Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №240/29623/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/29623/25

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

08 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

30 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просив визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії та зобов`язати здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 травня 2025 року № Х373659 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оновлену довідку про розмір грошового забезпечення видано на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 240/29911/23, яким вирішено питання щодо обов`язку уповноваженого органу оформити довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року.

Після отримання зазначеної довідки позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України з питання перерахунку пенсії.

Листом від 10 листопада 2025 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів із дня вручення ухвали подати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з відповідними доказами.

На виконання вимог зазначеної ухвали представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій послався, зокрема, на положення частини третьої статті 51 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі — Закон № 2262-XII), а також на правові висновки Верховного Суду щодо неприпустимості обмеження строком права на перерахунок пенсії, не проведений з вини уповноважених державних органів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та повернуто позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01 лютого 2023 року до 18 червня 2025 року.

Іншою ухвалою від 14 січня 2026 року суд першої інстанції прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в частині позовних вимог починаючи з 19 червня 2025 року.

Повертаючи позовну заяву у відповідній частині, суд першої інстанції виходив із того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому позивач повинен був дізнатися про порушення свого права після отримання пенсії без відповідного перерахунку.

Суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 та від 08 жовтня 2025 року у справі № 560/12997/24, і дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України).

При цьому суд зазначив, що спір не стосується вже нарахованої, але не виплаченої пенсійної заборгованості, а тому положення частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII не спростовують висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 122, 123 КАС України, не врахував спеціального правового регулювання спірних пенсійних правовідносин та не надав належної оцінки обставинам отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

Наголошує, що довідку від 14 травня 2025 року № Х373659 видано внаслідок виконання судового рішення, ухваленого за результатами попереднього спору щодо реалізації його права на належне пенсійне забезпечення.

На думку апелянта, обмеження перерахунку пенсії шестимісячним строком за таких обставин суперечить частині третій статті 51 Закону № 2262-XII.

У додаткових поясненнях від 17 лютого 2026 року представник позивача послався на постанову Верховного Суду від 03 лютого 2026 року у справі № 560/17663/24, у якій викладено висновок щодо застосування спеціальних положень пенсійного законодавства у спорах про перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення.

Відповідач вважає, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права після отримання пенсії без перерахунку, а тому звернення до суду за захистом відповідного права обмежується шестимісячним строком.

На підтвердження своєї позиції відповідач посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, від 01 липня 2025 року у справі № 420/23756/24 та від 08 жовтня 2025 року у справі № 560/12997/24.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткових пояснень та матеріали, необхідні для вирішення питання про законність повернення позовної заяви, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання позову після закінчення встановлених законом строків без заяви про їх поновлення або за відсутності поважних причин пропуску строку застосовуються визначені цим Кодексом процесуальні наслідки, зокрема повернення позовної заяви.

Разом із тим вирішення питання про дотримання строку звернення до адміністративного суду потребує встановлення характеру спірних правовідносин, змісту порушеного права, моменту виникнення відповідного спору та особливостей його законодавчого регулювання.

Спірні правовідносини пов`язані з перерахунком пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII.

Статтею 63 зазначеного Закону врегульовано порядок перерахунку раніше призначених пенсій у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення відповідних категорій осіб.

Водночас частина третя статті 51 Закону № 2262-XII передбачає спеціальне правило, відповідно до якого перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Отже, законодавець спеціально врегулював правові наслідки несвоєчасного перерахунку пенсії у випадках, коли його непроведення зумовлене діями чи бездіяльністю відповідних державних органів.

Зазначене положення має істотне значення для визначення належного способу судового захисту та періоду, за який особа може вимагати здійснення перерахунку пенсії.

При цьому колегія суддів враховує, що строки звернення до адміністративного суду та строки здійснення пенсійних виплат є різними за своєю правовою природою правовими категоріями.

Водночас у спорах щодо несвоєчасного перерахунку пенсії, який відповідно до закону повинен здійснюватися державними органами, питання застосування процесуального строку не може вирішуватися без урахування спеціального матеріально-правового регулювання, причин несвоєчасного перерахунку та характеру поведінки особи, яка звернулася за судовим захистом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала загальні підходи до визначення початку перебігу строку звернення до суду в пенсійних правовідносинах.

Зокрема, Верховний Суд виходив із того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, розмір якого відомий її отримувачу, а тривала пасивна поведінка особи за наявності об`єктивної можливості з`ясувати обставини порушення права не свідчить про дотримання строку звернення до суду.

У постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 560/12997/24 Верховний Суд застосував зазначений підхід до спору про перерахунок пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення.

У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку про застосування шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України, до вимог щодо перерахунку пенсії за попередній період.

Колегія суддів враховує зазначений висновок та його істотну подібність до предмета спору, що розглядається.

Водночас у подальшій постанові від 03 лютого 2026 року у справі № 560/17663/24 Верховний Суд виклав правовий підхід, відповідно до якого в разі несвоєчасного перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення з вини уповноважених державних органів застосування шестимісячного строку звернення до суду має оцінюватися з урахуванням спеціальних положень частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII.

Зокрема, Верховний Суд виходив із того, що видача уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення не створює нового права на перерахунок пенсії, а документально підтверджує обставини, необхідні для реалізації права, яке виникло за наявності відповідних законодавчих підстав.

За такого правового регулювання невиконання державними органами обов`язків, необхідних для своєчасного перерахунку пенсії, не повинно саме по собі позбавляти пенсіонера можливості реалізувати передбачене законом право на перерахунок із дати його виникнення.

Аналогічне значення для оцінки спірних правовідносин мають правові підходи Верховного Суду, викладені у постановах від 11 лютого 2026 року у справі № 380/752/25 та від 19 лютого 2026 року у справі № 240/22402/24, у яких досліджувалося застосування спеціальних положень пенсійного законодавства щодо несвоєчасного перерахунку пенсій.

Колегія суддів бере до уваги, що наведені правові підходи не є тотожними.

Разом із тим під час застосування висновків Верховного Суду необхідно враховувати не лише формальну подібність предмета позову, а й фактичні обставини, які характеризують причини несвоєчасного перерахунку пенсії, момент виникнення спору та дії позивача щодо захисту свого права.

У цій справі позивач не обмежився отриманням пенсійних виплат у незміненому розмірі та подальшим зверненням до Пенсійного фонду України.

Як убачається з матеріалів справи, реалізації вимоги про перерахунок пенсії передувало окреме судове провадження щодо отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 240/29911/23 вирішено питання щодо обов`язку уповноваженого органу підготувати відповідні довідки про грошове забезпечення.

На виконання зазначеного судового рішення 14 травня 2025 року видано довідку № Х373659 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року.

Отже, наявність попереднього судового провадження свідчить про вчинення позивачем активних дій, спрямованих на отримання документа, необхідного для реалізації права на перерахунок пенсії.

Наведені обставини не дозволяють без додаткової правової оцінки ототожнювати поведінку позивача з тривалою пасивною поведінкою пенсіонера, яка розглядалася Верховним Судом як одна з підстав для застосування загального строку звернення до суду.

Колегія суддів також враховує, що довідка про розмір грошового забезпечення є документом, на підставі якого орган Пенсійного фонду України вирішує питання про перерахунок раніше призначеної пенсії.

За відсутності належної довідки реалізація відповідного права може залежати від виконання уповноваженим державним органом покладених на нього обов`язків.

Водночас факт видачі довідки на виконання судового рішення сам собою не вирішує питання про наявність усіх матеріально-правових підстав для перерахунку пенсії та не свідчить автоматично про протиправність подальших дій органу Пенсійного фонду України.

Зазначені обставини підлягають встановленню та оцінці під час розгляду справи по суті.

Проте на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд повинен уникати такого застосування процесуальних строків, яке без належного з`ясування фактичних передумов спору фактично унеможливлює перевірку права особи на перерахунок пенсії за період, визначений спеціальним законом.

Щодо правильності визначення судом першої інстанції строку звернення до суду колеегія суддів зазначає наступне.

Як установлено колегією суддів, позовну заяву в цій справі подано 30 грудня 2025 року.

За умови застосування загального шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, відповідною календарною датою є 30 червня 2025 року.

Натомість суд першої інстанції в ухвалі від 02 січня 2026 року зазначив датою звернення з позовом 19 грудня 2025 року та, виходячи з цієї дати, повернув позовну заяву за період до 18 червня 2025 року включно.

Отже, при визначенні періоду, щодо якого застосовано наслідки пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив із помилково визначеної дати подання позовної заяви.

Зазначена обставина додатково свідчить про недоліки обґрунтування оскаржуваної ухвали.

Водночас колегія суддів наголошує, що встановлення правильної дати звернення до суду не усуває необхідності попереднього вирішення питання про застосовність шестимісячного строку до спірних правовідносин з урахуванням спеціального регулювання, передбаченого Законом № 2262-XII.

Щодо висновків суду першої інстанції про повернення частини позовних вимог суд зазначає, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву в частині вимог за період з 01 лютого 2023 року до 18 червня 2025 року, фактично пов`язав можливість судового захисту права позивача виключно із шестимісячним періодом, який передував визначеній ним даті звернення до суду.

Однак такий підхід не враховує особливостей виникнення спірних правовідносин.

Позивач оскаржує конкретну відмову органу Пенсійного фонду України, оформлену листом від 10 листопада 2025 року, у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки, виданої 14 травня 2025 року.

Водночас період, починаючи з 01 лютого 2023 року, визначений позивачем як період, за який він вважає належним здійснення перерахунку пенсії.

Таким чином, суд першої інстанції не розмежував належним чином момент виникнення матеріального права на перерахунок пенсії, момент виникнення спору щодо відмови у його реалізації та період, за який позивач просить здійснити відповідні виплати.

Саме по собі зазначення в позовних вимогах дати 01 лютого 2023 року не є достатньою підставою для висновку, що строк звернення до суду з вимогою про оскарження відмови від 10 листопада 2025 року почався саме з цієї дати.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що позивач звертався до суду для отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

Також суд не з`ясував належним чином, чи можуть обставини несвоєчасного оформлення довідки та подальшої відмови у перерахунку пенсії свідчити про наявність передумов для застосування частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII.

Посилання суду першої інстанції на те, що спір не стосується вже нарахованої пенсійної заборгованості, не є достатнім для відхилення доводів позивача щодо застосування зазначеної норми.

Частина третя статті 51 Закону № 2262-XII регулює саме випадки непроведення перерахунку пенсії з вини визначених у ній державних органів, а не виключно випадки невиплати вже нарахованих сум.

Відповідно, відсутність попереднього нарахування спірної різниці пенсії сама по собі не виключає застосування цієї норми.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині вимог за період з 01 лютого 2023 року до 18 червня 2025 року є передчасним.

Суд першої інстанції застосував наслідки пропуску строку звернення до суду без належного врахування спеціального правового регулювання та фактичних обставин, які мають значення для вирішення цього процесуального питання.

При цьому колегія суддів наголошує, що скасування ухвали про повернення позовної заяви не означає встановлення права позивача на перерахунок пенсії з 01 лютого 2023 року та не є висновком про протиправність відмови відповідача.

Вирішення зазначених питань належить до предмета розгляду адміністративної справи по суті.

Апеляційний суд у межах цього провадження перевіряє виключно законність процесуального рішення про повернення частини позовних вимог.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 122, 123 КАС України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 51 Закону № 2262-XII, помилково визначив дату звернення позивача до суду та передчасно повернув позовну заяву в частині заявлених вимог.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року про повернення позовної заяви в частині вимог за період з 01 лютого 2023 року до 18 червня 2025 року — скасуванню з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню за результатами остаточного розгляду спору відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 240/29623/25 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог за період з 01 лютого 2023 року до 18 червня 2025 року скасувати.

Справу № 240/29623/25 у зазначеній частині направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає згідно ст. 328 КАС України.

ГоловуючийВатаманюк Р.В.

СуддіКурко О. П. Боровицький О. А.