Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №171/3453/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/3453/26

2-а/171/43/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м.Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Кодрян Л.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділення поліції №8 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення поліції №8 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування постанови посилається на те, що 19.09.2026 року о 22:25 год поліцейський відділення поліції №8 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області виніс постанову серії ЕНА №7913403 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що він керував транспортним засобом не маючи страхового полісу та посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР.

Вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП. Вказує, що коли до нього підійшли працівники поліції мотоцикл перебував у нерухомому стані на узбіччі з вимкненим двигуном. Той факт, що він сидів на мотоциклі не є доказом здійснення руху.

Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7913403 від 19 вересня 2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. Закрити провадження у справі та стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 дану справу визначено для розгляду судді Кодрян Л.І.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22.09.2026 було відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02 жовтня 2026 року від відділення поліції №8 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому відповідача просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач посилається на те, що працівниками поліції були дотримані вимоги чинного законодавства під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 роз`яснено його права та порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Вимоги позивача відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскаржувана постанова від 19.09.2026 серії ЕНА №7913403, якою зафіксовано порушення позивачем правил ПДР є законною та складеною відповідно до норм діючого законодавства. На підтвердження викладених у відзиві доводів надали відеозапис з нагрудної камери поліцейських, які фіксували порушення Правил дорожнього руху.

Суд дослідивши наявні докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення від 19.09.2026 серії ЕНА №7913403 о 22:15 год. в м. Апостолове, по вул. Відродження, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SP200R-28 AE1120LV не маючи страхового полісу та посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки раніше його не отримував, чим порушив п.2.1.а Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. (а.с. 6).

З відеозапису з бодікамери поліцейського при оформленні оскаржуваної постанови, що наданий представником відповідача факту керування позивачем транспортним засобом не зафіксовано.

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (пункти 1.1, 1.3, 1.4, 1.5).

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка").

Пунктом 2.4 а ПДР України визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Так, за змістом оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.1.а Правил дорожнього руху.

Пунктом 2.1 ПДР передбачено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Приписами п.2.1 а ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Частиною другою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія.

Отже, керування транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія, створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 126 КУпАП.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).

Тобто, суб`єктивна сторона, як елемент складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.2 ст.126 КУпАП, передбачає обов`язкову наявність умислу особи на вчинення такого правопорушення.

Таким чином, визначаючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП, обов`язковим є встановлення умислу позивача на вчинення адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона якого полягає в керуванні транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія.

Проте, жодного доказу самого факту керування позивачем транспортним засобом 19.09.2026 року о 22:15 год по вул. Визволення в м. Апостолове до суду не надано. З наданого відповідачем відеозапису на підтвердження вчинення порушення позивачем, факт керування транспортним засобом останнім не встановлено.

В порушення ст. 280 КУпАП, при винесенні оскаржуваної постанови відповідач не здійснив всіх заходів для з`ясування наявності вини позивача у вчиненні правопорушення, адже обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак відповідачем не взято до уваги твердження позивача що він не керував транспортним засобом, що транспортний засіб перебував на узбіччі з вимкненим двигуном.

Правовою ж підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.

Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Суд зауважує про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі за ч.2 ст.126 КУпАП.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Також, згідно з п. 9 ч.1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Згідно з ч.ч1,2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно наданого до суду відеозапису з бодікамери поліцейського зробленого при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 факт керування ОСОБА_1 не доведений.

Інших доказів, які свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про їх вчинення.

Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Принцип презумпції винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 3400 грн., відповідно до санкції частини другої статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, не доведена, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.09.2026 серії ЕНА №7913403 слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом в розмірі 1331 грн 20 коп. підлягає поверненню ОСОБА_1 , на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір", оскільки сплата судового збору за даною категорією справ не передбачена діючим законодавством.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 241-246, 257-262, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділення поліції №8 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7913403 від 19.09.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 3400 грн 00 коп. скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп., сплачений 21.09.2026 року згідно квитанції 8428-1473-6174-6033.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі у десятиденний строк з проголошення судового рішення апеляційної скарги.

СуддяЛ. І. Кодрян