Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №357/1854/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 357/1854/26 Суддя першої інстанції: Орєхов О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2026 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

05 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 , адвокат Радецька Тетяна Петрівна звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований судом 05.02.2026 за вх. № 7683, у якому просила поновити строк на оскарження постанови № БЦРТЦК/855 від 11.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 за №БЦРТЦК/855 від 11.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови залишено без руху з підстав несплати позивачем судового збору.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2026 року суд поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду із позовною заявою про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, суд першої інстанції щодо підстав поновлення строку звернення до суду зазначив, що в позовній заяві представник позивача просила поновити строк для звернення до суду, так як оскаржувану постанову фактично не було надіслано позивачу, про її наявність не було відомо. 26.01.2026 у відповідь на адвокатський запит було отримано копію оскаржуваної постанови. Отже, суд знайшов поважними причини пропуску строку для звернення до суду із позовною заявою про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, так як позивач пропустив їх з поважних причин.

Також суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції зазначив, що як зазначено та не спростовано стороною позивача, оскаржувану постанову було отримано 26.01.2026, а з адміністративним позовом представник позивача звернулась до суду 05.02.2026, документ сформовано в системі «Електронний суд», тобто з пропуском десяти днів з дня її отримання (постанови), останній день подачі позову 04.02.2026.

Не погоджуючись із ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2026 по справі № 357/1854/26 і направити справу для розгляду по суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що позовну заяву було подано до суду в межах 10-денного строку з дня фактичного отримання оскаржуваної постанови №БЦРТЦК/855 від 11.04.2025року, що підтверджено матеріалами справи та було поважною причиною для поновлення пропущеного строку на звернення із адміністративним позовом. Початок перебігу десятиденного строку рахувався з 27.01.2026р. по 05.02.2026р. включно, позов було подано в останній день передбаченого строку

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2026 року - скасуванню, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС України).

Пунктом 8 частиною першою статті 240 КАС України встановлено, що суд ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно із приписами частини другої статті 286 КАС позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Як вбачається із позовної заяви, позивач оскаржує постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, яка ухвалена 11.04.2025.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, та/або були пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.08.2020 у справі № 536/2248/17, від 06.04.2021 у справі № 823/2363/18.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом представник позивача зазначила, що про існування оскаржуваної постанови заявник дізнався лише 26.01.2026.

Так, судом першої інстанції встановлено, про що зазначено у оскаржуваній ухвалі, вказану постанову було отримано 26.01.2026, а з адміністративним позовом представник позивача звернулась до суду 05.02.2026.

За твердженням суду, документ - позовну заяву щодо оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 11.04.2025 сформовано в системі «Електронний суд» з пропуском десяти днів з дня її отримання (постанови), оскільки останній день подачі позову 04.02.2026.

Колегія суддів зазначає, що фактично обставини, з якими пов`язаний відлік десятиденного строку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, пов`язані з 26.01.2026 року.

Як зазначалося раніше, частинами 1, 4 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Відтак, з огляду на ту обставину, що зі змістом оскаржуваної постанови позивач ознайомився 26.01.2026, початок десятиденного строку для оскарження такої розпочав свій відлік 27.01.2026 та тривав до 05.02.2026. Відтак, позивач у межах десятиденного строку з моменту отримання постанови звернувся до суду з приводу її оскарження.

Зазначене вказує на те, що позов ОСОБА_1 за відсутності у матеріалах справи доказів, які б достовірно вказували про обізнаність позивача про винесення оскаржуваної постанови до 26.01.2026, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є помилковим.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення, яким позовну заяву залишено без розгляду.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Приписами частини першої статті 320 КАС України унормовано, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для такої.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінював судове рішення та не ухвалював нове по суті спору шляхом задоволення чи відмови у задоволенні викладених у позовній заяві вимог.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Кравченко Є.Д.

Судді Осіпова О.О.

Златін С.В.