Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №160/31676/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 160/31676/24

адміністративне провадження № К/990/41164/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ»

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року (судді: Щербак А.А., Баранник Н.П., Круговий О.О.)

у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" (далі також - Позивач, ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ") звернулось до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі також - Відповідач, ГУ ДПС) в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 7 березня 2024 року №00175150708 на загальну суму 1 626 254,00 грн;

- від 8 березня 2024 року №01764224025 на загальну суму 1 132 904,69 грн;

- від 8 березня 2024 року №01763824025 на загальну суму 13 594 856,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач покликався на безпідставність висновків податкового органу щодо віднесення договорів про відступлення права вимоги, укладених між Позивачем та фізичними особами, до договорів факторингу, оскільки основною метою укладання відповідних договорів було відступлення права вимоги та в них відсутні ознаки договорів факторингу.

Стверджував, що як первісне, так і наступне відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансової установи за обставин, коли первісний кредитор (банк) розпродує активи у процедурі ліквідації та позбавлений банківської ліцензії. А отже, ТОВ "Просперіті Файненшл", відступаючи права кредитора та іпотекодержателя, набуті на відкритих електронних торгах з продажу активів позбавленого банківської ліцензії та перебуваючого у процедурі ліквідації банку, не на користь фінансової установи, а фізичної особи, діяло правомірно.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року задоволено клопотання представника ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою та поновлено строк звернення до суду.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 30 грудня 2024 року, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС від 7 березня 2024 року №00175150708 (форми "Р"), від 8 березня 2024 року №01764224025 (форми "Д"), №01763824025 ( форми "Д").

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 3 грудня 2025 року частково задовольнив касаційну скаргу ГУ ДПС: скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року; справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалюючи постанову, суд касаційної інстанцій зазначив, що як судом першої, так і судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено та надано оцінку: доводам Відповідача про те, що цей, поданий в третє, позов є аналогічним з попередніми; позовним заявам, з якими Позивач звертався щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від 7 березня 2024 року №00175150708, від 8 березня 2024 року №01764224025 та №01763824025 в сукупності в аспекті дослідження питання їх ідентичності; обставинам, які зумовили необхідність відкликання Позивачем вперше поданої позовної заяви після її тривалого розгляду судом першої інстанції та відкликання вдруге поданої позовної заяви одразу після її подання; меті та спрямованості дій Позивача щодо подання цієї позовної заяви, яка є поданою втретє, щодо оскарження одним і тих самих податкових повідомлень - рішень.

Водночас Верховний Суд зазначив, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та надавати допуск до суду лише тим особам, дії яких не лише за формою, а й за змістом відповідають завданню адміністративного судочинства. Водночас при цьому притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд має застосовує до нього заходи, визначені положеннями КАС України.

А також вказав про те, що зазначені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливлюють перехід до перевірки інших доводів заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року: відмовлено задоволенні заяви ГУ ДПС про залишення позовної заяви без розгляду; задоволено клопотання ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою; поновлено ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» строк звернення до суду з позовною заявою.

Наявність підстав для поновлення строку на звернення до суду суд першої інстанції обґрунтував наступним:

- наявна колізія між строками, передбаченими Податковим кодексом України (далі - ПК України), і строками, передбаченими КАС України. Так, визначений пунктом 56.19 статті 56 ПК України строк оскарження податкового повідомлення - рішення є меншим, ніж тримісячний строк, визначений частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України);

- наразі існують фактично протилежні висновки, викладені Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постановах від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 та Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 та від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20, щодо строку звернення до суду з позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Врахування одного підходу щодо застосування норм права свідчитиме про відступлення від іншого підходу щодо застосування норм права у спосіб, що не передбачений правилами КАС України;

- з урахуванням положень пункту 56.21 статті 56 ПК України підлягає застосуванню підхід Великої Палати Верховного Суду у справах №140/1770/19 та №320/12137/20 щодо права платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення - рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56);

-Позивач реалізував своє право на повторне звернення до суду в стислі строки (28 листопада 2024 року).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 20 лютого 2026 року позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС від 7 березня 2024 року №00175150708 (форми "Р"), від 8 березня 2024 року №01764224025 (форми "Д"), №01763824025 ( форми "Д").

Суд першої інстанції, пославшись на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 8 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), та Верховним Судом в постановах від 25 січня 2023 року у справі №638/18879/18, , від 08 лютого 2023 року у справі № 761/11546/21, від 10 січня 2024 року у справі № 640/15485/19, від 10 січня 2024 року у справі № 295/13441/19, від 07 лютого 2024 року у справі № 369/12596/19 дійшов висновку, що ТОВ "Фінанс Проперті Групп", відступаючи права кредитора та іпотекодержателя, набуті на відкритих електронних торгах з продажу активів позбавленого банківської ліцензії та перебуваючого у процедурі ліквідації банку на користь не фінансової установи, а фізичної особи, діяв правомірно.

Щодо висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 грудня 2025 року у справі №160/31676/24, які є обов`язковими при новому розгляді справи суд першої інстанції зазначив, що саме по собі послідовне подання Позивачем позовів після залишення попереднього позову без розгляду не є зловживанням процесуальними правами. Натомість таке зловживання має місце у разі, якщо позовні заяви подано не послідовно, а одночасно, тоді такі дії не направлені на захист прав та/або законних інтересів сторони, та є такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 22 липня 2026 року задовольнив апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві: скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року; позов ТОВ «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» залишив без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в ухвалі від 11 лютого 2026 року про те, що існують фактично протилежні висновки щодо строку звернення до суду з позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Врахування одного підходу щодо застосування норм права свідчитиме про відступлення від іншого підходу щодо застосування норм права у спосіб, що не передбачений правилами КАС України;

- при зверненні Позивача до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після оскарження цих рішень контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку підлягала застосуванню норма пункту 56.19 статті 56 ПК України, яка є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України. Ці дві правові норми (загальна і спеціальна) не породжують колізію, адже має місце не суперечність між правовими нормами, а доповнення норми спеціальної дії та встановлення системного законодавчого регулювання, а тому спеціальна норма, передбачена ПК України, має пріоритет у регулюванні спірних правовідносин;

- рішення Державної податкової служби про результати розгляду скарги від 24 травня 2024 року №15539/6/99-00-06-01-01-06 Позивачем отримано 29 травня 2024 року, а отже останнім днем строку звернення до суду з позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень є 30 травня 2024 року, тоді як Позивач звернувся до суду з позовом 28 листопада 2024 року, тобто з пропущенням встановленого строку майже на шість місяців;

- наведені Позивачем у поданій до суду першої інстанції заяві доводи про те, що строк звернення до суду в 1095 днів поширюється на право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу є помилковими та не вказують на поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

- в заяві про поновлення строку на звернення до суду Позивачем не наведено об`єктивних причин, які б підтверджувалися належними доказами, за яких Позивач не міг звернутись до суду в місячний строк.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Покликається на те, що судом апеляційної інстанції постанова ухвалена за неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції помилково застосував пункт 56.19 статті 56 ПК України та залишив поза увагою фундаментальний принцип правової визначеності та право платника податків на звернення до суду в межах строку, визначеного пунктом 56.18 статті 56 ПК України (з урахуванням статті 102 ПК України), сформований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20.

Наполягає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відійшов від зазначених вище правових висновків Великої Палати, віддавши перевагу практиці окремої колегії Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, зокрема, постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, в якій Верховний Суд зазначає, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових правовідносинам і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору.

Звертає увагу, що відповідно до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі №607/1662/21 висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

Покликається на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, належним чином не дослідив докази та обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, а саме: не дослідив клопотання Позивача про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою; не надав оцінку підставам задоволення судом першої інстанції такого клопотання; не дослідив питання поважності/неповажності пропущення строків на звернення до суду.

Зазначає, що залишення позову без розгляду з суто формальних підстав є проявом надмірного формалізму. Такий підхід, на думку Позивача, позбавляє його права на доступ до суду, гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не користався.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

ГУ ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 4 липня 2019 року по 31 грудня 2022 року, валютного - за період з 4 липня 2019 року по 31 грудня 2022 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування -за період з 4 липня 2019 року по 31 грудня 2022 року та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатом перевірки складено акт від 16 січня 2024 року №2633/ж5/26-15-07-08-02/43092744 (далі також - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 566 178,00 грн, в тому числі за 2019 рік на 11 031,00 грн, за 2020 рік на 705 146,00 грн, за 2021 рік на 620 728,00 грн, за 2022 рік на 229 273,00 грн;

- підпункту 69.8.3 пункту 69.8 статті 69 ПК України, у редакції, яка діяла на момент вчинення правопорушення, а саме не подано звіти про підзвітні рахунки відповідно до Угоди (FATCA) за 2019-2022 роки;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, пункту 171.2 статті 171 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13 330 336,03 грн, в тому числі за 2019 рік на 623 279,36 грн, за 2020 рік на 2 296 404,23 грн, 2021 рік на 9 975 850,92 грн, за 2022 рік на 43 4801,52 грн;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті168 з урахуванням підпунктів 1.5, 1.6 пункту 161 підрозділу розділу ХХ "Перехідні положення", підпунктів 164.2.4, 164.2.20 пункту 164.2 статті164, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору, в періоді що перевірявся, на загальну суму 1110861,34 грн, в тому числі за 2019 рік на 51 939,95 грн, за 2020 рік на 191 367,02 грн, за 2021 рік на 831 320,91 грн, за 2022 рік на 36 233,46 грн.

12 лютого 2024 року ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" направило на адресу ГУ ДПС заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких листом №3219/І/26-15-07-08-02-07 від 1 березня 2024 року повідомлено про те, що висновки Акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

7 березня 2024 року ГУ ДПС на підставі Акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00175150708, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових компаній на загальну суму 1 626 254,00 грн, у тому числі за основним платежем на суму 1 566 178 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 60 076,00 грн;

- №00175140708, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 1 250 000,00 грн.

8 березня 2024 року ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №01764224025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору на загальну суму 1 132 904,69 грн, у тому числі за основним платежем на суму 1 110 861,34 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 22 043,35 грн;

- №01763824025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму13 594 856,25 грн, у тому числі за основним платежем на суму 13 330 336,03 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 264 520,22 грн.

ТОВ "ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ" подало до Державної податкової служби України скаргу на зазначені повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 24 травня 2024 року №15539/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 7 березня 2024 року №00175140708, та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 7 березня 2024 року №00175150708, від 8 березня 2024 року №01764224025, №01763824025.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою від 11 лютого 2026 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви Відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, задовольнив клопотання Позивача про поновлення строку звернення до суду та поновив такий строк.

У подальшому суд першої інстанції розглянув спір по суті та рішенням визнав протиправними і скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, серед іншого, порушив питання щодо дотримання Позивачем строку звернення до суду.

За наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та залишив позовну заяву без розгляду, виходячи, зокрема, з того, що у заяві про поновлення строку звернення до суду Позивач не навів об`єктивних причин, підтверджених належними та допустимими доказами, які перешкоджали йому звернутися до суду в межах установленого законом місячного строку.

Підпунктом «б» пункту 3 статті 322 КАС України встановлено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що 28 листопада 2024 року Позивач реалізував своє право на повторне звернення до суду, подавши позовну заяву про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень у стислі строки. На обґрунтування такого висновку суд апеляційної інстанції послався на обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 03 грудня 2025 року у цій справі.

Водночас Суд не може погодитися з наведеними мотивами суду апеляційної інстанції, покладеними в основу скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на таке.

Так, в постанові від 03 грудня 2025 року у цій справі Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляду до суду першої інстанції, дійшов висновку, що як судом першої, так і судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено та надано оцінку: доводам Відповідача про те, що цей, поданий втретє, позов є аналогічним з попередніми; позовним заявам, з якими Позивач звертався щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від 7 березня 2024 року №00175150708, від 8 березня 2024 року №01764224025 та №01763824025 в сукупності в аспекті дослідження питання їх ідентичності; обставинам, які зумовили необхідність відкликання Позивачем вперше поданої позовної заяви після її тривалого розгляду судом першої інстанції та відкликання вдруге поданої позовної заяви одразу після її подання; меті та спрямованості дій Позивача щодо подання цієї позовної заяви, яка є поданою втретє, щодо оскарження одним і тих самих податкових повідомлень - рішень.

В зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що встановлені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливлюють перехід до перевірки інших доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, у зазначеній постанові Верховний Суд не досліджував питання дотримання Позивачем строку звернення до суду та не надавав оцінки обставинам, пов`язаним із його пропуском чи поновленням. Відтак посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 03 грудня 2025 року як на підставу для відхилення висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення Позивачу строку на звернення до суду є безпідставним, оскільки це питання не було предметом касаційного перегляду у цій справі.

Інших доводів, які б спростовували висновок суду першої інстанції покладений в обґрунтування наявності підстав для поновлення Позивачу строку на звернення до суду про те, що 28 листопада 2024 року Позивач реалізував своє право на повторне звернення до суду, подавши позовну заяву про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень у стислі строки, суд апеляційної інстанції не виклав.

Відтак, вирішуючи питання щодо дотримання Позивачем строку звернення до суду, яке вже було предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мав не лише перевірити відповідні обставини в межах доводів апеляційної скарги, а й навести належні та вмотивовані підстави, з яких він не погодився з висновками суду першої інстанції.

Адже сама по собі незгода суду апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції не звільняє його від обов`язку навести мотиви своєї незгоди з відповідними висновками.

Стаття 123 КАС України визначає процесуальні наслідки пропущення особою строку звернення до адміністративного суду та встановлює диференційований механізм судового реагування на цю обставину залежно від стадії провадження, на якій вона виявлена.

За змістом частини першої цієї статті у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Як передбачено частиною третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Стаття 123 КАС України запроваджує диференційований механізм процесуального реагування суду на пропущення строку звернення, у якому характер наслідків залежить від стадії, на якій цю обставину виявлено, та від процесуальної поведінки позивача.

Системне тлумачення наведених положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що сам факт звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення встановлених законом строків не тягне за собою безумовного наслідку у вигляді повернення позовної заяви чи залишення позову без розгляду. Обов`язковою й неусувною передумовою настання таких наслідків є надання оцінки доводам щодо поважності підстав пропуску строку зверненя до суду.

З огляду на зазначене, вирішуючи питання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, суд апеляційної інстанції мав надати належну оцінку обставинам, які були враховані судом першої інстанції під час вирішення питання про поновлення Позивачу строку звернення до суду, зокрема тій обставині, що із цим позовом Позивач звертається до суду не вперше та що попередні звернення відбувалися у стислі строки.

Для належної оцінки зазначених обставин суд апеляційної інстанції мав дослідити обставини попередніх звернень Позивача до суду з позовами щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 7 березня 2024 року № 00175150708, від 8 березня 2024 року № 01764224025 та № 01763824025, необхідність дослідження яких була безпосередньо визначена Верховним Судом у постанові від 3 грудня 2025 року, якою цю справу направлено на новий розгляд.

Таким чином, зазначені обставини не могли залишатися поза межами судової оцінки під час вирішення питання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки саме їх сукупна оцінка могла мати істотне значення для встановлення дійсних причин повторного звернення Позивача до суду, характеру його процесуальної поведінки та, відповідно, для вирішення питання про дотримання ним установленого законом строку звернення до суду.

Крім того, в постанові від 03 грудня 2025 року у цій справі Верховний Суд проаналізувавши положення статей 2 та 45 КАС України зазначив, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та надавати допуск до суду лише тим особам, дії яких не лише за формою, а й за змістом відповідають завданню адміністративного судочинства. Водночас при цьому притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд має застосовує до нього заходи, визначені положеннями КАС України.

А також вказав, що факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у предмет доказування у справ. При цьому оскільки право на доступ до правосуддя не повинне використовуватись учасником справи всупереч завданню адміністративного судочинства, а встановлення факту зловживання особою її процесуальними правами має своїм наслідок, у тому числі залишення позовної заяви без розгляду, його встановлення має першочергове значення та тільки після з`ясування зазначеного питання суд може перейти до розгляду справи по суті.

Частинами першою-п`ятою статті 252 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відтак суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, не лише не надав належної оцінки доводам Позивача та обставинам, які були враховані судом першої інстанції під час вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, чим не дотримався вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, а й усупереч частині п`ятій статті 353 цього Кодексу не врахував висновків, мотивів та вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 03 грудня 2025 року, якою цю справу направлено на новий розгляд.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про те, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про наслідки пропуску строку звернення до суду, не забезпечив дотримання вимог процесуального закону, які гарантують учасникам справи право на справедливий судовий розгляд та ефективний доступ до суду. Такі порушення мають істотний характер, оскільки стосуються самої можливості розгляду позовних вимог по суті, а тому не можуть бути усунені судом касаційної інстанції в межах його повноважень.

5.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС Україн встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Переглянувши оскаржуване судове рішення у цій справі у межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не врахував висновків Верховного Суду, що є підставою для його скасування та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕРІТІ ФАЙНЕНШЛ» задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року скасувати.

Справу передати новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх