Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №674/2230/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/2230/26

Провадження № 2-о/674/166/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 жовтня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., з участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., заявниці ОСОБА_1 , представника заявниці – адвоката Мельника А.І. (в режимі відеоконференції), заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в :

06 жовтня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана її представником – адвокатом Мельником А.І., у якій заявниця просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на шість місяців, заборонивши їм перебувати в місці проживання (перебування) заявниці та її малолітньої доньки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на 500 м до місця проживання (перебування), навчання, інших місць частого відвідування заявниці та її доньки, зокрема до зазначеного будинку та Комунального закладу "Смотрицька дитяча музична школа"; особисто і через третіх осіб розшукувати заявницю та її доньку, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; вести з ними листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заяву мотивовано тим, що заявниця разом із малолітньою донькою зареєстрована та проживала в будинку за вказаною адресою, де проживають і її батьки – заінтересовані особи, які систематично вчиняють щодо неї домашнє насильство. Заінтересовані особи створили непридатні для проживання умови (антисанітарія, виготовлення та вживання алкоголю, паління в будинку при дитині), зірвали замок і забрали з кімнати заявниці придбані нею для ремонту матеріали й техніку та фактично не допускають її з дитиною до будинку, через що з 01 вересня 2026 року вона з донькою змушена тимчасово проживати в м. Кам`янці-Подільському. ОСОБА_2 , крім того, з 01 вересня 2026 року систематично телефонує на лінію "102" з неправдивими повідомленнями про небезпеку для дитини, а 01 вересня 2026 року заподіяла заявниці тілесні ушкодження, з приводу чого внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а щодо самої ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП. Через поведінку заінтересованих осіб дитина не може відвідувати музичну школу та потребувала лікування. Оскільки у ОСОБА_1 є інший будинок, заборона перебувати в будинку АДРЕСА_1 не буде для заінтересованих осіб обтяжливою.

Ухвалою судді від 07 жовтня 2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні за правилами окремого провадження.

09 жовтня 2026 року заінтересовані особи подали клопотання про відкладення розгляду справи для отримання безоплатної правничої допомоги. У судовому засіданні заінтересовані особи клопотання підтримали, пояснивши, що копії документів отримали лише напередодні та не встигли залучити адвоката, і надали талон про звернення до центру з надання безоплатної правничої допомоги. Представник заявниці проти відкладення заперечив, зазначивши, що для цієї категорії справ установлено скорочений строк розгляду, а звернення до центру не свідчить про призначення адвоката. Протокольною ухвалою суду в задоволенні клопотання відмовлено, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається не пізніше 72 годин після надходження заяви до суду, а передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи немає.

Того ж дня заінтересовані особи подали письмові пояснення, у яких проти заяви заперечили. Зазначили, що конфлікт ініціює сама заявниця: з червня 2026 року вона пошкодила кухню в будинку, викинула їхні речі та продукти, 31 серпня та 01 вересня 2026 року застосувала фізичне насильство до ОСОБА_2 . Будинок АДРЕСА_1 є їхнім єдиним житлом, тоді як заявниця має квартиру в м. Кам`янці-Подільському. Звернення на лінію "102" ОСОБА_2 пояснила тривогою за онуку після отриманих від неї повідомлень. Крім того, заінтересовані особи посилалися на поведінку заявниці та просили направити її на огляд до лікаря-психіатра і лікаря-нарколога, вирішити питання щодо малолітньої дитини та не перешкоджати їхньому спілкуванню з онукою.

У судовому засіданні представник заявниці заяву підтримав і пояснив, що заінтересовані особи тривалий час вчиняють щодо заявниці домашнє насильство та намагаються змусити її залишити будинок. 01 вересня 2026 року ОСОБА_2 побила заявницю, після чого та з донькою тимчасово виїхала до м. Кам`янця-Подільського. Заінтересовані особи й надалі звертаються до поліції та інших служб із повідомленнями про небезпеку для дитини, які перевірками не підтверджуються, а будинок через паління, антисанітарію та сміття непридатний для проживання дитини. На запитання суду про те, як виконуватиметься заборона наближатися до будинку, в якому проживають заінтересовані особи, представник пояснив, що метою заяви є не їх виселення, а запобігання подальшим протиправним діям і нормалізація стосунків, а вибір селища Смотрич зумовлений тим, що дитина близько чотирьох років навчається в місцевій музичній школі.

Заявниця заяву підтримала і пояснила, що після конфлікту разом із донькою залишила будинок, після чого в ньому зламали замки, забрали чи пошкодили її речі, будівельні матеріали та музичні інструменти доньки, з приводу чого вона звернулася до поліції. Наразі вона проживає в м. Кам`янці-Подільському, проте її квартира там затоплена і непридатна для проживання, тому вона з дитиною бажає повернутися до будинку в селищі Смотрич, тоді як заінтересовані особи мають інше житло. Просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців і заборонити заінтересованим особам наближатися до неї та дитини на відстань 500 м.

Заінтересовані особи проти задоволення заяви заперечили. ОСОБА_1 пояснив, що проживає в будинку з 1995 року та облаштовував його власними силами, і заперечив вчинення ним і дружиною дій, про які зазначає заявниця, зокрема пошкодження майна та заволодіння музичними інструментами. ОСОБА_2 пояснила, що проживає в будинку від народження, між нею та донькою триває конфлікт щодо житла, речей, ремонту й оплати комунальних послуг, заявниця пошкодила приміщення та викинула її речі, неодноразово нападала на неї, тоді як сама вона доньку не била. Заінтересовані особи також просили обстежити заявницю, перевірити відвідування дитиною школи та вирішити питання щодо її проживання з матір`ю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Заявниця та її малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою проживають батьки заявниці – заінтересовані особи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Документів про те, кому належить будинок на праві власності, матеріали справи не містять. З 01 вересня 2026 року заявниця разом із донькою в цьому будинку не проживає, а перебуває в м. Кам`янці-Подільському. Це заявниця підтвердила в судовому засіданні.

За заявою заявниці від 16 вересня 2026 року про заподіяння їй ОСОБА_2 тілесних ушкоджень 01 вересня 2026 року Кам`янець-Подільське районне управління поліції ГУНП в Хмельницькій області 17 вересня 2026 року внесло відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026242060000326 за ч. 1 ст. 125 КК України. Відомостей про повідомлення будь-кому про підозру у цьому кримінальному провадженні, а також висновку судово-медичної експертизи чи інших медичних документів про тілесні ушкодження заявниці матеріали справи не містять. За заявою заявниці від 02 жовтня 2026 року (талон-повідомлення № 33982) триває перевірка.

Згідно з відповіддю відділення поліції № 1 Кам`янець-Подільського районного управління поліції від 22 вересня 2026 року на адвокатський запит, за заявою заявниці від 11 вересня 2026 року про крадіжку її речей відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились, а ОСОБА_2 10 і 11 вересня 2026 року сама зверталася до поліції з приводу протиправних дій щодо неї з боку заявниці; ці матеріали перебувають на розгляді.

Надані заявницею фотознімки та відеозаписи фіксують побутовий безлад у будинку, однак не містять відомостей про застосування насильства до заявниці чи дитини. Виписка з медичної карти стаціонарного хворого № СК-005305-2026 підтверджує лікування дитини з 17 вересня по 05 жовтня 2026 року, але не свідчить про зв`язок її захворювання з діями заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі – Закон), на строк від одного до шести місяців.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, незалежно від того, чи проживає особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство охоплює словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону). Економічне насильство включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону), а фізичне – ляпаси, стусани, штовхання, нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону).

Обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону). Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову в його видачі приймається на підставі оцінки ризиків, тобто оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення (ч. 3 ст. 26, п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону). Вичерпний перелік заходів визначено ч. 2 ст. 26 Закону.

Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 зазначив, що у випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення. Водночас сам факт звернення до поліції та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не доводить вчинення домашнього насильства (постанова Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 755/5273/19). Якщо дії сторін є обопільними, а за конфліктом стоїть спір щодо користування житлом, такий спір не може бути вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2023 року у справі № 676/3259/22). Заборона особі перебувати в житлі, право користування яким вона має, коли сторони вже не проживають разом, не відповідає завданню протидії домашньому насильству і є непропорційним втручанням у її права (постанова Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 607/10853/21).

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд виходить із такого.

Щодо ОСОБА_1 заява не містить жодного конкретного епізоду насильства, а посилання на антисанітарію та вживання алкоголю в будинку не свідчать про діяння, спрямовані проти заявниці чи її дитини. Жоден із наданих заявницею документів поліції його не стосується.

Щодо ОСОБА_2 доказом фізичного насильства заявниця вважає кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України. Проте відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено на підставі її власної заяви, поданої через п`ятнадцять днів після події, відомостей про повідомлення будь-кому про підозру немає, а медичних документів, які б підтверджували наявність у заявниці тілесних ушкоджень, немає. Водночас з відповіді відділення поліції № 1 убачається, що у вересні 2026 року ОСОБА_2 сама неодноразово зверталася до поліції з приводу протиправних дій заявниці, а заінтересовані особи стверджують про застосування насильства саме заявницею. За таких обставин наявні в матеріалах справи докази свідчать про тривалий взаємний конфлікт між заявницею та її матір`ю, а не про одностороннє насильство з боку ОСОБА_2 , ризик продовження якого обґрунтовував би видачу обмежувального припису.

Посилання сторін на протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, складені 01 вересня 2026 року, суд до уваги не бере, оскільки ні самих протоколів, ні рішень у справах про адміністративні правопорушення до матеріалів справи не надано. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення лише фіксує обставини, на які посилається посадова особа поліції, і не встановлює вини особи; обов`язковою для суду в цьому питанні є лише постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Звернення ОСОБА_2 на лінію "102" є реалізацією гарантованого ст. 40 Конституції України права на звернення до органів державної влади. Доказів того, що ці звернення були завідомо неправдивими, а також того, що вони викликали в заявниці побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість чи завдали шкоди її психічному здоров`ю, як того вимагає п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, заявниця не надала.

Доводи про економічне насильство – недопуск до будинку та заволодіння речами – також не підтверджені: за заявою про крадіжку кримінальне провадження не розпочато, а з будинку заявниця з донькою виїхала 01 вересня 2026 року і відтоді проживає в м. Кам`янці-Подільському. Твердження заявниці про те, що після її виїзду в будинку зламали замки та забрали чи пошкодили її речі й музичні інструменти доньки, заінтересовані особи заперечили, а інших доказів цього, крім її власних звернень до поліції, не надано. Документів про право власності на будинок сторони не надали, а з пояснень заінтересованих осіб убачається, що між ними та заявницею існує спір щодо прав на будинок: ОСОБА_2 оспорює документ, на підставі якого заявниця претендує на будинок. Такий спір підлягає вирішенню в позовному провадженні, а не шляхом видачі обмежувального припису.

Крім того, заходи, про які просить заявниця, зокрема заборона перебувати в будинку, у якому заінтересовані особи постійно проживають, та наближатися до нього на 500 м, за відсутності спільного проживання сторін фактично означали б виселення заінтересованих осіб з їхнього житла, що не передбачено ч. 2 ст. 26 Закону і є непропорційним втручанням у їхні права. Пояснення представника заявниці про те, що метою заяви не є виселення заінтересованих осіб, цього не спростовують. Навпаки, бажання заявниці повернутися з дитиною до будинку в селищі Смотрич з огляду на навчання доньки в місцевій музичній школі та непридатність її квартири в м. Кам`янці-Подільському свідчить про спір щодо користування житлом, а не про ризик продовження домашнього насильства.

Доказів вчинення заінтересованими особами насильства щодо малолітньої ОСОБА_3 заявниця також не надала.

Прохання заінтересованих осіб про направлення заявниці на огляд до лікарів, вирішення питань щодо малолітньої дитини та спілкування з нею бабусі й дідуся виходять за межі предмета розгляду справи про видачу обмежувального припису і можуть бути вирішені в іншому судовому провадженні в порядку, встановленому законом.

За таких обставин підстав для видачі обмежувального припису стосовно заінтересованих осіб немає, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 350-1, 350-5, 350-6 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

заявниця – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

особа, в інтересах якої подано заяву – малолітня ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

заінтересовані особи:

ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий;

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Давид БАРАТЕЛІ