Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №346/1635/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 346/1635/26 пров. № А/857/44786/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Калмикової Ю.О, Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Загреви М.С.,

представника позивача Микитин Л.Й.,

розглянувши в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2026 року у справі № 346/1635/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Яремин М.П. в м. Коломия Івано-Франківської області 29.07.2026), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить скасувати постанову № R240526 від 05.12.2025 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2026 року позов задоволено.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення № R240526 від 05.12.2025 року, винесену начальником РТЦК Ю.Фербеєм про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за частиною статті 210-1 КУпАП скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі пункту статті 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивач не прибув до територіального центру 16.12.2024 року о 09:00 год. з метою уточнення даних по повістці № 1531701, яка була 03.12.2024 року централізовано сформована в Державному реєстрі та надіслана позивачу засобами поштового зв`язку. У зв`язку із неприбуттям ОСОБА_1 на дату, вказану у повістці, РТЦК скеровано звернення до Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області щодо доставлення громадян, які вчинили правопорушення за статтею 210-1 КУпАП для складення протоколу про адміністративне правопорушення. На підставі наведеного начальник РТЦК виніс постанову № R240526 від 05.12.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000 грн.

Зазначає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, а оскаржувана постанова винесена на підставі належних і допустимих доказів.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач, який був належним чином, згідно положень частин першої та другої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористався.

За правилами частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відтак судове засідання проводилося за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з даними витягу з додатку «Резерв +» ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має відстрочку на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-ХІІ); дата уточнення даних – 16.07.2024 року.

Також встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 03.12.2024 року сформовано повістку № 1531701 про необхідність явки останнього до РТЦК, що в АДРЕСА_1 , на 16.12.2024 року о 09:00 год. для уточнення даних.

Згідно з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення вказана повістка направлялась за адресою: АДРЕСА_1 , номер поштового відправлення 0610213302321.

У зв`язку з неприбуттям за викликом до РТЦК у строк за місце, зазначені в повістці (стаття 22 Закон № 3543-ХІІ) РТЦК 26.12.2024 року подано електронне звернення № Е968413 до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області щодо доставлення ОСОБА_1 як особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку.

05.12.2025 року начальник РТЦК Фербей Ю.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , виніс постанову № R240526, згідно з якою на останнього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, накладено штраф у сумі 17 000 грн. Зі змісту вказаної постанови встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію..

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції покликається на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури..

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.

Частиною першою статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція цієї статті є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану», відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

Військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560), за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З аналізу вищезазначених правових норм слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови у контексті спірних правовідносин необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки про необхідність з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

Відповідач стверджує, що на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання позивача надіслано повістку № 1531701 щодо прибуття о 09:00 год 16.12.2024 до РТЦК для уточнення даних. Позивач у визначений в повістці день та час не прибув до відповідача, чим допустив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Суд першої інстанції визнав такі обставини встановленими.

Натомість суд апеляційної інстанції, досліджуючи матеріали справи та наявні у них докази, не виявив жодних відомостей, що підтверджували б скерування відповідачем та/або отримання позивачем повістки про виклик до РТЦК для уточнення даних.

Враховуючи вищенаведене в сукупності з фактичними обставинами справи, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять ані копії повістки із особистим підписом позивача про її отримання, ані відеозапису процесу вручення повістки чи ознайомлення з її змістом, ані акту про відмову від її отримання, ані зворотного повідомлення від установи поштового зв`язку про її надсилання та вручення чи невручення адресату з підстав, викладених в довідці.

Отже, в апеляційного суду відсутні підстави вважати, що повістка про виклик № 1531701 щодо прибуття о 09:00 год 16.12.2024 до РТЦК взагалі направлялася ОСОБА_1 . Відповідачем з даного приводу будь-яких пояснень або доказів подано не було.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

За таких обставин апеляційний суд позбавлений можливості констатувати поінформованість позивача про виникнення у нього обов`язку прибути за таким викликом, а, отже, і спрямованість умислу на його невиконання. Зазначене свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, що залишилося поза увагою Суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідачем не підтверджено обставин скерування/отримання позивачем повістки. Тобто не доведено факту повідомлення ОСОБА_1 в установлений законом спосіб про необхідність з`явитись о 09:00 год 16.12.2024 до РТЦК, що слугувало підставою для винесення спірної постанови.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відтак, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не знаходить.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.

Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 229, 241, 242, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2026 року у справі № 346/1635/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. С. Затолочний

суддіЮ. О. Калмикова

Н. М. Судова-Хомюк

Повне судове рішення складено 08.10.26