Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №695/669/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 695/669/26 Суддя (судді) першої інстанції: Ватажок-Сташинська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Златіна С.В.,

суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 лютого 2026 року №7/М/2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обгрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова винесена усупереч норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), оскільки у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відповідно до оскаржуваної постанови відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП. Також у позові вказано, що порушення відповідачем порядку та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, є самостійною та достатньою підставою для скасування оспорюваної постанови.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.04.2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано наступним:

- спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв`язку з тим, що 14.02.2026 о 16 год 20 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , 23.11.1979 року, не мав при собі військово-облікового документа військовозобов`язаного та не пред`явив його на вимогу уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- факт відсутності при собі військово-облікового документа військовозобов`язаного та непред`явлення його на вимогу уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не заперечує;

- надані позивачем витяги із застосунку від Міністерства оборони України для військовозобов`язаних « Резерв + » не спростовують зазначеного факту та не свідчать про виконання позивачем вимог частини шостої статті 22 Закону № 3543-XII, оскільки такі сформовано 17.02.2026 та 18.02.2026, тобто після винесення оскаржуваної постанови, а витяг сформований 19.07.2024 був дійсний до 19.07.2025, та згідно з цим витягом позивач перебував станом на 15.07.2024 на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ; відповідні витяги не можуть свідчити про наявність у позивача військово-облікового документа під час перевірки уповноваженим представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- порушень прав позивача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення оспорюваної постанови судом не встановлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- станом на час перевірки мав належним чином оформлену в автоматичному порядку за допомогою додатку «Резерв+» відстрочку від призову під час мобілізації;

- сформовані витяги після складання протоколу, а саме 17.02.2026 та 18.02.2026 були тому, що попередньо уже був сформований витяг, строк дії якого ще не сплинув, але в день перевірки та складення протоколу було позбавлено змоги надати е-ВОД або ж його сформувати станом на день перевірки;

- постанова №7/M/2026 від 14.02.2026 винесена за моєї відсутності та відсутні докази наявності у моїх діях складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУПАП;

- факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і вина у вчиненні правопорушення не доведені;

- працівники ТЦК та СП, уповноважені перевіряти військово-облікові документи в електронній формі, оснащуються відповідними технічними засобами.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває на обліку у Черкаському об`єнаному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, що стверджується даними з мобільного застосунку від Міністерства оборони України для військовозобов`язаних «Резерв+», сформованих станом на 17 лютого 2026 року та станом на 18 лютого 2026 року.

Відповідно до довідки про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який перебуває на обліку у Черкаському об`єнаному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, 14 лютого 2026 року о 16 год 40 хв був доставлений працівником поліції, у зв`зку з наявним порушенням військового обліку з 29.06.2025 по 28.06.2026 не прибуття за повісткою до ТЦК та СП.

Згідно з наявним у матеріалах справи протоколом № 7/М/2026 від 14.02.2026 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, 14.02.2026 о 16 год 20 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не має при собі військово-облікового документа військовозобов`язаного та не пред`явив його на вимогу уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У вказаному протоколі № 7/М/2026 від 14.02.2026 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП наявний підпис особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 7/М/2026 від 14.02.2026 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , накладено адміністративне покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп.

Зі змісту постанови № 7/М/2026 від 14.02.2026 вбачається, що 14.02.2026 о 16 год 20 хв відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було складено протокол № 7/М/2026 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю військово-облікового документа військовозобов`язаного та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є порушенням вимог ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 пп.10-1 п.1 Правил військового обліку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2018 №1487. Права передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 було повідомлено та роз`яснено. Пояснення надав. Клопотань про відкладення справи не заявляв, протокол підписав. Розгляд справи призначено на 17 год 00 хв 14.02.2026 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет 214. ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час і дату розгляду справи, у вказаний день не прибув. Клопотань про перенесення розгляду справи не надходило. У зв`язку з цим було прийнято рішення розглянути справу без його участі.

Як зазначено у постанові ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перевірки облікових даних не пред`явив військово-обліковий документ на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з його відсутністю, про що був складений протокол.

Оскаржувана постанова була прийнята за відсутності ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону №3543, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону №3543.

Так, частина 6 статті 22 Закону №3543 передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

При цьому, в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX .

Згідно п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, яка затверджена наказом Міністерства оброни України від 06.08.2024 року № 532, включення портативного відеореєстратора уповноваженими представниками відбувається з моменту початку виконання ними службових обов`язків щодо здійснення заходів оповіщення громадян, перевірки їх військово-облікових документів, а відеозапис ведеться безперервно до завершення виконання заходів, крім випадків загрози попадання на відеореєстратор військових об`єктів або інформації з обмеженим доступом та випадків, пов`язаних з виникненням у уповноваженого представника особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора уповноважений представник переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Стаття 210-1 КУпАП визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Досліджуючи доводи апеляції про те, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, колегія суддів установила таке.

За правилами пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

-в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

-у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559.

Відповідно до вимог пунктів 6-7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:

Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;

Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;

Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).

Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.

Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.

У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі QR-код військово-облікового документа).

За правилами пункту 8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.

Відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Згідно інформації, яка міститься на сторінці застосунку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, «Резерв+» це Електронний кабінет призовників, військовозобов`язаних та резервістів. До того ж, на цій сторінці у розділі «Якими нормативно-правовими актами регулюється функціонування «Резерв+» указано, що перш за все це Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951).

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону №1951 електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Аналіз викладених норм законодавства дає підстави колегії суддів дійти висновку, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.

За таких обставин, пред`явлення мобільного додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов`язаним вимог частини 6 статті 22 Закону №3543.

Колегія суддів зазначає, що уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов`язані, з 17.07.2024, здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).

Утім, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 не надав до матеріалів справи жодних доказів не пред`явлення ОСОБА_1 14.02.2026 військово-облікового документу (фото або відеозапис правопорушення).

Також колегія суддів зазначає, що фото та відеозапис правопорушення не вказаний у якості додатку до протоколу № 7/М/2026 від 14.02.2026 про адміністративне правопорушення.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (пункт 4.1)

Оскільки суб`єкт владних повноважень не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин справи, колегія суддів констатує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не довів правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.

За правилами п.3 ч.1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки належним способом захисту порушених прав позивача є саме скасування постанови про адміністративне правопорушення, то апеляційна скарга та адміністративний позов підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Водночас, 09 вересня 2026 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення №10-р(ІІ)/2026 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо конституційності абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI зі змінами.

У вказаному судовому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що Закон України «Про судовий збір» не передбачає сплати судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відповідних апеляційних скарг.

Рішенням від 09 вересня 2026 року №10-р(ІІ)/2026 суд визнав такими, що відповідають Конституції України, абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI зі змінами, надавши їм конституційно узгоджене тлумачення, відповідно до якого ці приписи не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що кошти, сплачені апелянтом в якості судового збору, не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Разом з тим, позивач не позбавлений права повернути сплачені кошти як надміру сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 квітня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_4 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.02.2026 №7/М/2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення .

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст судового рішення виготовлено 09 жовтня 2026 року.