Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №347/2009/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 347/2009/26 пров. № А/857/49021/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С.,

Судової-Хомюк Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіт В.Р.,

представника позивача Клима В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області

на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 серпня 2026 року

у справі № 347/2009/26

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області про скасування постанови серії ЕНА №7493569 про притягнення до адміністративної відповідальності,

найменування суду 1 інстанції Косівський районний суд Івано-Франківської області

дата ухвалення рішення 24.08.2026

суддя 1 інстанції Драч Д.С.

місце ухвалення рішення м. Косів

дата складання повного тексту судового рішення 24 серпня 2026 року

УСТАНОВИВ:

I. ПРОЦЕДУРА. РУХ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до Косівського районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області про скасування постанови серія ЕНА №7493569 про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 серпня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області про скасування постанови серія ЕНА №7493569 про притягнення до адміністративної відповідальності, задоволено.

Постанову інспектора Відділення поліції №1 (смт. Путила) Вижницького районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції Скидана В.І. серії ЕНА № 7493569 від 05.07.2026 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП - скасовано, а справу про адміністративне правопорушення - закрито.

Стягнуто з Головного управління національної поліції в Чернівецькій області за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 673 (шістсот сімдесят три) гривні 60 копійок.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції ГУНП в Чернівецькій області звернулося до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 серпня 2026 року, в якій просить скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 серпня 2026 року у справі №347/2009/26 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Восьмим апеляційним адміністративним судом було призначено судове засідання для вирішення даної апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

II. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою інспектора Відділення поліції №1 (смт. Путила) Вижницького районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції Скидана В.І. серії ЕНА № 7493569 від 05.07.2026 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 гривень за ч. 5 ст.121 КУпАП за те, що 05.07.2026 року о 10 год. 13 хв. в смт. Путила по вул. Юрія Федьковича, 1 Н10 217 км., керуючи транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3. в ПДР України правил користування ременями безпеки.

Не погодившись з винесеною постановою, ГУНП в Чернівецькій області оскаржило дану постанову до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватись відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у ст. 251 Кодексу.

Належним доказом доведення даного правопорушення, виходячи з його природи, є фото або відео-фіксація моменту вчинення правопорушення та наявність у події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП у діях ОСОБА_1 , проте відповідач не надав суду до матеріалів справи належні докази вчинення правопорушення позивачем та доказів на спростування обставин, викладених у позові.

В даному випадку судом не встановлено у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення вказаного правопорушення адмінпритягуваним і таких доказів не здобуто під час розгляду справи судом.

Суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7493569 від 05.07.2026 винесена з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

IІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.08.2026 у справі №347/2009/26 задоволено позов ОСОБА_1 до Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Судовим рішенням постанову інспектора Відділення поліції № 1 (смт Путила) Вижницького районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції Скидана В.І. серії ЕНА №7493569 від 05.07.2026 скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито. Разом з тим, з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області за рахунок бюджетних асигнувань стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 673,60 грн. Апелянт — Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області не залучався судом першої інстанції до участі у справі ані як відповідач, ані як співвідповідач, ані як третя особа, попри те, що судові витрати оскаржуваним рішенням стягнуто саме з нього.

Відповідно до ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Оскаржуваним рішенням суд безпосередньо вирішив питання про майновий обов`язок ГУНП — стягнув з нього судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань, хоча ГУНП учасником справи не було. Отже, ГУНП набуло права на апеляційне оскарження цього рішення саме як особа, яка не була залучена до участі у справі, щодо якої судом вирішено питання про її обов`язки. Апелянт не брав участі у справі, рішення суду йому в порядку, передбаченому для учасників справи, не надсилалося і не вручалося. Про існування оскаржуваного рішення представнику ГУНП стало відомо через ознайомлення з підсистемою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».

Справу розглянуто та вирішено за участю неналежного відповідача; належний відповідач — ГУНП — до участі у справі залучений не був. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. За приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати такі справи і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, однак, які діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені відповідного органу поліції. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме: орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Оскаржувану Постанову ЕНА винесено інспектором Відділення поліції № 1 (смт Путила) Вижницького районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітаном поліції Скиданом В.І. — тобто посадовою особою, яка діяла від імені Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, а не від імені Вижницького РВП як самостійного суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.13, та ч.1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції, які утворюються як юридичні особи публічного права в областях.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730, юридичною особою публічного права утворено саме Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області. Вижницьке РВП ГУНП в Чернівецькій області є відокремленим структурним підрозділом ГУНП, не має статусу юридичної особи та не наділене адміністративною процесуальною правосуб`єктністю.

Такий підхід відображений у правових позиціях Верховного Суду, викладених у постановах від 26.12.2019 у справі №724/716/16, та від 17.06.2020 у справі №127/6881/17: у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем є саме орган поліції, а не структурний підрозділ чи посадова особа, яка від його імені здійснює розгляд справи.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, позивачем помилково визначено відповідачем структурний підрозділ органу поліції, а не сам орган — ГУНП в Чернівецькій області.

Примітним є те, що питання про заміну неналежного відповідача фактично порушувалося первісним відповідачем перед судом першої інстанції: до початку розгляду справи об 11.30 год. 24.08.2026, в день його проведення, керівником територіального підрозділу, що помилково був залучений відповідачем, було направлено відповідне клопотання - про заміну неналежного відповідача - Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області, належним - Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області (копія клопотання та скрін-шот з системи Електронного документообігу додається).Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, це клопотання судом першої інстанції жодним чином не розглянуто, питання про заміну неналежного відповідача чи залучення ГУНП співвідповідачем судом не вирішено, а рішення у справі ухвалено за участю неналежного відповідача — Вижницького РВП.

Оскільки положення ст. 48 КАС України допускають заміну відповідача лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений права здійснювати таку заміну самостійно, а тому в такій ситуації позивачу належить відмовити у позові до неналежного відповідача.

Виходячи з наведеного, вважають, що рішення суду не можливо вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до Вижницького РВП ГУНП.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги.

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору, а незалучення до участі у справі належної особи є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Європейський суд з прав людини у справі GUREPKA v. UKRAINE (No. 2) (заява № 38789/04, § 23, рішення від 08.04.2010) вказав, що принцип рівності сторін передбачає розумну можливість кожної сторони представляти свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Аналогічну позицію викладено у справі «Мала проти України» (заява № 4436/07) та у справі «Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства» (заява № 68416/01, п. 59, ECHR 2005-ІІ). Покладення обов`язку відшкодування судових витрат на особу, не залучену до участі у справі, є порушенням норм процесуального права.

Резолютивною частиною оскаржуваного рішення суд стягнув судові витрати (судовий збір у розмірі 673,60 грн) саме з ГУНП в Чернівецькій області, попри те, що ГУНП не мало статусу відповідача чи іншого учасника справи, не мало можливості подати відзив, докази чи заперечення, не брало участі в судовому засіданні. Покладення майнового обов`язку на особу, позбавлену будь-якої процесуальної можливості захищати свої права під час розгляду справи, суперечить принципу рівності сторін та праву на справедливий суд, гарантованому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також є прямим наслідком того, що належного відповідача не було залучено до участі у справі.

Судом не досліджено доказів, які спростовують доводи позовної заяви: суперечлива поведінка позивача, зафіксована відеозаписом поліцейської бодікамери. До цієї апеляційної скарги апелянтом долучаються чотири відеозаписи з бодікамер поліції, здійснені безпосередньо на місці події 05.07.2026. 5.2. На таймкоді [00:30–00:55] файлу 6a18b60e-f22e-451c-b57f64c1799ab7b9.MP4 зафіксовано, що ОСОБА_1 на місці події добровільно та без будь-якого примусу погоджується з висновком поліцейського про те, що керував транспортним засобом, не будучи пристебнутим ременем безпеки, а також підтверджує факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (1,98 ‰ алкоголю в крові). Водночас у позовній заяві та під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 послідовно заперечував саме ці обставини, які на місці події визнавав добровільно, — стверджуючи, що транспортний засіб перебував у нерухомому стані, а подія та склад правопорушення відсутні. Така поведінка позивача — коли особа на місці події визнає обставини, що складають подію правопорушення, а згодом, звертаючись до суду, заперечує ці ж самі обставини, — є прикладом недобросовісної, непослідовної та суперечливої поведінки учасника процесу, що не узгоджується з доктриною venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та принципом добросовісності, закріпленим у ст. 3 Цивільного кодексу України. Відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 402/1185/15-ц) недобросовісною у розумінні цієї доктрини є насамперед непослідовна та суперечлива поведінка особи, яка не відповідає її попереднім заявам, діям чи поясненням, наданим раніше. Такі суперечності у поведінці позивача ставлять під обґрунтований сумнів достовірність його доводів, викладених у позовній заяві, та свідчать про недотримання позивачем стандартів добросовісної процесуальної поведінки і послідовності у викладенні власної правової позиції. Суд першої інстанції, задовольняючи позов з мотивів недоведеності події та складу адміністративного правопорушення, вказаний відеозапис у сукупності з наведеними вище обставинами не дослідив і оцінки їм не надав, оскільки відповідач — Вижницьке РВП — відзиву на позов не подавало. Мало того, суд першої інстанції навіть не забезпечив можливості подання доказів навіть неналежному відповідачу оскільки в своїй ухвалі про відкриття провадження від 17 серпня 2026 року (міститься в матеріалах справи) визначив строк для подачі доказів, який вже минув – 2 квітня 2026 року. Разом з тим, зазначені докази мають істотне значення для правильного вирішення справи, спростовують доводи позовної заяви та підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а відтак їх недослідження свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та про невідповідність висновків суду обставинам справи.

Тому просять скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 серпня 2026 року у справі № 347/2009/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі — з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача та недоведеності обставин, покладених в основу позовних вимог.

ІV. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Приписами частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою інспектора Відділення поліції №1 (смт. Путила) Вижницького районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції Скидана В.І. серії ЕНА № 7493569 від 05.07.2026 року, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 гривень за ч. 5 ст.121 КУпАП за те, що 05.07.2026 року о 10 год. 13 хв. в смт. Путила по вул. Юрія Федьковича, 1 Н10 217 км., керуючи транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3. в ПДР України правил користування ременями безпеки.

Як встановлено судом, оскаржувану постанову ЕНА №7493569 від 05.07.2026 постановлено інспектором Відділення поліції № 1 (смт Путила) Вижницького районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітаном поліції Скиданом В.І., тобто посадовою особою, яка діяла від імені Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, а не від імені Вижницького РВП як самостійного суб`єкта владних повноважень.

ОСОБА_1 звернувся до Косівського районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області про скасування постанови серія ЕНА №7493569 про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

За приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 44 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що справу розглянуту до неналежного відповідача, оскільки оскаржувану постанову винесено посадовою особою інспектором Відділення поліції № 1 (смт Путила) Вижницького районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітаном поліції Скиданом В.І., тобто посадовою особою, яка діяла від імені Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, а не від імені Вижницького РВП як самостійного суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 580-VIII систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (далі - Постанова № 730), Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області утворено як окремий територіальний орган Національної поліції.

Таким чином, Вижницьке РВП ГУНП в Чернівецькій області є відокремленим структурним підрозділом ГУНП, не має статусу юридичної особи та не наділене адміністративною процесуальною правосуб`єктністю, а Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області є організаційно самостійним територіальним органом Національної поліції, є юридичною особою публічного права, має власний код ЄДРПОУ, власні рахунки та бюджетні асигнування.

Відповідно до частини першої статті 48 КАС України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого засідання, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання замінити первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 48 КАС України, у разі якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відсутності згоди позивача на заміну неналежного відповідача або залучення іншого співвідповідача суд зобов`язаний розглянути справу за поданим позовом.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наслідків пред`явлення позову до неналежного відповідача. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зазначено, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача». Зазначена правова позиція є застосовною і до адміністративного судочинства з урахуванням аналогічного правового регулювання інституту заміни неналежного відповідача у КАС України.

Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У цій справі позивач визначив відповідачем Вижницький РВП ГУНП в Чернівецькій області, тоді як оскаржувану постанову винесено посадовою особою Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області. Позивач з клопотанням про заміну неналежного відповідача до суду не звертався.

За таких обставин, оскільки Вижницький РВП ГУНП в Чернівецькій області не є суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не є органом, посадова особа якого винесла оскаржувану постанову, Вижницький РВП ГУНП в Чернівецькій області є неналежним відповідачем у цій справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи те, що суд першої інстанції за правилами статті 48 КАС України заміну первинного відповідача на належного не здійснив, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести таку заміну, то є підстави для відмови у задоволенні позову з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 19 квітня 2022 року в справі № 400/3989/19, відповідно до якої належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Отже, неналежним відповідачем у даній справі є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред`явленим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не звернув уваги на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, не з`ясував питання належності відповідача та не розгляну клопотання відповідача щодо заміни неналежного відповідача, чим допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов`язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред`явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить висновку, що у задоволенні позовних вимог, заявлених до Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області слід відмовити.

Водночас, пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №304/284/18 (провадження № 14-517цс19) передбачає, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору, а незалучення до участі у справі належної особи є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Європейський суд з прав людини у справі GUREPKA v. UKRAINE (No. 2) (заява № 38789/04, § 23, рішення від 08.04.2010) вказав, що принцип рівності сторін передбачає розумну можливість кожної сторони представляти свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Аналогічну позицію викладено у справі «Мала проти України» (заява № 4436/07) та у справі «Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства» (заява № 68416/01, п. 59, ECHR 2005-ІІ). Покладення обов`язку відшкодування судових витрат на особу, не залучену до участі у справі, є порушенням норм процесуального права.

Резолютивною частиною оскаржуваного рішення суд стягнув судові витрати (судовий збір у розмірі 673,60 грн. саме з ГУНП в Чернівецькій області, попри те, що ГУНП не мало статусу відповідача чи іншого учасника справи, не мало можливості подати відзив, докази чи заперечення, не брало участі в судовому засіданні.

Покладення майнового обов`язку на особу, позбавлену будь-якої процесуальної можливості захищати свої права під час розгляду справи, суперечить принципу рівності сторін та праву на справедливий суд, гарантованому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також є прямим наслідком того, що належного відповідача не було залучено до участі у справі.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області про скасування постанови серія ЕНА №7493569 від 05.07.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності, з огляду на пред`явлення позову до неналежного відповідача.

При цьому колегія суддів зазначає, що відмова у задоволенні позову до неналежного відповідача не позбавляє позивача права звернутися з відповідним позовом до належного відповідача.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст. 2 КАС України та ч. 4 ст. 242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції не з`ясував обставини щодо належності відповідача у справі та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції належить скасувати повністю з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат, то оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а апелянт - Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області - є суб`єктом владних повноважень, розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області - задовольнити.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 серпня 2026 року у справі № 347/2009/26 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області про скасування постанови серія ЕНА №7493569 від 05.07.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачЮ. О. Калмикова

СуддіВ. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк

Повне судове рішення складено 08.10.26