Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №320/34607/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 320/34607/24

адміністративне провадження № К/990/30980/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Бенчук О.О,

представників Позивача: Жук-Шахрай С.І., Кутіщевої О.А.,

представника Відповідача: Вовкотруб Д.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року (суддя Лисенко В.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року (судді: Грибан І.О., Беспалов О.О., Кравченко Є.Д.)

у адміністративній справі за позовом Державного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» (далі також - КП СП «Арсенал») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 12 лютого 2024 року № 00086220702 яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 12 398 535,00 грн;

- від 23 квітня 2024 року № 00326490702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 4 006 361 грн.

Київським окружним адміністративним судом у рішенні від 15 липня 2025 року в порядку процесуального правонаступництва замінено Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» на Державне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» (далі - Позивач, Підприємство, ДПСП «Арсенал»).

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначав, що засновником Підприємства є держава, відповідно, власником майна, закріпленого за Підприємством, також є держава в особі Державного космічного агентства України, до сфери управління якого воно входить. На думку Позивача, при отриманні майна в оперативне управління Підприємство не набуває права власності на таке майно, а майно залишається у власності держави в особі Державного космічного агентства України.

У зв`язку з викладеним, на переконання Позивача, помилковими є висновки Відповідача про те, що необоротні та нематеріальні активи, отримані Підприємством в оперативне управління, вважаються безоплатно переданими активами, а відтак відповідно до пункту 21 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 (далі - НП(С)БО № 15), та пункту 4 Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об`єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19 грудня 2006 року № 1213 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2006 року за № 1363/13237 (далі - Положення № 1213), пропорційно нарахованій амортизації повинен відображатися дохід.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 15 липня 2025 року позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 12 лютого 2024 року № 00086220702 та № 00086280702 в оскаржуваній частині.

Роблячи висновок про невідповідність податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції виходив з того, що:

- реорганізація ДП «Завод «Арсенал» шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал» є зміною його правового статусу як платника податку, в результаті якої відбувається передача всіх прав та обов`язків, в тому числі щодо сплати податків. У свою чергу, для КП СПБ «Арсенал» передача активів державного підприємства в результаті реорганізації є саме внеском засновника (власника), а саме держави в особі уповноваженого органу управління, для збільшення капіталу казенного підприємства, який належить державі;

- засновником Державного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» є держава. Відповідно, власником майна, закріпленого за Державним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал», є держава в особі органу влади - Державного космічного агентства України, до сфери управління якого входить це державне підприємство;

- зростання власного капіталу за рахунок передачі саме засновником основних засобів на баланс підприємства не визнається доходом згідно з НП(С)БО № 15;

- при отриманні майна в оперативне управління КП СПБ «Арсенал» не набуває права власності на таке майно, оскільки під час передання майна в оперативне управління власник майна фактично не змінюється, при здійсненні такої операції не відбувається передача права на розпоряджання товарами як власнику. Зокрема, майно залишається державним, а власником - держава Україна в особі уповноваженого органу - Державного космічного агентства України. Відтак не підлягають застосуванню норми абзацу другого пункту 21 розділу «Оцінка доходу» НП(С)БО № 15 до необоротних та нематеріальних активів КП СПБ «Арсенал», отриманих, в тому числі, згідно з передавальним актом від 16 листопада 2009 року, затвердженим наказом Національного космічного агентства України від 18 листопада 2009 року. Належних доказів та пояснень зворотного Відповідачем не надано;

- контролюючим органом помилково визначено доходом нараховану амортизацію на всі основні засоби та необоротні активи Позивача, які введені в експлуатацію до 10 серпня 2016 року, в тому числі й ті, які входять до статутного капіталу та створені в процесі господарської діяльності, як на такі, що отримані підприємством безоплатно, що призвело до безпідставного зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12 398 535 грн, протиправного нарахування грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток в сумі 3 573 082 грн, а також нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 433 279 грн;

- сторонами не заперечується, що Позивач є казенним підприємством, а відтак на нього не поширюються вимоги пункту 4 розділу ІІІ Положення № 1213 щодо обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Зокрема, в самому рішенні ДПС України про результати розгляду скарги не заперечуються вказані обставини.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 червня 2026 року апеляційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково: скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2024 року № 00086280702; ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00326490702 від 23 квітня 2024 року задовольнив; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 00326490702 від 23 квітня 2024 року; в іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року залишив без змін.

У постанові апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, але помилково зазначив про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2024 року № 00086280702, яке вже було частково скасоване Відповідачем за результатами адміністративного оскарження та вважається відкликаним з огляду на прийняття нового податкового повідомлення-рішення № 00326490702 від 23 квітня 2024 року.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач покликається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення пункту 21 НП(С)БО 15 та пункту 4 Положення № 1213 та ухвалено рішення без урахування правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 520/13607/19 у подібних правовідносинах.

Звертає увагу на те, що за результатами перевірки визначено розмір доходу у сумі, пропорційній сумі нарахованої амортизації, оскільки дане майно є державною власністю та закріплене за КП СП «Арсенал» виключно на праві оперативного управління, що не заперечується Позивачем та визначено Статутом останнього. При цьому вказує, що майно, набуте КП СП «Арсенал» у результаті приєднання ДП заводу «Арсенал» відповідно до акта перевірки, не визнавалося доходом Позивача.

Покликається на те, що дохід від безоплатно одержаних необоротних активів, що підлягають амортизації, визначається у сумі, пропорційній величині амортизаційних відрахувань з відповідних необоротних активів одночасно з нарахуванням амортизації та зменшенням залишку додаткового капіталу, що прямо передбачено як нормами НП(С)БО № 15 «Дохід», так і Положенням № 1213.

Стверджує, що необоротні та нематеріальні активи КП СП «Арсенал», отримані згідно з передавальним актом від 16 листопада 2009 року, затвердженим наказом Національного космічного агентства України від 18 листопада 2009 року, є державною власністю, що передана суб`єкту господарювання безоплатно на праві оперативного управління, у зв`язку з чим, відповідно до пункту 21 НП(С)БО № 15 та пункту 4 Положення № 1213, КП СП «Арсенал» пропорційно нарахованій амортизації повинен був відображати дохід. Водночас, хоча Позивачем нараховувалася амортизація на основні засоби та необоротні активи, дохід пропорційно не нараховувався.

2.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вказує, що зростання власного капіталу за рахунок передачі саме засновником основних засобів на баланс підприємства не визнається доходом згідно з НП(С)БО №15.

Зазначає, що контролюючий орган розцінює всі основні засоби та нематеріальні активи, що є на балансі КП СПБ «Арсенал» і введені в експлуатацію до 10 серпня 2016 року, в тому числі і ті, які внесені до статутного капіталу при створенні підприємства та які були створені і придбані в процесі господарської діяльності підприємства, як отримані безоплатно активи, а тому вважає, що одночасно з нарахуванням амортизації на їх експлуатацію повинен визнаватися дохід в сумі нарахованого зносу та зменшуватись сума додаткового капіталу.

Звертає увагу на те, що Відповідач не врахував той факт, що Позивач є казенним підприємством, а під час приєднання державного підприємства до казенного відбулася не просто передача активів і якогось конкретно індивідуально визначеного майна, а передалися також і власний капітал та зобов`язання, в тому числі невиконані, а також борги.

Вказує, що реорганізація підприємства шляхом приєднання не може розглядатися як операція з купівлі-продажу, постачання товарів або як безоплатна передача активів підприємства, оскільки реорганізація шляхом приєднання полягає у переході усіх майнових прав і обов`язків за передавальним актом (балансом), який не є цивільно-правовим договором. При цьому зазначає, що для КП СПБ «Арсенал» передача активів державного підприємства в результаті реорганізації є саме внеском засновника (власника), а саме держави в особі уповноваженого органу управління, для збільшення капіталу казенного підприємства, який в будь-якому випадку належить державі.

Щодо доводів Відповідача про відсутність жодної деталізації переліку переданих під час приєднання необоротних активів, які внесені до статутного капіталу, та які передані на праві оперативного управління вказує, що така деталізація саме в статутному капіталі неможлива, а відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №892/4185, при реорганізації підприємства шляхом приєднання отримані активи і зобов`язання приєднаного підприємства відображаються на відповідних рахунках активів та зобов`язань (але не в статутному капіталі), а сума отриманого капіталу відображається на рахунку «Інший вкладений капітал».

Наголошує на тому що отримання майна КП СП «Арсенал» як за рішенням уповноваженого органу управління на праві оперативного управління, так і при приєднанні іншого підприємства, не відповідає визначенню підпунктів 14.1.191 та 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а отже до необоротних та нематеріальних активів КП СГІБ «Арсенал», отриманих, в тому числі, згідно передавального акту від 16 листопада 2009 року, затвердженого наказом Національного космічного агентства України від 18 листопада 2009 року, не можуть бути застосовані норми абзацу 2 пункту 21 НП(С)БО 15.

Вказує, що у касаційній скарзі скаржник лише зазначив постанову Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 520/13607/19, не обґрунтувавши жодним чином подібність правовідносин у справі, на яку він посилається, та у даній справі, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм.

Наголошує, що висновок Верховного Суду, який, як про те зазначає Відповідач, не був врахований судами попередні інстанцій базується на пункті 30 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за N 288/4509 (далі - СП(С)БО 7 «Основні засоби»), який передбачає особливості нарахування амортизації в бухгалтерському обліку саме на об`єкти зовнішнього благоустрою та житлові будинки, що перебувають на балансах житлово-комунальних підприємств, а отже його вимоги не поширюються на КП СП «Арсенал». Відтак, на думку Позивача, висновок Верховного Суду у справі № 520/13607/19. на який посилається Скаржник у своїй скарзі, не міг і не може враховуватись судом при розгляді даної справи.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

ГУ ДПС відповідно до статей 20, 77, 82 ПК України та наказу від 13 січня 2022 року № 246-п проведено планову виїзну документальну перевірку КП СП «Арсенал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2021 року, валютного законодавства за період з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2021 року, законодавства щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 30 вересня 2021 року, а також іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

На підставі наданих до перевірки амортизаційних відомостей контролюючим органом встановлено, що у КП СП «Арсенал» станом на 1 січня 2017 року, тобто на початок перевірюваного періоду, обліковувалися основні засоби та нематеріальні активи, на які нараховувалася амортизація, у загальній кількості 1937 одиниць, у тому числі основні засоби - 1855 одиниць та нематеріальні активи - 82 одиниці.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29 грудня 2023 року № 86857/Ж5/26-15-07-02-05-03/14307357, яким встановлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 21 НП(С)БО 15, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 573 082 грн, у тому числі за 2017 рік - на суму 1 733 116 грн, за 2019 рік - на суму 1 839 966 грн, а також встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 12 398 535 грн, у тому числі за три квартали 2021 року - на суму 12 398 535 грн;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України з урахуванням пункту 54.2 статті 54 ПК України, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України, внаслідок чого підприємством несвоєчасно сплачено до відповідного бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб за квітень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року та серпень 2019 року;

- пункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України з урахуванням пункту 54.2 статті 54, абзацу другого пункту 57.1 статті 57, пункту 87.9 статті 87, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту «е» пункту 176.1 статті 176, підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, внаслідок чого підприємством несвоєчасно сплачено до відповідного бюджету утриманий військовий збір за квітень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року та серпень 2019 року;

- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено подання з недостовірними відомостями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма № 4-ДФ) за перший квартал 2017 року, третій квартал 2017 року та третій квартал 2020 року;

- частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого встановлено несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23 січня 2018 року по 21 серпня 2019 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- від 12 лютого 2024 року № 00086280702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на суму 4 466 353 грн, з яких 3 573 082 грн - сума збільшення податкового зобов`язання та 893 271 грн - сума штрафних санкцій;

- від 12 лютого 2024 року № 00086220702, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 398 535 грн.

Податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка рішенням від 18 квітня 2024 року № 11288/6/99-00-06-01-01-06 скаргу КП СП «Арсенал» задовольнила частково: скасувала податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2024 року № 00086280702 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 459 992 грн, в іншій частині скаргу залишила без задоволення.

З урахуванням результатів розгляду скарги КП СП «Арсенал» ГУ ДПС прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2024 року № 00326490702, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» у розмірі 4 006 361 грн, з яких 3 573 082 грн - сума податкового зобов`язання та 433 279 грн - сума штрафних санкцій.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало ненарахування КП СПБ «Арсенал» доходу пропорційно нарахованій амортизації на основні засоби та нематеріальні активи, введені в експлуатацію до 10 серпня 2016 року, які є державною власністю та закріплені за КП СПБ «Арсенал» на праві оперативного управління, в період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2021 року, і, як наслідок, заниження податку на прибуток на суму 32 248 990 грн., що, на переконання контролюючого органу, є порушенням пункту 21 Н(С)БО 15 та пункту 4 розділу ІІІ Положення № 1213.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України (в редакції, чинній до 22 травня 2020 року) розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Абзацом 1 підпунктом 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України (в редакції, чинній з 23 травня 2020 року) встановлено, що розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 2 підпунктом 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв`язку з їх консервацією.

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з підпунктом 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX, який набрав чинності 23 травня 2020 року, у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України цифри "6000" замінено цифрами "20000".

Пунктом 4 СП(С)БО 7 встановлено, що амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Пунктом 10 НП(С)БО 7 визначено, що первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Національного положення (стандарту) 7.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Національного положення (стандарту) 7.

Відповідно до пункту 22 НП(С)БО 7 об`єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).

Пунктом 23 НП(С)БО 7 визначено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Відповідно до пункту 5 НП(С)БО №15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пунктом 2 розділу ІІІ Положення №1213 безоплатна передача державними (казенними) та комунальними підприємствами за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, або органу місцевого самоврядування єдиних (цілісних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, нерухомого майна (будівлі, споруди, у тому числі об`єкти незавершеного будівництва, приміщення), іншого окремого індивідуально визначеного майна підприємств, житлового фонду та інших об`єктів соціальної інфраструктури відображається за кредитом рахунків обліку цих активів (первісна або переоцінена вартість) і дебетом:

рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" - на суму зносу цих об`єктів;

рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів", якщо зазначені об`єкти збудовані, придбані, реконструйовані, модернізовані тощо за рахунок цільового фінансування, - в сумі залишку невизнаного доходу за відповідними об`єктами;

рахунку 41 "Капітал у дооцінках" - на суму їх дооцінки (в межах залишку залишкової вартості переданих об`єктів після відображення наведених у цьому пункті попередніх облікових записів). Залишок суми дооцінки переданих об`єктів відображається за дебетом субрахунку 423 "Дооцінка активів" і кредитом рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)";

субрахунку 425 "Інший додатковий капітал", якщо вартість зазначених активів отримано підприємством понад розмір статутного капіталу, - на залишок залишкової вартості переданих об`єктів після відображення наведених у цьому пункті попередніх облікових записів (у межах залишку відповідного додаткового капіталу);

субрахунку 426 "Фонди спеціального призначення", якщо зазначені об`єкти збудовані, придбані, реконструйовані, модернізовані тощо за рахунок фонду розвитку виробництва (у межах залишку відповідного фонду);

рахунку 45 "Вилучений капітал", якщо прийнято відповідне рішення про зменшення статутного капіталу підприємства внаслідок передачі активів або рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", якщо такого рішення не прийнято, - на залишок залишкової вартості переданих об`єктів після відображення наведених у цьому пункті попередніх облікових записів.

Сума зменшення розміру статутного капіталу підприємства, що відбулося на підставі внесення відповідних змін до установчих документів внаслідок передачі активів, відображається за дебетом рахунку 40 "Зареєстрований (пайовий) капітал" і кредитом рахунку 45 "Вилучений капітал".

За приписами пункту 21 НП(С)БО №15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відтак положеннями пункту НП(С)БО №15 врегульовано порядок відображення в бухгалтерському обліку доходу у вигляді активів, що отримані або підлягають отриманню. При цьому пунктом 5 НП(С)БО №15 передбачено виключення з правила, якими встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу, яким зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства.

При цьому, як безпосередньо перебачено абзацом 2 пункту 21 НП(С)БО №15 його положення підлягають засуванню у випадку визначення доходу за результатами отримання безоплатних активів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 525-р від 10 квітня 2009 року та наказу Національного космічного агентства України від 18 лситопада 2009 року № 141 було проведено реорганізацію Державного підприємства завод «Арсенал» шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал».

Відповідно до передавального акту від 16 листопада 2009 року, затвердженого наказом Національного космічного агентства України від 18 листопада 2009 року всі пасиви та активи державного підприємства завод «Арсенал» передані на баланс КП СП «Арсенал». У складі активів відображено необоротні активи у розмірі 219 561 тис. грн.

Судами попередніх інстанцій констатовано, що реорганізація ДП завод «Арсенал» шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал» є зміною його правового статусу як платника податку, в результаті якої відбувається передача всіх прав та обов`язків, в тому числі щодо сплати податків. Водночас для КП СПБ «Арсенал» передача активів державного підприємства в результаті реорганізації є саме внеском засновника (власника), а саме держави в особі уповноваженого органу управління, для збільшення капіталу казенного підприємства, який належить державі.

Факт того, що Позивач в періоді щодо якого проводилась перевірка мав статус казенного підприємства сторонами не заперечується та як встановлено судами попередні інстанцій відповідні обставини не заперечуються і в рішенні ДПС України про результати розгляду скарги.

Частинами другою та третьою статті 76 Господарського кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 76 Господарського кодексу України орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Найменування казенного підприємства повинно містити слова "казенне підприємство".

Частиною п`ятою статті 77 Господарського кодексу України встановлено, що джерелами формування майна казенного підприємства є: державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства; цільові кошти, виділені з Державного бюджету України; кредити банків; частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом; інші джерела, не заборонені законом.

Отже джерелами формування майна казенного підприємства може бути не лише майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення, а також кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства.

Як вбачається зі змісту рішень судів попередніх інстанцій та зі змісту акту перевірки Відповідач формуючи висновок про те, що Позивач мав збільшити дохід на суму амортизації нарахованої на всі основні засоби та необоротні активи, які введені в експлуатацію до 10 серпня 2016 року, в тому числі і ті, які входять до статутного капіталу та створені в процесі господарської діяльності, кваліфікував їх як такі, що отримані підприємством безоплатно.

Як вже зазначалось Судом положеннями пункту 5 НП(С)БО №15 чітко передбачено, що визначене ним правило про те, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу не поширюється на випадки зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства.

При цьому для віднесення до безоплатно отриманих основних засобів та необоротних активів створених в процесі господарської діяльності, як вбачається з положень підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України має бути встановлено їх отримання згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Відтак, встановлюючи порушення Позивачем положення абзацу 2 пункту 21 5 НП(С)БО №15, Відповідач водночас належним чином не встановив, яке саме майно для цілей застосування вказаного пункту може бути віднесено, як до доходу Позивача загалом, так до безоплатно отриманого, зокрема.

В частині покликань Відповідача пункт 4 розділу ІІІ Положення №1213 Суд звертає увагу на те, що вказаним пунктом передбачено, що господарські організації (крім державних (казенних) та комунальних підприємств) відображають контрольовані ними (що перебувають у їх володінні та/або користуванні) основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які є об`єктами права державної або комунальної власності, що не ввійшли до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), зокрема житловий фонд і об`єкти соціальної інфраструктури, нерухоме майно та інше окреме індивідуально визначене майно (у тому числі об`єкти незавершеного будівництва), а також об`єкти, які мають загальнодержавне значення, у складі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій у порядку, визначеному Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Відповідно суди попередніх інстанцій встановивши, що Позивач є саме казенним підприємством, обґрунтовано відхилили покликання Позивача на пункт 4 розділу ІІІ Положення №1213, оскільки його положення не поширюються на державні (казенні) та комунальні підприємства

Враховуючи наведене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що контролюючим органом помилково визначено доходом нараховану амортизацію на всі основні засоби та необоротні активи Позивача, які введені в експлуатацію до 10 серпня 2016 року, в тому числі і ті, які входять до статутного капіталу та створені в процесі господарської діяльності, як на такі, що отримані підприємством безоплатно, що призвело до безпідставного зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12 398 535 грн., протиправному нарахуванню грошового зобов`язання по сплаті податку на прибуток в сумі 3 573 082 грн., а також нарахуванню штрафних (фінансових) санкцій в сумі 433 279 грн.

У розрізі підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій по пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 520/13607/19 та стверджує про ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови без урахування викладених у вказаній постанові Верховного Суду правових висновків.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Водночас посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. В даному випадку обставини справи, яка є предметом касаційного перегляду, і справ, наведених Позивачем як підстави касаційного оскарження, є відмінними за обсягом і змістом установлених судами фактичних обставин.

У справі № 520/13607/19 ключове питання полягало в тому, що позивач - Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» є житлово-комунальним підприємством та на нього розповсюджуються положення пункту 30 П(С)БО №7 відповідно до якого одночасно на суму нарахованої амортизації об`єктів зовнішнього благоустрою та житлових будинків, що перебувають на балансах житлово-комунальних організацій, які належать до сфери управління органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також автомобільних доріг загального користування збільшуються доходи цих підприємств і організацій із зменшенням додаткового капіталу (капіталу у дооцінках, у разі проведення переоцінки зазначених об`єктів), а при його недостатності - статутного капіталу.

В цій же справі, на відміну від справи № 520/13607/19, Позивач є казенним підприємством, а не житлово-комунальним підприємством, а відтак положення пункту 30 П(С)БО №7 на нього не розповсюджуються.

Таким чином, посилання Відповідача на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 520/13607/19, не знайшли свого підтвердження, оскільки вказана постанова ухвалена за інших фактичних обставин справи.

Водночас Суд вважає за необхідне зазначити і те, що у справі, що переглядається, податковим органом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції за наведеними вище, на думку контролюючого органу, порушеннями.

Доводи Відповідача, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з мотивами судів попередніх інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, та не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи, які на думку Відповідача, вказують на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи допустили порушення норм процесуального права, а саме, не забезпечили повного та всебічного з`ясування обставин та надали їм неправильну правову оцінку., не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій фактів та сформованих на їх підставі висновків та зводяться до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених доказів, додаткової перевірки доказів стосовно встановлених судомами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди попередніх інстанції при вирішенні справи, повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 341 КАСУ, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Крім того Суд звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.

Відтак, в обсязі встановлених фактичних обставин у справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Позивача та скасування рішення суду першої інстанції в частині, залишеній змін, та постанови суду апеляційної інстанції.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішення суду першої інстанції в частині, залишеній змін, та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 3, 344, 350, 353, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх