Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №380/15023/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/15023/25 пров. № А/857/29057/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 380/15023/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Карп`як О.О. у м. Львові в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи), дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також – відповідач-1, ГУ ПФУ в Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також – відповідач-2, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 27.05.2025 № 134550033350;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області та ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 19.05.2025 на посадах дезинфектора та молодшої медсестри по догляду за хворими 3-го відділення в Інфекційній клінічній лікарні м. Львова (Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі також – Закон № 1788-XII);

- зобов`язати відповідачів застосувати щодо ОСОБА_1 віковий ценз у 50 років відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі також – Закон № 213-VIII), з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1-р/2020;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області та ГУ ПФУ в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 19.05.2025 згідно із заявою за № 3448 від 19.05.2025 на підставі статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії від 27.05.2025 № 134550033350.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ з 19.05.2025, зарахувавши період роботи з 01.07.2004 по 19.05.2025 01.01.2004 по 19.05.2025 на посадах дезинфектора та молодшої медсестри по догляду за хворими 3-го відділення в Інфекційній клінічній лікарні м. Львова (Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням в частині задоволених вимог, його оскаржив відповідач-1, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що оскільки позивач не досягла віку, встановленого статтею 114 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також – Закон № 1058-ІV) (55 років), то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для винесення рішення про задоволення позовних вимог позивача.

У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подала відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 19 травня 2025 року звернулася до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні № 1-р/2020, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років та просила врахувати стаж роботи в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону № 1788-ХІІ за період роботи з 01.01.2004 по момент звернення із заявою.

Згідно записів трудової книжки позивач має наступний страховий та пільговий стаж:

- 09.03.1999 – 01.01.2003 – молодша медсестра по догляду за хворими 3-го відділення Інфекційної клінічної лікарні м. Львова;

- 02.01.2003 – 30.06.2004 – дезинфектор Інфекційної клінічної лікарні м. Львова;

- 01.07.2004 - по момент звернення із заявою – молодша медсестра по догляду за хворими 3-го відділення Інфекційної клінічної лікарні м. Львова;

- 01.10.2008 – назва лікарні змінена на Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»;

- 01.11.2018 – назва лікарні змінена на Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня».

Згідно довідки № 319 від 15.05.2025, виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» позивач працює в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими 3-го відділення з 9 березня 1999 року (наказ про прийом на роботу № 25-к від 09.03.1999), та з 01 липня 2004 року (наказ про перевід № 73-к від 01.07.2004) по момент звернення із заявою. За період роботи в установі Козак Л.З. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала. Козак Л.З. обслуговувала інфекційних хворих на небезпечні інфекційні захворювання, які входять до Переліку затвердженого наказом МОЗ від 19.07.1995 № 133 і зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі згідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ. Довідка видана для пред`явлення в управління Пенсійного фонду України.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 320 від 15.05.2025, виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», позивач працювала повний робочий день в КНП ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» за період з 09.03.1999 по 01.01.2003 – 3 р. 9 міс 22 дн., з 01.07.2004 – 15.05.2025 – 20 р. 10 міс. 14 днів, виконувала повний робочий день безпосередньо обслуговувала інфекційних хворих в інфекційному відділенні, за професією, посадою молодшої медсестри з догляду за хворими (санітарки) 3-го відділення, що передбачено Списком 2, розділом XXIV, код КП 2230.2, підстава постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016. Підстава для видачі: наказ про прийом на роботу № 25-к від 09.03.1999, наказ про перевід № 73-к від 01.07.2004, надавалась щорічна відпустка терміном на 24 календарні дні та додаткова відпустка терміном 7 календарних днів - наказ № 313-к від 21.11.2022, 187-к від 21.06.2023, № 467-к від 22.11.2024. Наказ про атестацію № 29 від 26.12.1996; № 38 від 10.12.2001; № 33 від 05.11.2004; № 140 від 24.11.2009; № 102 від 10.12.2014; № 140 від 10.12.2019.

Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 27.05.2025 № 134550033350 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з недосягненням 55-річного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача-1, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідача-1 щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.01.2004 по 19.05.2025 на посадах дезинфектора та молодшої медсестри по догляду за хворими 3-го відділення в Інфекційній клінічній лікарні м. Львова (Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») у подвійному розмірі відповідно до Закону України від 10 липня 2003 року № 1110-IV «Про внесення зміни до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі також – Закон № 1110-IV) та статті 60 Закону № 1788-XII.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Пунктом 3 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до копії трудової книжки, позивачка

з 09.03.1999 – 01.01.2003 – молодша медсестра по догляду за хворими 3-го відділення Інфекційної клінічної лікарні м. Львова;

- 02.01.2003 – 30.06.2004 – дезинфектор Інфекційної клінічної лікарні м. Львова;

- 01.07.2004 - по момент звернення із заявою – молодша медсестра по догляду за хворими 3-го відділення Інфекційної клінічної лікарні м. Львова;

- 01.10.2008 – назва лікарні змінена на Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»;

- 01.11.2018 – назва лікарні змінена на Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня».

Суд апеляційної інстанції зауважує, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивачка була прийнята на таку роботу.

Крім цього, згідно довідки № 319 від 15.05.2025, виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», позивач працює в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими 3-го відділення з 9 березня 1999 року (наказ про прийом на роботу № 25-к від 09.03.1999), та з 01 липня 2004 року (наказ про перевід № 73-к від 01.07.2004) по момент звернення із заявою. За період роботи в установі Козак Л.З. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала. Козак Л.З. обслуговувала інфекційних хворих на небезпечні інфекційні захворювання, які входять до Переліку затвердженого наказом МОЗ від 19.07.1995 № 133 і зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі згідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1110-ІУ від 10.07.2003. Довідка видана для пред`явлення в управління Пенсійного фонду України.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 320 від 15.05.2025, виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», позивач працювала повний робочий день в КНП ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» за період з 09.03.1999 по 01.01.2003 – 3 р. 9 міс 22 дн., з 01.07.2004 – 15.05.2025 – 20 р. 10 міс. 14 днів, виконувала повний робочий день безпосередньо обслуговувала інфекційних хворих в інфекційному відділенні, за професією, посадою молодшої медсестри з догляду за хворими (санітарки) 3-го відділення, що передбачено Списком 2, розділом XXIV, код КП 2230.2, підстава постанова КМУ № 461 від 24.06.2016. Підстава для видачі: наказ про прийом на роботу № 25-к від 09.03.1999, наказ про перевід № 73-к від 01.07.2004, надавалась щорічна відпустка терміном на 24 календарні дні та додаткова відпустка терміном 7 календарних днів - наказ № 313-к від 21.11.2022, 187-к від 21.06.2023, № 467-к від 22.11.2024. Наказ про атестацію № 29 від 26.12.1996; № 38 від 10.12.2001; № 33 від 05.11.2004; № 140 від 24.11.2009; № 102 від 10.12.2014; № 140 від 10.12.2019.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону № 1788-XII.

Статтею 60 Закону № 1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Закон України від 6 квітня 2000 року № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі також – Закон № 1645-III) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Відповідно до статті 7 цього Закону, лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.

Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», як лікувальний заклад призначений для надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, в розумінні статті 60 Закону № 1788-ХІІ, є інфекційним закладом охорони здоров`я, робота у якому зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що У ПФУ в Рівненській області не зараховано до страхового стажу позивача період її роботи у подвійному розмірі, оскільки відсутня правова норма в Законі № 1058-IV та відсутній обов`язок враховувати статтю 60 Закону № 1788-XII для обрахунку стажу з 01.01.2004.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі дії відповідача протиправними, з огляду на таке.

Так, частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Закон № 1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом № 1788-XII.

Положеннями статті 60 Закону № 1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Розділом XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону № 1058-IV в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004, станом на час звернення позивачки за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відтак, за правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи в інфекційних закладах охорони здоров`я після 2004 року підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом апеляційної інстанції під час вирішення цього спору.

Щодо доводів апелянта про те, що позивач не досягла віку, встановленого статтею 114 Закону № 1058-IV (55 років), то колегія суддів такі не спростовує наступним.

3 жовтня 2017 року прийнято Закон України № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (набрав чинності з 11.10.2017р.), який доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача-1 від 27.05.2025 № 134550033350 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з посиланням на недосягнення позивачкою пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-ІV, а саме 55 років, є протиправним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, колегія суддів констатує, що позивач на час звернення до пенсійного органу досягла 50 років, та її загальний стаж складає понад 25 років, з них спеціальний (пільговий) стаж за Списком № 2 складає не менше 10 років, пенсійний орган зобов`язаний був прийняти рішення про призначення пенсії.

Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.

Інших доводів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності відповідач-1 не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 380/15023/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяВ. С. Затолочний

суддіІ. В. Глушко

Н. М. Судова-Хомюк