Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №380/8942/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/8942/26 пров. № А/857/44443/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Калмикової Ю.О.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в електронній формі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі № 380/8942/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мартинюком В.Я. в м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії, що полягають у наданні відмови у звільненні в запас Збройних Сил України на підставі підпункту «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) у зв`язку із загибеллю рідного брата, ОСОБА_2 (далі також – ОСОБА_2 ), солдата військової частини НОМЕР_2 (далі – ВЧ НОМЕР_2 ), який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

- зобов`язати звільнити в запас Збройних Сил України на підставі підпункту «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із загибеллю рідного брата, ОСОБА_2 , солдата ВЧ НОМЕР_2 , який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, з подальшим виключенням зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог, вказує, що всі надані документи, зазначені як додатки до рапорта позивача від 14.04.2026 про звільнення з військової служби, підтверджують загибель повнорідного брата позивача – солдата ОСОБА_2 при виконанні обов`язків військової служби під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. При розгляді рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 .

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є братом загиблого ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, які наявні в матеріалах справи).

В матеріалах справи наявне свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 (дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті – с. Гаврилівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область).

Відповідно до сповіщення сім`ї № 8/1505-25, яке наявне в матеріалах справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в районі н.п. Гаврилівка Дніпропетровської області.

Позивач звернувся до начальника циклової комісії загальновійськових дисциплін школи індивідуальної підготовки ВЧ НОМЕР_1 із рапортом від 13.02.2026 року, в якому просив клопотати перед вищим керівництвом про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі підпункту «г» підпункту 15 пункту 3 частини другої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із загибеллю рідного брата, ОСОБА_2 , солдата ВЧ НОМЕР_2 , який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Відповідач листом від 18.02.2026 року повідомив позивача, що наказ начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 496-ос від 02.05.2025 року не містить відомостей, що його брат загинув під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. В сповіщенні про смерть зазначено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в районі н.п. Гаврилівка Дніпропетровської області. Враховуючи відсутність в наданих документах відомостей, що смерть ОСОБА_2 настала під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, відсутні правові підстави для звільнення з лав Збройних Сил України.

Позивач звернувся до начальника циклової комісії загальновійськових дисциплін школи індивідуальної підготовки ВЧ НОМЕР_1 із рапортом від 14.04.2026 року, в якому повторно просив клопотання перед вищим керівництвом про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Відповідно до довідки про причину смерті від 22.04.2025 року причиною смерті ОСОБА_2 17.04.2025 року є шок, інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла; водій, що знаходився у легковому автомобілі, потерпілий внаслідок зіткнення з фіксованим або стаціонарним об`єктом.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 496-ос від 02.05.2025 року ОСОБА_2 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із смертю; смерть настала від шоку, інших уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм від 09.10.2025 року травма ОСОБА_2 , яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: «шок, інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла; водій, що знаходився у легковому автомобілі, потерпілий внаслідок зіткнення з фіксованим або стаціонарним об`єктом». Травма, яка призвела до смерті одержана в результаті нещасного випадку; так, пов`язана з проходженням військової служби.

Листом від 18.03.2026 року НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України повідомив представника позивача, серед іншого, про те, що відповідно до службової документації НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, солдат ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, в період з 05.01.2025 по 07.01.2025, з по 11.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 29.03.2025, з 31.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 16.04.2025.

Не погоджуючись із діями відповідача, щодо відмови у звільненні позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що брат позивача ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в районі н.п. Гаврилівка Дніпропетровської області. Причина смерті - шок, інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла; водій, що знаходився у легковому автомобілі, потерпілий внаслідок зіткнення з фіксованим або стаціонарним об`єктом.

Відтак, померлий брат позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув не під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також не під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.

Апеляційний суд не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду апеляційної скарги, строк дії воєнного стану в Україні не припинений і не скасований.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, а також встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону № 2232-XII.

Предметом спірних правовідносин є відмова відповідача у звільненні позивача в запас Збройних підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

З матеріалів справи встановлено, що 13 лютого 2026 року на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 було подано рапорт по команді про звільнення в запас Збройних Сил України на підставі підпункту «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із загибеллю його рідного брата, ОСОБА_2 , солдата військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

До вказаного рапорту від 13.02.2026 позивачем було долучено наступні документи: паспорт, РНОКПП ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00050894297 від 29.04.2025р ОСОБА_2 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ; сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 № 8/1505-25 від 21 квітня 2025 року; витяг з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 496-ОС від 02 травня 2025 року «Про особовий склад».

За наслідками розгляду рапорту від 13.02.2026, листом № 28 від 18.02.2026 ВЧ НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для звільнення його з військової служби, оскільки смерть його брата солдата ОСОБА_2 не пов`язана із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, оскільки в сповіщенні про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 № 8/1505-25 від 21 квітня 2025 року зазначено, що брат загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в районі населеного пункту Гаврилівка Дніпропетровської області.

Статтею 26 Закону № 2232-XII визначено підстави для звільнення з військової служби. Так, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Абзацом шістнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Відтак, колегія суддів зазначає, що викладеною правовою нормою визначено обов`язкову наявність наступних складових: наявність у члена сім`ї близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра); їх загибель або вони пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 травня 2009 р. за № 438/16454 (Інструкція).

Згідно підпункту 30 пункту 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану: документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни; копія свідоцтва про смерть особи; документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Таким чином, документом, який підтверджує підставу для звільнення з військової служби, у даному випадку, може бути або документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Відповідно до Інструкції з пошуку та транспортування тіл (останків) загиблих, померлих (зниклих безвісти) під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, затвердженої спільним наказом Міноборони, МВС, Міністерство охорони здоров`я та СБУ від 10.04.2017 № 208/302/381/204, загиблі - це військовослужбовці, державні службовці та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, поліцейські, державні службовці та працівники Національної поліції України, особи рядового, начальницького складу, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, а також особи, які у складі добровольчих формувань захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, що загинули під час ведення бойових дій, виконання службових (бойових) завдань, обов`язків військової служби у районі проведення антитерористичної операції, а також померли від ран, контузій, каліцтва або захворювань під час незаконного утримання.

За змістом пунктів 2, 3 розділу ХІІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, безповоротні втрати особового складу поділяються на: 1) бойові безповоротні втрати, до яких належать особи, які загинули під час виконання бойового завдання, від застосування противником зброї (в тому числі зброї масового ураження), померли унаслідок поранення (травми, контузії, каліцтва), хвороби та з інших причин під час бойової обстановки, перебування в полоні (заручниках), загинули унаслідок подій і нещасних випадків під час виконання бойових завдань; 2) інші померлі (загиблі), до яких належать особи, які померли від захворювання та з інших причин, не пов`язаних з участю в бойових діях, покінчили життя самогубством, загинули від необережного поводження зі зброєю, через порушення заходів безпеки, унаслідок позастатутних взаємовідносин, в аваріях, катастрофах та інших випадках, не пов`язаних із виконанням бойових завдань. Тимчасові втрати особового складу поділяються на: 1) бойові тимчасові втрати, до яких належать санітарні втрати, особи, зниклі безвісти за особливих обставин, полонені (заручники) або інтерновані в інших державах; 2) інші тимчасові втрати, до яких належать травмовані, хворі, отруєні, зниклі безвісти в умовах, не пов`язаних з бойовою обстановкою, дезертири та військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини або місця проходження служби.

Відтак, наведені норми права розмежовують безповоротні втрати особового складу на бойові безповоротні втрати та інших померлих (загиблих); тимчасові втрати на бойові тимчасові втрати та інші тимчасові втрати. При цьому, ключовими критеріями у розмежуванні таких категорій втрат особового складу є пов`язаність смерті конкретного військовослужбовця із його участю в бойових діях, із виконанням ним бойових завдань, застосуванням противником щодо нього зброї, санітарні втрати, смерть під час бойової обстановки зниклі безвісти за особливих обставин, полонені (заручники) або інтерновані в інших державах.

З матеріалів справи встановлено, що брат позивача солдат ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, в період з 05.01.2025 по 07.01.2025, з по 11.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 29.03.2025, з 31.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 16.04.2025, тоді як з вище вказаного сповіщення про смерть вбачається, що він загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, у відповідності до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 147-ВВ від 01 квітня 2025 року «Про особовий склад» солдата ОСОБА_3 (П-041225), інспектора прикордонної служби 3 категорії - номера обслуги другої групи мінометів першого вогневого відділення третьої мінометної прикордонної застави четвертого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки, відряджено до операційної зони ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з підпорядкуванням командиру НОМЕР_6 окремої механізованої бригади, з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, з 30 березня 2025 року до особового розпорядження, який перебував в районі виконання бойових (спеціальних) завдань в межах операційної зони ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з підпорядкуванням начальнику ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Підставою для видання вказаного наказу було бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 27.03.2025 Мо313/44/4726т.

Крім того, відповідно до копій особистих карток (архівні відомості) грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 за період проходження військової служби та перебування на грошовому забезпеченні в НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України протягом січня, лютого, березня, квітня про нараховане та виплачене грошове забезпечення солдата ОСОБА_2 , вбачається, що за вказані місяці йому виплачено додаткову винагороду в розмірі за січень 2025 року 77419,35 грн., за лютий 2025 року виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн., за березень 2025 року виплачено додаткову винагороду в розмірі 96774,19 грн., за квітень 2025 року виплачено додаткову винагороду в розмірі 53333,33 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», тобто під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони у вищевказані періоди.

Всі вищевказані документи, зазначені як додатки до рапорта позивача від 14.04.2026 про звільнення з військової служби, підтверджують загибель (смерть) повнорідного брата позивача – солдата ОСОБА_2 при виконанні обов`язків військової служби під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Крім того, брату позивача виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень включно до 16 квітня 2025 року, а смерть наступає 17 квітня 2025 року в зоні бойових дій.

Апеляційний суд наголошує, що загибель ОСОБА_2 відбулася під час і внаслідок під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Потрапляння військовослужбовця в ДТП безпосередньо пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби в зоні бойових дій, оскільки передувало та слідувало безпосередньому виконанню бойових розпоряджень (наказів) в умовах підвищеної небезпеки, руйнування інфраструктури та дії правового режиму воєнного стану.

Враховуючи вищевикладене, факт загибелі ОСОБА_2 підлягає кваліфікації як такий, що стався під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить висновку про наявність у позивача права на звільнення в запас Збройних Сил України, відповідно заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до відмови у задоволенні позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі № 380/8942/26 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії відповідача, військової частини НОМЕР_1 , що полягають у наданні відмови у звільненні позивача, ОСОБА_1 , в запас Збройних Сил України на підставі підпункту «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із загибеллю рідного брата, ОСОБА_2 , солдата військової частини НОМЕР_2 , який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Зобов`язати відповідача, військову частину НОМЕР_1 , звільнити позивача, ОСОБА_1 , в запас Збройних Сил України на підставі підпункту «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із загибеллю рідного брата, ОСОБА_2 , солдата військової частини НОМЕР_2 , який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, з подальшим виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяВ. С. Затолочний

суддіЮ. О. Калмикова

Н. М. Судова-Хомюк