Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/5956/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5956/26 пров. № А/857/35296/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Валюха В.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 380/5956/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (суддя Ланкевич А.З.; час і місце ухвалення рішення - 05 червня 2026 року, м. Львів),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області) про: - визнання протиправним та скасування рішення №135050016885 від 16.04.2025 ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації (з 27.01.1992 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 30.04.2002, з 01.05.2002 по 28.02.2009, з 21.04.2012 по 30.09.2012, з 05.10.2012 по 26.03.2013, з 20.05.2013 по 19.03.2014, з 19.05.2014 по 23.03.2015, з 25.07.2015 по 09.07.2016, з 19.08.2016 по 17.07.2017), що підтверджується відповідними записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та вкладишем до неї серії НОМЕР_2 ; - зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 13.09.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації: з 27.01.1992 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 30.04.2002, з 01.05.2002 по 28.02.2009, з 21.04.2012 по 30.09.2012, з 05.10.2012 по 26.03.2013, з 20.05.2013 по 19.03.2014, з 19.05.2014 по 23.03.2015, з 25.07.2015 по 09.07.2016, з 19.08.2016 по 17.07.2017, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області №135050016885 від 16.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії щодо зміни страхового стажу. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 13.09.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації: з 27.01.1992 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 30.04.2002, з 01.05.2002 по 28.02.2009, з 21.04.2012 по 30.09.2012, з 05.10.2012 по 26.03.2013, з 20.05.2013 по 19.03.2014, з 19.05.2014 по 23.03.2015, з 25.07.2015 по 09.07.2016, з 19.08.2016 по 17.07.2017, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

ГУ ПФУ в Харківській області, не погодившись із вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 по справі № 380/5956/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відсутні підстави в проведенні перерахунку пенсії позивачу, оскільки відсутній міжнародний договір з російською федерацією. Дії ГУ ПФУ в Харківській області є правомірними, ґрунтуються на Конституції, законах України, а вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якій просить апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області відхилити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №380/5956/26 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, з урахуванням пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок загального захворювання (інвалідність встановлена безстроково), з 13.09.2024 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області як одержувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.04.1983 та вкладиша до неї серії НОМЕР_2 , а також уточнюючих довідок і архівних довідок підприємств, позивач у періоди з 27.01.1992 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 30.04.2002, з 01.05.2002 по 28.02.2009, з 21.04.2012 по 30.09.2012, з 05.10.2012 по 26.03.2013, з 20.05.2013 по 19.03.2014, з 19.05.2014 по 23.03.2015, з 25.07.2015 по 09.07.2016, з 19.08.2016 по 17.07.2017 працював на території російської федерації, зокрема в ТОВ “Содружество-Радужний”, ТОВ “Содружество-Радужний-2”, ВПП “АБС” на посадах водія та машиніста підйомника вахтово-експедиційним методом у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі. Зазначені записи внесені послідовно, із зазначенням дня, місяця та року прийняття на роботу і звільнення, скріплені підписами посадових осіб відділів кадрів та печатками підприємств.

09.04.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про зарахування до страхового стажу зазначених періодів роботи на території російської федерації.

За результатом розгляду заяви та доданих документів ГУ ПФУ в Харківській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії №135050016885 від 16.04.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії щодо зміни страхового стажу, набутого до 01.01.2004. Як вбачається зі змісту цього рішення, підставою для відмови стало те, що позивач надав уточнюючу довідку від 19.05.2000 №10 (ТОВ “Содружество-Радужний”), яка, на думку відповідача, видана після припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, а з 01.01.2023 російська федерація припинила участь у цій Угоді, у зв`язку з чим пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058-IV, із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи на території РРФСР лише по 31.12.1991.

Про наявність та зміст рішення №135050016885 від 16.04.2025 позивач дізнався 19.03.2026 після отримання відповіді ГУ ПФУ у Львівській області від 12.03.2026 №1300-0903-8/40296 на адвокатський запит представника позивача від 04.03.2026, до якої було долучено копію спірного рішення та довідку про страховий стаж позивача. Доказів надсилання копії спірного рішення позивачу безпосередньо матеріали справи не містять.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновків, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію та її обчисленні. При цьому обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають. Спірні періоди роботи позивача на території російської федерації мали місце з 27.01.1992 по 17.07.2017, тобто у час, коли Угода від 13.03.1992 була чинною як для України, так і для російської федерації. Отже, право на врахування цього стажу позивач набув у період дії відповідних норм законодавства та міжнародних договорів. У відповідача були відсутні правові підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи на території російської федерації, а тому оскаржуване рішення №135050016885 від 16.04.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, і, як наслідок, обґрунтованими є і похідні вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 13.09.2024 із зарахуванням спірних періодів роботи та з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частин другої, четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з абзацом першим, п`ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За змістом частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Підпунктом 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами; далі - Порядок № 22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5). Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.

Відповідно до пункту 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

При вирішенні питання зарахування до страхового стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації, слід враховувати Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (Угода припинила дію для України 19.06.2023) та Угодою між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 (Угода припинила дію 04.07.2023).

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22, від 03.11.2025 у справі № 560/129/24.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Кабінет Міністрів України постановою від 29.11.2022 № 1328 постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2011 № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке цього ж дня було опубліковане у Офіційному віснику України, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Верховний Суд у постановах від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22, від 03.11.2025 у справі № 560/129/24 зазначив, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди). Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 200/11294/20-а викладено позицію, відповідно до якої страховий стаж відповідно до законодавства РФ має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством РФ. Водночас, обов`язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території РФ, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду РФ за цей період.

Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22 сформував такий правовий висновок: відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.

Колегія суддів враховує, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.04.1983 та вкладиша до неї серії НОМЕР_2 , а також уточнюючих довідок і архівних довідок підприємств, позивач у періоди з 27.01.1992 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 30.04.2002, з 01.05.2002 по 28.02.2009, з 21.04.2012 по 30.09.2012, з 05.10.2012 по 26.03.2013, з 20.05.2013 по 19.03.2014, з 19.05.2014 по 23.03.2015, з 25.07.2015 по 09.07.2016, з 19.08.2016 по 17.07.2017 працював на території російської федерації, зокрема в ТОВ “Содружество-Радужний”, ТОВ “Содружество-Радужний-2”, ВПП “АБС” на посадах водія та машиніста підйомника вахтово-експедиційним методом у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі; зазначені записи внесені послідовно, із зазначенням дня, місяця та року прийняття на роботу і звільнення, скріплені підписами посадових осіб відділів кадрів та печатками підприємств.

Автентичність записів у трудовій книжці позивача та уточнюючих довідках у спірні періоди відповідачем не оспорюється, вказані документи містять належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди, такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи на території російської федерації з мотивів припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 23.03.1992, оскаржуване рішення №135050016885 від 16.04.2025 є протиправним, у зв`язку із чим позовні вимоги задовольнив.

За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 139, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 380/5956/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддяВ. М. Валюх

суддіН. В. Бруновська

Р. Б. Хобор