Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №496/3531/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 496/3531/26

Провадження № 2/517/457/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокусмт. Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Гончар І.В., за участю секретаря Заболотної Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за договором №5450004 від 10.04.2025. Також, просить стягнути судові витрати у розмірі 3328,00 грн. у вигляді судового збору та 25 000,00 гривень витрат на правничу допомогу. Ухвалою суду від 28.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до судового розгляду. Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Відповідачка в судове засідання також не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, жодних заяв чи клопотань від неї не надходило.

Судова повістка направлялася відповідачу за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , однак повернулася до суду без вручення з відміткою АТ «Укрпошта» «Адресат відсутній». Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач є належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Враховуючи те, що відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судових повісток, відзив не подала, тому наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Суд ухвалив, здійснювати заочний розгляд справи. Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10.04.2025 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 укладено електроний кредитний договір № 5450004.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 15000,00 грн.; строк користування кредитними коштами – 360 днів, стандартна процентна ставка - 0,95%, знижена процентна ставка - 0,01%.

Переказ кредитних коштів здійснювалася ТОВ "ПЕЙТЕК" на підставі договору про надання платіжєних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_1 від 03.01.2024.

Виплата коштів підтверджується листом ТОВ "ПЕЙТЕК" №20251201-917 від 01.12.2025, в якому вказано, що 10.04.2025 на картку № НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти в розмірі 15000,00 грн.

28.11.2025 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу № 28-11/20/Л.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права вимоги до відповідача за договором № 5450004 від 10.04.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 5450004 від 10.04.2025, загальний розмір заборгованості відповідачки становить 72 372,74 грн., з яких: - 14 999,99 грн. – заборгованість за тілом кредиту; - 31 775,27 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

- 18 097,48 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення прав вимоги по дату виготовлення розрахунку;

- 7 500,00 грн. - заборгованість за пенею та/або штрафами;

- 0,00 грн. - заборгованість за комісіями;

- 0,00, грн. - інфляційні збитки;

- 0,00 грн. - нараховані 3% річних . Наданий позивачем розрахунок заборгованості за Договором суд вважає належним та допустимим доказом розміру заборгованості, який відповідачкою не спростований.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 10.04.2025 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір. Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом. ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" виконало взяті на себе зобов`язання та переказало суму кредиту на картковий рахунок відповідачки, натомість відповідачка умови Договору належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідачки 64 872,74 грн заборгованості за кредитом та процентами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені/або штрафів суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частина 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відтак, заявлена представником позивача до стягнення пеня/або штрафи в розмірі 7 500,00 грн не підлягають стягненню з відповідачки.

При цьому суд звертає увагу, що виключення пені/або штрафів зі складу суми, яка підлягає стягненню, не звільняє відповідачку від обов`язку виконати основне грошове зобов`язання щодо повернення фактично отриманих та неповернутих кредитних коштів.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 72 372,74 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 64 872,74 грн (що становить 89,64 % від загальної суми позову), витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн, понесені позивачем при поданні позову, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 983,22 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, прайс-лист АО "Ліга Ассістанс", заявку на надання юридичної допомоги № 1252 від 02.03.2026 та копію акта №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026.

Згідно з наданими документами загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі становить 25 000,00 грн.

Суд вважає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн документально підтвердженими та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, а тому такими, що підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 89,64%, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 22 410,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість в розмірі 64 872 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні 74 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" судовий збір у розмірі 2 983,22 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 410,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Ірина ГОНЧАР