Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №607/17369/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2026 Справа №607/17369/26 Провадження №2/607/7169/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (далі – позивач, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР») через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 27.01.2026 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») було укладено Кредитний договір № 103188403. Перед укладенням Договору ТОВ «МІЛОАН» було здійснено віддалену ідентифікацію відповідача з метою надання фінансових послуг за допомогою отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних. За умовами Договору, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 4 300 грн, строком на 360 днів, дата повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів) – 22.01.2027. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши йому визначені договором кредитні кошти, шляхом їх перерахування на кредитний рахунок за картою НОМЕР_1 . Однак, відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 18 026,2 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 4 300 грн, за відсотками – 2 535,75 грн, та за комісіями – 3 190,45 грн, а також штраф – 8 000 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.

26.06.2026 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» уклали договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до умов якого останнім набуто право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 103188403 від 27.01.2026.

Таким чином, оскільки відповідач має непогашену заборгованість, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором № 103188403 від 27.01.2026 в розмірі 18 026,2 грн, а також судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат, понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 219,78 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» не з`явився, однак у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання повісток про виклик до суду, які повернулись на адресу суду з відміткою про відсутність адресата. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подавав, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що 27.01.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений Договір про споживчий кредит за №103188403 (індивідуальна частина), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 401524 (далі – Договір).

Згідно з умовами п. 1.1 Договору, Кедитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі – кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі – плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума кредиту становить 4 300 грн. Кредит надається строком на 360 днів з 27.01.2026. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п.п. 1.2-1.3 Договору).

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 22.01.2027 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.4 Договору).

За змістом п. 1.5 Договору, загальні витрати Позичальника за кредитом складають 15210.05 грн. Денна процентна ставка складає: (15210.05 грн / 4300.00 грн) / 360 днів * 100% = 0.98%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2662.75 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 19510.05 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 967,50 грн, яка нараховується за ставкою 22,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 7000,40 грн., що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (п. 1.5.2 Договору).

За умовами п.п. 1.5.3, 1.5.4 Договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно з п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 7242.15 грн.

Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 Договору відповідно (п. 2.2.1).

Згідно з п. 2.1 Договору, кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

За умовами п. 2.4.3 Договору, у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний телефонний номер Позичальника (SMS) або у месенджери, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність – комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери. На Договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення Договору. Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника (п. 6.2 Договору).

Відповідач ОСОБА_1 приймаючи пропозицію ТОВ «МІЛОАН» про укладення кредитного договору, також погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами та Графіком платежів) договору в цілому та підтвердив, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил; не перебуває під впливом хвороби, алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або, які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «МІЛОАН» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «МІЛОАН», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 Правил (п. 6.3 Договору).

Укладення ТОВ «МІЛОАН» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «МІЛОАН» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 Договору).

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. Договору).

Згідно з Додатком №1 до Договору про споживчий кредит за №103188403 від 27.01.2026 (Графік платежів), сторонами погоджено сплату кредиту щомісячними платежами, за такими умовами: сума кредиту за Договором – 4 300 грн, строк – 360 днів, дата видачі – 27.01.2026, дата повернення – 22.01.2027, проценти за користування кредитом 7 242,15 грн, комісія за надання кредиту 967,50 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 7 000,40 грн, загальна вартість кредиту – 19 510,05 грн, реальна річна процента ставка 2 662,75 %.

Додатком №2 до Договору про споживчий кредит за №103188403 від 27.01.2026 є Заява на отримання кредиту №103188403, у якій ОСОБА_1 просив ТОВ «МІЛОАН» надати йому кредит для задоволення власних потреб, не повязаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника, на наступних умовах: мета отримання кредиту – інші споживчі потреби; сума кредиту – 4300 грн; загальний строк кредитування – 360 днів; процентна ставка протягом першого розрахункового періоду – 90 відсотків річних. Процентна ставка протягом решти строку кредитування – 180 відсотків річних. Комісія за надання кредиту – 22.50% від суми кредиту; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) –7.40% від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів; періодичність здійснення платежів – в перший період – 30 днів, далі кожні 15 днів згідно Графіку платежів; розмір періодичного платежу – згідно Графіку платежів. Також у заяві ОСОБА_1 зазначив платіжну картку на яку має бути перерахована сума кредиту: НОМЕР_1 .

Відповідно до Анкети-заяви на кредит № 103188403 від 27.01.2026, остання містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 в ТОВ «МІЛОАН» на суму 4 300 грн. Також, у вказаній заяві відображений посекундний процес оформлення та розгляду заяви № 103188403.

Також, 27.01.2026 відповідач ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 121457 підписав Паспорт споживного кредиту №103188403 «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма)», який містить відомості про основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту аналогічні тим, які узгоджені сторонами у Договорі про споживчий кредит за №103188403 від 27.01.2026.

ТОВ «МІЛОАН» 27.01.2026 надало відповідачу ОСОБА_1 кредит за договором №103188403 у сумі 4 300 грн шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 VISA, що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «МІЛОАН» № 115023540 від 27.01.2026.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 103188403, 27.01.2026 відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4 300 грн та нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 967,50 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 28.01.2026 до 26.06.2026, зокрема: за період з 28.01.2026 до 26.02.2026 за процентною ставкою відповідно до п.1.5.3 Договору по 10,60 грн за кожен день, за період з 27.02.2026 до 26.06.2026 за процентною ставкою відповідно до п.1.5.4 Договору по 21,21 грн за кожен день. У період з 28.01.2026 до 26.06.2026 було нараховано комісію за обслуговування кредиту у загальному розмірі 3 190,45 грн, а також штрафи згідно з п. 4.1 Договору у загальному розмірі 8 000 грн. Також з відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 103188403 вбачається, що ОСОБА_1 вносив платежі на погашення заборгованості у загальному розмірі 640,65 грн, які були частково зараховані на погашення заборгованості за процентами у розмірі 318 грн та комісії у розмірі 322,65 грн.

Проаналізувавши вищевказані відомості про щоденні нарахування за кредитним договором № 103188403 та здійснивши арифметично-математичний підрахунок судом встановлено, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 26.06.2026 становить 18 026,20 грн, з яких: 4 300 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 535,75 грн – сума заборгованості за відсотками; 3 190,45 грн – сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту; 8 000 грн – сума заборгованості за штрафом.

26.06.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №МТ-260626-1, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2. цього Договору, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за Кредитними договорами в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, за умови виконання Фактором свого обов`язку щодо сплати ціни продажу у розмірі, передбаченому у п. 3.2. цього Договору, Клієнт перестає бути стороною за Кредитними договорами, вказаними у Переліку (Реєстрі) Боржників, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за такими Кредитними договорами та набуває всіх прав за ними (п. 2.1 Договору факторингу).

Сторони домовились, що Право вимоги за Кредитними договорами, вказаними у Переліку (Реєстрі) Боржників, вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників, складеного за формою, погодженою у Додатку 1 до цього Договору, виключно за умови виконання Фактором свого обов`язку щодо сплати ціни продажу у розмірі, передбаченому у п. 3.2. цього Договору (п. 2.4 Договору факторингу).

Згідно з положеннями п. 3.2. Договору факторингу, за відступлене Право вимоги до Боржників за Кредитними договорами, Фактор зобов`язується сплатити Клієнтові ціну продажу у розмірі 5 176 526 грн без ПДВ, у строк до 29.06.2026 включно.

Як вбачається з Акту приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників №1 від 26.06.2026 до Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026, ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» уклали цей Акт про те, що на виконання умов договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026, Клієнт передав, а Фактор прийняв Перелік (Реєстр) Боржників № 1 від 26.06.2026, після чого, з урахуванням п. 2.4 та п. 2.5. Договору факторингу, від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників.

Відповідно до витягу з Переліку (Реєстру) Боржників № 1 від 26.06.2026 до Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026 ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 103188403, в сумі 18 026,20 грн.

Згідно з копією платіжної інструкції № 37204767222223418 від 26.06.2026 ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» сплатило ТОВ «МІЛОАН» грошові кошти в сумі 5 176 526 грн, призначення платежу: сплата ціни продажу за відступлення права вимоги, згідно Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026.

Згідно з Довідкою про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором № 103188403 від 27.01.2026 станом на 28.07.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» за кредитним договором № 103188403 від 27.01.2026 року, за період з 27.01.2026 р. до 28.07.2026 р. (включно) складає 18 026.20 грн з яких: 4 300 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 535,75 грн – сума заборгованості за відсотками; 3 190,45 грн – сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту; 8 000 грн – сума заборгованості за штрафом.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Договір про споживчий кредит №103188403 від 27.01.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом – одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги за Договором про споживчий кредит №103188403 від 27.01.2026 відповідно до Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо кредитним договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, враховуючи, що сторони у кредитному договорі погодили повернення позики частинами, проте фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку та у погодженні сторонами строки ТОВ «МІЛОАН» правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 1050 ЦК України за змістом якої, в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення частини позики, що залишилася.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «МІЛОАН» правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» свої зобов`язання за Договором про споживчий кредит за №103188403 від 27.01.2026 виконав у повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 300 грн.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Договором про споживчий кредит №103188403 від 27.01.2026, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 18 026,2 грн, з яких: 4 300 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 535,75 грн – сума заборгованості за відсотками; 3 190,45 грн – сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту; 8 000 грн – сума заборгованості за штрафом.

Водночас, щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 3 190,45 грн, суд зазначає наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «…у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Так, як вбачається із змісту Договору про споживчий кредит №103188403 від 27.01.2026, п. 1.5.2 Договору встановлено сплату комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) у розмірі 7 000,40 грн, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), без уточнення найменування конкретної послуги та систематичності її надання.

Також, кредитний договір та паспорт споживчого кредиту не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, що пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісійна винагорода, а позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі відповідачем при укладенні договору.

Таким чином вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації ,що суперечить вимогам частин 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Крім того, матеріали справи не містять доказів факту надання послуг, передбачених п. 1.5.2 Договору про споживчий кредит №103188403 від 27.01.2026, зокрема послуг, що стосуються обслуговування кредитної заборгованості. Також, відсутні докази того, що споживач вимагав інформацію, передбачену статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», частіше одного разу на місяць.

Окрім цього, п. п. 1.5.1 Договору встановлено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 967,50 грн, яка нараховується за ставкою 22,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

При цьому, аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія пов`язана за наданням кредиту є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 в справі № 677/1535/15, від 21.07.2021 в справі № 751/4015/15, від 15.12.2021 в справі № 209/789/15, від 12.04.2022 в справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що положення Договору про споживчий кредит №103188403 від 27.01.2026 щодо сплати комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 3 190,45 грн, а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 у справі 727/5461/23, від 09.10.2024 у справі 582/202/22.

З приводу стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за штрафами у розмірі 8 000 грн, суд зазначає наступне.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України у і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Враховуючи те, що заборгованість за штрафами у відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №103188403 від 27.01.2026 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 8 000 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Окрім цього, з відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №103188403 від 27.01.2026 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості на загальну суму 640,65 грн, з яких 322,65 грн зараховано на погашення заборгованості за комісією за надання кредиту.

Разом з тим, оскільки положення Договору про споживчий кредит №103188403 від 27.01.2026 щодо сплати комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту є нікчемними з моменту укладення договору, суд приходить до висновку, що кошти у розмірі 322,65 грн, які були зараховані ТОВ «МІЛОАН» на сплату комісій слід зарахувати на сплату заборгованості за процентами.

Таким чином, розмір заборгованості за Договором про споживчий кредит №103188403 від 27.01.2026, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 6 513,10 грн, яка складається із: 4 300 грн заборгованості за кредитом; 2 213,10 грн заборгованості за процентами.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився та доказів на спростування доводів позивача не надав.

На підставі викладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що майнові права позивача підлягають захисту, шляхом часткового задоволення позову та стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованості за Договором про споживчий кредит №103188403 від 27.01.2026 у розмірі 6 513,10 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, у позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією № 3720480316 від 07.08.2026, та витрат пов`язаних з поштовим відправленням позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 219,78 грн, сплата яких підтверджується квитанцією № 2189040 від 07.08.2026.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 961,96 грн пропорційно задоволеній частині позовних вимог (6 513,10 / 18 026,2 *2662,40 = 961,96).

Також відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з поштовим відправленням документів в розмірі 79,41 грн пропорційно задоволеній частині позовних вимог (6 513,10 / 18 026,2 * 219,78 = 79,41).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за Договором про споживчий кредит №103188403 від 27.01.2026, в розмірі 6 513 (шість тисяч п`ятсот тринадцять) гривень 10 (десять) копійок, з яких: 4 300 гривень – заборгованість за сумою кредиту; 2 213 гривень 10 копійок – заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судовий збір у розмірі 961 (дев`ятсот шістдесят одна) гривня 96 (дев`яносто шість) копійок та витрати, пов`язані з поштовим відправленням документів у розмірі 79 (сімдесят дев`ять) гривень 41(сорок одна) копійка.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 43170298, адреса місце знаходження: вул.. Алмазова Генерала, 13 офіс 601, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 09.10.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець