Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №240/3964/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3964/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

08 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування наказу.

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало невиконання ним вимог законодавства, відомчих нормативних актів та посадової інструкції під час реагування на повідомлення про ДТП з потерпілими, у зв`язку з чим до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у справі щодо сутності службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядку їх застосування та оскарження врегульовано правовими нормами Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), що були чинні на день таких відносин.

Безспірно, за приписами пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII) поліцейський, окрім іншого, зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, і професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Як зазначено в частині 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (пункт 10 статті 14).

Слід врахувати, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 (надалі - Порядок №893).

Відповідно до вимог пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити, окрім іншого, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок.

Як зазначено в пункті 2 розділу VI Порядку №893, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. При цьому суд зазначає, що висновок службового розслідування складається незалежно від виду розгляду справи дисциплінарною комісією на відкритому засіданні чи у формі письмового провадження.

Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника (пункт 9 розділу VI Порядку №893).

За приписами пункту 1 розділу VIІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Отже, суть спору зводиться до встановлення наявності чи відсутності в діях позивача дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному контролі за своєчасним прийняттям, прибуттям на місце події та виконанням завдання нарядом «ГРАНІТ-0205», який 01.01.2025 року був направлений для реагування на повідомлення про ДТП з потерпілими. Саме неналежний контроль за діями зазначеного наряду відповідач визначив підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.Такі доводи Відповідача та його представника в судовому засіданні відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Слід варахувати, що в розумінні вимог статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, пониження у спеціальному званні на один ступінь, звільнення з посади та звільнення із служби в поліції.

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини поліцейського.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (частина 8 статті 19 Дисциплінарного статуту).

Отже, надаючи оцінку наявності складу дисциплінарного проступку, слід розуміти, що дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання поліцейським своїх службових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є:

- дії (бездіяльність) поліцейського (порушення або неналежне виконання покладених на поліцейського службових обов`язків);

- вина поліцейського;

- наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на поліцейського службових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Суд погоджується із доводами представника Позивача, що для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу поліцейського.

Загальновідомо, що об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні службових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень безпосереднього або вищестоящого керівника.

Слід врахувати висновки Верховного Суду у справі № 380/3258/23 наголосив (постанова від 03.04.2025), що у контексті об`єктивної сторони дисциплінарного проступку, пов`язаного з неналежним контролем керівника за діями підпорядкованих осіб, необхідно встановити такі обставини: чи був на керівника покладений обов`язок здійснювати контроль за роботою підлеглих, зокрема в частині митного оформлення товару (посадовою інструкцією, нормативними актами, що регулюють його діяльність); чи дійсно керівник неналежно виконував цей обов`язок (наприклад, не перевіряв документи, не здійснював контроль за процесом митного оформлення, не організував належний інструктаж для підлеглих); чи мали місце порушення митного законодавства підлеглими та чи підтверджені вони належними доказами; чи були ці підлеглі притягнуті до дисциплінарної відповідальності за відповідні порушення, чи оскаржували вони накази про притягнення та які результати такого оскарження.

При цьому визначальним у встановленні об`єктивної сторони з точки зору складу дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному контролі за діями підлеглих, є доведеність факту порушення законодавства підлеглими.

Також, керівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за неналежний контроль за діями підлеглих, які допустили відповідні порушення, якщо відносно підлеглих не вирішувалося питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за допущені порушення або їх дії (рішення) визнані правомірними. Відповідно, скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення щодо підлеглих ставить під сумнів правомірність притягнення до відповідальності їхнього керівника.

У разі доведення фактів порушень підлеглими та чинності відповідних рішень про їхнє притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідно було б з`ясувати, чи існує причинно-наслідковий зв`язок між неналежним контролем керівника та вчиненими порушеннями. Для цього слід оцінити, чи мав керівник реальну можливість вплинути на дії підлеглих та чи були його бездіяльність або неналежне виконання обов`язків безпосередньою передумовою допущених порушень.

Отже, недостатньо буде встановити про відсутність в діях керівника складу дисциплінарного проступку шляхом доведення, які конкретні дії в межах виконання своїх службових обов`язків повинен був вчинити керівник для здійснення контролю за підлеглими, а також які заходи контролю він не здійснив і як це вплинуло на порушення, вчинені підлеглими особами, а все ж таки необхідно було б засувати факти порушень підлеглими та чинності відповідних рішень про їхнє притягнення до дисциплінарної відповідальності та чи існує причинно-наслідковий зв`язок між неналежним контролем керівника та вчиненими порушеннями.

Як встановлено, що 01.01.2025 року позивач виконував обов`язки старшого інспектора-чергового відповідно до посадової інструкції. Водночас суд не встановив порушення ним підпунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.10 пункту 2.1 розділу 2 посадової інструкції, оскільки відповідачем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність позивача свідчать про їх порушення. Крім того, повідомлення про ДТП було прийнято та зареєстровано уповноваженим поліцейським чергової частини ГУНП, а не позивачем.

Також слід вважати необґрунтованими посилання відповідача на порушення позивачем вимог пункту 4 розділу ІІ та підпунктів 4, 10 пункту 4 розділу IV Інструкції №357.

Безспірно, за приписами пункту 4 розділу ІІ Інструкції №357 працівники чергової служби з метою встановлення необхідної інформації про правопорушення або подію, забезпечення своєчасного та якісного реагування нарядами поліції за фактом їх учинення (виникнення) керуються Алгоритмом орієнтовних невідкладних дій працівника чергової служби (додаток 1"АЛГОРИТМ орієнтовних невідкладних дій працівника чергової служби XVI. Дорожньо-транспортна пригода).

В розумінні вимог підпунктів 4,10 пункту 4 розділу ІУ Інструкції №357 оперативному черговому УПП після отримання заяви або повідомлення про правопорушення або подію (телефоном, іншими технічними засобами комунікації) в межах компетенції необхідно здійснювати моніторинг, у тому числі за допомогою системи ІПНП, стану виконання завдань диспетчера (оперативного чергового ГУНП, ТВП) щодо реагування на заяви і повідомлення про правопорушення або подію підпорядкованими нарядами поліції, своєчасності виїзду та прибуття на місце події та/або до заявника нарядів поліції (на інше місце, визначене диспетчером або оперативним черговим ГУНП, ТВП) і внести в систему ІПНП інформацію про результати роботи наряду поліції та доповісти про отримання заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення чи надзвичайну подію, що мали місце на території обслуговування УПП та викликали резонанс, керівникові УПП, його заступникам (відповідно до розподілу функціональних (посадових) обов`язків), відповідальному по УПП, посадовим особам чергової служби вищого рівня, а також чергової частини ГУНП.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено та не заперечується представником Відповідача, що Позивачем 01.01.2025 року в межах компетенції був здійснений моніторинг, у тому числі за допомогою системи ІПНП стану, виконання завдань диспетчера (оперативного чергового ГУНП, ТВП) щодо реагування на подію "ДТП з потерпілими", що мало місце 01.01.2025 року в районі населеного пункту Павленківка Житомирського району, нарядом поліції "ГРАНІТ-0205", який був призначений для опрацювання диспетчером УОАЗОР ГУНП в Житомирській області.

Відтак, позивач виявивши неприйняття виклику нарядом «ГРАНІТ-0205» та його неприбуття на місце події, повідомив про це безпосереднього командира наряду, унаслідок чого для реагування було направлено інший наряд «Д-ГРАНІТ-0205». Крім того, того ж дня позивач письмово поінформував начальника УПП про виявлені недоліки, що стало підставою для проведення службового розслідування.

Отже, позивач у межах наданих повноважень здійснив необхідний моніторинг виконання завдання та забезпечив належне реагування на подію. Відтак, слід дійти висновку про відсутність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, у зв`язку з чим наказ від 22.01.2025 №4 в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСушко О.О.

СуддіМацький Є.М. Залімський І. Г.