Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №607/15061/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 Справа №607/15061/26 Провадження №2/607/6479/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ходань С.І.,

у відсутності сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал», товариство, позивач), через свого представника Куксу Карину Олександрівну, 09.07.2026 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 419495846 від 13.08.2025 у розмірі 16205,20 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 13.08.2025 в електронній формі уклали договір кредитної лінії № 419495846, відповідно до умов якого кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5500 грн.

На підставі договору факторингу від 14.10.2025 № МВ-ТП/58, укладеного між первісним кредитором і ТОВ «Таліон Плюс», та договору факторингу від 27.02.2026 за №27/0226-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Юніт Капітал», до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 419495846 від 13.08.2025.

Заборгованість відповідачки за кредитним договором становить - 18955,20 грн, яка складається з: 5500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10375,20 грн - заборгованість за процентами, 330,00 грн - заборгованість за комісією, 2750,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач зазначає, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах цього позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до відповідача становить 16205,20 грн.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 16205,20 грн, яка складається з: 5500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10375,20 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, а також судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою судді від 15.07.2026 позовну заяву залишено без руху, а 21.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання 10.08.2026 об 11 год 45 хв, яке, у зв`язку з неявкою відповідачки, відкладено до 22.09.2026 11 год 05 хв та, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці, перенесено на 08.10.2026 на 12 год 15 хв.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, згідно з яким позивач позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від неї не надходило.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідачка була належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, не з`явилась у судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву, а представник позивача у позовній заяві не заперечив проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 13.08.2025 уклали договір кредитної лінії № 419495846 , відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові кредит на суму 5500 грн.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що орієнтовна дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 12.09.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

Договір підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором XSZE, який було відправлено 13.08.2025 16:34:18 на номер 0638210791, введено 13.08.2025 16:35:01.

13.08.2025 кошти в розмірі 5500 грн було перераховано на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією від 04.08.2026, наданою АТ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, постановленої за клопотанням позивача.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 14.10.2025 уклали договір факторингу № МВ-ТП/58.

Відповідно до пункту 2.1 Договору факторингу визначено, що Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з пунктом 4.1 наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги від 14.10.2025, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 419495846 (5500 грн - тіло кредиту, 3044,80 - проценти).

Позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2025 та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, відповідно до якого наявна інформація про сплату суми фінансування та сторони підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги за реєстром прав вимоги від 14.10.2025.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» 27.02.2026 уклали Договір факторингу № 27/0226-01.

Відповідно до п. 4.1. цього договору право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.02.2026, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 419495846 (5500 грн - тіло кредиту, 10375,20 - проценти).

На підтвердження переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 27.02.2026, позивач надав Акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2026 за Договором факторингу та платіжну інструкцію.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 419495846 від 13.08.2025 станом на 14.10.2025 за тілом кредиту становить 5500 грн, за відсотками - 3044,80 грн, заборгованість за комісією - 330 грн, заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) - 2750 грн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» та наданої позивачем виписки з особового рахунку за Договором кредитної лінії № 419495846 від 13.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №419495846 від 13.08.2025 станом на 27.02.2026 за тілом кредиту становить 5500 грн, за відсотками - 10375,20 грн, заборгованість за комісією - 330 грн, заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) - 2750 грн.

04.05.2026 позивач направив відповідачці вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 13.08.2025 в електронній формі уклали кредитний договір № 419495846, відповідно до умов якого кредитор надав відповідачці в тимчасове платне користування 5500 грн.

Факт отримання відповідачкою коштів на належну їй банківську картку підтверджується відповіддю АТ «ПриватБанк» із долученою випискою за рахунком, які досліджені судом.

Також, із відповіді АТ «ПриватБанк» підтверджується, що номер телефону НОМЕР_2 належить відповідачці та є її фінансовим номером телефону.

Встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 419495846 від 13.08.2025 до ОСОБА_1 перейшло до позивача на підставі договорів факторингу від 14.10.2025 № МВ-ТП/58 між первісним кредитором і ТОВ «Таліон Плюс» та від 27.02.2026 за №27/0226-01 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Юніт Капітал», що підтверджується змістом договорів, реєстрами прав вимог, актом приймання передачі, актом звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями, які досліджені судом.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками та тілом кредиту, суд виходить із такого.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У пункті 3.1, 7.1 договору сторони передбачили, що орієнтовна дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 12.09.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

Відповідно до пункту 3.2, 3.3 договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 1320 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних Пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

Як видно з довідки первісного кредитора від 29.04.2026, відповідачкою не вчинялися дії на продовження строку користування кредитом.

Разом із тим, як убачається з розрахунків заборгованості, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» нараховувалися відсотки і після строку кредитування з 12.09.2025.

Вимога щодо дострокового стягнення заборгованості надіслана відповідачці 04.05.2026, тобто після закінчення строку кредитування, зазначеного в п. 7.2 кредитного договору.

Відповідно до п. 7.2 договору основна сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 днів після настання однієї з наступних обставин:

7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;

7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

Згідно з п. 7.3 кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 16.09.2030.

Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: 7.4.1. протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування чи Поновлення Дисконтного періоду, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; 7.4.2. після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Більше того, зі змісту заяви на отримання грошових коштів, видно, що, укладаючи з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір, відповідачка скористалася належною первісному кредитору інформаційно-телекомунікаційною системою, де їй було надано можливість самостійно обрати «суму кредиту», «термін» (строк кредитування) згідно з Алгоритмом дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору. Заповнивши усі запитувані кредитором дані, відповідач акцептувала оферту на зручних умовах, які у момент акцепту пропонував їй первісний кредитор самостійно, в автоматичному порядку було сформовано Заявку відповідача на отримання грошових коштів в кредит, в тому числі і строк кредитування 30 днів. Аналогічний строк кредитування передбачений і у довідці щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено про застосування принципу сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування та процентної ставки, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Крім того, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто її написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору, який позивач називає «Дисконтним періодом».

В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Суд також враховує, що відповідно до умов договору, після закінчення «дисконтного періоду» передбачено підвищений розмір відсотків, які сплачуються кожного дня, що свідчить про те, що вказані відсотки за своєю суттю є пенею за прострочення виконання зобов`язання, а не відсотками за користування кредитом, що ще раз свідчить про те, що під терміном «Дисконтний період» кредитодавець завуалював строк кредитування. При цьому, суд також враховує, що нарахований позивачем розмір «відсотків» у два рази перевищує суму тіла кредиту, що призводить до істотного дисбалансу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що неповернення позичальником кредитних коштів, за відсутності активних дій відповідача, договору, є неправомірною поведінкою, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати проценти після спливу строку кредитування - 13.09.2025.

Отже, проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування будуть становити 1320 грн (44 х 30), що також видно із розрахунку первісного кредитора.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що підтвердженим розміром заборгованості за кредитним договором буде сума у розмірі 6700 (5500 + 1200) грн.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачу відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідачка не спростувала розмір заборгованості за договором кредитної лінії № 419495846 від 13.08.2025 в розмірі 6700 грн, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Також суд звертає увагу на те, що позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 16205,20 грн, яка складається з: 5500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10375,20 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Очевидно, що в позовній заяві або має місце математична помилка в обрахунку цих сум (5500 + 10375,20 = 15875,2), або ця сума обчислена з урахуванням комісії (5500 + 10375,20 + 330 = 16205,20). Разом із тим, вимоги про стягнення комісії в прохальній частині позовної заяви не заявлені.

Оскільки відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а в прохальній частині позовної заяви зазначено лише про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, суд не вправі вирішувати за позивача, чи заявлено ним, з огляду на загальну суму стягнення, вимогу про стягнення комісії та розцінювати зазначену позивачем ціну позову в розмірі 16205,20 грн як таку, що включає цю вимогу.

З цих підстав оцінку правомірності нарахування комісії в розмірі 330 грн суд не надає.

У зв`язку з частковим задоволенням позову слід вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач заявив про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений з АБ «Тимошенко та Партнери», додаткову угоду від 20.04.2026 №25771546745, акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги.

Суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При цьому заяв про зменшення розміру витрат на правову допомогу не надходило.

Отже, загалом позивачем понесено 9662,40 (2662,40 + 7000) грн судових витрат.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, на суму 6700 грн із 16205,20 грн, що становить 41,34 %, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача 3994,44 грн (41,34 % від 9662,40 грн) гривень судових витрат, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 281-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 6700 гривень заборгованості за кредитним договором № 419495846 від 13.08.2025.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 3994,44 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Суддя Н. М. Сташків