Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №752/30721/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 752/30721/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кирильчук І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Тереза Ю.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 22 червня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 як керівника КП «Харківські теплові мережі», за яким зареєстровано транспортний засіб Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1 державний номерний знак НОМЕР_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП, як такого, що допустив рух зазначеного транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів визначених у пункті 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 34,654% (9,01 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 27,105% (5,15 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1,3м до 1,6м при спарених колесах. За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення 07 жовтня 2025 року Державною службою України з безпеки на транспорті відносно позивача було винесено постанову серії АВ № 00008265 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі та накладено штраф в розмірі 51 000,00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року продовжено строк розгляду на розумний та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 07 жовтня 2025 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з питань безпеки на транспорті Степаненком Михайлом Володимировичем, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00008265, відповідно до якої 03 жовтня 2025 року о 13 год. 19 хв., за адресою М-03, км 534+863, Харківська обл., відповідальна особа допустила рух транспортного засобу Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1 державний номерний знак НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 34,654% (9,01 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 27,105% (5,15 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1,3 м до 1,8 м при спарених колесах, за що передбачена відповідальність за частиною другою статті 132-1 КУпАП, внаслідок чого позивача притягнуто до адміністративної і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн.

Автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1, номерний знак НОМЕР_1 , з 07 липня 2022 року належить на праві власності КП «Харківські теплові мережі», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Згідно з витягом з наказу Міністерства енергетики України від 15 липня 2024 року № 259 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 30)» КП «Харківські теплові мережі» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

30 квітня 2025 року Харківською міською радою прийняте рішення №813/25 згідно з яким реорганізовано КП «Харківводоканал» шляхом приєднання до КП «Харківські теплові мережі». Змінено назву КП «Харківські теплові мережі» на КП «Харківські технологічні мережі».

Згідно з розпорядженням транспортної філії КП «Харківські теплові мережі» від 03.10.2025 року № 127-50 щодо залучення автотранспорту для ліквідації руйнувань та пошкоджень внаслідок ракетних обстрілів російської федерації КВ «Донець» ВП КП «Харківводоканал» в зв`язку з руйнуванням та пошкодженням внаслідок ракетних обстрілів російської федерації КВ «Донець» ВП КП «Харківводоканал», яке відбулося в ніч з 02.10.2025 на 03.10.2025, для запобігання виникненню техногенних ситуацій та інших небезпечних ситуацій було зобов`язано водіїв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 невідкладно виїхати на автомобілях Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1, номерний знак НОМЕР_1 , Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1, номерний знак НОМЕР_3 до смт. Кочеток для доставлення вантажу «ґрунту та бетонних блоків, щебня», які необхідні для виконання робіт з ліквідації руйнувань та пошкоджень, а також вивезення пошкоджених матеріалів.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки перевищення транспортним засобом нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, мало місце під час виконання перевезення, пов`язаного з ліквідацією наслідків ракетного обстрілу об`єкта критичної інфраструктури, а такі дії, за висновком суду, були вчинені у стані крайньої необхідності, оскільки відповідна небезпека не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила).

Пунктами 1.1, 1.9 Правил встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.3 Правил учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У пункті 22.5 Правил дорожнього руху встановлено параметри транспортних засобів та їх составів за умови дотримання яких допускається їх рух. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

02 листопада 2022 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №1217 від 28 жовтня 2022 року, якою, у тому числі, пункт 22.5 Правил дорожнього руху було доповнено абзацом наступного змісту: «У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення».

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Частиною другою статті 132-1 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене частиною другою статті 132-1 КУпАП, визначений приписами статті 14-3 КУпАП, за змістом якої адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є керівником Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», за яким зареєстрований автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1 державний номерний знак НОМЕР_1 , то позивач є відповідальною особою за вказане правопорушення в розумінні статті 14-3 КУпАП.

За порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, згідно статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 зі змінами від 23 лютого 2024 року (надалі Порядок № 1174).

Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Пунктом 8 Порядку № 1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.

У відповідності до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).

Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до п.п.13, 14, 15 Порядку №1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

За правилами п.п.16, 17 Порядку №1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.

Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень зафіксовано перевищення транспортним засобом Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1 нормативної загальної маси на 34,654% та нормативного навантаження на здвоєні осі на 27,105%.

Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134 1:2006, IDT). Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі.

Таким чином, факт перевищення транспортним засобом нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, підтверджується матеріалами справи та по суті не заперечувався судом першої інстанції.

Водночас підставою для задоволення позову стало встановлення судом першої інстанції обставин, які, на його думку, свідчили про вчинення дій у стані крайньої необхідності.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

За приписами статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Суд першої інстанції зауважував, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки діяння, вчинене в стані крайньої необхідності, не просто є підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності, воно позбавляє сам вчинок ознаки протиправності, перетворюючи його на суспільно корисний акт, адже збережене благо є вагомішим за заподіяну шкоду. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Також суд першої інстанції зазначив, що шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, навівши загальні положення щодо крайньої необхідності, не встановив наявності всіх обов`язкових умов такого стану у спірних правовідносинах.

Зокрема, судом не встановлено, що відповідна небезпека була реальною та невідкладною саме на момент руху транспортного засобу через автоматичний пункт габаритно-вагового контролю; не встановлено, що така небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; не наведено мотивів щодо неможливості здійснення перевезення вантажу з дотриманням установлених габаритно-вагових параметрів; не здійснено належної оцінки співмірності заподіяної та відверненої шкоди.

Розпорядження транспортної філії КП «Харківські теплові мережі» №127-50 від 03 жовтня 2025 року підтверджує необхідність направлення транспортних засобів до смт. Кочеток для доставлення ґрунту, бетонних блоків та щебню з метою виконання робіт з ліквідації руйнувань та пошкоджень.

Разом з тим зі змісту зазначеного розпорядження не вбачається, що виконання такого перевезення було можливим виключно шляхом перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, установлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів неможливості здійснення відповідного перевезення транспортними засобами з дотриманням габаритно-вагових норм, здійснення кількох рейсів або використання іншої кількості транспортних засобів.

Отже, сама по собі суспільна важливість мети перевезення та факт залучення автомобіля до робіт із ліквідації наслідків ракетного обстрілу не є достатніми для висновку про наявність усіх передбачених статтею 18 КУпАП ознак крайньої необхідності.

Колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що сам по собі факт виконання робіт з ліквідації наслідків обстрілу не свідчить про наявність стану крайньої необхідності, а судом першої інстанції не встановлено, що небезпека була реальною та невідкладною саме на момент перевезення, не доведено, що небезпека не могла бути усунена іншими способами, не здійснено оцінку співмірності заподіяної та відверненої шкоди.

Суд першої інстанції посилався на Постанову Кабінету Міністрів України № 1217 від 28 жовтня 2022 року, якою, у тому числі, пункт 22.5 Правил дорожнього руху було доповнено абзацом наступного змісту: «У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення».

При цьому суд першої інстанції зазначав, що підставою для виключення відповідальності особи за порушення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, є наявність таких умов: 1) транспортні засоби здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави; 2) наявність рішення військового командування про таке перевезення, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.

Разом з тим, матеріали справи не містять рішення військового командування про здійснення такого перевезення. Колегія суддів звертає увагу, що розпорядження транспортної філії КП «Харківські теплові мережі» №127-50 від 03 жовтня 2025 року не є рішенням військового командування у розумінні положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху та статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2025 року №1605 пункт 22.5 Правил дорожнього руху викладено в частині відповідних винятків таким чином, що у період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, а також на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, залучені до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, які здійснюють рух у межах території області, в якій розташовано такі об`єкти, за рішенням начальника відповідної обласної військової адміністрації.

Зміни до пункту 22.5 Правил дорожнього руху щодо перевезення вантажів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури внесені постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2025 року №1605, тоді як подія адміністративного правопорушення мала місце 03 жовтня 2025 року. Тобто судом застосовано неналежну правову норму.

При цьому передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху винятки мають спеціальний та обмежений характер і передбачають необхідність наявності відповідного рішення компетентного суб`єкта, однак матеріали справи такого рішення не містять.

Відтак сам факт визнання КП «Харківські теплові мережі» критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період не є самостійною підставою для невиконання вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що долучені відповідачем до матеріалів справи докази є належними та допустимими в розумінні КАС України та підтверджують правомірність винесення постанови серії АВ №00008265 від 07 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП.

У свою чергу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених статтею 18 КУпАП обставин, які виключають адміністративну відповідальність позивача.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Окрім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт пошкодження водозабірних споруд унаслідок ракетного обстрілу, критичну важливість відповідного підприємства та залучення транспортного засобу до виконання робіт із ліквідації наслідків такого обстрілу.

Водночас зазначені докази не підтверджують, що перевищення встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху вагових параметрів було єдиним можливим способом усунення небезпеки, що відповідна небезпека не могла бути усунута іншими засобами та що заподіяна порушенням шкода була менш значною, ніж відвернена шкода, як того вимагає стаття 18 КУпАП.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши мету перевезення та обставини, які зумовили необхідність виконання відповідних робіт, без достатніх фактичних підстав поширив на спірні правовідносини положення статті 18 КУпАП про крайню необхідність.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягали задоволенню, оскільки відповідач діяв у межах своїх повноважень та правомірно виніс постанову серії АВ №00008265 від 07 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 22 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

Ю.О. Тереза

(повний текст постанови складено 08 жовтня 2026 року)