Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №120/6727/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6727/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

09 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Жданкіною Н.В. у м. Вінниці) від 30 березня 2026 року у справі за позовом селянського (фермерського) господарства "Нива" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Селянське (фермерське) господарство "Нива" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що селянське (фермерське) господарство "Нива" перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та з 14 жовтня 2002 року було включене до реєстру платників єдиного податку четвертої групи.

У квітні 2025 року позивач отримав лист Головного управління ДПС у Вінницькій області, яким його повідомлено про непідтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік на підставі рішення податкового органу від 23 квітня 2025 року № 3534/02-32-04-05-16.

Вказане рішення прийнято за результатами камеральної перевірки, оформленої актом від 20 березня 2025 року № 7613/02-32-04-05/32067569, в ході якої встановлено недотримання позивачем вимог підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України щодо подання до 20 лютого поточного року податкової звітності, необхідної для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

Позивач стверджував, що рішення контролюючого органу є протиправним, оскільки з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи позивач 20 лютого 2025 року, тобто у встановлений законодавством строк, через електронний кабінет платника податків подав відповідну податкову звітність, зокрема податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2024 рік, розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за 2024 рік та відомості про наявність земельних ділянок, що підтверджується відповідними квитанціями, у яких не зазначено про наявність помилок чи невідповідностей у поданій звітності.

Надалі позивач самостійно виявив технічну помилку у зазначенні коду адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ, у зв`язку із чим 14 березня 2025 року повторно подав до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи із правильним кодом КАТОТТГ, відомості про наявність земельних ділянок, уточнюючий розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2024 рік та розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за 2024 рік, а також інші документи, необхідні для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року позов задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 23 квітня 2025 року № 3534/02-32-04-05-16;

зобов`язано Головне управління ДПС у Вінницькій області внести до реєстру платників єдиного податку відомості про селянське (фермерське) господарство "Нива" як платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік з дати його виключення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що селянське (фермерське) господарство "Нива" у встановлений підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України строк (а саме 20 лютого 2025 року) подало до контролюючого органу податкову звітність для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, про що свідчить квитанція № 2 про її прийняття.

Водночас допущена у поданій звітності помилка у коді адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ мала технічний характер, була самостійно виявлена позивачем та виправлена шляхом подання 14 березня 2025 року уточненої звітності, яка також була прийнята контролюючим органом.

При цьому відповідач, проводячи камеральну перевірку, не надав належної оцінки факту первинного подання звітності 20 лютого 2025 року та безпідставно виходив із того, що вся необхідна звітність була подана лише 14 березня 2025 року.

Суд встановив, що податковим органом не було виявлено невідповідності поданої 20 лютого 2025 року звітності вимогам статті 48 Податкового кодексу України та не було відмовлено у її прийнятті, а тому така звітність вважається поданою та прийнятою у встановлений податковим законодавством строк.

Окружний адміністративний суд виснував, що системний аналіз статей 291, 298 та 299 Податкового кодексу України свідчить, що неподання у встановлений строк звітності для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи саме по собі не визначене Кодексом як підстава для втрати такого статусу, а пункт 299.10 статті 299 Податкового кодексу України передбачає анулювання реєстрації, зокрема, у разі неподання відповідної звітності.

Однак у спірному випадку позивач таку звітність подав у межах встановленого строку.

Окрему увагу суд звернув на те, що відповідач не приймав окремого рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, а безпосередньо виключив його з реєстру, що не відповідає передбаченому Податковим кодексом України порядку реалізації повноважень контролюючого органу.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам подання селянським (фермерським) господарством "Нива" податкової звітності для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Скаржник стверджує, що відповідно до підпункту 295.9.1 пункту 295.9 та підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України звітність повинна бути поданою не пізніше 20 лютого 2025 року, а додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Натомість, 20 лютого 2025 року позивач подав загальну декларацію із неправильним кодом КАТОТТГ, а розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва містив помилкове значення 901,36%, тоді як максимально можливе значення становить 100%.

Належні декларації та додатки з правильними відомостями були подані лише 14 березня 2025 року, тобто після закінчення граничного строку їх подання.

У зв`язку із цим контролюючий орган вважає, що станом на 20 лютого 2025 року позивач не виконав свого обов`язку та не подав у повному обсязі передбачену законом звітність, необхідну для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік.

Отже, Головне управління ДПС у Вінницькій області вважає, що рішення від 23 квітня 2025 року № 3534/02-32-04-05-16 про виключення селянського (фермерського) господарства "Нива" з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2025 рік прийнято правомірно, а висновки суду першої інстанції про своєчасність подання позивачем необхідної звітності не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку із чим наполягає на скасуванні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року.

У встановлений судом строк позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

Селянське (фермерське) господарство "Нива" 14 жовтня 2002 року зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

З метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік 20 лютого 2025 року позивач через електронний кабінет подав до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2024 рік, розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за 2024 рік та відомості про наявність земельних ділянок (додаток 1 до звітної податкової декларації).

Факт подання та прийняття зазначених документів підтверджується відповідними квитанціями № 2, згідно з якими звітність була доставлена до контролюючого органу та прийнята ним.

Після подання звітності селянське (фермерське) господарство "Нива" самостійно виявило технічну помилку у рядку 9 загальної звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік, а саме зазначення неправильного коду адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ UA05080010000038400.

З метою виправлення виявленої помилки 14 березня 2025 року селянське (фермерське) господарство "Нива" повторно подало до Головного управління ДПС у Вінницькій області загальну звітну податкову декларацію із правильним кодом КАТОТТГ UA05080050000023603, відомості про наявність земельних ділянок, уточнюючий розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2024 рік, розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за 2024 рік, а також звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік та відповідні додатки.

Згідно з квитанціями № 2 від 14 березня 2025 року вказані документи були доставлені до контролюючого органу та прийняті зі статусом "Прийнято пакет".

21 березня 2025 року позивачу надійшов акт Головного управління ДПС у Вінницькій області про результати камеральної перевірки податкової звітності щодо щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи № 7613/02-32-04-05/32067569 від 20 березня 2025 року. За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення селянським (фермерським) господарством "Нива" вимог підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України у зв`язку з поданням частини необхідної податкової звітності після встановленого строку, тобто після 20 лютого 2025 року. Зокрема контролюючий орган зазначив, що належні декларації, відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання були зареєстровані лише 14 березня 2025 року, а тому не можуть вважатися поданими у встановлений законом строк.

04 квітня 2025 року селянське (фермерське) господарство "Нива" подало до Головного управління ДПС у Вінницькій області заперечення на акт камеральної перевірки від 20 березня 2025 року № 7613/02-32-04-05/32067569.

Листом від 17 квітня 2025 року, надісланим до електронного кабінету позивача, Головне управління ДПС у Вінницькій області повідомило про залишення висновків згадуваного вище акту щодо порушення строків подання звітності без змін та відсутність підстав для підтвердження статусу селянського (фермерського) господарства "Нива" як платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік.

23 квітня 2025 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення № 3534/02-32-04-05-16 про виключення селянське (фермерське) господарство "Нива" з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2025 рік. Зі змісту такого рішення слідує, що підставою для його прийняття слугувало несвоєчасне подання позивачем загальної та звітної податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік щодо земельних ділянок, а також відповідних відомостей і розрахунків.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до пункту 48.2 статті 48 ПК України обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пункт 48.3 статті 48 ПК України встановлює, що податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити, зокрема код адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ (абзац 5 пункту 48.4 статті 48 ПК України).

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

За правилами пункту 49.8 статті 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (абзац перший пункту 49.9 статті 49 ПК України).

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Верховний Суд вже неодноразово аналізував наведені норми податкового законодавства та дотримується усталеної позиції, що прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежено перевіркою наявності та достовірності заповнення платником податків усіх обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 ПК України. Перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

В свою чергу, пункт 291.4 статті 291 ПК України встановлює, що суб`єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до четвертої групи платників єдиного податку - сільськогосподарські товаровиробники.

Відповідно до пункту 298.8 статті 298 ПК України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.8 цієї статті.

За правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Підпункт 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України встановлює, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Правила підпункту 5 пункту 299.10 статті 299 ПК України передбачають, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Відтак аналіз наведених вище приписів податкового законодавства свідчить про те, що платник єдиного податку четвертої групи зобов`язаний до 20 лютого поточного року подати: (1) загальну податкову декларацію - за місцезнаходженням платника податку, (2) звітну податкову декларацію - за місцем розташування окремо кожної земельної ділянки.

Поряд із цим, саме по собі недотримання вимог підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України щодо строку подання податкової звітності може стати у визначених законом випадках підставою для застосування наслідків, передбачених підпунктом 5 пункту 299.10 статті 299 ПК України, однак підстав для неприйняття податкової декларації, поданої після 20 лютого поточного року, чинне податкове законодавство не містить.

Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що з метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи селянське (фермерське) господарство "Нива" 20 лютого 2025 року, тобто у межах установленого ПК України строку, подало податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2024 рік, розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2024 рік та відомості про наявність земельних ділянок.

У подальшому позивач самостійно виявив помилку у поданій звітності, яка полягала у зазначенні неправильного коду адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ.

У зв`язку із цим 14 березня 2025 року господарство повторно подало загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік із правильним кодом КАТОТТГ, а також відповідні додатки та уточнюючі документи, зокрема відомості про наявність земельних ділянок, уточнюючий розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2024 рік та розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за 2024 рік. Одночасно позивач повторно подав раніше подану звітну податкову декларацію із зазначенням помилкового коду КАТОТТГ та відповідні додатки до неї.

Водночас контролюючий орган за результатами камеральної перевірки дійшов висновку про несвоєчасне подання селянським (фермерським) господарством податкової звітності з єдиного податку четвертої групи, оскільки окремі документи були зареєстровані контролюючим органом 14 березня 2025 року, тобто після граничного строку їх подання (20 лютого 2025 року).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління ДПС у Вінницькій області не надало належної оцінки тим обставинам, що відповідна податкова звітність фактично була подана позивачем у встановлений строк, тобто 20 лютого 2025 року, а помилка стосувалася виключно зазначення невірного коду КАТОТТГ, а не неподання податкової звітності.

В свою чергу, виявивши цю технічну помилку, селянське (фермерське) господарство самостійно виправило її шляхом подання 14 березня 2025 року уточнюючої звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік та відповідних додатків.

За наведених обставин апеляційний суд слід погодитися із тим, що повторне подання 14 березня 2025 року податкової звітності зумовлене необхідністю виправлення допущеної в поданій 20 лютого 2025 року звітній податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи механічної помилки при заповненні звітності та не свідчить про її неподання у встановлений строк до 20 лютого 2025 року.

З огляду на викладене окружний адміністративний суд цілком обгрунтовано скасував рішення контролюючого органу від 23 квітня 2025 року № 3534/02-32-04-05-16 щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

СуддіГнап Д.Д. Сушко О.О.