Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №600/6139/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/6139/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

09 жовтня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої компанії "Бустар ЛТД" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої компанії "Бустар ЛТД" про стягнення заборгованості.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої компанії «Бустар ЛТД», у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило стягнути з банківських рахунків та за рахунок готівки Товариства до відповідних бюджетів податковий борг з податку на додану вартість у сумі 149 590,76 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства кошти з банківських рахунків та за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 149 590,76 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що самостійно задекларовані Товариством податкові зобов`язання та грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, залишилися несплаченими в повному обсязі. Наявність і розмір податкового боргу підтверджені інтегрованою карткою платника та розрахунком заборгованості.

Суд також урахував, що податкова вимога від 17 квітня 2023 року № 3292-56 була надіслана Товариству, а після її направлення борг не був погашений повністю.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Зазначає, що суд не врахував сплату 2 грудня 2025 року 155 240 грн за платіжною інструкцією № 1288, а також 57,71 грн за платіжною інструкцією № 1304. Апелянт вказує, що платіж № 1288 призначався для сплати ПДВ за декларацією від 18 листопада 2025 року № 9360303644 та, на його думку, також підтверджує сплату податкового повідомлення-рішення форми «Ш» на 26 266,46 грн. Крім того, Товариство посилається на загальні суми зобов`язань і платежів за 2025 рік та стверджує, що податкової заборгованості немає.

ГУ ДПС у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення.

Пояснює, що кошти за платіжною інструкцією № 1288 надійшли на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ, а згодом були перераховані до бюджету. Оскільки на цей час у Товариства вже обліковувався податковий борг, кошти відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України зараховувалися в рахунок його погашення за черговістю виникнення, незалежно від призначення платежу.

За даними інтегрованої картки платника, з 155 240 грн на погашення зобов`язання за декларацією від 18 листопада 2025 року було зараховано 33 336,95 грн; за платежем з ПДВ загалом погашено 41 437,09 грн. Після врахування цих сум непогашений борг становить 149 590,76 грн.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідач зареєстрований в якості юридичної особи та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно розрахунку заборгованості за відповідачем рахується борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 149590,76 грн.

У зв`язку із наявністю податкового боргу позивачу виставлено податкову вимогу форми "Ю" від 17.04.2023 року №3292-56, яку було направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом на адресу відповідача.

Оскільки податковий борг відповідачем не сплачено, Головне управління ДПС звернулося до суду з позовом про його стягнення.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

За підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі — ПК України) податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що самостійно визначена платником у податковій декларації сума грошового зобов`язання вважається узгодженою. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України така сума підлягає сплаті у встановлений Кодексом строк.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України встановлено, що за наявності у платника податкового боргу контролюючий орган зобов`язаний зараховувати кошти, які сплачує платник, у рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому ж порядку зараховуються кошти, що надійшли в рахунок погашення податкового боргу відповідно до статті 95 ПК України або за рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 0340/1321/18 зазначив про обов`язок контролюючого органу зараховувати кошти в рахунок погашення раніше виниклого податкового боргу незалежно від призначення платежу, визначеного платником. У постанові від 27 вересня 2022 року у справі № 380/7694/20 Верховний Суд наголосив, що для застосування пункту 87.9 статті 87 ПК України визначальним є наявність податкового боргу та правомірність його обліку.

Особливості використання коштів на рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ визначені пунктами 200-1.5 та 200-1.7 статті 200-1 ПК України. Такі кошти використовуються для перерахування до бюджету сум податкових зобов`язань з ПДВ, а також для погашення податкового боргу з цього податку.

Верховний Суд у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 826/13602/18 розглянув питання зарахування коштів, спрямованих платником на рахунок СЕА ПДВ для сплати поточних зобов`язань. Суд дійшов висновку, що за наявності податкового боргу такі кошти зараховуються з урахуванням черговості, встановленої пунктом 87.9 статті 87 ПК України. При цьому таке зарахування відрізняється від примусового стягнення коштів, що залишаються на електронному рахунку, у порядку статті 95 ПК України.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, платіжною інструкцією № 1288 від 2 грудня 2025 року Товариство перерахувало 155 240,00 грн на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ. За даними інтегрованої картки платника ці кошти того ж дня були перераховані до бюджету двома сумами — 110 224,50 грн та 45 015,50 грн.

Водночас на час перерахування коштів у Товариства обліковувався податковий борг, що виник раніше. Наявність попереднього боргу підтверджується даними інтегрованої картки платника, а також податковою вимогою форми «Ю» від 17 квітня 2023 року № 3292-56. За даними інтегрованої картки, на зобов`язання за декларацією з ПДВ від 18 листопада 2025 року зараховано 33 336,95 грн. Отже, сума зобов`язання за цією декларацією, яка залишилася непогашеною, становить 121 903,05 грн.

Цей залишок разом з іншими сумами податкового боргу відображено в оновленому розрахунку позивача: 121 903,05 грн основного платежу, 26 324,17 грн штрафних санкцій та 1 363,54 грн пені. Загальна сума становить 149 590,76 грн. Борг з податку на прибуток у сумі 837,09 грн до оновленої вимоги не включено, оскільки його погашення підтверджено матеріалами справи.

За таких обставин зазначення у платіжній інструкції № 1288 призначення платежу щодо сплати ПДВ за декларацією від 18 листопада 2025 року саме по собі не підтверджує погашення цієї декларації в повному обсязі. За наявності податкового боргу контролюючий орган мав зарахувати отримані кошти в черговості, встановленій пунктом 87.9 статті 87 ПК України.

Апелянт також посилається на сплату 26 266,46 грн за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» та 57,71 грн за податковим повідомленням-рішенням форми «Н». На підтвердження цих обставин Товариство надало, зокрема, платіжні інструкції № 1290 на 26 266,46 грн та № 1304 на 57,71 грн.

Наявність платіжних інструкцій підтверджує перерахування коштів, однак сама по собі не доводить їх зарахування саме в погашення зазначених податкових повідомлень-рішень. За даними інтегрованої картки, відповідні суми залишилися в обліку податкового боргу та включені позивачем до уточненого розрахунку. За наявності раніше виниклого боргу кошти підлягали зарахуванню відповідно до черговості, визначеної пунктом 87.9 статті 87 ПК України. Доказів скасування або зміни відповідних нарахувань чи зарахування сплачених сум саме в рахунок цих зобов`язань апелянт не надав.

Посилання апелянта на загальну суму коштів, сплачених у 2025 році, також не спростовує наявності боргу в сумі, заявленій до стягнення. Сам по собі загальний обсяг платежів без зіставлення з відповідними зобов`язаннями та фактичним зарахуванням коштів у інтегрованій картці не підтверджує погашення конкретного податкового боргу. Натомість позивач подав розрахунок заборгованості та дані інтегрованої картки, з яких видно облік платежів і залишок боргу після їх зарахування.

Податкова вимога від 17 квітня 2023 року № 3292-56 на суму 241 131,94 грн не є розрахунком суми, заявленої до стягнення у цій справі. Її значення полягає у підтвердженні того, що Товариство раніше було повідомлене про наявність податкового боргу. Суму, заявлену до стягнення, визначено за актуальними даними інтегрованої картки та уточненим розрахунком після врахування часткових погашень.

За пунктами 59.1 та 59.5 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається у разі виникнення податкового боргу. Якщо після її направлення сума боргу змінилася, але борг не погашено повністю, повторна податкова вимога не надсилається.

Податкову вимогу № 3292-56 було направлено Товариству рекомендованим листом за податковою адресою.

Відповідно до пунктів 42.2 та 42.5 статті 42 ПК України документ, який пошта не змогла вручити з причин, передбачених цими нормами, вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні із зазначенням причини невручення.

Податкові повідомлення-рішення, на яких ґрунтується частина заборгованості, у встановленому порядку не оскаржені та не скасовані. Тому визначені ними грошові зобов`язання є узгодженими та підлягали сплаті у встановлені ПК України строки.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пунктами 95.1– 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган має право звернутися до суду щодо стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Судове рішення є підставою для стягнення коштів з рахунків платника податків та за рахунок його готівки у визначеному законом порядку.

Суд першої інстанції дослідив розрахунок заборгованості, дані інтегрованої картки платника, платіжні документи та доводи сторін.

Подані апелянтом доводи не спростовують наявності на час розгляду справи непогашеного податкового боргу з ПДВ у сумі 149 590,76 грн. Підстав для повторного стягнення вже погашених сум немає, оскільки позивач зменшив позовні вимоги з урахуванням часткової сплати боргу, а погашення податку на прибуток у сумі 837,09 грн врахував окремо.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, не спростовують даних інтегрованої картки та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої компанії "Бустар ЛТД" залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіСушко О.О. Яремчук К.О.