Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №120/2170/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2170/25

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач: Курко О. П.

09 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 14.04.2026 року по справі №120/2170/25, - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із застосуванням березня 2018 року базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок її грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти вимог позову, - відмовлено.

18.09.2026 року позивачем до суду першої інстанції подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 14.04.2026 року. Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначила, що відповідач не виконав рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2026 року у повному обсязі, оскільки на виконання вказаного рішення суду здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у розмірі 1261,18 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України у справі №120/2170/25.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як унормовано частиною 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження (частина 3 статті 382 КАС України).

Отже, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (зокрема пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», одним з основоположних принципів демократичного суспільства є принцип верховенства права, пряме посилання на який міститься у преамбулі Конвенції. Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Отже, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права на судовий захист. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету, та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Так, заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення обґрунтована тим, що відповідачем виконано рішення суду не в повному обсязі, в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 Військовою частиною НОМЕР_1 .

Надаючи оцінку доводам суду першої інстанції щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, колегія суддів враховує наступне.

Судом апеляційної інстанції враховується, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі №120/2170/25 встановлено наступне.

Так, відповідно до інформації військової частини НОМЕР_1 грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року становило 8553,91 грн., а в березні 2018 року - 8601,56 грн.

Отже, грошовий дохід позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року збільшився на 47,75 грн.

Враховуючи те, що розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, то індексація-різниця (фіксована індексація) складає 4415,40 грн., оскільки підвищення доходу у березні 2018 відбулось на 47,74 грн.

Тобто, в мотивувальній частині рішення встановлено, що ОСОБА_1 має право на індексацію-різниці в розмірі 4415,40 грн.

Однак, згідно довідки відповідача щодо індексації грошового забезпечення, належної до виплати згідно рішення суду №120/2170/25 від 14 квітня 2026 року, індексація-різниці визначена в розмірі 1261,18 грн.

Отже, при ухваленні рішення від 14 квітня 2026 року судом першої інстанції було встановлено не лише право позивача на індексацію-різниці, а й визначено розмір збільшення грошового доходу позивача у березні 2018 року та розмір індексації-різниці — 4415,40 грн.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що військова частина НОМЕР_1 не в повному обсязі виконала рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у вказаній справі.

А відтак, слід констатувати помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні заяви про встановлення судового контролю.

Відповідно до частини 2 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина 3 статті 382-1 КАС України).

Таким чином, враховуючи факт невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача протягом тридцяти календарних днів подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року.

Зважаючи на приписи статті 381-1 КАС України, згідно з якою судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, звіт про виконання судового рішення відповідач повинен подати до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 протягом тридцяти календарних днів з дня отримання копії цієї постанови подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийКурко О. П.

СуддіБоровицький О. А. Ватаманюк Р.В.