Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №420/26610/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 420/26610/25

адміністративне провадження № К/990/30633/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судового засідання - Бенчук О.О.,

представника Позивача - Гринько Т.В.,

представника Відповідача - Дашдамірова Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САНШАЙН ТЕРМІНАЛ»

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року (суддя Стефанов С.О.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року (судді: Скрипченко В.О., Голуб В.А., Осіпов Ю.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНШАЙН ТЕРМІНАЛ»

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Товариство з обмеженою відповідальністю «САНШАЙН ТЕРМІНАЛ» (далі також - Товариство, Позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також - ГУ ДПС, Відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 квітня 2025 року форми «П» № 15153/15320709, форми «Р» № 15154/15320709, форми «В4» № 15155/15320709 та форми «ПН» № 15156/15320709 (далі також - ППР).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилався на те, що контролюючий орган помилково кваліфікував укладений ним з іноземною компанією інвестиційний договір як договір про спільну діяльність без створення юридичної особи. За твердженням Позивача, ознак спільної діяльності, визначених Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), у цих правовідносинах немає. Обладнання, встановлене на об`єкті, є його виключною власністю і розміщене там поза межами інвестиційного договору. Тому, на думку Товариства, підстав для виключення амортизації зі складу витрат та для донарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на вартість переданих у спільну діяльність товарів, робіт і послуг не було.

Щодо договорів оренди Позивач стверджував, що вартість експлуатаційних витрат включено до складу орендної плати. Отже, ці послуги не можна вважати наданими орендарю безоплатно.

Крім того, Позивач вважав, що штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних контролюючий орган мав визначати за ставками пункту 90 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України), а не статті 120-1 цього Кодексу.

2. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

ГУ ДПС провело перевірку Позивача, за результатами якої орган складено акт від 20 лютого 2025 року № 7147/15-32-07-09-03/37673227 (далі також - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки Позивач допустив порушення таких вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 3, 19, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 91 (далі - П(С)БО 12), пункту 1.3 та пунктів 2.1-2.8 розділу II Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 грудня 2011 року № 1873. Унаслідок цього Позивач завищив від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток станом на 30 вересня 2024 року на 3 623 856,00 грн;

- пункту 185.1 статті 185, підпункту 186.2.2 пункту 186.2 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 193.1 статті 193, підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України з урахуванням підпунктів 14.1.13, 14.1.139, 14.1.185, 14.1.191, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 та пункту 64.6 статті 64 цього Кодексу, частини першої статті 1, частини першої статті 2, частини першої статті 3, частин першої, сьомої статті 179 Господарського кодексу України, частин першої, другої статті 356, частин першої, другої статті 363, частин першої, другої статті 1130, частин першої, другої статті 1131, частини першої статті 1132, частини першої статті 1133, частин першої, другої статті 1134, частин першої, другої статті 1135 ЦК України, Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року № 1560-XII (зі змінами), Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР (зі змінами). Унаслідок цього Позивач занизив ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2024 року, на 3 202 842,00 грн і завищив від`ємне значення з ПДВ за цей період на 8 657 792,00 грн;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України та пункту 89 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, оскільки Позивач не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні на загальну суму ПДВ 11 854 549,00 грн.

На підставі Акта перевірки та з урахуванням відповіді на заперечення від 31.03.2025 № 4683/КПР/15-32-07-09-06 ГУ ДПС 04 квітня 2025 року прийняло такі ППР:

- форми «П» № 15153/15320709, яким Позивачу зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2024 року на 3 623 856,00 грн;

- форми «Р» № 15154/15320709, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 3 523 126,00 грн, з яких 3 202 842,00 грн становить податкове зобов`язання, а 320 284,00 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- форми «В4» № 15155/15320709, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за вересень 2024 року на 8 657 790,00 грн;

- форми «ПН» № 15156/15320709, яким Позивача попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні і застосовано штраф за їх нереєстрацію в ЄРПН у сумі 5 626 445,49 грн.

3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в позові в частині податку на прибуток, суд першої інстанції виходив з відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України спірних у справі індивідуальних актів.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 червня 2026 року, прийнятою в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Позивача залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції не прийняв до розгляду додаткові пояснення Позивача до апеляційної скарги від 19 та 26 березня 2026 року. Він виходив з того, що ці пояснення подано поза межами строку на апеляційне оскарження, а необхідності доповнень, як того вимагає частина перша статті 303 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апелянт не обґрунтував.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд послався на висновки Верховного Суду про те, що правова природа договору визначається його змістом, а не назвою. Він також урахував, що договір, який опосередковує інвестиційну діяльність, може бути змішаним і містити елементи договору про спільну діяльність (постанови від 29 січня 2019 року у справі № 916/4644/15, від 01 липня 2021 року у справі № 910/21935/17 та від 11 листопада 2025 року у справі № 910/16929/21). Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що Інвестиційний договір як договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора підлягав обов`язковій державній реєстрації відповідно до статті 24 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 року № 112. Такий договір набуває чинності з моменту реєстрації.

4. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА, НАВЕДЕНА У КАСАЦІЙНІЙ СКАРЗІ

Не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2026 року, позивач, ТОВ «САНШАЙН ТЕРМІНАЛ», подав касаційну скаргу.

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Окремо Позивач звертає увагу на суперечливі висновки суду апеляційної інстанції щодо порядку розгляду справи судом першої інстанції. Апеляційний суд вказав, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. Проте, як стверджує Позивач, суд першої інстанції всупереч пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України відкрив спрощене провадження, а згодом перейшов до розгляду за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження. На переконання скаржника, такий перехід не усунув наслідків первинного порушення і перешкодив повному розгляду складної справи зі значним обсягом доказів.

Інші доводи, наведені в касаційній скарзі, стосуються правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо суті виявлених під час контрольного заходу порушень.

З урахуванням наведеного у сукупності Позивач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі №420/26610/25 й направити справу №420/26610/25 на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА, НАВЕДЕНА У ВІДЗИВІ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

У відзиві Відповідач, не погоджуючись із наведеними позивачем доводами щодо виявлених під час контрольного заходу порушень, зазначає, що встановлені за результатами перевірки та зафіксовані в акті документальної планової виїзної перевірки порушення платником податків вимог Податкового кодексу України є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин відповідач просить касаційну скаргу ТОВ «САНШАЙН ТЕРМІНАЛ» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2026 року у справі № 420/26610/25 - без змін.

6.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з положеннями статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на це, перш ніж надавати оцінку доводам скаржника щодо правової кваліфікації Інвестиційного договору будівництва/реконструкції від 16 травня 2021 року № 68, податкових наслідків оплати експлуатаційних витрат за договорами оренди та розміру застосованих штрафних санкцій, колегія суддів вважає за необхідне перевірити, чи дотримався суд апеляційної інстанції процесуальних гарантій, від яких залежить законність самого порядку апеляційного перегляду цієї справи.

Так, згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Частиною першою статті 44 цього Кодексу визначено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Згідно з частиною третьої цієї статті учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини третьої статті 296 КАС України апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:

1) з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;

2) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;

3) з`ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи;

4) пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;

5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;

6) за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи;

7) вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції;

8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.

За приписами статті 307 КАС України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Вичерпний перелік випадків, за наявності яких суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи, визначено частиною першою статті 311 КАС України.

Частиною першою цієї норми встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Аналіз статті 311 КАС України свідчить, що передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи (у сукупності), якщо така справа відповідно до вимог цього Кодексу повинна розглядатися з їхнім повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законом.

Крім цього, законодавець визначив виключний перелік обставин, за наявності яких апеляційний суд має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Такими обставинами є: відсутність клопотань учасників щодо розгляду справи за їх участю; неприбуття учасників у судове засідання; перегляд в апеляційному порядку судового рішення, ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Проте надалі ухвалою від 17 жовтня 2025 року суд першої інстанції задовольнив клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27 жовтня 2025 року.

У підготовчому засіданні 27 жовтня 2025 року, яке відбулося за участі представників обох сторін, суд першої інстанції ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, а протокольною ухвалою того самого дня вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження. Рішення від 20 листопада 2025 року суд першої інстанції ухвалив саме за наслідками розгляду справи за правилами загального позовного провадження, що прямо відображено в розділі цього рішення щодо процесуальних дій у справі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалене не в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а за правилами загального позовного провадження, у межах якого суд лише на стадії розгляду справи по суті перейшов до письмової форми розгляду.

Такий перехід не змінює виду позовного провадження, у якому розглядалася справа, і не дає підстав вважати, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у розумінні пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «САНШАЙН ТЕРМІНАЛ» у прохальній частині апеляційної скарги заявило клопотання про розгляд справи за участю його представника, що прямо зафіксував і сам суд апеляційної інстанції в ухвалі від 26 грудня 2025 року про відкриття апеляційного провадження. Судове засідання у справі апеляційний суд не призначав, а тому підстава, визначена пунктом 2 частини першої статті 311 КАС України, так само не могла виникнути.

Попри це, ухвалою від 26 грудня 2025 року, постановленою в день відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за участю представника, закінчив підготовку справи до розгляду та призначив її до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Свій висновок апеляційний суд обґрунтував тим, що судом першої інстанції справу було розглянуто за правилами статті 262 КАС України в порядку спрощеного провадження, а також посиланням на пункт 1 частини шостої статті 262 цього Кодексу та на віднесення справи до справ незначної складності за частиною шостою статті 12 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що висновки, на яких ґрунтується ця ухвала, не відповідають матеріалам справи, адже з 17 жовтня 2025 року справа розглядалася за правилами загального позовного провадження.

Колегія суддів також звертає увагу, що питання про форму апеляційного розгляду суд вирішив у день відкриття апеляційного провадження, тобто ще до спливу встановленого ним же десятиденного строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, у межах якого інший учасник справи також міг висловити свою позицію щодо участі в розгляді справи.

Ці недоліки не були усунуті й під час ухвалення оскаржуваної постанови від 03 червня 2026 року, у якій суд апеляційної інстанції повторно зазначив, що справу розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, та обґрунтував розгляд справи в порядку письмового провадження пунктом 3 частини першої статті 311 КАС України, умови застосування якого в цій справі відсутні.

Таким чином, розглянувши справу в порядку письмового провадження за відсутності визначених статтею 311 КАС України підстав, суд апеляційної інстанції не повідомив Позивача про дату, час і місце розгляду справи та фактично позбавив його можливості реалізувати право на участь у судовому засіданні, про яке він належним чином заявив, усно обґрунтувати доводи апеляційної скарги та надати пояснення щодо доказів, яким, на його думку, не було надано оцінки судом першої інстанції, зокрема висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України від 22 травня 2025 року № 126/51-е, довідок Товариства від 04 серпня 2025 року № 1 та № 2, документів про право власності на знімне обладнання та договорів оренди частини спільного нерухомого майна.

Отже, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог статей 8, 44, 307 та 311 КАС України і не забезпечив дотримання таких основних засад адміністративного судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та відкритість судового процесу.

Аналогічний підхід до застосування статті 311 КАС України у подібних процесуальних ситуаціях, коли справа в суді першої інстанції розглядалася за правилами загального позовного провадження, а апеляційний суд розглянув її в порядку письмового провадження з посиланням на пункт 3 частини першої цієї статті, викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 травня 2026 року у справі № 240/20514/24, а також у постановах 13 травня 2026 року у справі №240/20514/24, від 5 вересня 2026 року №240/20514/24.

Оскільки ця справа розглядалася у суді першої інстанції за правилами загального позовного провадження, повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання є обов`язковим. У цьому разі суд апеляційної інстанції міг провести розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення сторін лише у випадку, якщо учасники справи не прибули у судове засідання, будучи належним чином повідомлені про його проведення, або у разі відсутності від них клопотань про розгляд справи за їхньою участю.

Отже, розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції у спосіб, у який суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження, на думку Верховного Суду, не відповідає принципам адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції не виконав процесуальну вимогу щодо належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце розгляду справи як передумови для апеляційного перегляду справи по суті.

За таких обставин, Верховний Суд констатує порушення судом апеляційної інстанції обов`язку завчасного і належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи. Це становить безумовну підставу для констатації порушення норм процесуального права, що, у свою чергу, тягне за собою обов`язкове скасування судового рішення.

7. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

За правилами пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної постанови та унеможливлює перевірку обґрунтованості інших доводів касаційної скарги щодо застосування норм матеріального права. Зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, Верховний Суд не надає оцінки цим доводам, оскільки вони мають бути предметом повного та належного апеляційного перегляду із дотриманням процесуальних прав учасників справи.

Оскільки порушення норм процесуального права допущено лише судом апеляційної інстанції, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід урахувати викладене в цій постанові, вирішити питання про форму апеляційного розгляду відповідно до статті 311 КАС України з урахуванням того, що справа в суді першої інстанції розглядалася за правилами загального позовного провадження, забезпечити учасникам справи можливість реалізувати їхні процесуальні права та надати мотивовану оцінку всім доводам апеляційної скарги з дотриманням вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САНШАЙН ТЕРМІНАЛ» задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року скасувати.

Справу передати новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх