Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №500/402/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/402/26 пров. № А/857/32598/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Глушка І.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в електронній формі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 500/402/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продлюкс плюс» до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Юзьків М.І. у м. Тернополі у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОДЛЮКС ПЛЮС» (далі - позивач, ТОВ «ПРОДЛЮКС ПЛЮС») звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), у якому просить визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ № 55 від 11.12.2025 року про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача № 55 від 11.12.2025 року про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в частині повернення 988 907,47 грн. страхових коштів та застосування 494 453,73 грн. фінансових санкцій.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог, зазначає, що Порядком перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів Фонду соціального страхування України та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України 02 жовтня 2020 року № 23 (далі - Порядок № 23), чинним на момент спірних правовідносин, визначено підстави, умови та процедуру проведення перевірок правильності використання страхувальниками страхових коштів. Відповідно до Порядку № 23 під час документальних перевірок страхувальників перевіряються, серед іншого, наявність відповідної кількості виданих в установленому порядку листків непрацездатності (правильність їх заповнення). Згідно пункту 2.7 Порядку № 23 перевірці підлягають документи за звітні періоди поточного та попередніх років, за які не здійснювалася перевірка. За умови наявності акта про вилучення документів для знищення, не внесених до Національного архівного фонду попередніх років, перевірці підлягають документи за всі роки, які не підлягали знищенню за актом про вилучення. Остання планова перевірка позивача здійснювалась за період по 30.06.2017. Під час документальної перевірки позивачем не було надано паперові бланки листків непрацездатності застрахованих осіб за основним місцем роботи за період з 01.07.2017 по 30.09.2021, які зі слів позивача були знищені. Також не було надано до перевірки і Актів про вилучення для знищення документів термін яких минув, які схвалені експертною комісією організації та погоджені ЕПК Державного архіву.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 07.11.2025 по 19.11.2025 головними спеціалістами відділу контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ була проведена документальна перевірка дотримання порядку використання страхувальником (ТОВ «ПРОДЛЮКС ПЛЮС») страхових коштів Фонду соціального страхування України.

За результатами перевірки складено акт документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України № 1900-1002-3/57 від 19.11.2025 (далі – Акт перевірки), у якому зафіксовано такі порушення вимог законодавства:

- для перевірки не надано видані на паперових бланках у встановленому порядку листки непрацездатності застрахованих осіб за основним місцем роботи за період з 01.07.2017 по 30.09.2021, чим порушено частину першу статті 31 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі – Закон 1105-XIV ) в редакції до 01.01.2023, що привело до неправомірного використання страхових коштів на суму 988 907,47 грн.;

- страхові кошти використані не за цільовим призначенням, чим порушено абзац четвертий частини другої статті 34 Закону № 1105-XIV (в редакції до 01.01.2023), що привело до неправомірного використання страхових коштів на суму 2 244,00 грн.;

- невірне визначення кількості календарних днів зайнятості для розрахунку середньої заробітної плати по листках непрацездатності, чим порушено пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» (далі – Постанова № 1266), що привело до неправомірного використання страхових коштів на суму 47,06 грн.;

- невірне визначення розрахункового періоду по листках непрацездатності, чим порушено пункт 3 Постанови № 1266, що привело до неправомірного використання страхових коштів на суму 49,98 грн.

ТОВ «ПРОДЛЮКС ПЛЮС» не погодилось з такими висновками та 25.11.2025 подало заперечення на Акт перевірки, у яких вказало про неможливість надання до перевірки листків непрацездатності за період з 01.07.2017 по 30.09.2021 та вжиття всіх можливих заходів щодо отримання спірних документів. До заперечення долучено листи закладів охорони здоров`я, у яких підтверджено факти перебування у відпустці по вагітності і пологах по працівниках, яким виплачувались кошти Фонду та по працівникам, які перебували на стаціонарному лікуванні.

Відповідач, розглянувши заперечення, листом від 15.12.2025 № 1900-1001-8/56528 відхилив їх як такі, що не спростовують висновків, зазначених у Акті перевірки.

На підставі Акту перевірки ГУ ПФУ прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 55 від 11.12.2025, в якому відповідач вимагає від ТОВ «ПРОДЛЮКС ПЛЮС» повернути ГУ ПФУ 991 248,51 грн. зайво виплачених сум та застосовує фінансові санкції в розмірі 495 624,26 грн за порушення порядку використання страхових коштів.

До матеріалів справи додано схвалені експертною комісією та затверджені директором ТОВ «ПРОДЛЮКС ПЛЮС» акти про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 02.02.2024 № 1 та від 25.07.2025 № 1, згідно з якими вилучені для знищення як такі, що не мають культурної цінності та втратили практичне значення документи ТОВ «ПРОДЛЮКС ПЛЮС»: листки непрацездатності, корінці листків непрацездатності, розрахунки 2017-2020, 2021 рр.

Не погодившись з вищенаведеними рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності законодавчо встановленого обов`язку зберігати документи на підтвердження оплати листків непрацездатності з Фонду соціального страхування понад трирічний строк роботодавець не може нести за це відповідальність, за умови, що такі документи вилучені для знищення у встановленому порядку.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, наведеним у пункті 12 статті 1 Закону № 1105-XIV, страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Частиною другою статті 8 Закону № 1105-XIV передбачено, що роботодавець зобов`язаний, у тому числі здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом; вести облік страхових коштів і своєчасно надавати страховику встановлену звітність щодо цих коштів; під час перевірки правильності використання страхових коштів та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам уповноваженого органу управління необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки.

Частинами п`ятою та шостою статті 8 Закону № 1105-XIV передбачено, що роботодавець несе відповідальність за:

1) порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або неповне їх повернення;

2) несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом;

3) подання недостовірних відомостей про використання страхових коштів;

4) шкоду, заподіяну застрахованим особам або уповноваженому органу управління внаслідок невиконання або неналежного виконання обов`язків, визначених цим Законом.

У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавець відшкодовує уповноваженому органу управління в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачує штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно зі статтею 12 Закону № 1105-XIV право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види страхових виплат допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.

Згідно з пунктом частини першої статті 15 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві

За положеннями частини другої статті 15 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 22, частини першої статті 23 Закону № 1105-XIV страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності.

Підстави, умови та процедуру проведення перевірок правильності використання страхувальниками страхових коштів Фонду, що використовуються для надання, у тому числі допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) та допомоги по вагітності та пологах, визначає Порядок № 23.

Згідно із пунктом 2.1 Порядку № 23 перевірки проводяться з метою:

здійснення контролю за використанням страхових коштів Фонду, обґрунтованістю виплати матеріального забезпечення, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання;

виявлення та підтвердження неправомірно витрачених сум страхових коштів та/або вартості наданих соціальних послуг, нецільового використання коштів, невикористаних коштів Фонду, забезпечення своєчасного та повного повернення таких коштів до бюджету Фонду.

Пунктом 4.1 Порядку № 23 передбачено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів страхувальники відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг, які надавались страхувальникам до 01 січня 2015 року, і сплачують штраф відповідно до абзацу першого частини шостої статті 15 Закону №1105.

Підставою для прийняття рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій є акт перевірки, яким задокументовані випадки порушення страхувальником порядку використання страхових коштів Фонду.

Слід враховувати, що порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі також – Положення 88).

Згідно із пунктом 6.6 Положення № 88 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

12.04.2015 року наказом Міністерства юстиції України № 578/5 затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів (далі також – Перелік).

У пункті 1.4 передбачено, що цей Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання або для знищення.

Згідно із пунктом 320 Переліку (в редакції в період спірних правовідносин) строк зберігання документів (копії звітів, витяги з протоколів, висновки, заяви, довідки, списки працівників) про виплату допомоги, пенсій, оплату листків непрацездатності з фонду соціального страхування, становить 3 роки. Такий же строк зберігання встановлено пунктом 716 Переліку і для листків непрацездатності, корінців листків непрацездатності.

Отже, за відсутності законодавчо встановленого обов`язку зберігати документи на підтвердження оплати листків непрацездатності з Фонду соціального страхування понад трирічний строк роботодавець не може нести за це відповідальність.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 440/57/19.

З матеріалів справи, а саме з Акту перевірки встановлено, що у ньому не зафіксовано факту відмови посадових осіб позивача у наданні актів про вилучення документів для знищення, не внесених до Національного архівного фонду попередніх років, не витребувано відповідачем і відповідних пояснень з даного приводу.

Водночас, до матеріалів справи додано схвалені експертною комісією (протокол від 02.02.2024 № 1 та від 25.07.2025 № 1) та затверджені директором ТОВ «ПРОДЛЮКС ПЛЮС» акти про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 02.02.2024 № 1 та від 25.07.2025 № 1, згідно з якими вилучені для знищення як такі, що не мають культурної цінності та втратили практичне значення документи ТОВ «ПРОДЛЮКС ПЛЮС»: листки непрацездатності, корінці листків непрацездатності, розрахунки 2017-2020, 2021 рр..

Відтак, під час проведення документальної перевірки відповідач не з`ясовував причин відсутності на підприємстві виданих на паперових бланках у встановленому порядку листків непрацездатності застрахованих осіб за основним місцем роботи за період з 01.07.2017 по 30.09.2021.

Щодо доводів апелянта про те, що акт про вилучення для знищення документів термін яких минув, окрім обов`язкового схвалення Експертною комісією організації, має пройти погодження ЕПК Державного архіву, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Згідно з пунктами 2.3-2.5 Переліку строки зберігання документів у цьому Переліку диференційовано за двома групами організацій. До першої групи належать організації, в діяльності яких створюються документи НАФ. Дана група включає організації джерела формування НАФ повного та вибіркового прийому. Строки зберігання документів для цих організацій наведено в графі 3 цього Переліку. Державні і комунальні організації джерела формування НАФ передають документи НАФ на постійне зберігання до державних архівів або архівних відділів міських рад в обов`язковому порядку, а інші організації на підставі угод між власником документів і відповідною архівною установою. Друга група включає організації, в діяльності яких не створюються документи НАФ. Строки зберігання документів цих організацій подано в графі 4 цього Переліку.

Пунктом 2.8 Переліку визначено, що позначка ЕПК поряд зі строком зберігання документів, яку встановлено в цьому Переліку для деяких видів документів, означає, що рішення про внесення до НАФ або знищення цих документів для організацій джерел формування НАФ приймають експертно-перевірні комісії державного архіву.

ТОВ «ПРОДЛЮКС ПЛЮС» не віднесено до переліку організацій, у діяльності яких створюються документи НАФ, а такі документи як листки непрацездатності, корінці листків непрацездатності не містять позначка ЕПК поряд зі строком зберігання документів згідно Переліку.

Оскільки підчас проведення документальної перевірки відповідач не з`ясував причин відсутності на підприємстві виданих на паперових бланках у встановленому порядку листків непрацездатності застрахованих осіб за основним місцем роботи за період з 01.07.2017 по 30.09.2021 та не зафіксував це відповідно до пункту 3.3 Порядку № 23 в Акті перевірки, апеляційний суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача № 55 від 11.12.2025 не відповідає критерію обґрунтованості в частині вимоги повернення 988 907,47 грн. страхових коштів та застосування 494 453,73 грн. фінансових санкцій (50%), а тому підлягає скасуванню.

Щодо покликань апелянта на те, що суд першої інстанції протиправно відмовив останньому у розгляді даної справи у судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд першої інстанції не встановив підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 12 КАС України передбачено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У частині шостій статті 12 КАС України визначено справи незначної складності для цілей цього Кодексу, та, зокрема, у пункті 10 зазначено, що справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута й будь-яка інша справа, за винятком тих, які розглядаються за правилами загального позовного провадження.

Колегія суддів зауважує, що вказана справа не належить до справа, які повинні розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження.

Крім того частиною першою статті 262 КАС України передбачено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини восьмої статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розгляд судом адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін дає можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права, визначені, зокрема, у статтях 44, 47 КАС України.

При цьому сторони перебувають в однаковому процесуальному становищі щодо можливості реалізації таких прав.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що наведені скаржником обставини не дають підстав для висновку про необхідність розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, при цьому відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не вказував про необхідність витребування інших доказів або неможливість їх подати в установленому порядку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що клопотання представників сторін щодо розгляду справи за правилами загального провадження слід залишити без задоволення.

Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.

Інших доводів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 500/402/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяВ. С. Затолочний

суддіІ. В. Глушко

Н. М. Судова-Хомюк