Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №460/2273/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/2273/26 пров. № А/857/27993/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2026р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на адвокатський запит, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Гресько О.Р., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 18.03.2026р., м.Рівне; дата складання повного рішення суду І інстанції: 18.03.2026р.),-

В С Т А Н О В И В:

06.02.2026р. (згідно із відомостями ярлика на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства /ДП/ «Ліси України» щодо нерозгляду адвокатського запиту № 20 від 05.01.2026р.;

зобов`язати відповідача ДП «Ліси України» надати особисто відповідь на адвокатський запит № 20 від 05.01.2026р. разом з повною інформацією та завіреними документами по суті запиту (а.с.1-3, 13).

Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.15 і на звороті).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2026р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.140-146).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який фактично покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити (а.с.156-161).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом прийнято рішення без врахування заперечень апелянта на відзив на позов; відповідь на адвокатський запит надана помилково філією відповідача, а не самим відповідачем; суд не дослідив установчі документи ДП «Ліси України» і повноваження керівника філії відповідача.

Також наводить обґрунтування необхідності витребовування відповідної інформації та документів від відповідача (перевірка повноважень представників відповідача в іншій цивільній справі № 569/1104/25).

Відповідач ДП «Ліси України» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.184-188).

У свою чергу, позивач надіслав до апеляційного суду письмові пояснення на відзив ДП «Ліси України», в яких не погодився із доводами вищевказаного відзиву (а.с.191-193).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 19.01.2026р. до відповідача ДП «Ліси України» надійшов адвокатський запит адвоката Дем`яненко Л.П. за № 20 від 05.01.2026р.; зазначений запит зареєстровано в системі електронного документообігу за № 612/6-2026 (а.с.107).

Відповідно до змісту адвокатського запиту адвокат Дем`яненко Л.П. з метою перевірки повноважень адвокатів на представлення інтересів ДП «Ліси України» в цивільній справі просила надати відомості щодо представництва ДП «Ліси України» в суді адвокатами Багацьким Є.Г. та Скрипчук О.П., а також представити копії договору № 1/2024-з від 31.12.2024р., укладеного з адвокатом Багацьким Є.Г., договорів № б/н від 07.10.2025р. та № 170-ЮП від 16.12.2025р., укладених з адвокатом Скрипчук О.П.

Після надходження адвокатського запиту листом ДП «Ліси України» № 377/2.2-ВЛ від 20.01.2026р. було делеговано директору філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» повноваження з розгляду адвокатського запиту та надання на нього відповіді (а.с.106).

На вищезазначений адвокатський запит директор філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» надав відповідь № 588/34.6.1-2026 від 22.01.2026р., яка була направлена 26.01.2026р. рекомендованим листом за № R067087277221 та отримана адресатом (одержувачем) 29.01.2026р., що підтверджується квитанцією про вручення (а.с.5, 99-102).

Згідно цієї відповіді філія «Поліський лісовий офіс», діючи від імені та в інтересах ДП «Ліси України», повідомила хронологію укладення договорів із адвокатами Багацьким Є.Г. та ОСОБА_2 ; навела обґрунтування правомірності укладення договорів на правову допомогу філією, а не головним підприємством; а також інформувала про неможливість представлення копій договорів на правову допомогу, оскільки такі містять інформацію, що становить комерційну та адвокатську таємниці.

Із змісту заявленого позову слідує, що ОСОБА_1 вважає, що відповідь на адвокатський запит помилково надано філією «Поліський лісовий офіс», а не головним підприємством - ДП «Ліси України». Також відповідь є неповною, до неї не долучено копії відповідних договорів.

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач розглянув адвокатський запит № 20 від 05.01.2026р. та листом № 588/34.6.1-2026 від 22.01.2026р. надав повну та вичерпну відповідь, яка направлена поштовою кореспонденцією на адресу позивача 26.01.2026р.

При цьому суд наголосив, що філія «Поліський лісовий офіс» діяла від імені юридичної особи ДП «Ліси України», володіла запитуваною інформацією, а тому є належним суб`єктом для надання відповіді на адвокатський запит.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України № 5076-VI від 05.07.2012р. «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі – Закон № 5076-VI) визначено правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Згідно приписів пп.1, 2 п.1 ст.1 Закону № 5076-VI адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту;

Статтею 2 Закону № 5076-VI закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом (ч.1).

Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність (ч.2).

Статтею 20 Закону № 5076-VI визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

Згідно з ст.24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст.5 Закону України № 2657-XII від 02.10.1992р. «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Закон України № 2939-VI від 13.01.2011р. «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1 ст.2 вказаного Закону).

Згідно ч.1 ст.1 зазначеного Закону публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 цього Закону доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.6 зазначеного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Частиною 1 ст.14 зазначеного Закону закріплено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Виходячи з викладеного, колегія суддів висновує про те, що подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката в зв`язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги. Адвокат вправі направити адвокатський запит не для задоволення особистих інтересів, а лише в межах виконання договору з клієнтом з метою надання останньому правової допомоги.

Законодавець визначив суб`єктів виконання відповіді на запит адвоката - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань. Процесуальний статус таких суб`єктів, їх взаємовідносини з клієнтом, в інтересах якого направляється адвокатський запит, інші обставини відповідних правовідносин для виконання обов`язку надання відповіді на адвокатський запит значення не мають.

Держава, визначаючи абсолютно захищені законом гарантії адвокатської діяльності, встановила заборони на ненадання відповіді на запит адвоката, на створення перешкод у здійсненні адвокатської діяльності та втручання в правову позицію адвоката, а також гарантувала право на змагальність, в тому числі через реалізацію правової позиції, сформованої за допомогою відповіді на адвокатський запит.

Отже, адвокатський запит у всіх випадках за своїм законодавчо визначеним призначенням, як гарантований інструмент адвокатської діяльності, використовується задля формування та/або реалізації правової позиції адвоката в інтересах клієнта. Тобто, адвокатський запит завжди направлений на досягнення цілей адвокатської діяльності, яка у даному контексті полягає в створенні максимально вигідної правової позиції клієнта.

Згідно сформованої судової практики як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Як встановлено під час судового розгляду, адвокатом Дем`яненком Л.П. на адресу ДП «Ліси України» скеровано адвокатський запит № 20 від 05.01.2026р. в порядку п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

До адвокатського запиту додано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру і договору на надання правничої (правової) допомоги, укладеного з Горуною В.С.

Отже, вказаний адвокатський запит направлявся в інтересах ОСОБА_1 та відповідав вимогам ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Після надходження адвокатського запиту листом ДП «Ліси України» № 377/2.2-ВЛ від 20.01.2026р. було делеговано директору філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» повноваження з розгляду адвокатського запиту та надання на нього відповіді.

На вищезазначений адвокатський запит директор філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» надав відповідь № 588/34.6.1-2026 від 22.01.2026р., яка отримана адресатом.

Згідно цієї відповіді філія «Поліський лісовий офіс», діючи від імені та в інтересах ДП «Ліси України», повідомила хронологію укладення договорів із адвокатами Багацьким Є.Г. та ОСОБА_2 ; навела обґрунтування правомірності укладення договорів на правову допомогу філією, а не головним підприємством; а також повідомила про неможливість представлення копій договорів на правову допомогу, оскільки такі містять інформацію, що становить комерційну та адвокатську таємниці.

Таким чином, відповідачем надав позивачу повну та вичерпну відповідь на адвокатський запит № 20 від 05.01.2026р. на підставі та в межах строку, передбаченого Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується листом філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» № 588/34.6.1-2026 від 22.01.2026р.,

При цьому, відповідач при наданні адвокату Дем`яненко Л.П. відповіді на його адвокатський запит діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, незгода позивача із повнотою відповіді та наданою інформацією, є суб`єктивним сприйняттям позивача.

Окрім цього, як правильно підкреслив суд першої інстанції, запитувані договори про надання правової допомоги містять відомості про порядок взаєморозрахунків, фінансові зобов`язання та обсяг конкретних доручень, що становлять конфіденційну інформацію та охороняються законом. При цьому, право адвоката на отримання інформації за запитом не є абсолютним і обмежується випадками, коли запитувана інформація містить дані з обмеженим доступом.

Позивачем не доведено, що отримання саме повного тексту конфіденційного договору (за наявності легітимних ордерів) є необхідним для захисту його прав у трудовому спорі.

Необхідність у наданні зазначених договорів відсутня також з огляду на те, що повноваження адвокатів на представництво інтересів ДП «Ліси України» у суді підтверджуються ордерами, які наявні у запитувача та в матеріалах цивільної справи, і відповідно до вимог чинного законодавства є самостійною та достатньою підставою для підтвердження таких повноважень.

Також факт укладання договору № 1/2024-з від 31.12.2024р. є публічно підтвердженим через систему електронних закупівель «Prozorro» (UA-2025-01-14-015609-a), що забезпечує необхідну прозорість діяльності державного підприємства. Крім того, надання інформації про факт представництва інтересів у відповідях на попередні запити свідчить про відсутність приховування відповідачем відомостей про своїх представників (а.с.29-31).

В частині доводів апелянта щодо неправомірності надання відповіді на адвокатський запит філією «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» замість безпосередньо юридичної особи колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.95 Цивільного кодексу /ЦК/ України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно з нормами п.п.4.8 та 4.11 Статуту ДП «Ліси України» Підприємство має право утворювати філії, які діють на підставі відповідних положень. Керівники таких філій діють на підставі довіреностей, виданих Генеральним директором Підприємства (а.с.59-98).

Пунктом 3.1 Положення про філію «Поліський лісовий офіс» передбачено, що філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснюючи делеговані йому функції (а.с.33-57).

Директор філії В.Кошмак діє на підставі Положення та відповідної довіреності, яка визначає межі та обсяг його повноважень на виконання дій від імені ДП «Ліси України».

Як вбачається з матеріалів справи, після надходження адвокатського запиту № 20 від 05.01.2026р. до головного офісу ДП «Ліси України», виконавчим директором підприємства (лист № 377/2.2-ВЛ від 20.01.2026р.) було делеговано повноваження щодо розгляду вказаного запиту директору філії «Поліський лісовий офіс». Таке делегування відповідає внутрішній структурі управління підприємства та принципам організації документообігу, впровадженим наказом № 1372 від 28.07.2023р. (а.с.32).

Стаття 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» покладає обов`язок щодо надання відповіді на запит на керівників підприємств, установ та організацій. В межах делегованих повноважень та на підставі виданої довіреності керівник відокремленого підрозділу (філії) виступає як уповноважена особа юридичної особи.

Адвокатський запит № 20 від 05.01.2026 стосувався інформації, пов`язаної з діяльністю філії та представництвом інтересів підприємства у судовій справі, до участі в якій була залучена відповідна філія як третя особа.

За таких обставин філія, діючи в межах наданих їй повноважень та від імені юридичної особи ДП «Ліси України», була належним суб`єктом для надання відповіді на адвокатський запит, оскільки володіла запитуваною інформацією та здійснювала відповідні функції у спірних правовідносинах.

Доводи позивача про те, що виключно головне підприємство мало надавати відповідь на адвокатський запит є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не містить заборони для відокремлених підрозділів юридичної особи надавати відповіді на адвокатські запити за умови дії в межах наданих (делегованих) повноважень.

Отже, надання відповіді філією не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а є належним виконанням обов`язку щодо розгляду адвокатського запиту.

В силу приписів ч.2 ст.317 КАС України законне, обгрунтоване та правильне по суті і справедливе рішення не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань, тому колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що наведені апелянтом обставини вирішення спору без надання заперечень на відзив на позов не призвели до неправильного вирішення справи, а відтак не можуть слугувати достатньою підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Колегія суддів відхиляє інші доводи апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені відповідачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишено без задоволення.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Враховуючи результат апеляційного розгляду, та керуючись приписами ст.139 КАС України, понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта адвоката Горуну В.С. (а.с.155).

Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026р. в частині зупинення дії рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2026р. в адміністративній справі № 460/2273/26 належить визнати такою, що втратила чинність (а.с.178-179).

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2026р. в адміністративній справі № 460/2273/26 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026р. в частині зупинення дії рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2026р. в адміністративній справі № 460/2273/26 такою, що втратила чинність.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяР. М. Шавель

суддіН. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 08.10.2026р.