Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №519/1686/26 — Південний міський суд Одеської області

Справа №519/1686/26

Провадження № "Е"2/519/1060/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

09.10.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Лемця С.П.,

за участі секретаря судового засідання Волкової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ " Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Діджи фінанс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 22.03.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 253874, який підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Клай інвест» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 7000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на її картковий рахунок № НОМЕР_1 , однак відповідачка зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків не виконала.

23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай інвест» відступило для ТОВ «Діджи фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 22.03.2024 № 253874 в сумі 30632,00 грн, з яких:

-7000 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 7882 грн заборгованість за відсотками;

- 1750 грн заборгованість за комісіями;

- 14000 грн заборгованість за пенею.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «Діджи фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 09.09.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

14.09.2026 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вона не заперечує факт отримання кредиту в розмірі 7000,00 грн, однак заперечує проти стягнення з неї відсотків, комісії та пені у заявленому позивачем розмірі, оскільки позивачем не доведено належними та достатніми доказами правомірність їх нарахування. Також відповідач просить перевірити співмірність судових витрат із ціною позову та складністю справи.

17.09.2026 представником позивача подано відповідь на відзив.

18.09.2026 ОСОБА_1 надала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить, відмовити ТОВ «Діджи фінанс» у стягненні пені у розмірі 14000,00 грн, та відмовити або зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно позову просить здійснити розгляд справи без його участі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, згідно відзиву просила розглянути справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що 22.03.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 253874, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (файл: індивідуальна частина договору а.с.1).

Відповідно до умов вищевказаного договору: розмір кредиту 7000 грн, строк кредитування 90 днів, строком до 19.06.2024, відсоткова ставка 2,2 % в день від суми кредиту.

ТОВ «Клай Інвест» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало останній в борг грошові кошти в сумі 7000 грн шляхом зарахування вказаних коштів на його банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою (підтвердженням) платіжної установи ТОВ «ПрофітГід», згідно якої 22.03.2024 23:36 на картку № НОМЕР_1 здійснено переказ в розмірі 7000 грн, номер транзакції 41114-33707-88594, емітент платіжної картки АТ КБ «Приватбанк», код авторизації 140419, RRN 408223543681, призначення платежу видача кредиту № 253874 та не заперечується самою ОСОБА_1 (файл: доказ видачі коштів а.с.1).

23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» відступило для ТОВ «Діджи фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 22.03.2024 № 253874.

Відповідно до п. 8.1 Договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 права вимоги переходять до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» з моменту підписання сторонами цього Договору.

В У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає (ст. 1077 ЦК України).

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 30632,00 грн, з яких:

-7000 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 7882 грн заборгованість за відсотками;

- 1750 грн заборгованість за комісіями;

- 14000 грн заборгованість за пенею (файл: деталізований розрахунок заборгованості е.а.с.1).

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до кредитного договору № 253874 від 22.03.2024 ТОВ «Клай інвест» надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн строком на 90 днів, тобто з 22.03.2024 до 19.06.2024 із фіксованою денною процентною ставкою 2,2 % на добу (а.с.56).

Відомостей про продовження строку кредитування суду надано не було.

Таким чином, первісний кредитор мав право нараховувати відсотки за користування кредитом до 19 червня 2024 року.

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, первісним кредитором нараховано відсотки по кредиту з 23.03.2024 по 19.04.2024 за відсотковою ставкою 2,2%, а з 20.04.2024 до 29.05.2024 за відсотковою ставкою 1,25%

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % .

Згідно пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» № 3498-IX, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон набрав чинності 24.12.2023 року.

Отже, суд доходить висновку, що проценти за користування кредитом в сумі 7882,00 грн нараховані в межах узгоджених договором умов та з дотриманням Закону України «Про споживче кредитування», а тому заперечення ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитом 7000,00 грн та заборгованості за відсотками 7882,00 грн, а всього разом 14882,00 грн.

Що стосується заборгованості за пенею в розмірі 14000,00 грн та комісії в розмірі 1750,00 грн, то суд погоджується із запереченнями відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, а також п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки у сумі 14000,00 грн є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Крім того, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути й заборгованість за комісією в сумі 1750,00 грн.

Так, із п. 1.4 кредитного договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25 % від суми фінансового кредиту.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 1750,00 грн не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судом встановлено, що 01.01.2025 між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М. укладений договір про надання правової допомоги № 42649746/02. Відповідно до договору надання юридичних послуг, детального опису робіт(наданих послуг), вартість витрат на надання професійної правничої допомоги за позовом до ОСОБА_1 складає 6000 грн.

Згідно акту наданих послуг до договору № 42649746/02 вартість наданих послуг склала 6000 грн: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 1 год., підготовка позовної заяви – 2 год, формування додатків до позовної заяви – 0,5 год, консультація щодо документів та доказів – 0,5 год.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи заперечення відповідача, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, розмір витрат яких є неспівмірним до предмету позову, обсягу позовної заяви, суд дійшов висновку про відшкодуванні понесених ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу частково в сумі 3500 гривень.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в пропорційному розмірі 1293,39 грн (48,58%).

У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором від 22.03.2024 № 253874 у розмірі 14882 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 1239 (одна тисяча двісті тридцять дев`ять) грн 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» , код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження за адресою: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 09.10.2026.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ