Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №990/278/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/278/26

адміністративне провадження №П/990/278/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Гончарової І.А., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву представниці ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , Позивач) 10 липня 2026 року звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, ВККС, Комісія, Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 28 травня 2026 року №249/ас-26 у частині визначення кількості балів ОСОБА_1 за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду та у частині визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді;

- зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У позовній заяві Позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у загальному розмірі 51 064,96 грн, з яких 1064,96 грн становить судовий збір, а 50 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу. Також Позивач зазначив, що докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 17 вересня 2026 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 травня 2026 року №249/ас-26 у частині визначення кількості балів ОСОБА_1 за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду та у частині визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді; зобов`язав Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного загального суду та повторно розглянути питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів її кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні.

Після ухвалення рішення у справі представниця Позивача звернулася до суду із заявою про розподіл судових витрат, у якій просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 66 900,00 грн.

На обґрунтування заяви представниця Позивача зазначила, що загальна вартість послуг з професійної правничої допомоги, наданих Позивачу на підставі договору про надання правничої допомоги від 19 червня 2026 року № 19/06/2026 становить 66 900,00 грн

На підтвердження факту понесення відповідних витрат до заяви додано копії: рахунка на оплату № 1 від 10 липня 2026 року; платіжних інструкцій від 13 липня 2026 року на суму 50 000,00 грн та на суму 16 900,00 грн; актів приймання передачі наданих послуг № 1 від 10 липня 2026 року; № 2 від 21 вересня 2026 року.

Представниця Позивача вказала, що витрати, відображені у зазначених актах, безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, відповідають ступеню її складності та є співмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт і часом, витраченим на їх виконання.

Також зазначено, що справа має істотне значення для Позивача, оскільки стосується його участі у конкурсі на посаду судді суду апеляційної інстанції, а предметом оскарження є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання Позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.

Заперечень на заяву про розподіл витрат на правничу допомогу від ВККС України до суду не надходило.

Вирішуючи заяву представниці ОСОБА_2 про стягнення понесених Позивачем витрат на правничу допомогу у справі Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 грудня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076- VI).

Частиною сьомою статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Дослідженням матеріалів цієї справи встановлено, що представниця Позивача зазначала про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз вимог частин п`ятої, шостої та сьомої статті 134 КАС України дозволяє зробити висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України лише за наявності клопотання іншої сторони.

При цьому сторона, яка заперечує зазначений іншою стороною розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, із застосуванням критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представниця Позивача додала до заяви копії: договору про надання правничої допомоги від 19 червня 2026 року № 19/06/2026; додаткової угоди №1 від 10 липня 2026 року, рахунка на оплату № 1 від 10 липня 2026 року; платіжних інструкцій від 13 липня 2026 року на суму 50 000,00 грн та суму 16 900,00 грн; актів приймання передачі наданих послуг № 1 від 10 липня 2026 року; № 2 від 21 вересня 2026 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордера на надання правничої допомоги.

З наданого до матеріалів справи договору про надання правничої допомоги від 19 червня 2026 року № 19/06/2026 вбачається, що відповідно до пункту 1.1 цього договору Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надавати на замовлення Клієнта правничу допомогу, зокрема здійснювати захист та представництво інтересів Клієнта, надавати йому правову інформацію, консультації та роз`яснення з правових питань, спрямованих на забезпечення реалізації прав, законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння відновленню в разі порушення.

Згідно з пунктом 1.2 договору Адвокат погоджується надавати Клієнту послуги відповідно до умов Договору, а Клієнт погоджується оплачувати послуги в порядку та строки, визначені Договором.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.5 договору адвокат надає послуги на підставі усного або письмового завдання (далі - Завдання). За результатами наданих послуг Сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг (далі - Акт), яким фіксують обсяг та вартість послуг, фактично наданих протягом відповідного договірного періоду. Під договірним періодом сторони розуміють будь-який проміжок часу, за який сторони узгодили підписати Акт.

Між сторонами Договору про надання правничої допомоги № 19/06/2026 від 19 червня 2026 року укладено також Додаткову угоду № 1 від 19 червня 2026 року, в якій визначено завдання Клієнта Адвокату, вартість послуг та порядок розрахунків.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 Додаткової угоди № 1 від 19 червня 2026 року Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу, необхідну для представництва інтересів Клієнта у справі про оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 травня 2026 року № 249/ас-26 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Розмір грошової винагороди Адвоката за складання позовної заяви та інших процесуальних документів (незалежно від їх кількості та найменування) у справі під час її розгляду в суді першої інстанції встановлюється у фіксованому розмірі, який становить гривневий еквівалент 1500 доларів США з перерахуванням/оплатою у гривні на дату складання Рахунка на оплату за середнім курсом продажу долара США, відображеному на інтернет ресурсі https://minfin.com.ua/currency/auction/.

Розмір грошової винагороди Адвоката за представництво інтересів Клієнта у підготовчому та/або судовому засіданні в судах першої та апеляційної інстанцій визначається виходячи з фактичної кількості часу, витраченого Адвокатом, та його погодинної ставки, що становить гривневий еквівалент 150 доларів США з перерахуванням/оплатою у гривні на дату складання Акту за середнім курсом продажу долара США, відображеному на інтернет ресурсі https://minfin.com.ua/currency/auction/.

Актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 10 липня 2026 року сторони підтвердили, що Адвокатом надано Клієнту послуги зі складання позовної заяви про оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 травня 2026 року № 249/ас-26 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. Кількість витраченого Адвокатом часу на надання послуги становила 8 год.

Актом приймання-передачі наданих послуг № 2 від 21 вересня 2026 року сторони підтвердили, що Адвокатом надано Клієнту послуги зі складання відповіді на відзив та заперечень проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 990/278/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення в частині та зобов`язання вчинити дії. Загальна кількість витраченого Адвокатом часу на надання послуг становила 2 год.

Отже, загальна вартість послуг, наданих Позивачу на підставі Договору про надання правничої допомоги № 19/06/2026 від 19 червня 2026 року у межах справи № 990/278/26, становить 66 900,00 грн.

Фактична оплата наданих послуг підтверджується платіжними інструкціями від 13 липня 2026 року на суму 50 000,00 грн та на суму 16 900,00 грн.

Відповідно до приписів частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Матеріали справи свідчать, що представником Позивача було виконано комплекс процесуальних дій, спрямованих на підготовку та супровід справи, зокрема здійснено складання позовної заяви, відповіді на відзив та заперечень проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначені дії були об`єктивно необхідними для захисту прав та інтересів Позивача.

Ураховуючи зазначене Верховний Суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені Позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи, належним чином обґрунтовані. Заявлений представницею Позивача розмір витрат на правничу допомогу є реальним та підтвердженим належними доказами. Перелік витрат на професійну правничу допомогу, понесених Позивача, є необхідним для розгляду цієї справи, а заявлений до відшкодування розмір витрат відповідає критерію розумності. Відповідачем про неспівмірнність заявлених Позивачем витрат на правничу допомогу заявлено не було.

Водночас суд звертає увагу на наступне.

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зазначила, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Також в зазначеній справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України

Крім того, у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 Верховний Суд зазначив, що безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву, зокрема, одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи навіть з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин.

Позивачем в позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу складає 50 000,00 грн.

В запереченнях проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та у відповіді на відзив Позивачем не було зазначено про збільшення розміру витрат на правничу допомогу. Інших заяв у справі, зокрема, щодо розподілу судових витрат, Позивачем у справі подано не було.

Відтак, Позивачем до закінчення розгляду справи було заявлено лише про судові витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн та саме щодо відповідної суми вказано, що докази на підтвердження понесених будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України.

При цьому суд звертає увагу на те, що оплата наданих за договором про надання правничої допомоги № 19/06/2026 від 19 червня 2026 року послуг була повністю проведена 13 липня 2027 року, а послуги щодо яких складено акт № 2 від 21 вересня 2026 року були в повному обсязі надані в серпня 2026 року.

Відтак Позивач достеменно знаючи про понесення витрат на правничу допомогу в рамках цієї справи у розмірі 66 900,00 грн, водночас до закінчення розгляду справи заявив тільки про витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Враховуючи наведе заява Позивача про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, а в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 16 900,00 грн підлягає залишенню без розгляду.

За змістом частин третьої і п`ятої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 134, 139, 250, 252, 255, 266, 325 КАС України Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представниці ОСОБА_1 про розподіл витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення.

Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (місцезнаходження: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9; код ЄДРПОУ 37316378) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 50 000 грн 00 коп (п`ятдесят тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.

В іншій частині заяву представниці ОСОБА_1 про розподіл витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення Верховного Суду 17 вересня 2026 року і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.А. Гончарова

І.Л. Желтобрюх

О.О. Шишов