Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №140/2389/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/2389/25 пров. № А/857/25332/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року (суддя- Ксензюк А.Я., ухвалене в м. Луцьк) у справі № 140/2389/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення №103950006279 від 03.02.2025 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 11.12.2024.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області оскаржило його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з`ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням Рівненської облдержадміністрації серії НОМЕР_1 від 30.12.1993 (а.с.18).

Згідно з довідкою Зарічненської селищної ради Рівненської області №103 від 23.01.2025 позивач з 26.04.1986 по 26.08.1987, та з 12.03.1991 по 10.01.2007 була зареєстрована в селі Острівськ Зарічненського району Рівненської області (а.с.15).

Позивач 27.01.2025 звернулася до Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ у Волинській області та рішенням №103650006279 від 03.02.2025 відмовлено у призначенні пенсії. У спірному рішенні вказано, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номера. ОК-5, трудова книжка, довідка про стаж роботи, свідоцтво про народження дитини) страховий стаж становить 28 років 5 місяців 17 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданих документів.

Заявницею надано посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії № НОМЕР_2 від 30.12.1993 в якому по батькові « ОСОБА_2 », а згідно паспортних даних « ОСОБА_3 ». ОСОБА_1 надано експертний висновок №056/06-m від 06.01.2025 щодо ідентичності по батькові.

Відповідно до пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж не збігаються з ім`ям, по батькові та прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Позивач не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII, звернулася до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України №796-XII від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII).

Згідно частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Так, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п`ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Зі змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.

Відповідно до статті 55 Закону №796-XII умовами призначення пенсії позивачу із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, є: наявність відповідного страхового стажу (з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року), зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років; досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону №796-XII.

Початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 16.10.2024 у справі №140/14380/23).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач народилася у селі Кухітська Воля Зарічненського району Рівненської області та у період з 26.04.1986 по 26.08.1987, з 12.03.1991 по 10.01.2007 постійно проживала в селі Острівськ Зарінченського району Рівненської області , що підтверджується відомостями паспорта громадянина України та довідкою Зарічненської селищної ради Рівненської області №103 від 23.01.2025 (а.с.10,15).

Постановою №106 села Кухітська Воля та Острівськ Зарічненського району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно оскаржуваного рішення від 03.02.2024 відповідачем підтверджено факт проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 01.01.1993, що дає право останній на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку з урахуванням норм ст. 55 Закону №796-ХІІ.

Отже, факт проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років не є спірним у даній справі.

Як зазначено у спірному рішенні страховий стаж позивача становить 28 років 5 місяців 17 днів.

Відповідно до пункту 2 статті 55 Закону №796-ХІІ право на пенсію мають особи за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме 25 років у разі набуття права на пенсію у 2024 році (31-6). Тобто, умова щодо страхового стажу для призначення пенсії за віком виконується.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 03.02.2025 №103950006279 є невідповідність по батькові позивачки у посвідченні потерпілої від Чорнобильської катастрофи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем надано посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) потерпів (ла) від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 30.12.1993 виданого Рівненською облдержадміністрацією (а.с.18) на ім`я « ОСОБА_4 » (а.с.18). Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого Зарічненським РВ УМВС України в Рівненській області 23.06.1997 прізвище, ім`я та по батькові позивача – « ОСОБА_1 ».

З врахуванням того факту, що в посвідченні зазначено по батькові « ОСОБА_2 », а згідно паспортних даних « ОСОБА_3 », відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 було долучено експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/06-m від 06.01.2025, де зазначено, що з урахуванням зазначеного імена по батькові ОСОБА_3 (паспорт, запис ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), запис ОСОБА_4 ) попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними. Розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах імені по батькові від варіантів особового імені Панас / Опанас і зумовлені поліваріативністю особових імен спільного походження (а.с.14).

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (далі- Постанова №106).

Згідно підпункту7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі- Порядок №22-1), з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.01.2024 за №1/41346), які набрали чинності 15.02.2024, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Згідно частини третьої статті 65 Закону №796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 30.12.1993 (а.с.18), Віднічук належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що у всіх документах, наданих позивачем, поза розумним сумнівом йдеться про одну й ту саму особу позивача. Ця тотожність встановлена виходячи із збігу прізвища, ім`я та по-батькові, а також дати народження особи.

Суд першої інстанції підставно вважав надмірним формалізмом відмову пенсійного органу з підстав невідповідності по батькові позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та перерахунку пенсії.

Відтак, відповідач обрав упереджений підхід при відмові у призначенні пенсії. Однак, зазначене посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи пенсійний орган не розглядав та не надав йому оцінку.

Згідно статті 101 Закону України «Про пенсійне Забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно статті 64 Закону № 1058-IV територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. Тому, у разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії позивачу, пенсійний орган має вимагати відповідні додаткові документи від підприємств, організацій, окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі або здійснювати зустрічну перевірку.

Докази щодо здійснення повноважень, передбачені Законом № 1058-IV та Порядком №22-1, відповідач не надав. Також не надав докази, які б підтверджували той факт, що вчинялись відповідні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнане недійсним, а наданий позивачу статус скасований; у цій справі відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вказане відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23.

Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення в цілях призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку засвідчують документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування, зокрема, довідка, видана на підставі офіційно підтверджених та достовірних відомостей.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідки органу місцевого самоврядування, трудової книжки, довідки з місяця навчання, що підтверджує фактичне проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 понад 3 роки, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Разом з тим, наявність у позивача необхідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (26 років) для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-XII, відповідачем не оспорюється.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач, у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на переведення його на пенсію зі зниженням, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійного віку.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №103950006279 від 03.02.2025 позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині необхідно задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області №103950006279 від 03.02.2025 та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 11.12.2024 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі № 140/2389/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. І. Запотічний

суддіО. І. Довга

Т. І. Шинкар