Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/7372/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7372/26 пров. № А/857/34924/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П. І.,

суддів: Димарчук Т. М., Обрізка І. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року (суддя Мартинюк В. Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування з 01.01.2026 обмеження пенсії максимальним розміром та просив зобов`язати відповідача провести йому з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням підвищення пенсії відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", без обмеження пенсії максимальним розміром.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 вказаний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.01.2026 з урахуванням підвищення пенсії відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.01.2026 ОСОБА_1 з урахуванням підвищення пенсії відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та без обмеження пенсії максимальним розміром.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Вважає, що з 01.01.2026 перерахунок пенсії позивача правомірно здійснено із застосуванням до нарахованого розміру виплати коефіцієнтів відповідно до вимог статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", які є чинними та неконституційними або протиправними не визнавалися.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив провести перерахунок пенсії та виплачувати її у повному обсязі в розмірі 33224,31 грн, без застосування понижуючих коефіцієнтів, з врахуванням рішення суду від 25.06.2025 у справі № 380/8833/25 та вимог ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".

На заяву позивача, листом від 15.01.2026 № 1298-194/Н-02/8-0900/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило, що загальний розмір пенсійної виплати позивача становить 33130,71 грн. Розмір пенсії до виплати із застосуванням коефіцієнтів, визначених Постановою № 1778, становить 29081,78 грн.

Відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026, індексація базового ОСНП 2022 (17200,92*0,1400), індексація базового ОСНП 2023 (19609,05*0,1970), індексація базового ОСНП 2024 (21109,05*0,0796), індексація базового ОСНП 2025 (22609,05*0,1150), підсумок пенсії (з надбавками) - 33224,31 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 33130,71 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії (пониження суми згідно з Постановою № 1778) - 29081,78 грн.

Позивач, не погоджуючись із застосованим обмеженням щодо максимального розміру його пенсії внаслідок проведеного перерахунку та вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не внесено будь-яких змін, які б передбачали обмеження розміру пенсійної виплати, що перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, в тому числі шляхом застосуванням до суми перевищення певних коефіцієнтів, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану". Отже, відповідач протиправно зменшив позивачу пенсійні виплати з 01.01.2026..

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками з огляду на таке.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а підставою для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, розмір якого, а не складові можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України. Суд зазначив, що стаття 1-1 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним, містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відтак, оскільки до цього Закону не внесено будь-яких змін, які б передбачали обмеження розміру пенсійної виплати, що перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, в тому числі шляхом застосуванням до суми перевищення певних коефіцієнтів, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану". Отже, відповідач протиправно зменшив позивачу пенсійні виплати з 01.01.2026.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками з огляду на таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до ст. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Тобто, у період дії в Україні воєнного стану конституційні права і свободи людини і громадянина, закрпілені статтею 46 Конституції України, не обмежуються.

Абзацом третім преамбули Закону № 2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За змістом ч. 1, 3 ст. 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що в 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1778 від 30.12.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до ч. 1 ст. 27, абз. 2 ч. 1 ст. 28 і ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до ч. 1 ст. 27, абз. 2 ч. 1 ст. 28 і ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас згідно з пунктом 2 Постанови № 1778 в період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

Таким чином, Законом України "Про Державний бюджету України на 2026 рік" та постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

Закон № 4695-IX та Постанова № 1778 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону № 2262-ХІІ та Закону № 1058-IV, що порушує соціальну гарантії пенсійного забезпечення відповідної категорії осіб.

Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 4695-IX.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці 3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.

Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Крім того, у рішенні від 13.05.2015 № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ Конституційний Суд України зазначив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що стаття 30 Закону № 4695-IX (загальний закон, регулює питання бюджетної політики на 2026 рік) не регулює спірні правовідносини в силу прямої вказівки статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ (спеціальний закон з питань пенсійного забезпечення окремої категорії осіб). Відповідно, Постанова № 1778 як підзаконний нормативно-правовий акт, що прийнятий урядом на реалізацію статті 30 Закону № 4695-IX, за своїм змістом (запровадження та визначення розміру понижуючих коефіцієнтів до пенсії) змінює умови і норми пенсійного забезпечення осіб, що отримують пенсію на підставі Закону № 2262-ХІІ, без внесення змін до цього закону, що прямо суперечить нормі спеціального закону - статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зменшення відповідачем з 01.01.2026 розміру пенсії позивача внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених Урядом в Постанові № 1778, суперечить статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, є протиправним та порушує право позивача на отримання пенсії в порядку та розмірах, що визначені Законом № 2262-ХІІ.

Також колегія суддів враховує, що оскаржені дії відповідача за своєю суттю/змістом є обмеженням максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ. Порівняно з минулими календарними періодами змінився тільки спосіб запровадження такого обмеження - якщо раніше органи ПФУ обмежували визначений відповідно до Закону № 2262-ХІІ розмір пенсії шляхом припинення виплати суми, що перевищувала розмір десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, то починаючи з 01.01.2025 (аналогічно і з 01.01.2026, як у цій справі) ця сума перевищення (залежно від її розміру) виплачується із застосуванням коефіцієнтів 0,5; 0,4; 0,3; 0,2; 0,1 до сум перевищення.

У свою чергу, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, яка полягає у протиправності дій органу Пенсійного фонду України щодо застосування відповідних коефіцієнтів зменшення до пенсійних виплат цієї категорії осіб та вказував на пріоритетність норм спеціального нормативно-правового акту, яким є Закон № 2262-ХІ (з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, від 27.02.2020 № 3-р/2020), який не передбачає будь-яких обмежень розміру (постанови від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25, від 17.09.2025 у справі № 240/1202/25, від 23.09.2025 у справі № 380/1811/25).

Отже, при вирішенні справи суд першої інстанції належно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає усталеним висновкам Верховного Суду та рішенням Конституційного Суду України щодо неконституційності та протиправності обмеження розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність зменшення розміру пенсії позивача з 01.01.2026 на підставі Постанови № 1778 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів.

Щодо доводів апелянта про правомірність обмеження пенсії позивача максимальним розміром, то колегія суддів наголошує, що сталою та послідовною є позиція Верховного Суду щодо застосування норм Закону № 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд зазначив, що норми Закону № 2262-XII щодо призначення та перерахунку пенсій повинні тлумачитись із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Тобто будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, в тому числі із застосування максимального розміру нормами Закону про Державний бюджет, є протиправним та порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу пенсії без обмеження її максимальним розмиіром та з урахуванням підвищення до пенсії відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із статтею 15 Закону № 2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.

Частиною четвертою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (з наступними змінами та доповненнями) особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вищевказані положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" рішенням Конституційного Суду України такими, що суперечать Конституції України (є неконституційними) не визнавались.

З протоколів про перерахунок пенсії за пенсійною справою позивача вбачається, що йому встановлено та виплачується підвищення до пенсії як особі з інвалідністю другої внаслідок війни у розмірі 1038 грн.

Тобто в обрахунок пенсії позивача підвищення відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" враховується та входить до загального розміру пенсії, що нараховується позивачу.

Втім, оскільки нарахована позивачу пенсія виплачується не у повному розмірі та з обмеженням, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача, з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.01.2026 з урахуванням підвищення пенсії відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи результат апеляційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі № 380/7372/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач суддіП. І. Сало

Т. М. Димарчук

І. М. Обрізко