Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №240/19810/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19810/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

09 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Черняхович І.Е. у м. Житомирі) від 20 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Центральне управління захисту прав військовослужбовців про визнання протиправним та скасування акту і наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , визначивши Центральне управління захисту прав військовослужбовців як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у якому просила:

визнати протиправним та скасувати акт форми НВ-2 від 31 січня 2025 року № 4235 проведення спеціального розслідування факту смерті військовослужбовця ОСОБА_2 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02 лютого 2025 року № 597 "Про підсумки спеціального розслідування по факту смерті солдата ОСОБА_2 ";

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести повторне спеціальне розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 із дотриманням вимог наказу Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, яким затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, і встановлених вироком Сумського районного суду від 15 липня 2025 року обставин протиправного заподіяння ОСОБА_3 смерті ОСОБА_2 , та скласти за його результатами відповідний акт з урахуванням висновків суду у даній справі.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року позов задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправним та скасовано акт комісії військової частини НОМЕР_1 форми НВ-2 від 31 січня 2025 року № 4235 "Проведення спеціального розслідування факту смерті";

визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02 лютого 2025 року № 597 "Про результати проведення спеціального розслідування за фактом смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 ";

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести повторне спеціальне розслідування за фактом смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 відповідно до наказу Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, яким затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, з урахуванням висновків суду.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що військовою частиною НОМЕР_1 спеціальне розслідування смерті військовослужбовця ОСОБА_2 проведено неповно, а висновок про непов`язаність смерті з виконанням обов`язків військової служби належними доказами не підтверджений.

Суд зазначив, що лікарським свідоцтвом про смерть від 18 грудня 2024 року № 2178 встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок травм серця, отриманих від нападу із застосуванням гострого предмета, що спричинили гостру крововтрату.

При цьому вироком Сумського районного суду Сумської області від 15 липня 2025 року у справі № 587/1197/25 встановлено факт умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , якого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.

Водночас матеріали спеціального розслідування не містили належних медичних висновків або експертних досліджень, які б підтверджували перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння чи те, що саме алкогольне сп`яніння стало основною причиною нещасного випадку.

Водночас суд виснував, що відповідно до пункту 11 розділу ІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, алкогольне сп`яніння може бути підставою для невизнання випадку пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби лише за умови, що воно стало основною причиною нещасного випадку, що має бути підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування.

Натомість, комісія фактично обмежилася припущеннями та наявними в матеріалах розслідування поясненнями, не встановивши причинно-наслідкового зв`язку між можливим вживанням алкоголю та смертю військовослужбовця.

Також суд врахував те, що спеціальне розслідування було завершено до отримання висновку судово-медичної експертизи, хоча пункт 4 розділу ІІІ та пункт 8 розділу V Інструкції № 332 передбачають можливість продовження строку розслідування на час, необхідний для проведення судово-медичної експертизи та отримання її висновків.

З огляду на викладене окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідач не виконав обов`язку щодо повного, всебічного та об`єктивного встановлення обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , а тому акт форми НВ-2 від 31 січня 2025 року № 4235 та наказ від 02 лютого 2025 року № 597 складені передчасно, без належного доказового обґрунтування та з порушенням вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що акт спеціального розслідування форми НВ-2 від 31 січня 2025 року № 4235 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02 лютого 2025 року № 597 відповідають вимогам Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, оскільки матеріалами розслідування підтверджено вживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 алкогольних напоїв, що спричинило конфлікт, унаслідок якого ОСОБА_3 позбавив життя ОСОБА_2 .

На підтвердження таких обставин апелянт посилається на пояснення ОСОБА_3 та медика військової частини НОМЕР_1 , протокол огляду місця події і фотоматеріали, якими зафіксовано наявність порожніх пляшок з-під алкогольних напоїв.

Крім того, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність доказів алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , оскільки вироком Сумського районного суду Сумської області від 15 липня 2025 року у справі № 587/1197/25 та висновками судово-медичних експертиз № 2445 від 07 січня 2025 року і № 2683/2085 від 18 лютого 2025 року підтверджено наявність етилового спирту в крові ОСОБА_2 у концентрації 1,45 проміле, а в сечі - 1,75 проміле.

З огляду на такі обставини представник військової частини НОМЕР_1 вважає, що алкогольне сп`яніння слугувало тією обставиною, яка перебувала у причинному зв`язку з конфліктом та смертю військовослужбовця, а висновки комісії про непов`язаність смерті з виконанням обов`язків військової служби є обґрунтованими.

Також апелянт стверджує, що суд безпідставно зобов`язав відповідача провести повторне спеціальне розслідування, оскільки, на його думку, такий спосіб захисту не є ефективним і не призведе до іншого результату.

Окремо в апеляційній скарзі представником апелянта заявлено клопотання про прийняття нових доказів, а саме: висновків судово-медичних експертиз № 2445 від 07 січня 2025 року та № 2683/2085 від 18 лютого 2025 року, які не могли бути подані до суду першої інстанції з об`єктивних причин, оскільки перебували у слідчого органу, а військова частина виконувала бойові завдання та мала обмежені можливості щодо отримання кореспонденції.

05 червня 2026 року представником позивачки подано до суду клопотання про долучення нового доказу у справі, а саме протоколу № 1 засідання штатної військово-лікарської комісії «Центральна ВЛК ЗСУ» від 17 червня 2025 року. Таке клопотання обґрунтоване тим, що згадуваний протокол є належним, допустимим та достовірним доказом, який має безпосереднє значення для вирішення спору, оскільки містить висновок уповноваженого органу про те, що травма, яка призвела до смерті ОСОБА_2 , та причина його смерті пов`язані з проходженням військової служби. Водночас зазначає, що такий доказ не був поданий до суду першої інстанції з об`єктивних причин, оскільки хоч протокол і складено 17 червня 2025 року, позивачка фактично отримала його копію лише 02 червня 2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

Солдат ОСОБА_2 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 18 грудня 2024 року № 2178, виданого Державною спеціалізованою установою "Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи", смерть ОСОБА_2 настала внаслідок травм серця, отриманих від нападу із застосуванням гострого предмета, що спричинили гостру крововтрату, яка стала безпосередньою причиною смерті.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 грудня 2024 року № 4557 призначено спеціальне розслідування за фактом смерті солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 .

За результатами спеціального розслідування складено акт форми НВ-2 від 31 січня 2025 року № 4235, відповідно до якого комісія дійшла висновку, що вживання алкогольних напоїв, конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та подальше умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 стали можливими внаслідок неналежного контролю за особовим складом з боку молодшого сержанта ОСОБА_4 , а також особистої недисциплінованості та неналежного виконання службових обов`язків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

З огляду на викладене комісія вважала спеціальне розслідування завершеним, а смерть ОСОБА_2 визнано такою, що не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Водночас комісія зазначила, що після надходження до військової частини висновку судово-медичної експертизи у разі спростування факту наявності алкоголю чи наркотичних речовин в організмі ОСОБА_2 командиру військової частини має бути подано рапорт щодо внесення змін до наказу та акта спеціального розслідування.

02 лютого 2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ № 597 "Про результати проведення спеціального розслідування за фактом смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 ", яким смерть ОСОБА_2 визнано такою, що не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами першою - четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначені види військової служби, серед яких наступні: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначено Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, що затверджена наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332 (надалі - Інструкція № 332).

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 332 передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни, які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ І Інструкції № 332 про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен (на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

Пунктами 8-9 розділу ІІ Інструкції № 332 передбачено, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана:

обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;

з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;

скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину.

До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).

Якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ І Інструкції № 332 обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є:

виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов`язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні;

виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов`язків, у тому числі, у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду;

виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами;

прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

виконання дій, що не входять до кола службових обов`язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира;

прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів;

отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров`я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;

раптове погіршення стану здоров`я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов`язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров`я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду;

смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;

оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.

У свою чергу, пунктом 11 розділу ІІ І Інструкції № 332 визначено обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, а саме:

перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання в казармах та гуртожитках військових частин;

перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час у разі вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

погіршення стану здоров`я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку;

використання в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині або використовуються нею;

навмисне вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження;

навмисне заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю;

самовільне залишення військовослужбовцем місця служби;

природна смерть внаслідок вроджених вад здоров`я, смерть від загального захворювання, самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та (або) постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження.

Відповідно до пункту 18 розділу ІІ Інструкції № 332 за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.

Водночас особливості проведення спеціального розслідування нещасних випадків (саме таке розслідування проведено відповідачем), випадків зникнення та випадків смерті військовослужбовців врегульовано розділом ІІІ Інструкції № 332, пунктом 1 якого передбачено, що спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком. Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 332 спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом 15 робочих днів. За потреби зазначений строк може бути подовжений командиром (начальником), який призначив комісію зі спеціального розслідування, але не більш як на тридцять днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров`я, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків. За результатами спеціального розслідування комісія з урахуванням висновків експертиз та (або) досудового розслідування складає акт за формою НВ-2 та оформлює інші матеріали, передбачені цією Інструкцією.

Якщо за висновком комісії з розслідування в акті за формою НВ-2 випадок визнано таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, у військовій частині, де стався нещасний випадок, протягом доби на кожного потерпілого складаються та подаються на затвердження командиру військової частини акти за формою НВ-3. У цьому разі в актах за формою НВ-3 замість підписів членів комісії з розслідування робиться запис: «Складено відповідно до акта спеціального розслідування».

Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції № 332 встановлено, що на вимогу комісії зі спеціального розслідування командир (начальник) військової частини, де стався нещасний випадок, зобов`язаний: забезпечити проведення необхідних досліджень, випробувань, експертиз та технічних розрахунків. Члени комісії зі спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення (опитування) військовослужбовців і працівників військової частини та свідків події. Члени комісії зі спеціального розслідування за можливості повинні зустрітися з потерпілими військовослужбовцями або членами їх сімей, розглянути на місці соціальні питання або внести пропозиції щодо їх вирішення відповідним органам, а також надати роз`яснення військовослужбовцям або членам їх сімей стосовно їх прав і належних компенсацій відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції № 332 до матеріалів спеціального розслідування включаються:

1) копія наказу про утворення комісії зі спеціального розслідування;

2) акт розслідування за формою НВ-2, до якого додаються:

протокол огляду місця події (додаток 10);

ескіз місця події, що сталася (додаток 11), необхідні плани, схеми, фотознімки;

висновок експертизи (технічної, медичної тощо), якщо за рішенням комісії зі спеціального розслідування вона проводилася;

протоколи опитування (додаток 12) та пояснювальні записки (додаток 13) свідків та інших осіб, причетних до події;

копії документів про проходження потерпілими військовослужбовцями навчання, інструктажу і перевірки знань щодо заходів безпеки під час виконання обов`язків військової служби та копії документів про проходження військової служби;

медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого військовослужбовця, а також про наявність в його організмі алкоголю, наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;

копії актів перевірок (довідок за результатами перевірок) та приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих командиру військової частини представниками вищого командування або представниками відповідних військових органів нагляду чи контролю (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо) до настання нещасного випадку і під час його розслідування;

3) акти розслідування за формою НВ-3 на кожного потерпілого окремо.

Із системного аналізу наведених вище приписів Інструкції № 332 слідує, що за результатами спеціального розслідування комісія складає акт за формою НВ-2 з урахуванням висновків експертиз та/або досудового розслідування, а до матеріалів такого спеціального розслідування включається медичний висновок про причини смерті, а також про наявність в організмі алкоголю, наркотичних чи токсичних речовин.

Так, за результатами проведення спеціального розслідування встановлено, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, оскільки основною причиною смерті є наслідком вживання ним алкогольних напоїв.

Водночас, як вірно вказав суд першої інстанції, наявною в матеріалах справи копією лікарського свідоцтва про смерть солдата ОСОБА_2 від 18 грудня 2024 року № 2178 підтверджується те, що смерть вказаного військовослужбовця настала саме в результаті травм серця, отриманих від нападу з використанням гострого предмету (ножа), що спричинили гостру крововтрату, яка і виявилась безпосередньою причиною смерті, тобто внаслідок протиправного заподіяння йому смерті молодшим сержантом ОСОБА_3 .

Такі ж самі обставини підтверджується і вироком Сумського районного суду Сумської області від 15 липня 2025 року у справі №587/1197/25, на який послався суд першої інстанції, та яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, і призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.

При цьому привертає увагу те, що на момент складання акту та прийняття спірного наказу матеріали спеціального розслідування не містили медичного висновку про наявність в організмі ОСОБА_2 алкоголю, наркотичних чи токсичних або отруйних речовин, оскільки слідче управління Головного управління Національної поліції в Сумській області повідомило комісію про те, що висновок судово-медичної експертизи трупу солдата ОСОБА_2 , частиною якої є судово-токсикологічне дослідження біологічних зразків трупу, буде виконаний після 14 лютого 2025 року.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що акт комісії військової частини НОМЕР_1 форми НВ-2 від 31 січня 2025 року № 4235 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02 лютого 2025 року № 597 "Про результати проведення спеціального розслідування за фактом смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 " винесено передчасно за неналежно проведеного спеціального розслідування, а тому є протиправними.

Більше того, колегія суддів звертає увагу апелянта й на те, що пунктом 11 розділу ІІ І Інструкції № 332, визначено обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, і таким зокрема є алкогольне сп`яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку.

Відтак нещасний випадок не є таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, зокрема у разі існування таких умов: 1) під час такого випадку особа перебувала в стані алкогольного сп`яніння; 2) алкогольне сп`яніння стало основною причиною нещасного випадку; 3) відсутні технічні та організаційні причини натсання такого випадку, що підтверджено медичним висновком і матеріалами розслідування.

Іншими словами, настання нещасного випадку (смерті) під час перебування військовослужбовця в стані алкогольного сп`яніння ще не свідчить про те, що смерть особи не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, оскільки для таких висновків ключовим є підтвердження того, що алкогольне сп`яніння було основною причиною нещасного випадку (смерті).

Проте акт проведення спеціального розслідування факту смерті ОСОБА_2 не містить наведених вище обґрунтувань, що додатково свідчить про його протиправність, та, як наслідок, протиправність оскаржуваного у цій справі наказу, яким затверджено результати спеціального розслідування по факту смерті солдата ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

СуддіГнап Д.Д. Сушко О.О.