання та максимально можливу кількість балів.

Отже, встановлена модель передбачає об`єктивацію індивідуального професійного судження екзаменатора через його співвіднесення з наперед визначеними елементами, показниками та кількісними межами оцінювання і фіксацію відповідного результату в екзаменаційній відомості, а не шляхом складання окремого текстового мотивування до кожного виставленого бала.

Позивач у позові у контексті наведених порушень щодо мотивації не зазначив, які саме вимоги Положення № 185/зп-24 чи Методичних вказівок порушено під час оцінювання його роботи. Суд таких порушень також не встановив. За таких обставин доводи Позивача про немотивованість оцінювання та порушення частини п`ятої статті 101 Закону № 1402-VIII є безпідставними.

Як установлено Судом вище, наведені Позивачем розбіжності за окремими елементами самі по собі не підтверджують застосування членами екзаменаційної комісії різних критеріїв оцінювання. Відсутність передбачених процедурою текстових рецензій не надає цим самим числовим розбіжностям іншого юридичного значення.

З урахуванням визначених вище меж судового контролю відсутність такого текстового мотивування також не надає Суду повноважень здійснювати повторну змістовну оцінку практичної роботи та визначати належну кількість балів за її окремі елементи.

Аналогічний підхід підтверджується і підходами КАС ВС, зокрема, у рішенні від 5 жовтня 2026 року у справі №990/324/26.

У пункті 110 Рішення від 10 вересня 2026 року у справі №990/207/25 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що з практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістове наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення.

У пункті 115 та 116 цієї постанови наголошено, що дискреційні повноваження Комісії не є необмеженими; надання органу влади необмежених повноважень є несумісним із принципом правовладдя, а закон має з достатньою чіткістю визначати межі дискреції та порядок її здійснення, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання. Саме тому судовий контроль охоплює перевірку того, чи діяла Комісія в межах наданих їй повноважень, чи дотримано встановлену процедуру і чи не є висновки Комісії свавільними. Проте обмеженість дискреції не означає можливості її підміни. Із того, що повноваження Комісії не є безмежними, не випливає, що суд уповноважений самостійно визначати, якою мала бути оцінка виконаної кандидатом роботи.

Доводи Позивача ґрунтуються на його власній оцінці якості виконаної роботи і зводяться до незгоди з оцінкою, виставленою членами екзаменаційної комісії. Оцінювання змісту практичного завдання належить до дискреційних повноважень Комісії, і суд не може підміняти цю оцінку власною.

Наведене нормативне регулювання свідчить, що оцінювання практичного завдання є послідовною процедурою, яка передбачає перевірку роботи кожним членом екзаменаційної комісії за визначеними Методичними вказівками елементами та показниками, формування індивідуальної оцінки кожного члена екзаменаційної комісії, визначення остаточного бала учасника в установленому Положенням порядку, а також спеціальний механізм реагування на суттєві розбіжності між оцінками однієї роботи.

Отже, у межах цього спору завданням Суду є не визначення правильної, на його думку, кількості балів за окремі елементи виконаного Позивачем практичного завдання та не заміна професійної оцінки членів екзаменаційної комісії власною оцінкою Суду, а перевірка того, чи здійснювалося оцінювання відповідно до встановленої процедури, за наперед визначеними критеріями, уповноваженими особами та з дотриманням принципів об`єктивності, прозорості й рівності умов для учасників іспиту, а також чи свідчать наведені Позивачем обставини про такі порушення цієї процедури, які могли вплинути на затверджений результат його практичного завдання.

За змістом наведеного вище правового регулювання практичне завдання є складовою кваліфікаційного іспиту, спрямованою на перевірку практичних навичок і вмінь учасника у правозастосуванні. Його оцінювання здійснюється членами екзаменаційної комісії шляхом установлення відповідності змісту виконаної роботи показникам, визначеним Методичними вказівками, з виставленням балів за кожен передбачений ними елемент.

Оцінювання таких складових, як повнота та правильність виявлення юридично значущих обставин, застосування норм матеріального і процесуального права, мотивування висновків, логічність та якість юридичного викладення, не зводиться виключно до механічної перевірки наявності наперед визначеної відповіді та передбачає професійне судження кожного члена екзаменаційної комісії в межах установлених критеріїв.

Відтак визначення конкретної кількості балів, якої заслуговує виконана учасником робота за відповідним елементом оцінювання, належить до повноважень членів екзаменаційної комісії. Адміністративний суд не наділений повноваженнями здійснювати повторну змістовну перевірку практичного завдання, самостійно виставляти бали за його окремими елементами чи визначати інший результат на підставі власної оцінки роботи.

Водночас наявність професійного розсуду під час оцінювання не означає виведення відповідної процедури з-під судового контролю. Такий розсуд реалізується в межах нормативно визначених правил, якими встановлено порядок проведення іспиту, критерії та елементи оцінювання, межі балів, спосіб формування остаточного результату та передбачені процедурні гарантії.

Тому предметом судової перевірки у цій справі є не правильність професійної оцінки змісту практичного завдання, виконаного Позивачем, як такої, а дотримання Комісією та членами екзаменаційної комісії встановлених меж реалізації відповідних повноважень, зокрема здійснення оцінювання за визначеними правилами і критеріями, дотримання встановленої процедури формування результату, рівності умов для учасників та відсутність обставин, які свідчили б про свавільність оцінювання.

Отже, для висновку про протиправність оскаржуваного рішення недостатньо самої незгоди Позивача з отриманими балами, відмінності між індивідуальними оцінками екзаменаторів чи іншої обставини, яка сама по собі відображає результат професійного оцінювання. Визначальним є встановлення конкретного порушення нормативно визначених правил або процедурних гарантій, яке стосується оцінювання практичної роботи позивача та могло вплинути на його результат.

Позивач також пов`язує необ`єктивність оцінювання практичного завдання з тим, що за відсутності єдиного еталону члени екзаменаційної комісії не мали уніфікованого орієнтира щодо того, яке вирішення запропонованої правової ситуації та яке обґрунтування слід вважати правильними. У цьому контексті Позивач посилається також на позицію Відповідача про те, що еталонні модельні рішення Комісією не затверджувалися, а розроблені Національною школою суддів України ключі мали інформаційно-довідковий характер.

Надаючи оцінку також і цим доводам Позивача, Суд звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 2.4 Положення проєкти програм етапів іспиту, таксономічні характеристики тестувань та завдання іспиту розробляються Національною школою суддів України або самостійно Комісією. До виконання цих заходів може бути залучено інших фахівців.

Відповідно до пункту 2.7 Положення № 185/зп-24 практичне завдання є відкритим завданням, що передбачає необхідність надання учасником самостійної відповіді щодо передбачених ним умов. Пунктом 2.8 цього Положення визначено, що практичне завдання може бути сформоване, зокрема, як модельна судова справа з відповідними документами та даними, на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду, або як модельне судове рішення, викладення якого учасник повинен продовжити. Водночас під час виконання такого завдання учасник має сформулювати правильне, на його думку, модельне рішення суду на підставі матеріалів завдання.

Як передбачає пункт 2.12 Положення Національна школа суддів України передає Комісії сформовану базу завдань іспиту у форматі, запропонованому Комісією.

Наведене нормативне регулювання свідчить, що практичне завдання має саме модельний, а не відтворювальний характер. Його метою є не перевірка здатності учасника відтворити результат розгляду конкретної реальної судової справи, а виявлення його практичних навичок у правозастосуванні: уміння оцінювати фактичні обставини, мотивувати правову позицію, застосовувати релевантні джерела права, вирішувати правову проблему та належно викладати свої висновки.

Водночас Положення № 185/зп-24 не встановлює обов`язку Комісії затверджувати для кожного практичного завдання еталонне, модельне чи зразкове судове рішення, з яким під час перевірки повинна зіставлятися робота учасника.

Натомість нормативне регулювання передбачає інший спосіб уніфікації оцінювання. Підпунктом 5.5.4 пункту 5.5 Положення передбачено затвердження Комісією Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання, а відповідно до підпункту 5.5.5 цього пункту перевірка роботи полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам, визначеним такими Методичними вказівками.

На виконання цих приписів рішенням Комісії від 30 квітня 2025 року № 96/зп-25 затверджено Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання, якими визначено елементи роботи, що підлягають оцінюванню, та кількісні межі оцінки кожного з них. При цьому модельне судове рішення оцінюється за 75-бальною шкалою.

Отже, встановлена модель оцінювання побудована не на механічному зіставленні роботи учасника з єдиним наперед підготовленим текстом "правильного" судового рішення, а на перевірці змісту виконаної ним роботи за визначеними Методичними вказівками елементами та показниками.

У цьому аспекті відсутність затвердженого Комісією еталонного рішення не може бути ототожнена з відсутністю нормативно визначеного стандарту перевірки. Такий стандарт установлений Положенням та Методичними вказівками, відповідно до яких члени екзаменаційної комісії повинні оцінювати зміст роботи учасника. Саме відповідність виконаного завдання цим показникам, а не ступінь його збігу з певним модельним текстом, є предметом перевірки за встановленою процедурою.

Не змінює цього висновку й інформаційно-довідковий характер ключа, розробленого Національною школою суддів України. Положення № 185/зп-24 не надає такому ключу статусу нормативно визначеного еталонного рішення та не пов`язує правомірність оцінювання з обов`язковою відповідністю роботи учасника його змісту. Відтак відсутність формального затвердження такого матеріалу Комісією сама по собі не свідчить про відсутність критеріїв оцінювання.

При цьому Суд ураховує, що Методичні вказівки допускають певну варіативність оцінювання залежно від обставин модельного судового рішення: член екзаменаційної комісії може відступити від наведеної структури та кількості балів за одним чи кількома елементами, але не більше ніж на 10 % і без виходу за межі загальної 75-бальної шкали. Отже, саме нормативне регулювання виходить із можливості певної варіативності оцінювання, однак установлює її межі, що додатково не узгоджується з доводом про необхідність існування єдиного еталонного тексту як передумови правомірності перевірки.

Водночас саме по собі твердження про відсутність затвердженого еталонного рішення не встановлює причинного зв`язку з отриманим Позивачем результатом. Для такого висновку необхідно було б установити, що певний зміст його роботи відповідав визначеному Методичними вказівками показнику, однак був оцінений усупереч цьому показнику саме внаслідок відсутності єдиного еталону, або що члени екзаменаційної комісії фактично застосували до його роботи вимоги, не передбачені встановленою методикою.

Натомість самі по собі модифікація фабули реальної судової справи, відсутність затвердженого Комісією еталонного модельного рішення та інформаційно-довідковий характер ключа таких обставин не підтверджують.

Отже, за відсутності встановленого нормативним регулюванням обов`язку затверджувати еталонне модельне рішення та з огляду на наявність затверджених Методичних вказівок, за показниками яких відповідно до Положення здійснюється перевірка практичних завдань, наведені Позивачем обставини не є достатніми для висновку про відсутність уніфікованого стандарту перевірки, непередбачуваність оцінювання роботи Позивача чи порушення з цієї підстави принципів об`єктивності та рівності умов кваліфікаційного іспиту.

Суд також ураховує, що під час розгляду цієї справи Позивачу було забезпечено можливість ознайомитися з наданим Комісією ключем до практичного завдання, який містився у сейф-пакеті. Отже, незалежно від установленого режиму доступу до цього матеріалу в межах процедури кваліфікаційного іспиту, під час судового розгляду Позивач мав можливість ознайомитися з його змістом та висловити щодо нього свої доводи і заперечення. За таких обставин доводи про обмеження доступу до ключа не свідчать про порушення принципів змагальності та рівності сторін під час розгляду цієї справи.

Оцінюючи наведені доводи в сукупності, Суд виходить із того, що здійснення членами екзаменаційної комісії професійного оцінювання практичного завдання належить до їхніх повноважень, однак не виключає судового контролю за дотриманням установленої процедури, визначених критеріїв оцінювання, рівності умов для учасників та інших гарантій, передбачених нормативним регулюванням. Водночас такий контроль не передбачає повторної змістовної перевірки практичної роботи Судом або визначення ним кількості балів, яку мав отримати учасник за окремі її елементи.

За результатами розгляду справи Суд не встановив обставин, які б свідчили про порушення Комісією визначеного порядку оцінювання практичного завдання Позивача та формування його результату.

Так само Судом не встановлено, що відсутність окремого письмового мотивування кожного виставленого бала, відсутність затвердженого Комісією еталонного модельного рішення спричинили порушення встановленої процедури або поставили Позивача у менш сприятливі умови порівняно з іншими учасниками кваліфікаційного іспиту. Сукупність досліджених обставин не дає підстав для висновку, що остаточний результат практичного завдання Позивача сформовано із застосуванням іншого порядку оцінювання, поза межами визначених Методичними вказівками критеріїв або внаслідок іншого процедурного дефекту, здатного вплинути на цей результат.

Суд також ураховує, що під час розгляду цієї справи Позивачу було забезпечено можливість ознайомитися з наданим Комісією ключем до практичного завдання, який містився у сейф-пакеті. Отже, незалежно від установленого режиму доступу до цього матеріалу в межах процедури кваліфікаційного іспиту, під час судового розгляду Позивач мав можливість ознайомитися з його змістом та висловити щодо нього свої доводи і заперечення.

До того ж умови конкурсу були публічно оголошені та відомі Позивачу станом на момент, коли він погодився брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивач не довів, що стосовно нього мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

Отже, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів Позивача та за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд не встановив підстав для висновку про його протиправність у частині затвердження кодованого результату виконання практичного завдання Позивачем.

Не дають приводів задоволення позову також і інші твердження Позивача, оскільки вони не змінюють основних правових висновків та мотивів цього судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241-243, 246, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.А. Васильєва

І.Л. Желтобрюх

О.О. Шишов