Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №560/601/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/601/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

08 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки безпідставно поклав на нього обов`язок доводити обставини отримання травми, які мали бути встановлені військовою частиною шляхом проведення відповідного розслідування. Позивач вказав, що травма була отримана під час виконання бойового завдання в районі м. Бахмут, а тому у відповідача виник обов`язок встановити обставини її отримання та оформити довідку про обставини травми за додатком № 5 до Положення № 402. У зв`язку з цим позивач вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим і просить його скасувати.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 №12603 від 17.10.2023 позивач у період з 24.05.2023 по 31.05.2023 брав участь у заходах із забезпечення оборони України в районі м. Бахмут Донецької області.

17.08.2024 ВЛК військової частини НОМЕР_2 встановила у позивача захворювання, частково пов`язані з проходженням військової служби, та рекомендувала звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я.

На звернення позивача щодо видачі довідки про обставини травми військова частина НОМЕР_1 відмовила, зазначивши, що медичні документи та журнал бойових дій не містять підтверджень отримання ним травми, поранення, контузії чи каліцтва. Свідоцтво про хворобу №3486 також таких відомостей не містить.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 18-19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.

Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332.

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 332 визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII.

Згідно з пунктом 8 розділу І Інструкції №332 у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі - Порядок №608).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Пунктами 2, 3 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов`язаний:

терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров`я;

негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;

зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.

Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції №332 командир військової частини у разі нещасного випадку зобов`язаний невідкладно повідомити старшого командира та відповідні органи, за потреби — родичів потерпілого, а також протягом доби призначити комісію для розслідування нещасного випадку, забезпечивши належні умови для її роботи.

Пунктом 8 Розділу ІІ Інструкції 332 передбачено, що Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.

Згідно з абзацом першим пункту 3 розділу ІІ Інструкції №332 нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.

Таким чином, призначенню розслідування у зв`язку з нещасним випадком має передувати повідомлення військовослужбовця безпосередньому командиру про його настання, а у разі несвоєчасного повідомлення чи втрати працездатності не відразу рапорт безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем або іншою особою безпосереднього командира про факт отримання ОСОБА_1 травми.

Крім того, матеріали справи не містять доказів проведення службового розслідування за фактом отримання позивачем травми (поранення, контузії, чи каліцтва) внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій.

Разом із тим, відповідно до вимог статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться.

Також, предметом спору в даній справі є питання правомірності дій відповідача щодо не надання позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) згідно додатку 5 наказу Міністерства оборони України «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 року № 402.

Так, додатком 5 до Положення № 402 визначено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), зі змісту якої слідує, що саме на підставі наказу командира (начальника) військової частини та за його підписом видається така довідка. У свою чергу, наказ командира військової частини про загибель, поранення (контузію, травму, каліцтво) військовослужбовця видається на підставі рапорту командира підрозділу, журналу бойових дій, бойового донесення, картки передового району, первинної медичної картки тощо.

Зазначена довідка встановлює причинний зв`язок між обставинами поранення та захистом Батьківщини/виконанням обов`язків військової служби/проходженням військової служби.

Як встановлено, позивач у період з 24.05.2023 по 31.05.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в межах н.п. Бахмут Донецької області.

Втім, доказів, що ним було отримано травму (поранення, контузію, каліцтво), під час здійснення зазначених заходів, матеріали справи не містять.

Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я з 17.10.2023 по 27.11.2023 , з 27.11.2023 по 30.11.2023, з 03.01.2024 по 17.01.2024, з 31.01.2024 по 01.02.2024, з 29.02.2024 по 05.03.2024, з 31.05.2024 по 12.06.2024 у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби, зазначеного вище не спростовує.

Крім того, первинна медична карта (форма 100 - використання первинної медичної карти визначено додатком 4 наказу Генерального штабу ЗСУ від 09.07.2018 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України») - це документ, який заповнює медик після надання першої домедичної (екстреної медичної) допомоги.

У первинній медичній карті (форми 100) має бути вказано особисті дані бійця; найменування підрозділу, до якого той належить; вид поранення; факт, що поранення отримане під час бойових дій; час надходження до стабілізаційного пункту; яку допомогу було вже надано на етапі евакуації тощо.

Довідки форми № 100, долучені до матеріалів справи, також не містять відомостей про отримання позивачем травми (поранення, контузії, каліцтва) під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Бахмут Донецької області. Крім того, суд звертає увагу, що такі датовані вже після періоду його безпосередньої участі в бойових діях, а саме: 03.07.2023, 01.09.2023, 13.09.2023.

За наведених обставин, відсутні підстави для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо неоформлення та невидачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченої формою згідно з додатком 5 до Положення № 402, оскільки існування обставин, які б слугували підставою для видачі такої довідки, не встановлено.

З урахуванням зазначеного, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 оформити та видати позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, встановленою додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСушко О.О.

СуддіЗалімський І. Г. Мацький Є.М.