Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №380/8377/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуСправа № 380/8377/26 пров. № А/857/35777/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року (головуючий суддя Желік Олександра Мирославівна, м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

Короткий зміст позовних вимог

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2) з такими вимогами:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.11.2025 № 135050019449 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до її стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно з п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоди роботи з 20.10.1986 по 15.01.1999;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено частково адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28 листопада 2025 року № 135050019449 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 20.10.1986 по 15.01.1999.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що пірний період роботи позивачки з 20.10.1986 по 15.01.1999 підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки в цей період позивачка працювала на посаді вихователя у дошкільному навчальному закладі, яка передбачені розділом I Переліку № 909. При цьому суд виходив з того, що пункт 2 примітки до Переліку № 909 передбачає право на пенсію за вислугу років незалежно від форми власності або відомчої належності закладу, а матеріалами справи підтверджено, що дошкільні заклади № 5 і № 25 ст. Стрий входили до складу Львівської залізниці, майно якої належало до державної власності України. Отже, період роботи позивачки на посаді вихователя у дитячому садку підлягають зарахуванню до її спеціального (педагогічного) стажу роботи. Враховуючи наведене, у позивачки наявний необхідний спеціальний стаж роботи (більше 30 років), займані нею посади відносяться до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ у Львівській області з тих мотивів, що ГУ ПФУ у Львівській області є неналежним відповідачем за заявленими позивачкою позовними вимогами, оскільки не розглядало її заяву про призначення грошової допомоги та не приймало оскаржене рішення, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду в частині, що стосується задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що суд протиправно зарахував стаж роботи позивачки на посаді вихователя у дитячому садку до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки дитячі садки № 5 та № 25 ст. Стрий Львівської залізниці, на думку апелянта, не належать до закладів та установ державної або комунальної форми власності. Враховуючи наведене, період роботи на посаді вихователя у дитячому садку №5, 25 ст.Стрий Львівська залізниця не дає право на призначення позивачці грошової допомоги передбаченої пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивачка у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що оскаржене рішення прийняте з дотриманням норм законодавства, на підставі повно встановлених обставин справи. Доводи апеляційної скарги, на її переконання, є безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.07.2025 є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області (пенсійна справа № 135050019449).

Загальний (страховий) стаж, врахований для обчислення розміру пенсії, становить 42 роки 11 місяців 02 дні. До отримання пенсії за віком позивач будь-якої іншої пенсії не отримувала, що сторонами не заперечується.

Згідно з даними трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 та індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) у спірний період позивач працювала: з 20.10.1986 по 03.12.1986, з 04.12.1986 по 19.12.1986, з 23.02.1987 по 03.04.1987, з 13.04.1987 по 31.01.1993 – на посаді вихователя у дитячому садку; з 01.02.1993 по 15.01.1999 – на посаді музичного керівника у дошкільному навчальному закладі.

Зазначені періоди роботи у дитячих дошкільних закладах № 5 і № 25 ст. Стрий Львівської залізниці безспірно зараховані пенсійним органом до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком, наданим самим відповідачем.

Архівною історичною довідкою Львівської залізниці про зміну назви організації від 03.07.2025 № НАС-19/298Н підтверджується, що згідно з прийнятим до керівництва Статутом Львівської державної залізниці (затверджений Фондом державного майна України 24.10.1991, зареєстрований 16.03.1992 № 01907) до складу залізниці на правах юридичних осіб та структурних підрозділів входив, зокрема, Відділ учбових закладів, структурними підрозділами якого були ясла-сад № 25 м. Стрий та дитсад № 5 м. Стрий.

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 цього Статуту майно залізниці є державною власністю України і належить залізниці на праві повного господарського відання. Аналогічні положення закріплені у Статуті служби кадрів та навчальних закладів Львівської залізниці (зареєстрований 19.11.1992 № 04099), згідно з яким до складу служби як відособлені підрозділи входять дошкільні заклади, розташовані на залізничних вузлах, зокрема на станції Стрий, а майно служби є державною власністю України (пункти 1.3, 3.2, 3.3 Статуту).

На підставі наказу начальника залізниці від 04.12.1997 № 327/Н дошкільний виховний заклад № 25 ст. Стрий з обладнанням, майном та працівниками переданий на баланс відділу освіти Стрийської міської ради, а на підставі наказу від 09.11.1998 № 300/Н з 15.01.1999 ліквідовано дошкільний виховний заклад № 5 ст. Стрий Львівської залізниці.

Вважаючи, що у спірний період позивач працювала на посадах вихователя та музичного керівника у дошкільних закладах, що належали Львівській залізниці – державному підприємству, майно якого є державною власністю України, а в подальшому один із цих закладів був переданий до комунальної власності територіальної громади, 20.11.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, рішенням якого від 28.11.2025 № 135050019449 у її задоволенні відмовлено.

Підставою відмови зазначено, що стаж за вислугу років позивача складає 26 років 06 місяців 02 дні, а період роботи з 20.10.1986 по 15.01.1999 не враховано до стажу за вислугу років, оскільки дитячий садок № 5, № 25 ст. Стрий Львівська залізниця не відноситься до закладів та установ державної або комунальної форми власності..

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Пунктом 71 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, котрий визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Порядок № 1191).

Згідно з пунктом 2 цього Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 909 від 04.11.1993, відповідно до якої затвердив Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Відповідно до цієї постанови до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу: - у дошкільних начальних закладах всіх типів на посаді: директора (завідуючого), вихователя-методиста, вихователя, асистента вихователя дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичного керівника, вчителя-дефектолога, вчителя-логопеда, практичного психолога.

За змістом пункту 2 "Примітки" Переліку закладів і установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 до страхового стажу, що визначає право на виплату відповідної грошової допомоги зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на відповідних посадах незалежно від форми власності або відомчої належності таких закладів і установ.

Позиція суду апеляційної інстанції

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що у позивачки є необхідний спеціальний стаж роботи (більше 30 років), займані нею посади відносяться до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому позивачка має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Аргументи апелянта зводяться до того, що дитячі садки № 5 та № 25 ст. Стрий Львівської залізниці, на думку апелянта, не належать до закладів та установ державної або комунальної форми власності, а тому період роботи позивачки на посаді вихователя дитячого садка не підлягає зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років та, відповідно, на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

У спірних правовідносинах ключовим є питання належності посади вихователя у дитячому садку №5, 25 ст.Стрий Львівська залізниця до посад передбачених Переліком №909 та можливості зарахування періодів роботи на цій посаді до спеціального стажу, необхідного для призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

визначальними умовами для виплати особі одноразової грошової допомоги є досягнення пенсійного віку та наявність страхового стажу на посадах в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (при цьому якщо до цього особа не отримувала будь-яку пенсію) для жінок - 30 років на таких посадах.

За обставин цієї справи ОСОБА_1 з 17.07.2025 отримує пенсію за віком. ГУ ПФУ в Донецькій області не зарахувало до спеціального стажу роботи, який дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV періоди роботи позивачки на посаді вихователя у дитячому садку №5, 25 ст.Стрий Львівська залізниця з 20.10.1986 по 15.01.1999 з тих мотивів, що дошкільні заклади № 5 і № 25 ст. Стрий належали Львівській залізниці не відносяться до закладів державної або комунальної форми власності.

Оцінюючи аргументи апелянта суд керується такими мотивами:

зміст Розділу 1 «Освіта» Переліку №909 в частині «Найменування закладів і установ» містить зазначення «Дошкільні навчальні заклади всіх типів», а в частині «Найменування посад» містить зазначення «вихователь».

Отже, робота на посаді вихователя в дошкільному навчальному закладі надає право на отримання грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IV.

Щодо аргументів апелянта про те, що дошкільні заклади № 5 і № 25 ст. Стрий належали Львівській залізниці не відносяться до закладів державної або комунальної форми власності, суд зазначає таке.

За змістом пункту 2 Примітки Переліку №909 до страхового стажу, що визначає право на виплату відповідної грошової допомоги зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на відповідних посадах незалежно від форми власності або відомчої належності таких закладів і установ.

Так, архівною історичною довідкою від 03.07.2025 № НАС-19/298Н, Статутом Львівської державної залізниці та Статутом служби кадрів та навчальних закладів Львівської залізниці спростовано твердження відповідачів про недержавний характер цих закладів. Майно Львівської залізниці, а отже і дошкільних закладів, що входили до складу її служби кадрів та навчальних закладів, було державною власністю України, яка належала залізниці на праві повного господарського відання. Тобто заклади, в яких працювала позивачка, були закладами державної форми власності, а заклад № 25 ст. Стрий у 1997 році переданий на баланс відділу освіти Стрийської міської ради, тобто до комунальної власності.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції у спірний період (1986– 1999 роки) законодавство України не передбачало такої форми власності, як приватна власність на дошкільні заклади. До прийняття Закону України «Про дошкільну освіту» поняття державного або комунального закладу дошкільної освіти в сучасному розумінні не існувало, а підприємства могли бути лише державними (соціалістична власність). Згідно зі статтею 10 Конституції УРСР від 20.04.1978 основу економічної системи становила соціалістична власність у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Відтак заклади, що належали залізниці – державному підприємству, у спірний період були закладами державної форми власності.

Оскільки спірні дошкільні заклади у відповідний період належали до державної форми власності, а в подальшому один із них переданий до комунальної власності, а робота позивачки у них здійснювалася на посаді, передбаченій Переліком №909, спірний період підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на отримання грошової допомоги. Тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Отже, відповідач-1 необґрунтовано не врахував зазначений вище період роботи з 20.10.1986 по 15.01.1999 тривалістю 12 років 02 місяці 27 днів до спеціального страхового стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на викладені мотиви суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач-1 протиправно відмовив позивачці у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, оскільки необґрунтовано не зарахував стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Відтак, з урахуванням врахованого пенсійним органом стажу за вислугу років (26 років 06 місяців 02 дні) та спірного періоду з 20.10.1986 по 15.01.1999, який підлягає зарахуванню до такого стажу, у позивачки наявний необхідний спеціальний стаж роботи (більше 30 років), займані нею посади відносяться до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV. За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.11.2025 № 135050019449 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення належного відповідача у цій справі. Оскільки заява позивачки була розглянута за принципом екстериторіальності саме ГУ ПФУ в Донецькій області, яке за результатами її розгляду прийняло оскаржуване рішення від 28.11.2025 № 135050019449, саме цей орган є належним відповідачем у спірних правовідносинах. Натомість ГУ ПФУ у Львівській області заяву позивачки по суті не розглядало та оскаржуваного рішення не приймало. Відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ГУ ПФУ у Львівській області є правильним.

Крім того, суд першої інстанції правильно визначив належний у цій справі спосіб захисту порушеного права позивачки шляхом зобов`язання відповідача-2 здійснити нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 20.10.1986 по 15.01.1999.

З огляду на наведені мотиви колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 380/8377/26 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддяР. М. Москаль

суддіТ. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 08.10.26