Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №607/5411/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 Справа №607/5411/26 Провадження №1-кп/607/1326/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12025211040001993, дані про яке 09.12.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, розлученого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, у відповідності до ст. 89 КК України не судимого, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. ч. 1, 2 ст. 317, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2025 близько 20 год. 56 хв., 27.12.2025 близько 00 год. 59 хв. та 06.01.2026 близько 21 год. 35 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, шляхом надання згоди ОСОБА_6 на вживання у належному йому приміщенні психотропних речовин, тим самим надав приміщення кухні вищевказаної квартири своєму знайомому ОСОБА_6 з метою незаконного вживання особливо небезпечної психотропної речовини, а саме «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в невстановленій кількості.

За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, тобто у наданні приміщення для незаконного вживання психотропних речовин.

Окрім цього, 27.12.2025 близько 00 год. 34 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, шляхом надання згоди ОСОБА_7 на вживання у належному йому приміщенні психотропних речовин, тим самим повторно надав приміщення кухні вищевказаної квартири своєму знайомому ОСОБА_7 з метою незаконного вживання особливо небезпечної психотропної речовини, а саме «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), в невстановленій кількості, який її вжив шляхом куріння через саморобний пристрій у формі трубки.

Також, 30.12.2025 близько 18 год. 06 хв. та 31.12.2025 близько 02 год. 37 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, шляхом надання згоди ОСОБА_8 на вживання у належному йому приміщенні наркотичних засобів та психотропних речовин, тим самим повторно надав приміщення кухні вищевказаної квартири своєму знайомому ОСОБА_8 з метою незаконного вживання особливо небезпечної психотропної речовини, а саме «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в невстановленій кількості, який її вжив шляхом ін`єкції та незаконного вживання наркотичного засобу «Канабіс», який її вжив шляхом куріння через пластикову пляшку.

Крім того, 31.12.2025 близько 03 год. 16 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, шляхом надання згоди ОСОБА_9 на вживання у належному йому приміщенні наркотичних засобів, тим самим повторно надав приміщення кухні вищевказаної квартири своєму знайомому ОСОБА_9 з метою незаконного вживання наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежений, а саме канабісу, в невстановленій кількості, який його вживав шляхом куріння через пластикову пляшку.

Окрім цього, 31.12.2025 близько 17 год. 19 хв., 01.01.2026 близько 12 год. 03 хв., 02.01.2026 близько 00 год. 59 хв., 03.01.2026 близько 20 год. 22 хв. та 05.01.2026 близько 21 год. 13 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, шляхом надання згоди ОСОБА_10 на вживання у належному йому приміщенні психотропних речовин, тим самим повторно надав приміщення кухні вищевказаної квартири своєму знайомому ОСОБА_10 з метою незаконного вживання особливо небезпечної психотропної речовини, а саме «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), в невстановленій кількості, який її вживав шляхом ін`єкції та куріння через трубку.

Також, 01.01.2026 близько 12 год. 03 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, шляхом надання згоди ОСОБА_11 на вживання у належному йому приміщенні психотропних речовин, тим самим повторно надав приміщення кухні вищевказаної квартири своєму знайомому ОСОБА_11 , з метою незаконного вживання особливо небезпечної психотропної речовини, а саме «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в невстановленій кількості, який його вжив шляхом куріння через саморобний пристрій у формі трубки.

Крім того, 09.01.2026 близько 15 год. 57 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, шляхом надання згоди ОСОБА_12 на вживання у належному йому приміщенні психотропних речовин, тим самим повторно надав приміщення кухні вищевказаної квартири своєму знайомому ОСОБА_12 з метою незаконного вживання особливо небезпечної психотропної речовини, а саме «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), в невстановленій кількості, який її вживав шляхом ін`єкції.

Окрім цього, 10.01.2026 близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, шляхом надання згоди ОСОБА_13 на вживання у належному йому приміщенні психотропних речовин, тим самим повторно надав приміщення кухні вищевказаної квартири своєму знайомому ОСОБА_13 з метою незаконного вживання особливо небезпечної психотропної речовини, а саме «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), в невстановленій кількості, який її вживав шляхом куріння через саморобний пристрій у формі трубки.

Також, 10.01.2026 близько 18 год. 08 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, шляхом надання згоди ОСОБА_14 на вживання у належному йому приміщенні психотропних речовин, тим самим повторно надав приміщення кухні вищевказаної квартири своєму знайомому ОСОБА_14 з метою незаконного вживання особливо небезпечної психотропної речовини, а саме «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в невстановленій кількості, який його вжив шляхом куріння через саморобний пристрій у формі лампочки.

За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 317 КК України, тобто у наданні приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, вчинених повторно.

Окрім цього, 15.01.2026 в період з 11 год. 19 хв. по 13 год. 18 хв. старшим слідчим СВ ВП №2 Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_15 на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.01.2026 було проведено санкціонований обшук в ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого в ОСОБА_3 було вилучено паперовий згорток із речовиною білого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальна маса якої в перерахунку на діючу речовину становить 0,4934 грама. Згідно зі ст. 2, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року та Списку №2, Таблиці №І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечних психотропних речовин без мети збуту.

Крім того, ОСОБА_3 , діючи всупереч Положенню про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, а також Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, тобто без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи значення своїх протиправних дій, умисно, у невстановлений період часу та невстановленому слідством місці, придбав 1 (один) корпус оборонної ручної осколкової гранати Ф-1 та 1 (один) запал УЗРГМ, які в сукупності являються оборонною ручною осколковою гранатою Ф-1, яка є бойовим припасом, які в подальшому переніс та зберігав у приміщенні квартири АДРЕСА_2 . 11.03.2026 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіу справі №607/3991/26 від 24.02.2026 в приміщенні квартири АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено 1 (один) корпус оборонної ручної осколкової гранати Ф-1 та 1 (один) запал УЗРГМ, які в сукупності являються оборонною ручною осколковою гранатою Ф-1, яка є бойовим припасом.

За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, носінні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. ч. 1, 2 ст. 317, ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю та підтвердив зазначені в обвинувальних актах фактичні обставини їх вчинення. Показав, що у період з 26.12.2025 по 10.01.2026 він неодноразово безоплатно надавав своїм знайомим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 квартиру за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин. Крім того, повідомив, що у зазначеній квартирі він зберігав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено — «PVP», яку під час проведення обшуку було виявлено та вилучено працівниками поліції. Також обвинувачений під час свого допиту зазначив, що за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , він зберігав раніше придбані ним корпус оборонної ручної осколкової гранати Ф-1 та запал УЗРГМ, які під час проведення обшуку було виявлено та вилучено працівниками поліції. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому та просив суворо його не карати.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються речових доказів та процесуальних витрат. При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються речових доказів та процесуальних витрат, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. ч. 1, 2 ст. 317, ч. 1 ст. 263 КК України, при викладених в обвинувальних актах обставинах, доведена повністю та кваліфікує його дії за: ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних психотропних речовин без мети збуту; ч. 1 ст. 317 КК України, як надання приміщення для незаконного вживання психотропних речовин; ч. 2 ст. 317 КК України, як надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, вчинене повторно; ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень, які згідно з положеннями ч. ч. 2, 4, 5 ст. 12 КК України, класифікуються як кримінальний проступок (ч. 1 ст. 309 КК України), нетяжкий злочин (ч. 1 ст. 317 КК України) та тяжкі злочини (ч. 2 ст. 317, ч. 1 ст. 263 КК України).

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушеня. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з положеннями ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує особу винного, який у відповідності до положень ст. 89 КК України є не судимим, за місцем проживання характеризується задовільно, згідно з актом огляду №43 спеціальної медичної комісії КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР від 03.02.2026 ОСОБА_3 встановлено діагноз згідно з МКХ10: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності.», втім відповідно до висновку судово-психіатричного експерта Тернопільської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» №87 від 03.02.2026, ОСОБА_3 страждає на розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів, що не досягають рівня психозу чи вираженого недоумства, тому на момент вчинення злочину він міг давати звіт своїм діям та керувати ними, застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за: ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк в межах санкції вказаної частини статті; за ч. 1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк передбачений санкцією вказаної частини статті; за ч. 2 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк передбачений санкцією вказаної частини статті; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімального передбачений санкцією вказаної частини статті, а остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід визначити із врахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, при вирішенні питання про конфіскацію майна, суд враховує, положення ч. 2 ст. 59 КК України, за змістом яких покарання у виді конфіскації майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначене лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 317 КК України, відносяться до тяжких злочинів, за які передбачене обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

Згідно з висновками Верховного Суду у постановах від 07.12.2022 (справа № 180/620/20) та від 21.02.2024 (справа № 686/11385/21), призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна допускається лише в разі, якщо особа вчинила кримінальне правопорушення з корисливого мотиву. Відсутність корисливого мотиву виключає застосування конфіскації майна, навіть якщо вона передбачена санкцією статті як обов`язкова.

У цьому кримінальному провадженні не було встановлено у діях ОСОБА_3 корисливого мотиву вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 317 КК України, а тому суд доходить висновку про відсутність підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Підстав для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даною частиною статті можуть бути застосовані.

При цьому суд також не знаходить підстав для призначення ОСОБА_3 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, інших, передбачених санкцією вказаної частини статті покарань, а саме у виді штрафу, виправних робіт або пробаційного нагляду, оскільки вважає їх такими, що не призведуть до виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та не відповідатимуть меті покарання.

Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_3 призначеного покарання суд враховує, що положення ч. 1 ст. 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, належним чином врахувавши характер вчиненого злочину, відомості про особу винного та інші обставин кримінального провадження, визначити чи можливе виправлення засудженого без відбування покарання та за наслідком цього прийняти рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Водночас, враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, а також проти громадської безпеки, дані про особу винного, який після попередніх судимостей на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив кримінальні правопорушення, серед яких є багатоепізодні тяжкі злочини у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що, на переконання суду, свідчить про відсутність в обвинуваченого наміру стати на шлях виправлення і є наслідком свідомо обраного ним способу життя, який він змінювати не бажає, суд доходить висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливі виключно в умовах ізоляції від суспільства, та у зв`язку із цим не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

На думку суду, застосування інституту умовного звільнення (ст. 75 КК України) до призначеного ОСОБА_3 покарання не сприятиме меті покарання та може створити в обвинуваченого та інших осіб хибне уявлення про безкарність за вчинення кримінальних правопорушень.

Таким чином, покарання у виді позбавлення волі та реальне його відбування, на переконання суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, а також проти громадської безпеки, забезпечить співрозмірність діяння та кари, а також не суперечитиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 11.03.2026 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.03.2026 у справі №607/5503/26 щодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк до 23 год 59 хв 08.05.2026, у зв`язку з чим ОСОБА_3 на підставі ч. 3 ст. 202 КПК України звільнено з-під варти.

Таким чином, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 перебував під вартою з 11.03.2026 по 13.03.2026, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_3 слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а також на підставі ч. 7 ст. 72 КК України, у строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_3 слід зарахувати строк його перебування під домашнім арештом з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

За змістом статей 369, 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення, в тому числі запобіжних заходів до набрання вироком законної сили, та мотиви його ухвалення.

Враховуючи, що на даний час у цьому кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає підстав для прийняття рішення про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання даним вироком законної сили.

Питання щодо майна, на яке накладено арешт у даному кримінальному провадженні, слід вирішити у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Крім того, враховуючи, що відповідно до акта знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують №16-2026 від 25.03.2026, корпус гранати Ф1/107 40-85 Т/ та запал УЗРГМ/2-70 УЗРГМ 386/, які згідно з постановою слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_17 від 11.03.2026 визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, були знищені, питання про долю вказаних речових доказів судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, не вирішується.

Долю інших речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. ч. 1, 2 ст. 317, ч. 1 ст. 263 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання: за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки; за ч. 1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців; за ч. 2 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного судом покарання ОСОБА_3 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 11.03.2026 по 13.03.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України, в строк призначеного судом покарання ОСОБА_3 зарахувати строк його перебування під домашнім арештом з 14.03.2026 по 08.05.2026 з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, після набрання вироком законної сили, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.01.2026 у справі №607/1104/26 на: саморобний пристрій, який складається із пластикової пляшки та фольги для куріння канабісу із залишками речовини темного кольору, який поміщено у спец-упакування №SUD3033003; 16 (шістнадцять) шприців із залишками речовини червоного кольору, можливо наркотичної та поміщений у спец-упакування №RIC2210472; 3 (три) шприци пластмасові, один із яких із голкою та пластиковою заглушкою із залишками речовини червоного кольору, які поміщено у спец-упакування №NPU6065193; паперовий згорток із порошкоподібною речовиною білого кольору, який був упакований у спец-упакування №NPU6065224; пластмасову пляшку із обрізаним дном, на якій наявні залишки речовини коричневого кольору, яку поміщено у спец-упакування №RIC2175672; фрагмент скляної лампи (яку в ході обшуку, з метою недопущення пошкодження сейф-пакету, поміщено у паперовий аркуш формату А4) із залишками речовини темного забарвлення, який поміщено у спец-упакування №NPU6065223; шприц із наявною речовиною червоного кольору, який поміщено у спец-упакування №NPU6065219, антикражні мітки в кількості 3 шт, володільцем яких є ФОП ОСОБА_18 , які поміщено у спец упакування №СRI238085; куртку зеленого кольору, яку поміщену у спец-упакування №WAR1662351, кофту синього кольору, яку поміщену у спец-упакування №WAR1662694, кофту чорного кольору, яку поміщену у спец-упакування №PSР3245462 та штани чорного кольору, які поміщені у спец-упакування № WAR1528234, що належать ОСОБА_3 .

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме:

- уламок, фрагмент вибухового пристрою – гранати Ф-1, який згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування №016631 від 31.03.2026 міститься у сейф-пакет №6746578 та знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області – знищити;

- 16 (шістнадцять) шприців із залишками речовини червоного кольору, можливо наркотичної та поміщений у спец-упакування №RIC2210472; 3 (три) шприци пластмасові, один із яких із голкою та пластиковою заглушкою із залишками речовини червоного кольору, які поміщено у спец-упакування №NPU6065193; пластмасову пляшку із обрізаним дном, на якій наявні залишки речовини коричневого кольору, яку поміщено у спец-упакування №RIC2175672; шприц із наявною речовиною червоного кольору, який поміщено у спец-упакування №NPU6065219, які згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування №126/2026 від 10.03.2026 знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВП №2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області – знищити;

- паперовий згорток із порошкоподібною речовиною білого кольору, що містить PVP масою 0,4934 грама, який згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування №117/2026 від 09.02.2026 міститься у спец-упакуванні «НДЕКЦ МВС України» із серійним номером «6747012» та знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВП №2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області – знищити;

- саморобний пристрій для куріння канабісу, який складається із пластикової пляшки та фольги із залишками речовини темно-коричневого кольору, яка містить екстракт канабісу масою 0,0042 грама, який згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування №121/2026 від 19.02.2026 міститься у полімерному сейф-пакеті «Експертна служба» із серійним номером «6502125» та знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВП №2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області – знищити;

- паперовий аркуш формату А4 із залишками речовини темно-коричневого кольору, що містить PVP масою 0,0087 грама, який згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування №123/2026 від 26.02.2026 міститься у полімерному сейф-пакеті «Експертна служба» із серійним номером «6502151» та знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВП №2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області – знищити.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення: судово-молекулярно генетичних експертиз, а саме: від 09.04.2026 №СЕ-19/120-26/3506-БД в розмірі 12116,58 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 58 копійок, від 23.04.2026 №СЕ-19/120-26/5341-БД в розмірі 4958 (чотири тисячі п`ятсот вісім) гривень 01 копійка; від 09.04.2026 №СЕ-19/120-26/3503-БД в розмірі 9267 (дев`ять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 20 копійок; судових вибухово-технічних експертиз, а саме: від 12.03.2026 №СЕ-19/120-26/3248-ВТХ в розмірі 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 50 копійок; від 26.03.2026 №СЕ-19/120-26/3373-ВТХ в розмірі 3119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 90 копійок; судових експертиз матеріалів, речовин та виробів, а саме: від 22.01.2026 №СЕ-19/120-26/858-НЗПРАП в розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок, від 16.02.2026 №СЕ-19/120-26/1837-НЗПРАП в розмірі 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 50 копійок, від 20.02.2026 №СЕ-19/120-26/1839-НЗПРАП в розмірі 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 50 копійок; судових дактилоскопічних експертиз, а саме: від 05.03.2026 №СЕ-19/120-26/2720-Д в розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок та від 10.03.2026 №СЕ-19/120-26/3031-Д в розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддяОСОБА_1