Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №607/19155/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2026 Справа №607/19155/26 Провадження №2-а/607/498/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Воробель Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Жук Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову №R708661 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 21.08.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до електронного військово-облікового документа, сформованого 21.08.2026 у застосунку «Резерв+», він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний, а зазначені в ньому адреса проживання, номер телефону та адреса електронної пошти ним не змінювалися. 18.08.2026 позивач виявив у застосунку «Резерв+» сповіщення про порушення правил військового обліку та оголошення його в розшук. Єдиною можливістю знятися з розшуку було отримання електронної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності з подальшим її оскарженням. Вказує, що сформована у застосунку заява про визнання вини не свідчить про фактичне визнання ним вини у вчиненні правопорушення та не може бути достатнім доказом його вчинення за відсутності інших належних доказів. Позивач також зазначає, що з 2010 року не змінював місця проживання, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2026/015002508 від 30.08.2026, відповідно до якого він з 02.07.2010 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Ця ж адреса зазначена в його електронному військово-обліковому документі. Крім того, згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 , виданим 17.07.2013, позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, на його думку, оскільки з 2010 року місце його проживання не змінювалося та на військовий облік до відповідача він не ставав, у нього не виник обов`язок ставати на військовий облік за новим місцем проживання, а відтак адміністративного правопорушення він не вчиняв. Також позивач посилається на те, що неодноразово оновлював свої військово-облікові дані через застосунок «Резерв+», на військово-лікарську комісію не направлявся, є студентом та з 01.09.2026 має право на оформлення відстрочки відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказує, що відповідач був обізнаний про його місце проживання. Водночас, на думку позивача, оскаржувана постанова не містить відомостей про місце, час вчинення та конкретні обставини адміністративного правопорушення, а також не містить доказів вчинення ним правопорушення.

07.09.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, будучи належним чином сповіщений про зміст позовної заяви та відкриття провадження у справі, не скористався правом на подачу відзиву.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання двічі не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи та її розгляду без участі відповідача не подавав. У встановлений судом строк відзиву не подав та із клопотанням про продовження строку на його подання не звертався.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні докази у справі, дійшов такого висновку:

порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 210 КУпАП настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 3 статті 210 КУпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Диспозиція зазначеної статті має бланкетний характер, оскільки не встановлює безпосередньо охоронюваних законом правил поведінки, а відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають відповідні вимоги, порушення яких утворює склад правопорушення. Відтак у кожному конкретному випадку підлягає встановленню, яке саме законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і дотепер.

Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктами 1, 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 (далі – Інструкція).

Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки не складає протокол щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а саме:

- у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику;

- у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (далі - заява про визнання правопорушення).

Заява про визнання правопорушення подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у строки та способи, передбачені статтею 279-9 КУпАП.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Згідно з ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до постанови №R708661 від 21.08.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 встановлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку.

На підставі зазначеного позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

З цієї постанови також вбачається, що постанову винесено за результатами розгляду заяви особи про визнання факту правопорушення та згоду на притягнення до відповідальності за її відсутності.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 , виданим 17.07.2013, ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Водночас, як вбачається з копії військово-облікового документа, сформованого в застосунку «Резерв+» станом на 21.08.2026, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов`язаний. Місцем проживання вказано: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 30.08.2026 ОСОБА_1 з 02.07.2010 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, наявні у справі докази підтверджують, що зареєстроване місце проживання позивача з 02.07.2010 не змінювалося. При цьому доказів його прибуття до нового місця проживання, зміни задекларованого (зареєстрованого) місця проживання чи виникнення інших обставин, з якими закон пов`язує обов`язок стати на військовий облік за новим місцем проживання, матеріали справи не містять.

Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 станом на 21.08.2026 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 не свідчить про зміну ним місця проживання та не підтверджує факту невиконання ним обов`язку, передбаченого ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він «не став на військовий облік за новою адресою». Отже, для встановлення складу адміністративного правопорушення відповідач мав довести, зокрема, факт прибуття позивача до нового місця проживання та виникнення у зв`язку з цим обов`язку стати на військовий облік у семиденний строк.

Однак жодних належних та достатніх доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем суду не надано. Відповідач не подав відзиву на позов, не навів заперечень щодо доводів позивача та не надав доказів на підтвердження зміни останнім місця проживання або наявності у нього обов`язку стати на військовий облік за новою адресою.

Натомість позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а також правомірності прийняття постанови №R708661 від 21.08.2026.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За змістом постанови від 08.07.2020 у справі 463/1352/16-а Верховний Суд звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що з урахуванням положень вказаної вище норми, рішення суб`єкта владних повноважень не потребує окремого визнання його протиправним, оскільки така протиправність підтверджується шляхом скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи встановлені судом обставини, з огляду на наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що постанову №R708661 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 21.08.2026 слід скасувати, а провадження у справі – закрити.

Крім того, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Універсал Банк» від 31.08.2026.

Водночас 09.09.2026 Конституційний Суд України ухвалив рішення № 10-р(ІІ)/2026, яким установлено, що положення Закону України «Про судовий збір» не передбачають справляння судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, суд враховує, що при зверненні до суду з позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення сплата судового збору законодавством не передбачена, а тому підстав для його стягнення з відповідача на користь позивача немає.

За вказаних обставин позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 229, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП – задовольнити.

Постанову №R708661 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 21.08.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, – скасувати, а провадження у справі – закрити.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок відповідно до квитанції до платіжної інструкції АТ «Універсал Банк» від 31.08.2026.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддяН. П. Воробель